03 квітня 2025 року № 320/4943/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., за участі секретаря судового засідання Зубачевської М.С., розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про зміну предмета адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування директиви,-
за участі представників сторін:
представник позивача - Скуратівський Є.І.
представник відповідача - Калюжний А.П.
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):
- визнати протиправною та скасувати директиву Міністерства оборони України від 31.01.2025 року № Д-226/2 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 4 березня 2025 року об 11:00 год.
У підготовчому засіданні, призначеному на 4 березня 2025 року судом оголошено перерву до 10 березня 2025 року о 14:00 годині.
У судовому засіданні 10 березня 2025 року судом оголошено перерву до 3 квітня 2025 року о 13:00 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 заяву представника позивача про зміну предмета адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування директиви задоволено. Змінено предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати протиправною та скасувати директиву Міністерства оборони України від 31.01.2025 року № Д-226/2 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році».
Представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати директиву Міністерства оборони України «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році» від 31.01.2025 року № Д-226/2;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства оборони України «По особовому складу державних службовців» від 05.03.2025 № 3;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України;
- стягнути із Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що 31.01.2025 МОУ прийняли нову директиву №Д-226/2 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році» («Директива від 31.01.2025»), якою: a. скасовано попередню директиву від 01.01.2025 №Д-226/1; b. затверджено «новий» План проведення організаційних заходів у апараті МОУ з тими ж самими ключовими змінами стосовно посади директора Департаменту охорони здоров'я (переведення з цивільної в військову); c. строк виконання заходів визначено до 05.03.2025. У результаті прийняття Директиви від 31.01.2025, ОСОБА_2 31.01.2025 отримала нове попередження про наступне звільнення, у зв'язку зі скороченням її цивільної посади. Надалі, 05.03.2025 Відповідач прийняв Наказ від 05.03.2025 № 3 «По особовому складу державних службовців» («Наказ від 05.03.2025 від 05.03.2025») про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Департаменту охорони здоров'я МОУ. Підставою для звільнення ОСОБА_2 у Наказі від 05.03.2025 від 05.03.2025 зазначена саме Директива від 31.01.2025. Таким чином, Наказ від 05.03.2025, як і факт звільнення безпосередньо пов'язаний із прийнятою Відповідачем Директивою від 31.01.2025, яка оскаржується у цьому процесі. Таким чином, у зв'язку із прийняттям Наказу від 05.03.2025, у ОСОБА_2 виникло право на оскарження протиправного звільнення з державної служби.
Зазначає, що єдиним ефективним способом захисту для ОСОБА_2 , за фактичних обставин, є саме зміна предмета позову у справі № 320/4943/25, шляхом доповнення її новими вимогами.
Представником відповідача надано до суду заперечення на заяву про зміну предмету позову, в яких зазначає, що заява представника позивача про зміну предмету позову фактично містить додатково дві нові позовні вимоги немайнового характеру, та вимогу майнового характеру, що стосується обставин, які виникли пізніше спірних, а також, що характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на одночасну зміну предмета та підстави позову, що адміністративно-процесуальним законом не допускається.
У підготовче засідання, призначене на 3 квітня 2025 з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову, представник відповідача заперечував проти задоволення такої заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи та поданої заяви, дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Такий правовий підхід щодо застосування норми процесуального права - статті 47 КАС України викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16, від 30 серпня 2021 року у справі № 520/11672/19.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 22.07.2021 року у справі № 910/18389/20 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
В свою чергу, за висновками Верховного Суду не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Верховним Судом звернуто увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Верховним Судом зазначено, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
У даній справі представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, шляхом доповнення до раніше заявленої вимоги іншими додатковими вимогами не змінюючи обставини та підстави звернення до суду.
Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) від 5 березня 2025 року №3, відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу», припинено державну службу та звільнено з роботи ОСОБА_1 , директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України, 05.03.2025 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України.
Підставою прийняття даного наказу слугувало: подання тимчасово виконуючого обов'язки державного секретаря Міністерства оборони України (вх.№73/ДС від 04.03.2025); попередження про наступне звільнення від 31.01.2025; директива Міністерства оборони України від 31.01.2025 №Д-226/2 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році», перелік змін до штату №01/080- Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 04.02.2025 №220/16/318.
Суддя, дослідивши заяву про зміну предмету позову та матеріали справи, враховуючи відповідність вказаної заяви вимогам статті 47 КАС України, а також дотримання порядку подання відповідної заяви, дійшов висновку, що заяву слід прийняти до розгляду.
Таким чином, суд вважає можливим прийняти заяву позивача та подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням заяви представника позивача від 13.03.2025.
Крім того, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Керуючись ст.ст.47, 243, 248 КАС України, суд,-
Заяву представника позивача про зміну предмету адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування директиви - задовольнити.
Змінити предмет позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати протиправною та скасувати директиву Міністерства оборони України «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році» від 31.01.2025 року № Д-226/2;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства оборони України «По особовому складу державних службовців» від 05.03.2025 № 3;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України;
- стягнути із Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмета позову.
Роз'яснити відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову, а також всіх письмових та електронних доказів - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя Кочанова П.В.