Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 481/176/258
Провадження № 2/945/966/25
Ухвала
02 квітня 2025 року м.Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок псування майна, стягнення заборгованості за комунальні послуги та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Задерецького В.А. з позовом сформованому в системі «Електронний суд» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок псування майна, стягнення заборгованості за комунальні послуги та моральної шкоди.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 27.02.2025року справу передано до Миколаївського районного суду Миколаївської області за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Із наданої позовної заяви вбачається, що позивачем зазначена адреса відповідача АДРЕСА_1 . Вказана адреса до територіальної підсудності Миколаївського районного суду Миколаївської області не відноситься.
Як слідує із тексту позовної заяви, позивач ставить питання провідшкодування шкоди внаслідок псування майна у орендованому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості за комунальні послуги з розподілу природного газу та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред'являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.
Згідно з положеннями ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до вимог з приводу нерухомого майна, стосуються вимог пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, про те, що заявленою вимогою у даній справі є саме відшкодування шкоди завданої шляхом псування майна та самого житлового будинку, окрім цього заявлена вимога стягнення заборгованості з надання послуг, а саме розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 ,які надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, заявлені вищезазначені вимоги мають пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
До набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX.
Відтак з наведеного вище вбачається, що на даний час територія с.Грейгове, яку було віднесено до Миколаївського району Миколаївської області Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», та що раніше відносилась до Вітовського району Миколаївської області, продовжує належати до територіальної підсудності Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ч.1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Окремо варто відзначити те, що відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Проте, враховуючи, що помилково направлення даної справи до Миколаївського районного суду Миколаївської області, порушує права учасників справи на справедливий суд, гарантовані національним законодавством та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та фактично створюють умови, за якими необхідно приймати до розгляду справу з порушенням правил територіальної підсудності, визначених ЦПК України, що не усуває можливих наслідків, передбачених ст.378 ЦПК України,з огляду на викладене,справу слід передати за підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Керуючись ст.ст. 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,-
постановив :
Цивільну справу № 481/176/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок псування майна, стягнення заборгованості за комунальні послуги та моральної шкоди, передати за територіальною підсудністю до Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.М.Войнарівський