04 квітня 2025 року № 756/13334/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди за час проходження служби,
встановив:
Командир Військової частини НОМЕР_1 , 21.10.2024 року звернувся в Оболонський районний суд м. Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за час проходження служби, у якому просить суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 252 101 (двісті п'ятдесят дві тисячі сто одна) грн. 76 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Яценко Н. О.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за час проходження служби ухвалено передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом Оболонського районного суду м. Києва від 28.12.2024 року справу було передано до Київського окружного адміністративного суду, яка надійшла 14.01.2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за час проходження служби. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 25.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року ухвалено повторно залишити без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, за час проходження служби. Встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
14.03.2025 року командир Військової частини НОМЕР_1 подав до суду письмову заяву про поновлення процесуальних строків звернення до адміністративного суду. Із змісту вказаної заяви, вбачається, що останній звертає увагу суду на те, що оскільки Військова частина НОМЕР_1 знаходиться в районі виконання бойових дій, і проведення претензійно-позовної роботи не завжди відбувається у процесуальні строки, встановлені законодавством, а також через те, що різні підрозділи позивача розташовані в різних містах, та за різними адресами. Таким чином, позивачем пропущено строк для звернення до суду, останній вважає, що він пропущений із поважних причин.
Суд, надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також заяви про поновлення процесуальних строків, зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України , позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Водночас, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України , певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду ( справа «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року - кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України , ч. 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України , ч. 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 46, 47 рішення у справі «Устименко проти України», ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів в.ерховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Отже з огляду на викладене, розглянувши подану заяву про поновлення процесуальних строків, суд встановив, що позивачем вимоги ухвали суду від 27.02.2025 року виконано не у повній мірі.
Так, суд звертає увагу позивача на те, що останнім не було надано підтвердження того, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться у районі виконання бойових дій, що ускладнює проведення претензійно-позовної роботи у межах строків, встановлених законодавством. Окрім цього, не надано підтвердження щодо того, що різні підрозділи позивача розташовані в різних містах та мають різні адреси. Вказане має значення для обґрунтування пропуску строку для звернення до суду. Таким чином, позивачу слід надати додаткові документи, що підтверджують ці обставини, для належного розгляду справи.
Щодо ціни позову.
Судом встановлена невідповідність між ціною позову та документами, наданими позивачем. Зокрема, у визначенні залишкової вартості військового майна станом на 11.09.2023 року вказано суму 25 211 грн. 76 коп., у той час у ціні позову зазначена сума 252 101 грн. 76 коп., що також не збігається з даними відомостей від 11.09.2023 року, а також наведеними у прохальній частині позову.
Таким чином, суд зазначає, що позивачу необхідно усунути цю невідповідність, коригуючи суму ціни позову та надавши актуальні відомості, які підтверджують правильність зазначеної суми, зокрема, щодо визначення залишкової вартості військового майна.
Суд зазначає, що частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Беручи до уваги зазначене, з метою забезпечення права позивача на судовий захист, суд вважає, що необхідно продовжити процесуальний строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви та надати позивачу додатковий строк для усунення недоліків у частині уточнення ціни позову та обґрунтування причин пропуску подання до суду адміністративного позову.
На підставі наведеного та керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Продовжити позивачу Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року, на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.