про відмову в забезпеченні позову
03 квітня 2025 року справа № 320/7839/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 04.03.2021, знятий з військового обліку за ст. 40-А, 53-А, графи ІІ розладу хвороб, наказу МОУ №402 від 14.08.2008, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 /543/21 від 04.03.2021, знятий з військового обліку за ст. 40-А, 53-А, графи ІІ розладу хвороб, наказу МОУ №402 від 14.08.2008, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 17.04.2025 о 10:30 год. Витребувано докази у справі від сторін.
02.04.2024 представником позивача - адвокатом Невмержицьким В.І. подано через канцелярію суду заяву про забезпечення позову від 02.04.2025, в якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти дії щодо направлення на військово-лікарську комісію, призову на військову службу під час мобілізації, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати або відкликати будь-які розпорядчі акти, у разі їх наявності, видані ІНФОРМАЦІЯ_3 або його структурними підрозділами стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01.12.2025.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 02.04.2025 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 02.04.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача вказано на те, що 04.03.2021 ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . 04.03.2021 позивачем було пройдено медичний огляд військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатами якого позивача виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п.6 ч.3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в зв'язку із визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку), про що було зроблено відповідну відмітку у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , виданого 04.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В червні 2024 року позивач з метою підтвердження інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) з метою внесення до військово-облікового документу ВІН-коду. Після цього відповідачем було внесено ВІН-код до військово-облікового документу Позивача та вклеєно штрих код до військо-облікового документу.
10.07.2024 позивачем з метою уточнення персональних даних та для зручності наявності електронного військово-облікового документа, було встановлено застосунок призовників, військовозобов'язаних та резервістів застосунок Резерв+ та відповідно до наявної інформації у застосунку було внесено дані про виключення з військового обліку на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.03.2021.
13.12.2024 після оновлення позивачем застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв +» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) позивача було взято на військовий облік та внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» інформацію, що громадянин України ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку та є військовозобов'язаним та є придатним до військової служби.
У відповідь на адвокатське звернення від 16.12.2024 відповідачем було надано інформацію, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , відноситься до категорії військовозобов'язаних, взятий на військовий облік за задекларованим місцем проживання після звірки даних. Рекомендовано позивачу особисто прибути до Відповідача для оновлення військово-облікових даних. Жодної інформації стосовно підстав взяття на військовий облік надано не було.
Представник позивача зазначає, що 20.12.2024 позивач особисто звернувся до відповідача із заявою в порядку ст.9 Закону України «Про Єдиний Державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» про уточнення даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проте 04.02.2025 позивачем отримано лист від відповідача, відповідно до якого відповідач повідомив, що позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , відноситься до категорії військовозобов'язаних, взятий на військовий облік за задекларованим місцем проживання, відповідно до Порядку організації та військового обліку призовників та резервісті, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 після звірки даних, у зв'язку з чим рекомендовано позивачу особисто прибути до відповідача для оновлення військово-облікових даних. Жодного рішення з приводу розгляду заяви відповідачем надано не було. Натомість вказана відповідь ідентична відповіді на адвокатський запит, вказаний вище.
Представник позивача стверджує, що 20.03.2025 до ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області відповідно до вимог Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України (далі МОУ), Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним Наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України 18 травня 2023 року №290/411, надійшло електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.03.2025 № E1697334, у вигляді набору даних щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказане звернення 20.03.2025 зареєстровано ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за № 6301.
18.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду із даним позовом.
За таких обставин, представник позивача вважає, що враховуючи ту обставину, що позивачем оскаржується бездіяльність щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку за станом здоров'я у відповідності до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , виданого 04.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_11 та відповідно до інформації з військово-облікового документу, сформованого за допомогою підсистеми «Резерв+» від 20.01.2025 наявна інформація про начебто порушення правил військового обліку позивачем та, крім того, неправдива інформація про визнання позивача придатним до військової служби на підставі постанови ВЛК від 04.03.2021.
Крім того, на думку представника позивача, є всі підстави вважати, що відповідачем можуть бути порушені права позивача, а саме бути призвано на військову службу відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що в подальшому унеможливить виконання рішення суду в зв'язку із зміною статусу з військовозобов'язаного на військовослужбовця.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Із 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Так, як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 /543/21 від 04.03.2021, згідно якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
З даного приводу суд зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Однак, посилання представника позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка виключена з військового обліку та не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зокрема матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Лише сам факт зазначення у відповіді на адвокатський запит про рекомендацію позивачу особисто прибути до відповідача для оновлення військово-облікових даних, не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не підтверджує факту того, що останній надалі буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Крім того, суд зазначає, що правомірність та оцінка оскаржуваної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного №КСВ/543/21 від 04.03.2021 підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такої бездіяльності та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих представником позивача на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного №КСВ/543/21 від 04.03.2021 можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Доводи, які представник позивача наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицького Віталія Івановича від 02.04.2025, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.