Справа № 461/10061/23
Провадження № 2-ві/461/5/25
04.04.2025 суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Юнко Марія Василівна, про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Кітова Олександра Васильовича у цивільній справі № 461/10061/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юнко Марія Василівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
у провадженні судді Галицького районного суду м. Львова Кітова Олександра Васильовича перебуває цивільна справа № 461/10061/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юнко Марія Василівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
31.03.2025 від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Юнко Марія Василівна, надійшла заява про відвід судді Кітова Олександра Васильовича від розгляду цивільної справи № 461/10061/23.
Заявниця вказує, що підставою для відводу слугувало те, що у межах вказаної справи сторона позивача неодноразово заявляла клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, зокрема через інститут судового доручення чи на основі підписів, відібраних в ОСОБА_1 у консульській установі у м. Празі, Чеська Республіка, у зв'язку з неможливістю явки останньої безпосередньо до Галицького районного суду м. Львова у силу постійного проживання закордоном у м. Празі Чеської Республіки та наявних обґрунтованих підозр щодо загрози її життю й здоров'ю на території України. Незважаючи на наявність законодавчо визначених підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи або через інститут судового доручення, або на основі відібраних у консульській установі зразків підписів, з урахуванням обґрунтованості причин неможливості явки до суду, суддя Кітов О. В., на думку заявниці, проявляє очевидно упередженість до сторони позивача. Зокрема, 28 березня 2025 року вкотре безпідставно відмовив у задоволенні таких клопотань, тим самим виявив небажання встановити істину у справі та з'ясувати дійсні обставини, що мають вирішальне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Систематична відмова у призначенні почеркознавчої експертизи за поданими клопотаннями, попри наявність усіх законодавчих підстав, на думку заявника, свідчить про вибірковий підхід судді Кітова О.В. до розгляду доказів, що прямо суперечить принципам змагальності та рівності сторін у процесі. Окрім того, представник позивача неодноразово наполягала на наданні оригіналу довіреності, яка незаконно опинилася у руках третіх осіб. Однак, лише в одному судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат Стиранка М.Б. продемонстрував документ, схожий на довіреність, без можливості його детального вивчення. У подальших судових засіданнях, зокрема і 28 березня 2025 року, такий документ суду не був наданий та його місцезнаходження на теперішній час невідоме, що залишено без жодного реагування зі сторони суду. Ба більше, у судовому засіданні 28.03.2025 суддя повідомив, що суду достовірно відомо, де знаходиться така довіреність. Поряд з тим, за останні місяці провадження справи суд не з'ясовував місцезнаходження оригіналу довіреності та така інформація не повідомлялася у судовому засіданні жодним із учасників справи, що на думку заявника, ще раз свідчить про наявність позапроцесуальної комунікації судді з відповідачами, третьою особою у цій справі.
Ухвалою від 01.04.2025 суд, під головуванням судді Галицького районного суду м. Львова Кітова Олександра Васильовича, дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді та заява передана до канцелярії суду для визначення судді у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Після проведення автоматизованого розподілу судової справи, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025, справа передана судді Галицького районного суду м. Львова Павлюк Ользі Василівні для розгляду заяви про відвід.
Дослідивши матеріали цивільної справи № 461/10061/23, та надавши оцінку аргументам заявниці, наведеним у відповідній заяві, приходжу до висновку, що доводи останньої щодо обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді при розгляді вказаної цивільної справи слід відхилити, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Судове засідання у справі призначене на 15.04.2025.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Тобто, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Наявність безсторонності відповідно до п. l cт. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Зі змісту заяви вбачається, що представниця позивачки має сумніви в об'єктивності та неупередженості судді у розгляді справи оскільки, за його твердженням, суддя Галицького районного суду м. Львова Кітов Олександр Васильович, не прийняв процесуальні рішення, які на думку ОСОБА_7 відповідали б фактичним обставинам справи та повинні бути ухвалені. Зокрема, заявниця вказує, що неодноразово заявляла клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, у задоволенні яких суддя відмовив, з чим представниця позивачки не погоджується.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що відвід пов'язаний з непогодженням з процесуальними рішеннями та діями головуючого. Водночас, заявник не є особою, яка уповноважена оцінювати рішення суду, а доводів щодо наявності упередженості та необ'єктивності суду з причин, які не пов'язані з процесуальними діями суду заявниця не навела.
У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного заявником не надано.
Викладені у заяві обставини не є об'єктивно обґрунтованими та фактично зводяться до незгоди заявниці з процесуальними рішеннями судді. Будь-яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності, заявниця не зазначила, як і не подала належних доказів з цього приводу.
Підсумовуючи викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про відвід судді.
Керуючись ст.ст.36, 40, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Юнко Марія Василівна, про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Кітова Олександра Васильовича у цивільній справі № 461/10061/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юнко Марія Василівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислав Євгенійович, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ольга ПАВЛЮК