Справа № 522/15611/24-Е
Провадження 2/522/1075/25
28 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Владислава Олександрівна про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора та визнання права іпотекодержателя
До Приморського районного суду м. Одеси 17.09.2024 року звернулось через систему «Електронний Суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» (Код ЄДРПОУ 42682150) із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Владислава Олександрівна про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 13 травня 2020 року, а саме: квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. за реєстровим №120; про скасування рішення державного реєстратора прав - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської В.О. від 13.05.2020 (індексний номер рішення 52217851), на підставі якого право власності на нерухоме майна, а саме: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2079873151101) було зареєстроване за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» право іпотекодержателя на нерухоме майна, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2079873151101).
Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено на суддю Науменко А.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 травня 2020 року ОСОБА_1 через державного реєстратора Гаврющенко О.В., внесла завідомо неправдиві відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме запис про реєстрацію припинення іпотеки. Підставою для внесення запису зазначається рішення Приморського районного суду м. Одеси № 522/10200/14-ц від 13.07.2018 р. 13 травня 2020 року ОСОБА_1 , являючись власником житлового приміщення і дочкою ОСОБА_2 , з метою унеможливлення звернення стягнення на відповідне нерухоме майно, на підставі Договору дарування передала безоплатно майно у власність (подарувала), а громадянка ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру від своєї дочки під номером АДРЕСА_2 , Іпотекодержателем якої є ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН». 15 липня 2020 року Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/10200/14-ц (провадження № 61-20929св19) касаційну скаргу ТОВ «А-ТекТехнолоджі» задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, які були підставою для припинення іпотеки було скасовано. Зважаючи на скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року у справі № 522/10200/14-ц, позивач вважає, що Договір дарування від 13.05.2020 року є незаконним та таким, що суперечить укладеному між сторонами іпотечному договору та Закону України «Про іпотеку», має ознаки фраудаторності.
Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Владислава Олександрівна про визнання недійсним договору дарування. Призначено розгляд справи в загальному позовному порядку із проведенням підготовчого судового засідання.
11.10.2024 року надійшов Відзив від представника відповідачки ОСОБА_2 , адвоката Єфімової Л.Я., в якому зазначено, що позовні вимоги є незаконними, заявленими із пропущеним строком позовної давності, ґрунтуються на наявності майнового інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, по якому існує судове рішення, а саме постанова Верховного Суду від 10 травня 2022 року по справі № 522/10200/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. В момент вчинення правочину у вигляді договору дарування, відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дана квартира не мала будь-якого обтяження, тож сторони діяли відповідно до вимог закону, підстави недійсності правочину відсутні. У задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.
05.11.2024 року від позивача надійшла Відповідь на відзив, в якому зазначено, що аргумент відповідача носить виключно маніпулятивний характер, застосування строків позовної давності ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки Законом від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено пунктом 12 - «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258… цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Також 17.03.2022 р. набрав чинності Закон від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено пунктом 19 - «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану продовжуються на строк його дії строки, визначені статтями 257 - 259 ЦКУ (позовна давність, спеціальна позовна давність)». Позовні вимоги просили задовільнити.
17.02.2025 року надійшов відзив від відповідачки ОСОБА_1 , в якому вона просила поновити строк на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначала, що із позовом позивач звернувся з пропуском трирічного строку позовної давності, просила застосувати строки позовної давності. Також зазначала, що в момент вчинення даного правочину, відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дана квартира не мала будь-якого обтяження, іпотека була припинена, тож мала право відчужувати належне їй майно. Щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Інвест Ван» право іпотекодержателя на нерухоме майно відмітила, що станом на сьогодні такий запис існує, та не скасований. 20.01.2022 року приватним нотаріусом Михайленко Сергієм Анатолійовичем, Київського міського нотаріального округу, м.Київ внесено запис про іпотеку 46270904 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62970044 від 20.01.2022 року о 19:50:24 відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , відповідно договору дарування, серія та номер 120 від 13.05.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. Іпотекодержателем зазначено позивача.
Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні 19.03.2025 року, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» Ладановський А.О. позовну заяву підтримав, просив заявлені позовні вимоги задовільнити у повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Єфімова Л.Я., позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, про дату та час проведення була повідомлена належним чином. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська В.О. у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, про дату та час проведення була повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
17 липня 2008 року між АКІБ (ПАТ) «УкрСиббанк» та ТОВ «А-ТЕК Технолоджі» був укладений Кредитний договір № 11371010000, за умовами якого останньому були надані кредитні кошти у розмірі 400 000,00 доларів США (чотириста тисяч доларів США 00 центів).
17 липня 2008 року в забезпечення виконання Кредитного договору № 11371010000 між АКІБ (ПАТ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., за реєстровим номером № 7167, за умовами якого ОСОБА_1 передає в іпотеку нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з п'яти житлових кімнат, 168.7 кв.м. загальної площі, в тому числі 103,0 кв.м. житлової площі (надалі-іпотека).
ТОВ «А-Тек Технолоджі» належним чином не виконувало взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 09 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 929 860,62 доларів США.
У червні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Приморського районного суду м.Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тек Технолоджі» (далі - ТОВ «А-Тек Технолоджі»), в якому просило суд: звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, належну ОСОБА_1 (1/2 частки на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14123, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстром № 15, а інша 1/2 частини - на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14120, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстрованим № 15); визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з встановленням початкової ціни вказаного предмету іпотеки, для його подальшої реалізації з прилюдних торгів згідно з експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження.Справі присвоєно номер № 522/10200/14.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року у задоволенні наведеного вище позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тек Технолоджі» відмовлено.
22 лютого 2019 року укладено договір № 1183/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким за результатами зазначених відкритих торгів Новим кредитором прийнято у власність права вимоги до боржників Первісного кредитора, які деталізовані у додатку №1 (пунктом 36 цього додатку передбачено перехід права вимоги за кредитним договором № 11371010000 від 17.07.2008, укладеним з ТОВ «А- ТЕК Технолоджі», код ЄДРПОУ 33509308).
13 березня 2019 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс УКРАЇНА» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, у відповідності до положень якого Банк відступив шляхом продажу Новому Іпотекодержателю/Заставодержателю права вимоги Банку до Іпотекодавців, Заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору (пунктом 20 цього Додатку передбачено перехід права вимоги за укладеним ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Договором іпотеки від 17.07.2008).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна» про процесуальне правонаступництво задоволено. Залучено товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіЕс Україна», яке у подальшому змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі - ТОВ «Стар Інвестмент Ван»), до участі у справі як правонаступника ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк».
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу правонаступника ПАТ «Дельта Банк» - ТОВ «Стар Інвестмент Ван» - залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року - без змін.
12.05.2020 о 14:49:00 державним реєстратором Гаврющенко О.В. юридичного департаменту Одеської міської Ради внесено запис до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, відповідно рішення 52206265, підстава: рішення Приморського районного суду м.Одеси 522/10200/14-ц від 13.07.2018 р., ст.17 Закону України «Про іпотеку».
Суд звертає увагу, що рішення 52206265 державного реєстратора Гаврющенко О.В. юридичного департаменту Одеської міської Ради, позивачем не оскаржувалось. Тож суд критично сприймає посилання позивача на те, що рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.07.2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 26.09.2019 року, не надавало право Іпотекодавцю ОСОБА_1 вживати будь які заходи щодо ініціювання реєстраційних дій про припинення іпотеки та обтяжень і заборон.
13 травня 2020 року ОСОБА_1 , будучи власником житлового приміщення, передала безоплатно майно у власність (подарувала), а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. за реєстровим №120.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «А-Тек Технолоджі» задоволено частково. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У задоволенні заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про забезпечення позову відмовлено. У задоволенні заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про поворот виконання рішення відмовлено (провадження № 61-20929св19).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2020 року заяву ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
14 вересня 2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало заяву про зміну підстав та предмету позову, в якій просило залучити до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «А-Тек Технолоджі» за укладеним між товариством та АКІБ«УкрСиббанк» кредитним договором від 17 липня 2008 року у загальній сумі 23 489 081,90 грн, з яких: 10 801 052 - заборгованість по тілу кредиту, 12 594 477,31 грн - заборгованість за відсотками, звернути стягнення предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, яка на підставі договору дарування від 13 травня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В. О., належить ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
21 вересня 2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало заяву, в якій просило подану заяву про зміну підстав та предмету позову вважати заявою про зміну предмета позову, також просило залучити ОСОБА_2 в якості співвідповідача, виключивши останню зі складу третіх осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року прийнято заяву ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про зміну підстав та предмету позову. Виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 зі складу учасників справи. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року позов ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван», задоволено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван», відмовлено.
Постановою Верховного суду від 10 травня 2022 року постанову Одеського апеляційного суду від 15.12.2021 року залишено без змін, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним.
Суд звертає увагу, що позивач, як на умову визнання договору дарування недійсним, зазначає наявність родинного зв'язку між дарувальником та обдарованим, безоплатність договору, що може свідчити про фраудаторність даного правочину. З цього приводу суд зазначає наступне.
Родинний зв'язок між представником продавця та покупцем за договором купівлі-продажу/дарування не свідчить про наявність зловмисної домовленості між такими особами під час укладення оспорюваного правочину, як і не отримання продавцем грошових коштів за цим договором. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 504/3085/20.
Верховний Суд зазначив, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 523/13811/21).
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За статтями 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Згідно умов договору дарування від 13.05.2020 року, а саме: квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. за реєстровим №120, сторони цього правочину стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також те, що цей договір не носить характеру уявного чи удаваного правочину (пункти договору 3.4; 3.8) розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру (пункт 3.10). Прийняттям дарунка вважається одержання обдарованою примірника ключів від квартири та/або оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення (пункт 2.2.); обдарована свідчить, що вона дарунок приймає (пункт 2.1.). Текст договору прочитаний сторонами особисто вголос в присутності нотаріуса та зачитаний нотаріусом, зміст договору та зміст чинного законодавства України нотаріусом роз'яснений, сторонам зрозумілий і відповідає дійсним намірам (пункт 3.9.). Наведене свідчить про досягнення згоди щодо всіх істотних умов.
Щодо фраудаторності даного правочину, суд зазначає, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах. Зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»). Окрім цього Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов'язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц).
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності. Належним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику, і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
На момент вчинення правочину у вигляді договору дарування 13.05.2020 року, відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень 12.05.2020 о 14:49:00 державним реєстратором Гаврющенко О.В. юридичного департаменту Одеської міської Ради внесено запис до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, відповідно рішення 52206265, підстава: рішення Приморського районного суду м.Одеси 522/10200/14-ц від 13.07.2018 р., ст.17 Закону України «Про іпотеку», яке позивачем не оскаржувалось. Інші обтяження відсутні.
Тож, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Владислава Олександрівна, яка діяла як державний реєстратор, прийняла 13.05.2020 року правомірне рішення (індексний номер рішення 52217851), на підставі якого право власності на нерухоме майна, а саме: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2079873151101) було зареєстроване за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.
Підстави для відмови посвідчення договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також у вчиненні реєстраційних дій щодо реєстрації набуття права власності у приватного нотаріуса, як державного реєстратора були відсутні.
Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Щодо заявленої вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» право іпотекодержателя на нерухоме майна, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2079873151101) суд зазначає наступне.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. (пункт 9.8 постанови ВС від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17)
Відповідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.01.2022 року приватним нотаріусом Михайленко Сергієм Анатолійовичем, Київського міського нотаріального округу, м.Київ внесено запис про іпотеку 46270904 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62970044 від 20.01.2022 року о 19:50:24 відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , відповідно договору дарування, серія та номер 120 від 13.05.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. Іпотекодержателем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН».
Враховуючи, що відповідачами заявлено про сплив позовної давності та застосування її наслідків, суд зазначає, що якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».
У даному випадку судом не встановлено обґрунтованості та доведеності порушеного права, на захист якого подано позов, тому строки позовної давності не застосовуються.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Владислава Олександрівна про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора та визнання права іпотекодержателя- відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення буде виготовлений 04.04.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
28.03.25