1 квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023233000000055.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисники - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2025 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 11.04.2025 р. включно. Зменшено розмір застави до 100 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 302 800 грн., з покладенням обов'язків: прибувати до слідчого у справі за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, тобто з міста Олександрії без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні, за виключенням спільної участі у проведенні слідчих дій у даному кримінальному провадженні; за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням певних процесуальних обов'язків.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є передчасною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому, кількість ризиків зменшилась, оскільки слідчим суддею не встановлено ризику знищення речей та документів. Ризик переховування від слідства та суду не доведений, а ризик впливу на свідків є припущенням сторони обвинувачення та нічим не підтверджений.
На думку апелянта, прокурором не доведено обставин, які виправдовують продовження застосування відносно ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не доведено й неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки остання належно виконувала свої процесуальні обов'язки.
Захисник звертає увагу на те, що застосований відносно ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що складає 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є занадто великим розміром, який остання, будучи бухгалтером підприємства, не має можливості сплатити.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42023233000000055, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 , будучи службовою особою - директором ТОВ «Золотий клєвєр», діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з корисливою метою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, скоїв, у складі організованої групи, ряд умисних злочинів із заволодіння чужим майном - бюджетними коштами в особливо великих розмірах під час виконання Херсонською обласною військовою адміністрацією програми розбудови територіальної оборони Херсонської області, до вчинення яких залучив визначених ним співучасників, з якими заздалегідь домовився про спільні злочинні дії, а саме узгодив об'єкт злочину, його характер, місце, час, спосіб вчинення, зміст виконуваних функцій та розподілив ролі.
До складу організованої групи увійшли: директор ТОВ «Золотий клєвєр» ОСОБА_12 , як організатор та виконавець злочинів; директор ТОВ «Екотранссервіс-21» ОСОБА_13 , як виконавець злочинів; головний бухгалтер ТОВ «Екотранссервіс-21» ОСОБА_5 , яка здійснювала ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Екотранссервіс-21» та ТОВ «Золотий клєвєр», як пособник злочинів, шляхом надання засобів - проектів офіційних документів, в тому числі видаткових накладних.
Вказаною організованою групою, учасники якої були проінформовані про злочинні наміри та плани групи, 17.11.2022 р. з покупцем - Департаментом з питань ЦЗОР Херсонської ОДА укладено договори поставки № 1 та № 2 на постачання військової форми одягу відповідно до специфікації, проте фактична кількість поставленого товару не відповідала кількості зазначеній у відповідних накладних, а також не відповідала вимогам технічних умов та специфікацій, затверджених Міністерством оборони України, що унеможливлювало його використання за цільовим призначенням, без сертифікатів якості, чим заподіяно державному бюджету майнової шкоди на суми 3 940 126,9 грн. та 7 920 609 грн. відповідно, тобто на загальну суму - 11 860 735,90 грн.
24.01.2025 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та 28.02.2025 р. змінено раніше повідомлену підозру на ч. 5 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України - замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих відомостей, вчинене організованою групою.
25.02.2025 р. слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.03.2025 р. включно, з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 605 600 грн.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів та неможливістю завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання останньої під вартою, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих дій.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, в тому числі, у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, характер та обставини ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не відпали, необхідність проведення ряду слідчих дій, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням даних про особу підозрюваної, її роль у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, іі майнового стану, кількість встановлених ризиків, слідчий суддя вважав за можливе зменшити розмір застави до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з одного боку утримує підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний їй запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали надані судом, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до вимог ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
За змістом ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовжені строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при продовженні запобіжного заходу.
Продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків, тощо).
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування ОСОБА_5 від слідства та суду, виходячи з обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, та можливого покарання, за найтяжчий з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
З огляду на встановлені органом досудового розслідування обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які вчинені за попередньою змовою з іншими особами, зважаючи на обізнаність підозрюваної про свідків у справі, тому ризик незаконного впливу на свідків, або інших осіб також має місце.
Отже, з урахуванням тяжкості і обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , вагомості наявних доказів вчинення нею кримінальних правопорушень, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання останньою процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя ретельно дослідив й доводи клопотання слідчого відносно обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваної ОСОБА_5 під вартою, зокрема необхідністю виконання вимог ст. ст. 290, 291 КПК України, і те, що на даний час, органом досудового розслідування здійснюється ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, обсяг яких становить 48 томів.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження підозрюваній ОСОБА_5 строку тримання під вартою, слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваної, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України від 16.05.2013 р., яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваної та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Стосовно доводів захисника про визначення слідчим суддею завідомо непомірного для підозрюваної ОСОБА_5 розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину застава визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, слідчий суддя, врахувавши дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка працювала бухгалтером товариства, обставини та тяжкість інкримінованих їй кримінальних правопорушень, можливу роль у їх вчиненні, яка полягала у пособництві організованій групі у вчиненні злочинів, майновий стан підозрюваної, кількість епізодів можливо вчинених умисних корисливих злочинів, розмір завданої майнової шкоди, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним, дійшов правильного висновку про необхідність зменшення раніше визначеної застави, в межах визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, до 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Отже, правових підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 не має, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3