Справа № 522/6034/25
Провадження № 1-кс/522/2164/25
01 квітня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, подану в порядку ст. 303 КПК України,-
На розгляд слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, подану в порядку ст. 303 КПК України.
Ознайомившись зі скаргою, приходжу до висновку, що скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Скарги на рішення, дії, бездіяльність слідчого, або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог ст.ст.32,33 КПК України щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Юридичною адресою Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону є: Одеська область, місто Подільськ, вул. Армійська, будинок 202., що не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
Згідно з приписами ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 22.04.2020 року у справі №51 - 1901 впс 20.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Діючим КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304 передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачено, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді.
Тому, слідчий суддя вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме - законності, що регламентована ч. 6 ст. 9 КПК України, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Виходячи з того, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244), то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, вірним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
Отже, скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 05.04.2013 № 223-538/0/4-13, згідно якого судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Отже, правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду інших клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом, у тому числі й скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Суд звертає увагу, що відповідно до наданих матеріалів вбачається, що матеріали кримінального провадження перебувають в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого в м. Миколаєві.
Суворовським районним судом м. Одеси було розглянуто клопотання Поддільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про накладення арешту.
За таких обставин, подана скарга не підлягає розгляду в Приморському районному суді м. Одеси, оскільки Поддільський відділ Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, знаходиться в межах територіальної юрисдикції іншого суду, а тому підлягає поверненню.
Відповідно до ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого суді.
Керуючись ст.ст. 303-308 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, подану в порядку ст. 303 КПК України повернути скаржнику на підставі п.2 ч.2 ст. 304 КПК України, як таку, що не підлягає розгляду в Приморському районному суді м. Одеси.
Копію ухвали разом зі скаргою та усіма додатками до неї невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу.
Ухвала протягом п'яти днів може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області.
Слідчий суддя: ОСОБА_1