01 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/1857/24
Провадження № 22-ц/4815/426/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 грудня 2024 року у складі судді Василевича О.В., ухвалене в м. Острог Рівненської області, повний текст рішення складено 06 січня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 29.08.2023 року навчається на денній формі навчання в Національній академії внутрішніх справ на другому курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти на умовах договору (платна форма навчання) за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», з терміном навчання до 30.06.2026 року. Вартість навчання за 2023-2024 роки складає 25 000 грн., за 2024-2025 роки - 25 000 грн. та за 2025-2026 роки - 25 000 грн. Зазначає, що вона не отримує стипендії та не працює, оскільки навчається на денній формі навчання, власних доходів, рухомого чи нерухомого майна, дивідендів чи інших доходів, вкладів на банківських рахунках не має. Вказувала, що у зв'язку з навчанням працевлаштуватись та отримувати дохід вона не має можливості, тому матеріально її забезпечують баба з дідом, вони ж і оплачують її навчання за рахунок власних коштів, купують їй продукти харчування, одяг, взуття, канцелярські вироби, оплачують послуги інтернету для навчання. Її матір ніде не працює, тому участь в її утриманні беруть саме дід та баба. Зазначає, що відповідач є її батьком, працює волонтером та щомісячно отримує дохід, а тому має змогу сплачувати на її користь аліменти у зв'язку з навчанням, однак участі у добровільному порядку в її матеріальному утриманні не приймає. Відповідач має добрий стан здоров'я, тому має можливість та зобов'язаний надавати їй матеріальну допомогу, та вважає, що він свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків як батька, хоча зобов'язаний це робити за приписами СК України. Зазначала, що її баба та дід самотужки не можуть належно утримувати її, забезпечувати одягом, взуттям, продуктами харчування, оплачувати послуги інтернету для повноцінного навчання тощо, та оскільки її мати не працює, тому остання не має фінансової можливості повноцінно задовольнити усі її матеріальні потреби. Після досягнення повноліття та у зв'язку з продовженням навчання вона потребує матеріальної допомоги від батька, який, на її думку, може таку допомогу надавати. Просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти у зв'язку з навчанням в розмірі 5 000 грн. щомісячно.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27 грудня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком батьків утримувати дітей, які продовжують навчання, на період цього навчання до досягнення ними 23-річного віку при умові матеріальної можливості надавати таку допомогу та обґрунтовано відсутністю належних і достовірних доказів, які підтверджують, що відповідач має постійне місце роботи і стабільний дохід, що дозволяло б йому утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Вважаючи рішення суду в частині розміру частки стягнутих аліментів незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що з 29.08.2023 року навчається на денній формі навчання в Національній академії внутрішніх справ на другому курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти на умовах договору (платна форма навчання) за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», з терміном навчання до 30.06.2026 року, і вартість її навчання за 2023-2024, за 2024-2025, за 2025-2026 роки по 25 000 грн. Наголошує, що у зв'язку із стаціонарною формою навчання вона не має можливості працевлаштуватися з тим, щоб отримувати дохід, а з огляду на платну форму навчання не отримує стипендії. Доводить, що таку можливість має її батько, відповідач у справі, який офіційно працює волонтером та отримує значний дохід, є фізично здоровою особою працездатного віку. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Романова Наталія Іванівна вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.09.2006р..
ОСОБА_1 на даний час досягла повноліття.
Згідно довідки Національної Академії внутрішніх справ навчально-наукового інституту права та психології № 15-358 від 22.10.2024 року, договору №ІД 23-867пд від 01.08.2023 року про навчання у закладі вищої освіти, договору № ІД 23-867пд/1 від 29.08.2023 року про надання платної освітньої послуги, позивачка ОСОБА_1 в 2023 році була зарахована на денну форму навчання для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» та є студенткою другого курсу Національної академії внутрішніх справ, термін навчання з 29.08.2023 року до 30.06.2026 року. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 2023-2024 навчальний рік - 25 000 грн., 2024-2025 навчальний рік - 25 000 грн., 2025-2026 навчальний рік - 25 000 грн..
Згідно банківських квитанцій від 07.02.2023 р., від 03.01.2024р. та від 12.08.2024р. позивачкою сплачено за 1-й семестр навчання - 12 500 грн., за 2 семестр навчання - 12 500 грн., та за 1 семестр навчання другого навчального року - 13 100 грн..
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зібраними у справі доказами встановлено, що позивачка на час постановлення рішення досягла 18-річного віку, навчається у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, а також у зв'язку придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості.
Що стосується такого обов'язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як можливість у батьків надавати матеріальну допомогу, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 06.12.2024 року, відомості про отримання відповідачем ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року будь-якого доходу відсутні.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06.12.2024 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом з дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
З довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 820823 від 06.09.2022 та консультативного висновку ЛКК № 42/159 від 28.02.2024 року вбачається, що батьку відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено першу групу інвалідності безстроково з приводу загального захворювання по зору, який потребує постійного стороннього догляду та не здатний до самообслуговування.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Острозької міської ради № 2566 від 06.12.2024 року відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку у виконкомі Острозької міської ради та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» отримує компенсацію, як особа яка надає соціальні послуги для батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.02.2024 р. по 31.01.2025 року, щомісячно у розмірі 2 537,50 грн..
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Острозької міської ради № 2586 від 13.12.2024 року, загальна сума виплаченої компенсації за надані соціальні послуги відповідачу ОСОБА_2 за період з 01.01.2024р. по 01.06.2024р. становить 30 450 грн..
З довідки про доходи виданої Пенсійним фондом України № 8721 0777 87772 2809 від 10.12.2024 року вбачається, що мати відповідача ОСОБА_5 перебуває на обліку в Корецькому об'єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком, загальна сума якої за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. склала 36 316,70 грн..
З довідки про доходи, виданої Пенсійним фондом України № 4241 6221 8127 0279 від 10.12.2024 року вбачається, що батько відповідача ОСОБА_4 перебуває на обліку в Корецькому об'єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком, загальна сума якої за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. склала 35 320 грн..
Окрім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , який зареєстрований 15.11.2019 року виконавчим Острозьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (актовий запис № 121), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.11.2019 року.
Під час шлюбу у відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилися діти: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повторно виданими свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 28.12.2021 року та серії НОМЕР_4 від 12.03.2020 року.
Згідно довідки виконкому Острозької міської ради Рівненської області від 06.12.2024 року дружина відповідача ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн., розмір якої за період з травня 2024 року по листопад 2024 року склав 6 020 грн..
Як вбачається з постанови державного виконавця від 26.04.2024 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-169, виданого 12.08.2008 року, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_8 на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.02.2008 року та до повноліття дитини, згідно заяви стягувачки закінчено.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом безспірно встановлено, що витрати на навчання позивачки мають місце і її потреба у матеріальній допомозі очевидна. Разом з тим, нормами закону, що регулює стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, хоча й встановлений обов'язок батьків надавати таку допомогу своїй повнолітній дитині, однак цей обов'язок не є безумовним, як це має місце при аліментних зобов'язаннях щодо неповнолітньої дитини, а обмежений обставинами можливості батьків надавати матеріальну допомогу. Такі обставини матеріальної неможливості відповідача утримувати повнолітню дитину, що навчається, враховані місцевим судом при визначенні розміру аліментів, у зв'язку з чим відмовлено у позові.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18) щодо застосування статті 199 СК України Верховний Суд зазначив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №381/2423/20).
Оцінюючи встановлені обставини в сукупності із нормами закону, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність необхідної сукупності фактів, які дають право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання: досягнення позивачкою віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження нею навчання у Національної Академії внутрішніх справ навчально-наукового інституту права та психологізму навчальному закладі - Національній Академії внутрішніх справ навчально-наукового інституту права та психології; потреба у зв'язку з навчанням у матеріальній допомозі через відсутність власного доходу та можливості працювати з огляду на стаціонарну форму навчання, однак, відсутність, при цьому, у батьків, в тому числі і відповідача, можливості надавати таку допомогу, оскільки він не має постійного доходу, який дозволяв би йому надавати матеріальне утримання своїй дочці, що продовжує навчання.
Покликання апелянта про матеріальну можливість її батька надавати утримання з огляду на працевлаштування відповідача та отримання ним регулярного та стабільного доходу не підтверджені жодними доказами, і судом таких доказів у ході розгляду справи не здобуто.
Доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, про те, що відповідач займається волонтерською діяльності та отримує у зв'язку з цим дохід, апеляційним судом відхиляються. Так, відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги та є формою благодійної діяльності. Волонтерська допомога - роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд також враховує, що відповідач ОСОБА_2 не має на праві власності нерухомого та рухомого майна, проживає з членами своєї родини - батьками, дружиною та двома малолітніми дітьми в будинку, що належить його матері ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою, і докази на спростування цих обставин апеляційна скарга не містить.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.