Справа № 444/438/25
Провадження № 2/444/729/2025
(ЗАОЧНЕ ПОВНЕ)
01 квітня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Олещук М. М.,
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
06.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову посилається на те, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08.08.1998 року по 13.09.2021 року. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що син за їх усною домовленістю з відповідачем проживає із нею та перебуває на її утриманні. На даний час позивач перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі та змінила прізвище на " ОСОБА_4 ". Після розірвання шлюбу відповідач матеріальну участь в утриманні сина приймає нерегулярно, грошові кошти надає не систематично і у недостатньому розмірі. На даний час місце праці відповідача їй не відоме, відомо що аліментів відповідач нікому не сплачує, інших неповнолітніх дітей або інших осіб на утриманні немає.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального, і соціального розвитку дитини. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу).
Позивач просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення цього позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не прибула, однак на адресу суду подала письмову заяву, в якій просила суд справу розглядати за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила (арк.спр.10).
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, від нього не надходило на адресу суду жодних клопотань, відзиву на позовну заяву, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи в порядку, встановленому ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем 08.08.1998 року зареєстровано шлюб, який на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 13.09.2021 року розірвано. Рішення суду набрало законної сили 14.10.2021 року (арк. спр.7-8).
Із копії свідоцтва про народження встановлено, що в сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (арк. спр. 5).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
В будь якому випадку, відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначила спосіб стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження", загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи обов'язок обох батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а також вимоги ст.182 Сімейного Кодексу України, суд, визначаючи розмір аліментів виходить з того, що такий має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи те, що неповнолітня дитина проживає разом із матір'ю, знаходиться на її утриманні, з відповідача належить стягувати аліменти в примусовому порядку.
Так, при визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує вік та стан здоров'я дитини, матеріальне становище дитини, потреби на її утримання, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який, як зазначила позивач, є працездатним, на утриманні інших неповнолітніх дітей та інших осіб немає, та який не надав доказів, що на його утриманні є інші непрацездатні особи, відзиву на позовну заяву не подав, обов'язок брати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття кожного з батьків, та приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Ураховуючи наведене вище, оцінивши надані в справі докази, дослідивши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дитини, обов'язку обох батьків утримувати дитину, а також виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли б утримувався обома батьками.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
А тому суд, виходячи із норми ч. 1 ст. 191 СК України, дійшов висновку, що аліменти із відповідача на утримання дитини підлягають стягненню саме із дня пред'явлення позову, яким є 06.02.2025 року (арк. спр. 1).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволені, суд дійшов висновку, що з відповідача в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі та керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь його матері ОСОБА_1 ,в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 01 квітня 2025 року.
Суддя: Олещук М. М.