ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
02 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про призначення повторної товарознавчої експертизи та клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 до суду подано клопотання про призначення повторної товарознавчої експертизи. Мотивуючи подане клопотання захисник послалась на те, що на підтвердження розміру шкоди, стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні надано висновок судової товарознавчої експертизи, за яким вартість викрадених речей, а саме зарядного пристрою «Ксіомі 33W», навушники «AirPods» та сумки склала 3770 гривень. Проте, вказаний висновок було зроблено без безпосереднього дослідження об'єктів, без урахування дійсного технічного стану та зносу при користуванні та часі користування, навушники «AirPods» перебували у зламаному стані, один з яких взагалі не працював.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника, оскільки в даному кримінальному провадженні вже проводилась товарознавча експертиза. Також, надав клопотання про продовження строку застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мотивуючи своє клопотання прокурор послалась на те, що ризики, які були підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу не зникли та існувати не перестали.
Сторона захисту у судовому засіданні підтримала подане клопотання про призначення повторної товарознавчої експертизи, водночас заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.
Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема за ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не одружений, офіційно не працевлаштований.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, суд вважає, що в даному кримінальному проваджені існує доведений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, тобто джерела його існування невідомі, також відповідно до даних обвинувального акту, злочин, який ставиться у вину обвинуваченому мав місце в період іспитового строку, встановленого ОСОБА_5 попереднім вироком суду, що свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів корисливої направленості.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_5 , того, що розгляд в зазначеному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Окрім того, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, не одружений, а також існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава у раніше визначеному розмірі, а саме 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60650 (шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят) гривень є достатньою та такою, що може гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також є прийнятою з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Вирішуючи питання щодо клопотання захисника про призначення повторної товарознавчої експертизи, суд зазначає наступне.
Так, ухвалою суду від 24.12.2024 року тільки призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, питання щодо порядку дослідження доказів ще не вирішувалось, а отже прокурором ще не долучались письмові докази, а тому станом на день звернення з клопотанням, суд позбавлений можливості надати оцінку доводам клопотання сторони захисту щодо необхідності призначення повторної товарознавчої експертизи, а тому не вбачає підстав для його задоволення, оскільки воно є передчасним.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 травня 2025 року.
Раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60650 (шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.
Строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення ним застави, становить 31 травня 2025 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про призначення повторної товарознавчої експертизи - відмовити.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/21905/24
Номер провадження № 1-кп/ 522/860/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1