Дата документу 29.03.2025
Справа № 334/2124/25
Провадження № 1-кс/334/841/25
29 березня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 12024082050001639 від 09.08.2024 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, освіта середньо-спеціальна, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -
за участі: прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 (доручення № 003-280000968 від 27.03.2025)
встановив:
Слідчий СВ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , звернулась до слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 ..
В обґрунтування клопотання зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочинів при наступних обставинах.
ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог ст. ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, 18.03.2025 приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за грошові кошти у сумі 1000 гривень 00 копійок, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) десять таблеток білого кольору, які відповідно до висновку експерта № CE-19/108-25/6219-НЗПРАП від 21.03.2025 містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого складає 0,230 г (в перерахунку на основу).
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме, у незаконному збуті наркотичного засобу.
Крім того, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог ст. ст. 25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, 27.03.2025 приблизно о 13 годині 58 хвилини, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за грошові кошти у сумі 1000 гривень 00 копійок, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) десять таблеток білого кольору, які відповідно до висновку експерта № CE-19/108-25/6974-НЗПРАП від 28.03.2025 містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого складає 0,2263 г (в перерахунку на основу).
Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме, у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно.
27.03.2025 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
28.03.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушення (злочину) передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування, встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.
Заслухавши слідчого та прокурора, які клопотання підтримали з підстав зазначених в ньому та просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою; проти клопотання сторони захисту про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту заперечували; підозрюваного та його адвоката, які просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту і заперечували проти клопотання слідчого; дослідивши матеріали клопотання та докази на його обґрунтування, слідчий суддя дійшов наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи, що ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 307 КК України, за який законом, у разі доведення його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих злочинів.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують. Копії вказаних матеріалів додано до клопотання та досліджено у судовому засіданні.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані злочини.
У клопотанні, і в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, а саме ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований; підозрюється у вчинені в тому числі і тяжкого злочину, відсутність стійких соціальних зв'язків, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також доведена, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також доведена, оскільки підозрюваний не працює, не має офіційного джерела доходів, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, підозрюється у вчиненні двох епізодів збуту наркотичних засобів, що свідчить про можливість продовжити вчиняти злочини.
Підозрюваний ОСОБА_3 потребує застосування до нього запобіжного заходу. Водночас слідчий суддя не погоджується із стороною обвинувачення в тому, що застосування до підозрюваного більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів, не буде здатним запобігти встановленому ризику.
На переконання суду доведеним ризикам здатний запобігти цілодобовий домашній арештза місцем мешкання підозрюваного.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором та слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою для запобігання наведеному ризику, слідчий суддя доходить висновку що з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, з урахуванням особи підозрюваного та стану його здоров'я, до ОСОБА_3 доцільно застосувати більш м'який запобіжний західніж тримання під вартою, а саме домашній арешт, який забезпечить дотримання ним процесуальних обов'язків під час досудового слідства.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що згідно матеріалів клопотання, підозрюваний ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені п.п. 1-3 ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись, ст.176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
В клопотанні слідчого - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні 12024082050001639 від 09.08.2024 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, а саме до 25 травня 2025 року, без застосування електронних засобів контролю.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий: негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , такі процесуальні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися цілодобово з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 25 травня 2025 року.
Попередити підозрюваного ОСОБА_3 про те, що у разі ухилення від виконання цієї ухвали слідчим суддею, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу щодо нього на більш суворий.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_3 покласти на Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області
Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_3 направити до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: