Рішення від 26.03.2025 по справі 320/7905/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ № 320/7905/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., суддів Дудіна С.О., Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.І.,

представника позивача Маміч А.О.,

представника відповідача Станкевича О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, Національний банк), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України від 05.09.2023 № 24/1725-рк «Про відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу в Акціонерному товаристві «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - спірне рішення).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою від 22.04.2024 (суддя Балаклицький А.І.) закрито підготовче провадження, призначено засідання для розгляду справи по суті.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд колегією суддів під головуванням судді Шевченко А.В. у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 04.03.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити. В обґрунтування позову зазначала, що рішення про визнання ділової репутації ОСОБА_1 небездоганною є протиправним та прийнято необґрунтовано, всупереч повноважень відповідача, без наявних на те підстав, а тому має бути скасованим.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та у межах наданих йому повноважень, містить обґрунтування, підстави та причини щодо неможливості визнання ділової репутації ОСОБА_1 бездоганною. Також вказав на безпідставні твердження позивача щодо можливості прийняття рішення про відмову у погодженні на посаду без визнання ділової репутації особи небездоганною.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 в період з 12.03.2016 по 20.03.2023 працював на посаді начальника Управління комплаєнс-контролю - Члена Правління АТ «Банк Форвард».

07.02.2023 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №49-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних».

Наказом АТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 10.05.2023 №361-ос «Про призначення на посаду» позивач з 11.05.2023 призначений на посаду директора Департаменту з фінансового та валютного моніторингу.

Наказом АТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 10.05.2023 №365-ос «Про призначення тимчасово виконуючого обов'язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу» на позивача з 16.05.2023 покладено тимчасове виконання обов'язків відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

У зв'язку із наведеним, АТ «Банк інвестицій та заощаджень» направлено до Національного банку України клопотання та комплект документів для погодження позивача на посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу (відповідального працівника) в АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Зазначений комплект документів також містив клопотання позивача про незастосування до нього ознаки, передбаченої підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65.

Листом від 05.09.2023 №27-0014/65232 на адресу АТ «Банк інвестицій та заощаджень» Національний банк України повідомив, що ним розглянуто пакет документів щодо погодження позивача на посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу в АТ «Банк інвестицій та заощаджень» та за результатами розгляду 04.09.2023 прийнято рішення про:

визнання ділової репутації ОСОБА_1 небездоганною з огляду на застосування до нього ознаки, передбаченої підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг, та пов'язаної з його перебуванням протягом більше шести місяців на посаді керівника банку в АТ «Банк Форвард» протягом року, що передує даті прийняття рішення про віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних;

відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду відповідального працівника в АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Також відповідач вказаним листом повідомив, що детальна інформація щодо підстав прийняття Національним банком відповідного рішення викладена в рішенні Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури від 04.09.2023 №24/1725-рк «Про відмову у погодженні ОСОБА_1 на посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу в АТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Позивач вважаючи, що вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про запобігання та протидію) призначення та збільшення відповідальних працівників банків, філій іноземних банків здійснюється за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 9 Закону про запобігання та протидію відповідальний працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим суб'єктом державного фінансового моніторингу, що згідно із цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до підпункту десятого пункту 5 розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення про фінансовий моніторинг) відповідальним працівником банку є працівник банку, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в банку.

Згідно з підпунктом першим пункту 77 розділу V Положення про фінансовий моніторинг відповідальний працівник банку може бути призначений за посадою на рівні керівника окремого підрозділу із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - відповідальний працівник банку - керівник підрозділу).

Відповідно до пункту 82 розділу V Положення про фінансовий моніторинг кваліфікаційними вимогами щодо відповідального працівника банку - керівника підрозділу є вимоги щодо професійної придатності відповідального працівника банку, а також щодо відсутності фактів, передбачених цим Положенням.

Згідно з підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг щодо відповідального працівника банку - керівника підрозділу повинні бути відсутні факти перебування протягом більше шести місяців на посаді керівника банку протягом року, що передує даті рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або про відкликання в банку банківської ліцензії за ініціативою Національного банку.

Так, за результатами аналізу інформації про трудову діяльність позивача було встановлено, що ОСОБА_1 з 12.03.2016 по 20.03.2023 обіймав посаду начальника Управлінню комплаєнс-контролю, члена Правління, відповідального працівника Акціонерного товариства «Банк Форвард», що був погоджений Національним банком на вказану посаду 19.04.2016.

Разом із тим, 07.02.2023 рішенням Правління Національного банку № 49-рш/БТ AT «Банк Форвард» віднесено до категорії неплатоспроможних, а 07.03.2023 Правління Національного банку прийняло рішення № 90-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Банк Форвард».

Таким чином, ОСОБА_1 обіймав посаду керівника AT «Банк Форвард» більше шести місяців протягом року, що передує даті рішення Національного банку про віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи вищезазначене, Національним банком України до ОСОБА_1 було застосовано ознаку, передбачену підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг.

Щодо доводів представника позивача, що відповідач Положенням про фінансовий моніторинг та Положенням про ліцензування банків, затвердженого постановою Правління Національного банку від 22.12.2018 № 149 (далі - Положення про ліцензування) значно розширив встановлений пунктом 5 частини першої статті 1 Закону про запобігання та протидію перелік ознак небездоганної ділової репутації двох категорій осіб, а саме: відповідальних працівників банків - керівників підрозділів (Положенням про фінансовий моніторинг) та керівників банку, керівників підрозділу внутрішнього аудиту, головних ризик-менеджерів, головних комплаєнс-менеджерів (Положення про ліцензування), суд зазначає таке.

Так, представник позивача стверджує, що посада, на яку претендував позивач - директор Департаменту з фінансового та валютного моніторингу, відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу АТ «Банк інвестицій та заощаджень» - не віднесена Законом про запобігання та протидію до посад керівників банків, не є посадою керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера або головного комплаєнс-менеджера, відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача критерію небездоганної ділової репутації фізичної особи, визначеного підпунктом 2 пункту 65 Положення про ліцензування.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства з огляду на таке.

У преамбулі Положення про фінансових моніторинг зазначено, що воно розроблено, у тому числі, з метою забезпечення реалізації вимог Закону про запобігання та протидію, а отже і встановлює вимоги до відповідального працівника банку.

Пункт 87 розділу V Положення про фінансовий моніторинг передбачає, що відповідальний працівник банку щодо якого наявні ознаки, визначені у підпунктах 4,5 пункту 83 та підпунктах 3-15 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг, має право подати до Національного банку клопотання про незастосування до нього виявлених ознак.

Так, позивач, керуючись пунктом 77 глави 10 розділу ІІ Положення про ліцензування банків та пунктом 87 розділу V Положення про фінансовий моніторинг, як кандидат на посаду директора Департаменту з фінансового та валютного моніторингу, відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу АТ «Банк інвестицій та заощаджень», який є відповідальним працівником банку - керівником підрозділу подав клопотання про незастосування до нього ознаки, передбаченої підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг (а.с. 114 Т.2) (далі - клопотання).

Вимоги до клопотання та порядок його розгляду здійснюються аналогічно до положень щодо незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, передбачених нормативно-правовим актом Національного банку з питань ліцензування банків.

Відповідно до пункту 80 глави 10 розділу II Положення про ліцензування Національний банк, в особі Комітету з нагляду, під час оцінки ділової репутації фізичної чи юридичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену в підпункті 9 пункту 62, пунктах 63-65 глави 6 або пунктах 67-70 глави 7 розділу II Положення про ліцензування, має право прийняти одне з таких рішень:

1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/ або документи, визначені в пунктах 77 та/або 78 глави 10 розділу II Положення про ліцензування, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку, є необґрунтованим);

2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання, за професійним судженням Національного банку, є обґрунтованим).

Таким чином, за результатом розгляду клопотання позивача Національний банк мав право прийняти лише одне з двох рішень: про визнання ділової репутації небездоганною або про незастосування ознаки небездоганної ділової репутації.

Так, 04.09.2023 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури було ухвалено рішення № 24/1725- рк, яким було:

- визнано ділову репутацію ОСОБА_1 небездоганною з огляду на застосування до нього ознаки, передбаченої підпунктом 9 пункту 85 розділу V Положення про фінансовий моніторинг, та пов'язаної з його перебуванням протягом більше шести місяців на посаді керівника банку в АТ «Банк Форвард» протягом року, що передує даті рішення про віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних;

- відмовлено у погодженні ОСОБА_1 на посаду відповідального працівника AT «Банк інвестицій та заощаджень».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №24/1725-рк прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Щодо тверджень позивача про відсутність фактичних підстав для визнання ділової репутації позивача небездоганною, суд враховує таке.

Як зазначено вище, у період із 12.03.2016 по 20.03.2023 позивач обіймав посаду начальника Управління комплаєнс-контролю, члена Правління, відповідального працівника AT «Банк Форвард».

Разом із тим, 07.02.2023 рішенням Правління Національного банку № 49-рш/БТ АТ «Банк Форвард» віднесено до категорії неплатоспроможних, а 07.03.2023 Правління Національного банку прийняло рішення № 90-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Банк Форвард».

Так, відповідно до доводів клопотання позивач, зокрема, зазначав, що не міг вплинути на обставини, що призвели до віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних, а в його діях відсутні порушення законодавства.

Також, позивач в клопотанні зазначав, що підставою для визнання AT «Банк Форвард» неплатоспроможним стало «..порушення ним економічних нормативів внаслідок воєнних дій, а докапіталізація фінансової установи була неможлива у зв'язку з невідповідністю акціонерів банку законодавству України».

Згідно з пунктом 79 глави 10 розділу II Положення про ліцензування Національний банк, під час розгляду клопотання особи про незастосування до неї виявленої ознаки небездоганної ділової репутації, комплексно аналізує подані документи, інформацію, включаючи отриману в процесі здійснення банківського регулювання та нагляду, отриману від інших державних органів, а також із відкритих джерел.

Отже, відповідно до пункту 80 глави 10 розділу II Положення про ліцензування незастосування ознак небездоганної ділової репутації є правом, а не обов'язком Національного банку.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про те, Національний банк реалізовує вказане право лише у разі, якщо особа надала достатню та обґрунтовану інформацію, яка б свідчила про відсутність у неї ознак небездоганної ділової репутації.

Так, основними доводами позивача є те, що оскаржуване рішення № 24/1725-рк не містить: обґрунтування про наявність у позивача можливості вплинути на обставини, що призвели до віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних; підтвердження невиконання позивачем своїх посадових обов'язків в АТ «Банк Форвард»; будь-яких висновків щодо причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю позивача та неплатоспроможністю AT «Банк Форвард».

Разом із тим, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими та помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 82 Положення про ліцензування Національний банк приймає рішення про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 65 глави 6 або пункті 69 глави 7 розділу II цього Положення, з урахуванням:

1) можливості особи вплинути на обставини, що призвели до віднесення банку/іноземного банку до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії на здійснення банківської/кредитної діяльності, зокрема документального підтвердження невиконання особою своїх посадових обов'язків у період, що передував рішенню про неплатоспроможність/відкликання ліцензії (у зв'язку з усуненням від виконання обов'язків, відпусткою, хворобою), утримання особою від голосування на засіданнях колегіальних органів управління та/або від прийняття рішень із відповідних питань;

2) інформації Фонду гарантування вкладів/уповноваженого органу країни реєстрації іноземного банку з виведення неплатоспроможних кредитних установ з ринку та/або іншого уповноваженого органу щодо наявності/відсутності в діях/бездіяльності особи порушень законодавства, що призвели до віднесення банку/іноземного банку до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії на здійснення банківської/кредитної діяльності;

3) інформації, що може свідчити про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю особи та прийняттям рішення про банкрутство/відкликання ліцензії/виключення з реєстру.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Комітетом було взято до уваги наступне:

24.11.2022 Правління Національного банку прийняло рішення № 558- рш/БТ «Про віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії проблемних». Підставою для прийняття такого рішення було встановлення факту здійснення AT «Банк Форвард» ризикової діяльності за ознакою недостатності доходів AT «Банк Форвард», що створює ризик майбутнього зменшення з регулятивного капіталу AT «Банк Форвард» та порушення встановлених Національним банком економічних нормативів капіталу.

З дати віднесення AT «Банк Форвард» до категорії проблемних його фінансовий стан суттєво та незворотно погіршувався і був незадовільним, однак АТ «Банк Форвард» не вживав дієвих заходів для поліпшення фінансового стану, виправлення критичної ситуації з ліквідністю, зниження кредитних ризиків. Незважаючи на наявні проблеми в діяльності AT «Банк Форвард» та реальну загрозу невиконання ним надалі своїх зобов'язань перед вкладниками, акціонер і керівництво AT «Банк Форвард» не вжили своєчасних дієвих заходів для запобігання настанню неплатоспроможності AT «Банк Форвард».

Так, із метою приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, AT «Банк Форвард» розробив та подав до Національного банку (лист від 05.12.2022 № 14/2-01-989/БТ) План фінансового оздоровлення/програму капіталізації АТ «Банк Форвард» на період до 01.04.2023, погоджений рішенням Правління AT «Банк Форвард» (протокол засідання від 05.12.2022 № 55) (далі - План).

Натомість, рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем від 12.12.2022 № 20/1708-рк/БТ «Про розгляд Плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації АТ «Банк Форвард» вказано на суттєві недоліки Плану, у тому числі відсутність конкретних поступових дій (заходів) та строків їх виконання для приведення діяльності AT «Банк Форвард» у відповідність до вимог законодавства, а також відсутність інформації/документів, що підтверджують реалістичність запланованих заходів.

19.12.2022 Правління AT «Банк Форвард» затвердило оновлений План (протокол засідання № 59). Водночас, в доопрацьованому Плані не було передбачено поступових заходів щодо приведення AT «Банк Форвард» своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, заходів щодо підвищення рівня ліквідності, а також документів від потенційних інвесторів.

Таким чином, твердження позивача про те, що підставою віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних стали наслідки воєнних дій та невідповідність акціонерів вимогам законодавства, не відповідають дійсності.

Суд бере до уваги твердження Національного банку про те, що ОСОБА_1 , як член Правління AT «Банк Форвард» підтримав рішення від 05.12.2022 та 19.12.2022 про затвердження Плану та не надав до нього будь-яких зауважень, які в подальшому не дали позитивних результатів щодо відновлення фінансового стану банку. А отже, наведене свідчить про відсутність з боку ОСОБА_1 , як члена Правління AT «Банк Форвард», будь-якої ініціативи для усунення порушень, що стали підставою для застосування до банку заходу впливу у вигляді визнання проблемним, та, відповідно, нездійснення ним у повній мірі обов'язку діяти в інтересах цього банку.

Згідно з частиною п'ятою статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.

Відповідно до статті 42 Закону про банки керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Статтею 2 Закону про банки визначено, що професійним судженням є вмотивований, об'єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку, на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також на інформації з офіційних джерел.

Згідно зі статтею 67 Закону про банки професійне судження може застосовуватися Національним банком під час будь-якої оцінки осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (як за якісними, так і за кількісними показниками), що здійснюється Національним банком в межах виконання покладених на нього наглядових функцій.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Положення про ліцензування також передбачено, що Національний банк застосовує своє професійне судження для прийняття рішень, визначених Положенням про ліцензування. Професійне судження формується Національним банком із урахуванням таких принципів:

1) рівноцінності сутності та форми. Національний банк згідно з цим принципом оцінює правочини, операції, обставини та події з точки зору їх економічного, правового та фактичного змісту;

2) співмірності (пропорційності) регуляторних вимог. Вимоги Національного банку згідно з цим принципом до банків, їх керівників, власників істотної участі в банках та інших осіб, які оцінюються або перевіряються, а також підходи Національного банку до оцінки відповідності таким вимогам мають ураховувати обставини та умови конкретної ситуації, за якої проводяться процедури, визначені цим Положенням (уключаючи розмір банку, види здійснюваної ним діяльності та притаманні їй ризики, фінансовий стан банку та власників істотної участі в ньому);

3) поєднання принципів правової визначеності та обґрунтованого сумніву. Принцип правової визначеності передбачає встановлення цим Положенням конкретних наперед визначених вимог до банків, їх керівників, власників істотної участі в банках та інших осіб, які оцінюються або перевіряються, умов здійснення ними певної діяльності та документів, що подаються ними до Національного банку в межах передбачених цим Положенням процедур. Національний банк за наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності таких осіб, їх діяльності та або поданих ними документів установленим вимогам, або наявності інформації, яка потребує додаткової оцінки, має право вимагати надання уточнень, пояснень і/або додаткових документів, необхідних для отримання ним упевненості в тому, що встановлені Законом про банки та цим Положенням вимоги дотримуються належним чином;

4) комплексного аналізу. Цей принцип полягає в усебічному аналізі Національним банком кожної особи для прийняття передбачених цим Положенням рішень щодо неї.

Враховуючи наведені норм, Національний банк при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновків про те, що позивач, як член Правління AT «Банк Форвард», мав можливість вплинути на обставини, що привезли до віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Натомість, за професійним судженням Національного банку, внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов'язків як члена Правління AT «Банк Форвард», а саме незабезпечення дієвих заходів для приведення діяльності AT «Банк Форвард» у відповідність до вимог законодавства Національний банк прийняв рішення про віднесення AT «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних.

Крім того, Національним банком було також взято до уваги і ті обставини, що ОСОБА_1 був визначений відповідальною особою за окремі допущені недоліки/порушення у діяльності AT «Банк Форвард», виявлені за результатами інспекційних перевірок станом на 13.12.2021 та на 01.10.2022, що підтверджується матеріалами справи. А отже, Національний банк дійшов висновку про неефективність виконання позивачем своїх обов'язків на посаді начальника Управління комплаєнс-контролю, члена Правління, відповідального працівника AT «Банк Форум».

Як вбачається із оскаржуваного рішення вказані вище факти були зазначені у рішенні Національним банком, а тому твердження позивача про його необґрунтованість є помилковими.

Також, суд враховує, що інформація стосовно наявності кримінальних проваджень щодо AT «Банк Форвард» безпосередньо не була підставою для визнання ділової репутації позивача небездоганною. Разом із тим, як зазначено у рішенні № 24/1725-рк, за професійним судженням Національного банку, вказана інформація ставить під сумнів ефективність функціонування фінансового моніторингу в AT «Банк Форвард», у тому числі, й ефективність роботи ОСОБА_1 як відповідального працівника в AT «Банк Форвард», та має бути належним чином перевірена, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, правоохоронними органами та судом у встановленому законом порядку.

А тому, доводи позивача у даній частині також є помилковими.

Згідно з пунктом 82 глави 10 розділу II Положення про ліцензування Національний банк приймає рішення про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 65 глави 6 або пункті 69 глави 7 розділу II Положення про ліцензування, з урахуванням, зокрема, можливості особи вплинути на обставини, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних; інформації, що може свідчити про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю особи та неплатоспроможністю/, ліквідацією банку.

Таким чином, при розгляді клопотання щодо незастосування ознаки небездоганної ділової репутації Національний банк у кожному окремому випадку оцінює обґрунтованість кожного окремого клопотання, а також надає оцінку ступеню, характеру участі кожного конкретного заявника в управлінні виведеного з ринку банку, зокрема впливу заявника на обставини, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно, незастосування ознаки небездоганної ділової репутації щодо однієї особи не покладає обов'язок на Національний банк приймати аналогічні рішення щодо інших колишніх керівників при здійсненні оцінки їх відповідності встановленим законодавством вимогам, а тому суд відхиляє доводи позивача щодо незастосування ознак небездоганної ділової репутації стосовно інших керівників АТ «Банк Форвард».

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У силу статі 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий - суддя Шевченко А.В.

Судді: Дудін С.О.

Кушнова А.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 03 квітня 2025 р.

Попередній документ
126371843
Наступний документ
126371845
Інформація про рішення:
№ рішення: 126371844
№ справи: 320/7905/24
Дата рішення: 26.03.2025
Дата публікації: 07.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (06.08.2025)
Дата надходження: 21.07.2025
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування рішення
Розклад засідань:
22.04.2024 11:40 Київський окружний адміністративний суд
01.05.2024 11:00 Київський окружний адміністративний суд
12.12.2024 12:30 Київський окружний адміністративний суд
22.01.2025 12:00 Київський окружний адміністративний суд
04.03.2025 00:00 Київський окружний адміністративний суд
04.03.2025 11:30 Київський окружний адміністративний суд
26.03.2025 11:30 Київський окружний адміністративний суд
25.06.2025 15:10 Шостий апеляційний адміністративний суд