04 квітня 2025 року справа №640/362/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
до Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба безпеки України
про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) з позовом до Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба безпеки України, в якому просить суд:
- заборонити та примусово розпустити (ліквідувати) Громадську спілку «міжнародний громадський рух «Аллатра».
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2022 на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Служби безпеки України від 17.10.2022 № 5/3/3-7889 щодо заборони діяльності Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра».
З листа Служби безпеки України від 17.10.2022 № 5/3/3-7889 вбачається, що Служба безпеки України володіє даними, що свідчать про створення реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку проросійської Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра», діяльність якої має ознаки антиукраїнської.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає позивачем до позовної заяви додано: доручення Міністерства юстиції України № 97281/123999-8-22/19.2.1 від 21.10.2022р.; - лист Служби безпеки України № 5/3/3-7889 від 17.10.2022р.; лист Національної поліції України № 24/13/1 -20023/вс від листопада 2023р.; повідомлення про підозру 6 особам у 2023р. Однак, вважає, що самі по собі, такі документи не мають жодної доказової бази, оскільки вони складені на основі висновків експертиз, що складені з грубими порушеннями. Зазначає про відсутність в справі інших доказів, окрім даних висновків експертиз, є підставою вважати поданий позов необгрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволенню, оскільки самі по собі повідомлення про підозру, також не можуть бути доказом вчинення того, чи іншого порушення, оскільки вина особи може встановлюватись, виключно вироком суду, що набрав законної сили.
Третя особа не надала своїх пояснень щодо даного позову.
III. Процесуальні дії у справі.
13.12.2022 засобами поштового зв'язку позивач звернувся з позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/362/23 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/362/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
01.11.2023 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №640/362/23, вирішено здійснювати розгляд одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24.11.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення матеріалів по справі.
10.04.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.
04.12.2024 від представника позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву та письмові заперечення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Громадська спілка міжнародний громадський рух «Аллатра» (далі - ГС «Алларта», відповідач) зареєстрована Міністерством юстиції України, як громадська спілка, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію № 1421393 від 11.07.2014.
Територія на яку поширюється діяльність ГС «Алларта»: Україна та території інших держав відповідно до національного законодавства.
ГС «Алларта» здійснює свою діяльність на підставі Статуту ГС «Алларта» (нова редакція), затверджений позачерговими загальними зборами ГС «Алларта» № 50/1-33 від 24.05.2017.
Місцезнаходження юридичної особи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: Україна, вулиця Голосіївська, 7, корп. 3, м. Київ, 03039.
Відповідно п. 2.1. Статуту Громадської спілки, метою діяльності Спілки є реалізація та захист професійних, соціальних та інших прав, основних свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, культурних, соціальних та інших спільних інтересів організації, а також провадження екологічної, оздоровчої, культурної, просвітньої та іншої діяльності.
Згідно із пунктом 2.2. Статуту цілі діяльності Спілки є:
2.2.1. формування якісно нових відносин між народами на основі добра, безкорисливої взаємодопомоги, творчої взаємодії людей по всьому світу, незалежно від їх місця проживання, соціальної, національної, політичної та релігійної приналежності;
2.2.2. відтворення справедливості, порядку і благоденства в усіх сферах життєдіяльності людства;
2.2.3. створення щасливого, мирного і вільного світового співтовариства;
2.2.4. реалізація природних свобод і прав людини;
2.2.5. здійснення захисту прав членів Спілки шляхом надання їм всебічної допомоги, представлення їхніх інтересів в державних органах влади, підтримкою та участю в Українських та міжнародних, державних і недержавних програмах і проектах.
Засновниками ГС «Алларта» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Алларта» (юридична особа, зареєстрована за законодавством України, код ЄДРПОУ 37633996, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, будинок 14, в особі Директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту та Протоколу №25 Загальних зборів ТОВ «Аллатра» від 20.06.2014) та Міжнародна громадська організація «Лагода» (юридична особа, зареєстрована за законодавством України, код ЄДРПОУ 7772005, місцезнаходження: 01011, Печерський узвіз, буд. 19, в особі Голови Правління Михальчука А.В., що діє на підставі Статуту та Протоколу №24 Загальних борів Міжнародної громадської організації «Лагода»),
Відповідно до відомостей про склад керівних органів ГС «Алларта» Організатором (координаційного центру є ОСОБА_2 , Членом Координаційного центру є Михальчук А.В., Ревізором є Оксененко В.О., Членом Координаційного центру є Ковтунов А.С. та ОСОБА_3 .
На адресу Міністерства юстиції України 20.10.2022 надійшов лист Служби безпеки України від 17.10.2022 № 5/3/3-7889 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №123999-8-22) щодо заборони діяльності ГС «Міжнародний Громадський рух «Аллатра».
З листа Служби безпеки України від 17.10.2022 № 5/3/3-7889 вбачається, що Служба Безпеки України володіє даними, що свідчать про створення реальної загрози національним вересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку проросійської ГС «Аллатра» (код ЄДРПОУ 39304584), діяльність якої має ознаки антиукраїнської.
Лідер, провідний ідеолог руху - громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Макіївка Донецької області, мешканець м. Києва, лікар-вертебролог та активні учасники МГС «Аллатра» (м. Київ. вул. Голосіївська, 7, офіс знаходився за адресою: Київська область, с. Софіївська Боріцагівка. вул. Весняна, 6) в завуальованій формі публічно поширюють ідеї т. зв. «руського міра», підтримують збройну агресію рф проти України, закликають до змін меж державних кордонів України. При цьому, вказаною категорією осіб використовується відповідна друкована продукція автора під псевдонімом «Анастасия Новых», низка власних т. зв. «інформаційних проектів».
В якості обґрунтування позову, позивачем до матеріалів даної справи додано:
1) Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової психолого- лінгвістичної експертизи у кримінальному провадженні від 27.06.2023р. №9260/23- 61/9261/23-36 КНДІСЕ, на замовлення ГСУ НПУ(далі - висновок №1);
2) Експертний Висновок за результатами всебічного дослідження діяльності громадської спілки «МГР «АЛЛАТРА» від 14.10.2022р. ПНУ «Центр екоиоміко-правових досліджень», на замовлення СБУ(далі - висновок №2);
3) Висновок за результатами всебічного дослідження діяльності МГР «Аллатра» від 10.08.2022р., ПНУ «Центр економіко-правових досліджень», на замовлення НПУ(далі - висновок №3);
4) Релігійний висновок щодо низки друкованих видань «Сэнсэй. Исконный Шамбалы» від 05.07.2022р. кандидата історичних наук Козловського І.А. (далі - висновок №4);
5) Релігійний висновок щодо діяльності та відповідних матеріалів «МГР «Аллатра» без дати, та номера, кандидата наук богослов'я Костянтина Москалюка(далі - висновок №5).
За результатами експертного дослідження Приватної наукової установи «Центр економіко-правових досліджень» складено експертний висновок щодо діяльності ГС «Аллатра», відповідно до якого відповідач пропагує вчинення дій, які полягають в експансії проросійської ідеології ГС «Аллатра» на всі гілки державної влади задля досягнення панування йото адептів над країнами та урядами. Україна розглядається як складова частина території рф та ідеалізованої єдиної країни майбутнього - «єдиної слов'янської держава керівництвом президента держави- агресора в. путіна.
Для реалізації поставленої мети ГС «Аллатра» діє такими методами: використовуючи наявні в її розпорядженні книжкові видавництва та численні медіаресурси (веб-сайти, відеохостинги, сторінки соціальних мереж) публічно заперечує розпочату в 2014 р. збройну агресію РФ проти України; пропагує російську концепцію побудови нового світового порядку, що полягає в утвердженні «багатополярного світу», в якому панівне місце відводиться відродженому СРСР у форматі ідеалізованої комуністичної квазідержави майбутнього «благотворного суспільства»; виявляє потенціал громадсько-політичної активності в регіонах України для консолідації осіб, лояльних до режиму держави-агресора; організовує масові псевдонаукові заходи (конференції, семінари, форум телемости, «круглі столи»), залучає на свій бік політиків, державних службовці представників муніципальної влади, громадських діячів, науково-педагогічні працівників, представників бізнесу, проводить інтерв'ю з публічними особами впроваджує своїх агентів впливу в органи державної влади та місцевого самоврядування для підриву державницьких устоїв України; нагнітає в суспільстві апокаліптичні настрої навколо теми природних катастроф і погодних явищ, настання глобального голоду і дефіциту продовольчих ресурсів, пропонуючи скасування антиросійських санкцій порятунок у єднанні з державою-агресором; надає всебічну медійну, ідеологічну, технічну підтримку проросійським політикам (зокрема команді ОСОБА_5 ), які прагнуть повалити державну владу в Україні, щоб очолити окупаційний російський уряд; провадить у життя підміну національних цінностей українського народу ідеями і конспірологічними теоріями з власного псевдо релігійного віровчення, поширює в суспільстві викривлене тлумачення подій світової історії та сучасних геополітичних процесів; використовує кошти, залучені у вигляді добровільних внесків в фізичних і юридичних осіб для просування власної ідеології; для прикриття дійсної мети діяльності застосовує позитивну риторику «доброчинності», освітні, культурні, громадські проекти.
Експертом було встановлено, що члени ГС «Аллатра» неодноразово виступали в ЗМІ (телеканал 112, « 2ІК» (ліцензію якого припинено на підставі рішення РНБО України від 02.02.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 02.02.2021 № 43/2021) з пропагандою теми неминучого настання продовольчої кризи (голоду,«глобальних катаклізмів») внаслідок запровадження економічних санкцій проти російської федерації.
Осередки організації діють у країнах ЄС, Канаді та США. Протягом всього часу існування публічні функціонери ГС «Аллатра» жодним чином не зверталися до подій всередині України, ігнорували факт окупації частини території України, натомість активно розповсюджували друковану і медійну продукцію, що пропагує російську геополітичну концепцію світової перебудови (т. зв. «концепція багатополярного світу») і культ особистості лідера держави агресора - путіна в.в.
З 24.02.2022, в умовах введення на всій території України воєнного стану члени ГС «Аллатра» виготовили і розповсюдили на власному YouTube - каналі «АллатРа ТВ» серію (понад 30) пропагандистських відеоматеріалів, у як міститься публічне заперечення, виправдання, визнання правомірною збройної агресії рф проти України, а також публічні заклики до співпраці з державо агресором.
Разом із тим, ГС «Аллатра», в порушення положень Статуту ГС «АЛЛАТРА» і обмежень установлених у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про громадські об'єднання», фактично займається політичною діяльністю, просуваючи власну політичну силу соціалістичної, проросійської спрямованості, а також здійснює релігійну діяльність, зокрема пропагує власне синкретичне окультне віровчення, що суперечить нормам ст. ст. 36, 37 Конституції України та Закону України «Про громадські об'єднання» оскільки зміст і спрямованість діяльності ГС «АЛЛАТРА» свідчить про невідповідність основним засадам утворення та діяльності громадських об'єднань.
Експертний висновок від 14.10.2022р. Службою безпеки України направлено Міністерству юстиції України, разом з Листом від 17.10.2022 № 5/3/3-7889 щодо заборони діяльності Громадської спілки «Міжнародний громадський рух «Аллатра».
Вважаючи наявними підстави для заборони та примусового розпуску Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра», позивач звернувся до суду із даним позовом.
V. Норми права
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки вони пов'язані з обов'язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Положеннями статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приписами абзаців першого, другого пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, визначено, що Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
Відповідно до пункту 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2022 № 3959/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 № 759/19497, Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Згідно із підпунктом 4.46 пункту 4 вказаного Положення міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державну реєстрацію громадських об'єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання, обласних, регіональних, республіканських, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських та місцевих організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів; державну реєстрацію статутів територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до положень абзацу третього пункту 14 частини першої статті 1 Закону України від 15.03.2003 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначено Законом України від 22.03.2012 № 4572-VI “Про громадські об'єднання» (далі - Закон № 4572-VI).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 4572-VI громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2229-ХІІ “Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Статтею 24 цього Закону визначено обов'язки Служби безпеки України.
Так, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (пункт 4); забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань (пункт 5); здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки (пункт 8).
Частиною першою статті 25 Закону № 4572-VI визначено, що припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється:
1) за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;
2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.
Припинення діяльності громадського об'єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (частина друга статті 25 Закону № 4572-VI).
Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.
Інші підстави для заборони діяльності громадського об'єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.
Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 4572-VI утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються.
Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Інші обмеження права на свободу об'єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об'єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року № 4572-VI(далі - Закон № 4572-VI) громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України та ст. 4 цього Закону. Заборона громадського об'єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».
VI. Оцінка суду
Предметом оцінки суду в справі є достатність юридичних підстав для заборони та примусового розпуску Громадської спілки «міжнародний громадський рух «Аллатра».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону № 4572-VI громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України.
Згідно ст.ст. 36, 37 Конституції громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.
Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Положеннями ст. 4 Закону № 4572-VI визначено, що утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, забороняються. Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Інші обмеження права на свободу об'єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об'єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивачем покладено висновки експертиз: висновки 1 - 5.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У відповідності до ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Відносно висновку №1 складеного експертом Кременовською І. суд зазначає таке.
Судом встановлено, що автор висновку негативно відноситься до відповідача, та є зацікавленою, у припиненні його діяльності, оскільки ще з 2015р., про що сама відкрито заявляла на веб-сайті «Вільне слово» https://vilneslovo.com, де автором І.Кременовською було опубліковано чотири статті, які за змістом свідчать про упередженість експерта. Зокрема, такого змісту: «Я займаюся цією сектою приблизно з 2015-2016 року. Але я не схильна приписувати всі заслуги собі, бо працюю не одна. Так. з 2017 року, коли я опублікувала перші результати своїх досліджень, у нас почала гуртуватися спільнота з числа людей, котрі пос траждали від «АллатРи». А протягом останніх п'яти років ми разом виборювали у правоохоронних органах правду і справедливість: оббивали пороги відділень поліції, зокрема в Боярці, де кримінальне провадження просто «поховали». Два роки тому його там вичистили з ЄРДР, разом зі згадками про заявників і потерпілих...». Зміст, та факт поширення в мережі Інтернет, зафіксовано Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 16.05.2024р. № 150/2024-ЗВ.
Крім того, висновок 1 в порушення вимог ч. 6 ст. 104 КАС України не містить зазначення, що такий підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
За встановлених обставин результати досліджень викладені у висновку 1 судом не приймаються.
Надаючи оцінку висновкам 2-5 суд зазначає, що зазначені висновки базуються не на власних дослідженнях експертів, а в окремих частинах дослівно співпадають із розміщеними у відкритому доступі в мережі інтернет публікаціях, авторами яких є інші особи, натомість подаються у висновках 2-5, як власні думки експертів.
Таким чином, статті, з таблицями використані у висновках 1-5 були поширені в мережі інтериет, ще до підписання вищезазначених висновків експертів.
Відтак, усі висновки побудовані, не на особистому дослідженні експертів, їх особистої експертної думки як незалежного експерта, а на підставі вже готових матеріалів з інтернету.
При цьому, кожне таке текстове наповнення, що взяте з статей в інтернеті, повторюється у всіх висновках однаково, та дослівно.
За наведених обставин суд критично ставиться до викладеної у висновках 2-5 дослідженнях, крім того зазначає, що матеріали викладені у згаданих висновках не містить конкретної та об'єкивно переконливих виводів, які б грунтувались на належних доказах протиправної діяльності Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра» та не вбачає підстав для їх прийняття.
В той же час чинним законодавством України забороняється самостійне збирання експертом матеріалів для проведення експертизи.
Відповідно ч. 2 ст. 105 КАС України експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Відповідно п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 - Експерту забороняється: самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
Відповідно ст. 14 ЗУ «Про судову експертизу» дисциплінарним проступком є: самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи.
Відповідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч. 1 ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази, що саме відповідач є автором зазначених відеозаписів, чи друкованих видань, або поширювачем їх в мережі Інтернет.
Відсутні також будь які докази, що відповідач є власником будь яких веб-сайтів, YouTube-каналів, Facebook сторінок, Телеграм каналів, профілів в Instagram, веб-сторінок в «ВКонтакте», що згадуються позивачем в позові, та експертом в експертних висновках.
Відповідно ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Відповідно п. 15) ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу.
Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки вони пов'язані з обов'язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Положеннями статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приписами абзаців першого, другого пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, визначено, що Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
Відповідно до пункту 1 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2022 № 3959/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 № 759/19497, Міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Згідно із підпунктом 4.46 пункту 4 вказаного Положення міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державну реєстрацію громадських об'єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання, обласних, регіональних, республіканських, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських та місцевих організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів; державну реєстрацію статутів територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до положень абзацу третього пункту 14 частини першої статті 1 Закону України від 15.03.2003 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань визначено Законом України від 22.03.2012 № 4572-VI “Про громадські об'єднання» (далі - Закон № 4572-VI).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 4572-VI громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2229-ХІІ “Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Статтею 24 цього Закону визначено обов'язки Служби безпеки України.
Так, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (пункт 4); забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань (пункт 5); здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки (пункт 8).
Частиною першою статті 25 Закону № 4572-VI визначено, що припинення діяльності громадського об'єднання здійснюється:
1) за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об'єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;
2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об'єднання.
Припинення діяльності громадського об'єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (частина друга статті 25 Закону № 4572-VI).
Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.
Інші підстави для заборони діяльності громадського об'єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 16 липня 2019 року № 9-р/2019 (щодо конституційності так званого “закону про декомунізацію»), з огляду на історію становлення української незалежної держави, історичний контекст та загрози, що постали перед нею у зв'язку з тимчасовою окупацією частини її території, Україна має право обстоювати конституційні принципи, у тому числі й шляхом заборони пропаганди тоталітарних режимів.
Разом з тим, виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об'єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.
Відповідно до положень Статуту ГО ГС «Аллатра», затвердженого рішенням установчих зборів ГС «Аллатра» протокол № 50/1-33 від 24.05.2017, для досягнення статутної мети напрямами діяльності відповідача є:
2.5.1. координація діяльності учасників і представництв руху в різних країнах, налагодження взаємодії організаторів, координаторів та партнерів Спілки;
2.5.2. підготовка і організація міжнародних координаційних зустрічей активних учасників, представників, координаторів та партнерів руху, з метою зміцнення міжнародного співробітництва та пошуку ефективних шляхів вирішення глобальних проблем суспільства, а також нагальних соціальних, духовних і культурно-моральних питань;
2.5.3. розробка, організація та апробація нововведень, що сприяють поліпшенню життєдіяльності людини, реалізації її природних прав і свобод. розвитку міжнародної солідарності соціально активних громадян в усьому світі на основі дружби, добра і взаємодопомоги, культурно-моральних та суспільно-творчих цінностей;
2.5.4. розробка та організація акцій, заходів, спрямованих на зміцнення солідарності та миру між народами;
2.5.5. розробка ідеологічного матеріалу, спрямованого на підвищення рівня обізнаності суспільства про способи і можливості світового об'єднання, затвердження морального, духовного начала людини, заохочення поваги гідності та цінності людської особистості;
При цьому позивачем та третьою особою не надано суду доказів які б спростовували, що ГС «Аллатра» здійснювало виключно передбачену Статутом діяльність.
Крім того, відповідачем наданий звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» від 16.05.2024р. № 150/2024-ЗВ матеріали якого підтверджують патріотичну діяльність ГС «Аллатра».
Верховний Суд, неодноразово зазначав, що фіксацію змісту веб-сторінки, може здійснювати, саме ДГІ «Центр компетенції адресного простору мережі Інтериет».
Зокрема, в Постанові Верховного Суду від 12.07.2018р. № 916/2102/17, зазначено: "Також в матеріалах справи наявні експертні висновки Департаменту “Центр компетенції» "Український центр підтримки номерів і адрес" за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет від 26.09.2017 за №100/2017-ЕВ-ЦК та №101/2017-ЕВ-ЦК якими зафіксовано вміст сторінок особистого кабінету замовника та які також підтверджують надання послуг за договором.".
Щодо доводів позивача про наявність підстав для заборони ГС «Аллатра» у зв'язку з повідомленнями про підозру ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 436-1 КК України, суд зауважує, що заборона громадського об'єднання у відповідності до вимог статті 28 Закону № 4572-VI можлива у разі саме засудження уповноважених осіб відповідача за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України.
Відносно вищевказаних осіб порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 436-1 КК України та вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, але доказів їх засудження за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, позивачем та третьою особою суду не надано.
Згідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
У Рішенні в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувались від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять в вину, доти, ця вина не буде офіційно встановлена судом.
Таким чином, позивачем не надано доказів того, що ГС «Аллатра» утворене та здійснює свою діяльність із порушенням чинного законодавства України, що керівник та члени зазначеного об'єднання від імені останнього, з метою посилення проросійських настроїв серед населення України, проводять активну антиукраїнську інформаційно-пропагандистську діяльність шляхом поширення певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною і росією, підтримують терористичну діяльність.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів наявності в діях Громадської спілки міжнародний громадський рух «Аллатра» порушення статей 36, 37 Конституції України, статті 4 Закону № 4572-VI, не підтверджено здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить основним засадам діяльності громадської організації, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про заборону (примусовий розпуск) громадської організації є необгрунтовані.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.