24.03.2025 Справа №607/18999/24 Провадження №2/607/2437/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
На адресу суду надійшли заяви сторін про затвердження мирової угоди.
Згідно наданої до суду мирової угоди, сторони дійшли згоди про те, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги задовольняються у повному обсязі на суму 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок), шляхом визнання за позивачем права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.06.1993, запис в реєстровій книзі № 2443.
У судове засідання сторони не з'явилися, однак від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, а також просять визнати та затвердити мирову угоду, яку вони спільно подали до суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та заяву про затвердження мирової угоди, суд дійшов висновку, що мирова угода, на умовах запропонованих сторонами, задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення позики у розмірі 200 000,00 грн, а натомість предметом мирової угоди є визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.06.1993, запис в реєстровій книзі № 2443.
Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Так, відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь - якій стадії судового процесу.
Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди.
Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов'язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов'язків для сторін.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з'ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі, якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.
Зі змісту поданої до суду мирової угоди вбачається, що сторони по справі намагаються шляхом укладення мирової угоди здійснити перехід права власності на нерухоме майно, а саме, на зазначену вище частину квартири, тобто умови мирової угоди не направлені на врегулювання спору, а є вимогою про перехід права власності на нерухоме майно, тоді як предметом спору, за яким укладена мирова угода, було стягнення боргу за договором позики.
Оскільки, судом встановлено, що зазначене вище нерухоме майно не було предметом спору, а тому, мирова угода затвердженню судом не підлягає.
При вирішенні питання щодо визнання мирової угоди суд звертає увагу сторін, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд при здійсненні судочинства не може підміняти собою інші органи, зокрема органи, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють державну реєстрацію, а судові рішення не можуть підміняти посвідчення правочинів, зокрема, щодо переходу права власності на нерухоме майно.
Окрім того, суд вважає, що дана мирова угода не відповідає вимогам закону так як умови мирової угоди залежать від інших обов'язкових факторів, таких як: оформлення нерухомого майна з державною реєстрацією, з'ясування наявності заборони відчуження нерухомого майна, його застави, прав на нього третіх осіб, та інших обставини, які не можуть бути з'ясовані судом під час вирішення питання про визнання мирової угоди.
В даному випадку суд не вбачає підстав для визнання даної мирової угоди, оскільки зазначена мирова угода не стосується прав та обов'язків сторін, що випливають з самого предмета позову, умови мирової угоди не пов'язані зі спірними правовідносинами її зміст зводиться до виникнення права власності за позивачем на нерухоме майно, яке належить відповідачу.
За положеннями ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.
Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Зважаючи на те, що умови мирової угоди повинні нести зобов'язальний характер для сторін, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, однак викладені умови мирової угоди суперечать закону та суд, у разі задоволення такої мирової угоди, вийде за межі предмету позову, а тому заява про затвердження мирової угоди у даній справі не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 207, 208, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України,
Відмовити у затвердженні мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Продовжити розгляд справи, відклавши підготовче судове засідання на 07 квітня 2025 року о 10 годині 30 хвилин, із викликом у судове засідання сторін у справі, яке буде проводитися в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, місцезнаходження: вулиця Котляревського, буд. 34, місто Тернопіль, під головуванням судді Вийванка О.М.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає, складена та підписана 24 березня 2025 року.
Головуючий суддя О. М. Вийванко