Справа № 459/500/25
Провадження № 2-а/459/17/2025
03 квітня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Савіцької Б.Б.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Пилипіва В.І.
представника відповідача Бойко З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
10.02.2025 позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову № 31/01/25/1 від 31.01.2025 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути судові витрати.
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 25.01.2025 він перетинав кордон, на пропускному пункті йому було повідомлено, що він є порушником правил військового обліку та вручено повістку №63 в якій зазначено, що йому потрібно явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, у зазначений день та час позивач з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 де йому було повідомлено про те, що відносно нього складають протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Позивачу було роз?яснено, що він нібито не з?явився за повісткою, яку йому було направлено засобами поштового зв?язку. 31.01.2025 відносно позивача було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. З інкримінованим йому порушенням позивач не згідний, вказує, що не отримував жодної повістки, яка зобов?язувала його з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 16.10.2024 о 11:00, також стверджує, що посадовою особою було порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вище викладене, вважає, що постанова № 31/01/25/1 від 31.01.2025 є незаконною та такою, що винесена з порушенням його прав як особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
11.02.2025 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2025, який відкладено на 03.04.2025.
11.03.2025 представник відповідача - Бойко З.М. надіслала до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що не погоджується з позивними вимогами позивача виходячи з наступного.
Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права військовозобов?язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов?язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов?язаним) місцем проживання. З наведеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов?язані з?явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов?язаний з?явитися у зазначені у ній місце та строк. Однак, 16.10.2024 даний громадянин до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з?явився. Такими своїми діями зазначений громадянин порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно положень якої під час мобілізації громадяни зобов?язані з?явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). У відповідності пункту 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов?язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Однак, документального підтвердження поважності причин несвоєчасного прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки про виклик військовозобов?язаний ОСОБА_1 , не надав та не повідомив протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття, про причини своєї неявки та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в семиденний строк, що передбачено пунктами 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024.
Отже, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 31/01/25/1 від 31.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП є законною та обґрунтованою, тобто прийнятою за результатами всебічного, повного і об?єктивного дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
26.03.2025 позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач у відзиві використовує загальні витяги із законів, положень, не витрачаючи час на те, щоб надати обгрунтовані заперечення у конкретній судовій справі за моїм позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про притягнення мене до адміністративної відповідальності за неявку його за викликом по повістці, яка нібито йому була належним чином вручена. Відповідач не реагує на аргументи викладені у позовній заяві, наприклад, щодо неврахування пом?якшуючих обставин при накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зазначає, що відповідач, в умовах правового режиму воєнного стану штучно створює умови для притягнення до адміністративної відповідальності особу, яка має оформлену відстрочку, є особою з інвалідністю, добровольцем у 2022 році пішов захищати Державу Україну. Тому, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та вказав, що не отримував повісток взагалі, що він обновився в програмі Резерв+, був звільнений від служби і був добровольцем ще з початку війни. Вказав, що часто їздить за кордон на заробітки і часто проходить лікування. Відтак, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача Пилипів В.І. просив позов задовільнити та скасувати постанову, з підстав наведених у позові та відповідні на відзив на позовну заяву. Додатково зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених п. 7 ст. 38 КУпАП.
Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Також вказала, що повістку відправляли на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, після чого 19.10.2024 повістка була повернута та в подальшому було скеровано звернення до органів поліції для доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою складання протоколу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В судовому засіданні встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 31/01/25/1 від 31.01.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - за те, що 16.10.2024 позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено Указом ще на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022продовжено ще на 30 діб, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022продовжено ще на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено ще на 90 діб. У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та діє на сьогоднішній день.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 постановлено про проведення загальної мобілізації.
Ч.1 ст.210-1КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно вимог ст. ст.1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, законодавець встановив обов'язок громадянина під час мобілізації з'явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеному у такому виклику місці та строк.
Порядок виклику громадянина під час мобілізації до територіального центру комплектування та соціальної підтримки врегульований Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (в редакції чинній станом на дату здійснення виклику за повісткою, тобто на 05.10.2024 року, далі - Порядок)).
Так, пунктом 28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно з пунктом 29 Порядку у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Пунктом 30 Порядку передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 30-1 Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-2 Порядку визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Порядком визначено, що повістки можуть бути вручені на підставі п. 31-33 Порядку, або надіслані засобами поштового зв'язку на підставі п. 34 Порядку, а також згідно з п. 30-3 Порядку.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити:
факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства;
факт вручення повістки/надіслання повістки засобами поштового зв'язку для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:
смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;
хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;
здійснення стосовно військовозобов'язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття;
потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;
складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч. 1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 06.10.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №381829, за якою ОСОБА_1 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16.10.2024 на 11:00год, для уточнення даних.
Сформована 06.10.2024 та підписана кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 повістка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 направлена 09.10.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення за № 0600293429682, що підтверджується долученими до Відзиву на позовну заяву додатками, а саме копією повістки, копією опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, роздруківкою трекінгу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошти» за номером № 0600293429682.
Як вбачається з роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення за номером № 0600293429682, 16.10.2024 працівниками АТ «Укрпошти» проставлено відмітку «Відсутність адресата за вказаною адресою».
Отже, після набрання чинності змінами до Порядку, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов'язаний вважається таким, що не з'явився за викликом, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки повістка про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 сформована та надіслана у відповідності до вимог чинного на момент здійснення виклику законодавства, то за відсутності поважних причин неявки до ТЦК, у діянні ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Однак, враховуючи викладене суд зазначає, що хоча в діяннях позивача і наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проте ІНФОРМАЦІЯ_2 не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а відтак відповідач діяв не на підставі та у спосіб, визначений КУпАП, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення. Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення.
Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.
При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі
№ 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний
з тривалим, неперервним невиконанням обов?язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов?язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об?єктивно існує цей обов?язок, виконанням обов?язку відповідним суб?єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Інкриміноване правопорушення позивачу не є триваючим. Як зазначено у протоколі № 27/01/25/1 від 27.01.2025 правопорушення вчинено 16.10.2024 о 11.00 год, місце вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, днем виявлення правопорушення є 19.10.2024, оскільки на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернулась повістка, про виклик ОСОБА_1 , для уточнення даних.
Крім того, як вбачається з постанови від 31.01.2025 № 31/01/25/1, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 24.10.2024 за вих. № 13095 до органів Національної поліції надіслано звернення для доставлення ОСОБА_1 , який скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210- КУпАП, з метою складення протоколу.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 , лише 31.01.2025 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 31/01/25/1, тобто через три місяці, після виявлення 19.10.2024, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи те, що адміністративне стягнення накладено на позивача після спливу трьох місяців з дня виявлення адміністративного правопорушення, тобто з порушенням строку передбаченого ч.7 ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Відтак, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань у користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ,АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 31/01/25/1 від 31.01.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу розміром 17000,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03.04.2025.
Суддя: Н. Я. Отчак