іменем України
03 квітня 2025 рокуСправа №451/463/25
Провадження № 3/451/240/25
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , неодруженого, зі середньою освітою, працюючого в ФГ «Галстедан», проживаючого на АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
із Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №275455 від 19 березня 2025 року, видно, що ОСОБА_1 , 19 березня 2025 року о 9 год 24 хв на дорозі Львів-Луцьк 67 км у селі Стоянів Шептицького району Львівської області керував транспортним засобом марки «ИЖ 2126», з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, було відсторонено від керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Процесуальні дії у справі
24.03.2025 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи №451/463/25 для розгляду.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
03.04.2025 до суду потупило клопотання ОСОБА_1 .
У клопотанні зазначає, що при складенні протоколу про адміністративине правопорушення наявні провокативні дії працівника поліції в частині роз'яснення йому права не проходити огляд за відсутності роз'яснення наслідків таких дій. Як видно з відеозапису події співробітник поліції всупереч вимог п. 2.5 ПДР повідомив йому, що він має два можливих варіанти: пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, або відмовитися від проходження огляду. Фактично це була провокація з боку працівника поліції, оскільки працівник поліції схилив його до відмови неодноразово вказуючи, що: «...тоді ніхто нічого не дізнається, ... не потрібно їхати до лікарні». Від пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , фактично сумніваючись, погодився на провокаційну пропозицію поліцейського, оскільки довіряв останньому щодо наявності у нього такого права. При цьому, йому не було роз'яснено наслідків такої відмови. Вважає, що працівниками поліції не було дотримано вимог закону щодо проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, тому такий огляд вважається недійсним. Зазначає, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, а тому підстав для такого огляду не було. Разом з тим, як видно з відеозапису, будь-яких ознак наркотичного сп'яніння працівник поліції не встановлював. Зокрема, не світив йому в очі ліхтариком і не вказував, розширені чи звужені зіниці, які не реагують на світло, чи є почервоніння чи блідість обличчя, у чому порушення координації рухів, а лише запропонував проїхати у медичний заклад для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет встановлення та наявності підозрювати наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, про що свідчить запис з бодікамери поліцейського, вважає, що вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не відповідає вимогам закону. Зазначені у протоколі ознаки як тремтіння пальців рук є припущенням, оскільки тест чи огляд рук і координації на відео не зафіксовані, така ознака як поведінка що не відповідає обстановці є загальною та не конкретизована. Просить закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції подав суду копію постанову Апеляційного суду Львівської області від 24.09.2021 (а.с.15-26).
ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання підтримав, вину свою не визнав та звертав увагу суду на те, що із складеним протоколом не погоджується. Зазначив, що їхав на роботу та працівники поліції зупинили його на блокпості. Зупинивши, працівник поліції попросив його пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вказав, що не міг знайти свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оскільки ймовірно залишив його вдома, та розхвилювався, тому почали трястись руки. Працівник поліції запитав його, чи він вживає наркотичні речовини, що він заперечив, вказав, що пив каву. Після чого інспектор запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте зазначив, що він не є обов'язковим, і причини відмови від огляду він може назвати в суді. Повідомив, що інспектор не встановлював будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці не перевіряв, не пропонув інші дії такі, як присісти, витягнути руки. Наслідки відмови від огляду на стан сп'яніння працівник поліції йому не роз'яснив. Якби інспектор роз'яснив, що передбачає відмова від огляду на стан наркотичного сп'яніння, то поїхав би до найближчого медичного закладу для проведення такого.
Захисник ОСОБА_1 - Овсієнко С.А. у судовому надав суду пояснення, аналогічно викладеним у клопотання ОСОБА_2 . Вважає дії поліцейського упередженими та протиправними, такими, що грубо порушують норми КУПАП та Конституції України. Просить закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Докази, подані особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення
На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду подано: Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №275455 від 19 березня 2025 року (а.с.1); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 березня 2025 року (а.с.3); довідки Відділення поліції №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 19 березня 2025 року (а.с.4,5); копія постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕНА №4302464 від 19 березня 2025 року (а.с.7); диск з відеозаписом (а.с.2).
Правова кваліфікація статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Оцінка судді доказів та норми права, які суд застосував
Суддя, оцінивши пояснення захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналізуючи дотримання поліцейськими процедури та порядку проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, суд враховує вимоги статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 3.7, 3.12, 3.13 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою регламентований порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведення лабораторних досліджень на визначення на наркотичного засобу або психотропних речовин у медичному закладі є обов'язкове. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкіряного покриву обличчя і рук. Якщо в обстежуваної особи неможливо взяти названі зразки, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.
Розділом Х наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 2-4 вищевказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
При цьому, лише чітке дотримання вказаної вище процедури, зокрема проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, свідчить про законні вимоги працівників поліції та обґрунтовані підстави проведення вказаного огляду.
Суддя установила, що з оглянутого диску з відеофіксацією подій, видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ИЖ 2126», з державним номерним знаком НОМЕР_2 (09:25). Працівник поліції попросив ОСОБА_1 пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_3 ). Інспектор не встановлював будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, а тільки назвав «звужені зіниці очей», хоч в очі йому не світив, «поведіночка» та запитав ОСОБА_1 , чи він вживає наркотичні речовини, що останній заперечив (09:30). Працівник поліції запропонував проїхати у медичний заклад для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння (09:30), проте дослівно сказав, « що огляд не є обов'язковим «подумайте, чи ви можете просто сказати, що він не має часу проїхати, в суді сказати, що не було часу, або, якщо показує це вже…я думаю, що воно покаже» (09:31), що є помилковим роз'ясненням проведення огляду на стан наркотичного сп'янінням та наслідків розгляду справу. Крім того, інспектор зазначив ОСОБА_1 : «якщо вживали, чи варто їхати, робити себе зразу винним?» (09:32). Із зазначеного вище спостерігається схиляння працівника поліції до відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння, при цьому наслідків відмови від огляду на стан сп'яніння працівник поліції ОСОБА_1 не роз'яснює ( дані із диску відеозапису).
Суддя оглянувши відео, констатує про відсутність об'єктивних даних щодо перебування ОСОБА_1 зі зазначеними ознаками наркотичного сп'яніння та вважає, що наявність думки поліцейського про перебування особи в стані наркотичного сп'яніння повинно підтверджуватись іншими об'єктивними даними. Суд вказує, що ознака наркотичного сп'яніння, зазначена працівником поліції, наявним відео не підтверджена, оскільки звужені чи дуже розширені зіниці, повинні встановлюватися не реагуванням зіниць на світло. Визначення поведінки водія у даному випадку з ознаками наркотичного сп'яніння, суд вважає об'єктивно не підтвердженою, що є неприпустимим.
Усі сумніви тлумачаться на користь особи, тому суд, аналізуючи представлені докази, приймає до уваги, що підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, немає.
Наявні матеріали справи не містять належних та достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Суддя зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №275455 від 19 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Висновки суду
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому даний протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
СуддяСеменишин О. З.