01 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/4719/24
Провадження № 22-ц/4815/421/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2025 року ускладі судді Кушнір Н. В., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 17 січня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу (розміру) стягнення аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.07.2015 і до повноліття дитини, а рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини. Зазначала про недостатність сплачуваних коштів на утримання дитини у зв'язку із зростанням потреб дитини та витрат на їх покриття. Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2025 року вказаний позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року у справі № 570/4504/17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 всіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106; номер рахунку (ІВАN): UA908999980313111256000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП) , код банку 37993783 , МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 192 СК України, яка передбачає можливість зміни судом розміру аліментів, визначеного за рішенням суду або домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, та обґрунтоване тим, що встановлений раніше розмір аліментів не забезпечує потреб дитини, а у відповідача як платника аліментів є матеріальна можливість утримувати дочку, надаючи їй матеріальну допомогу у більшому розмірі. Часткове задоволення позовних вимог зумовлене тим, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від доходів відповідача (близько 7 тис. грн.) призведе до покладення основного тягаря утримання лише на відповідача, бо саме таких фактичний прожитковий мінімум визначає Міністерство соціальної політики, а докази у справі вказують на можливість відповідача сплачувати 1/6 від усіх доходів (близько 3.5 тис. грн,), що є більш наближеним до прожиткового мінімуму та відповідає принципу рівності обов'язку обох батьків по утриманню дітей, а також забезпечує баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, а також його трьох дітей.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що відповідач перебуває на військовій службі, отримує непогану заробітну плату, має задовільний стан здоров'я, не має важкого майнового стану. Однак, додає, що він ставить власні інтереси вище інтересів дитини, адже він зібрав ряд підстав, на які посилається, з метою зменшення розміру заявлених аліментів, однак ніяким чином не враховує, що його дитина росте, розвивається, витрати на її лікування зростають, і, відповідно, ці витрати повинні кимось покриватися. Звертає увагу суду, що вона як мама дитини самостійно вживає всіх заходів з метою належного виховання дитини, оскільки батько дитини участі у її вихованні, крім матеріального забезпечення, не бере та зовсім дитиною не цікавиться. Вказує на помилковість висновку суду про ненадання нею відомостей про свої доходи та пояснює, що нею було долучено до позовної заяви трудовий договір від 03.05.2023 року, в якому містяться відомості про її місце роботи, займану посаду та розмір доходів. Вважає, що зміна сімейного стану відповідача, зокрема народження інших дітей, не є безумовною підставою для визначення судом першої інстанції розміру аліментів до 1/6 частки. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Представником відповідача адвокатом Семенюк Аллою Віталіївною подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вона перебуває на лікуванні, а також з огляду на неотримання копії апеляційної скарги та відсутність відомостей про час судового засідання.
Таке клопотання апеляційним судом відхиляється.
Матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690094124332, згідно якого ОСОБА_2 отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги 05.02.2025 року, що засвідчив власноручним підписом.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі про зміну розміру (способі) стягненння аліментів, вона, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, підлягає апеляційному розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Радухівської сільської ради Рівненського району Рівненської області 27.02.2013 року.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 23 квітня 2018 року, який розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 року.
Дитина сторін проживає з матір'ю позивачкою у справі.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.07.2015 і до повноліття дитини.
05 грудня 2017 року Рівненський районний суд Рівненської області змінив розмір аліментів: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зміни розміру аліментів зазначала наступні обставини: зростання потреб дитини, які не покриваються матеріальним утриманням,я ке надає батько згідно рішення суду, погіршення власного матеріального становища, покращення матеріального становища відповідача, що в сукупності вважає достатніми підставами для зміни розміру аліментів, що стягуються за рішенням суду.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196,00 гривень .
Оцінюючи матеріальний стан сторін, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з посвідченням серія НОМЕР_2 від 28.10.2015 ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
З 27 лютого 2022 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України згідно з Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (довідка №335 від 19.04.2022).
Відповідно до копій розрахункових листів, за листопад 2024 року відповідачу виплачене грошове забезпечення як військовослужбовцю у сумі 17 714 грн. 85 коп. та за жовтень 2024 року у сумі 26 992 грн. 97 коп..
Позивачка у справі надала копію трудового договору від 03.05.2023, укладеного між нею як працівником та ОСОБА_5 як роботодавцем, з якої вбачається, що вона працює продавцем непродовольчих товарів магазину дитячого одягу «Baby Boom» у ТЦ «Екватор» м. Рівне та її заробітна плата становить 6700 грн + 10 грн. на місяць.
Судом також встановлено, що відповідач перебуває я у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16 листопада 2019 року серії НОМЕР_4 . У цьому шлюбі відповідач має двох доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходяться на його утриманні.
Дружина відповідача, як вбачається із його пояснень, також перебуває на його утриманні, оскільки доглядає молодшу дочку до досягнення нею трирічного віку.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183, 184 СК України. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Ст.192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
При вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що закріплений у ст.51 Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №037-VIII ч.2 ст.182 СК України викладена в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Судом безспірно встановлено, що з моменту ухвалення попереднього рішення від 05 грудня 2017 року змінився матеріальний стан батька, змінилося законодавство щодо мінімального розміру аліментів, а саме прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, зросли потреби дитини, а тому наявні підстави для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дочки сторін ОСОБА_4 , суд враховує, що на виконання вищевказаного рішення відповідач понад шість років сплачував аліменти у розмірі 1 000 грн. на дитину з урахуванням індексації. При цьому очевидним є, що вказаний розмір утримання, який надавався відповідачем, є неспіврозмірним із витратами на забезпечення належного рівня життя дитини. У ч.1 ст.192 СК України наведено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду, передбачена можливість, а не обов'язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, повинен вирішити спір.
Суд бере до уваги також і обставину наявності у відповідача двох дітей від іншого шлюбу, яким він повинен надавати матеріальну допомогу поряд із утриманням дочки від першого шлюбу, адже усі його діти мають рівні права щодо належного рівня життя, достатнього для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, у відповідності до положень ст.8 Закону України «Про охорону дитинства».
Суд наголошує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини позивач зобов'язаний разом із відповідачем забезпечити їй рівень життя, необхідний та достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд приходить до висновку про необхідність зміни щомісячних аліментів у визначеному судом розмірі, який при взаємному обов'язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітньої дитини та її потреб, відповідає засадам розумності і справедливості та є таким, що не створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Суд встановив, що відповідач є особою працездатного віку, є фізично здоровим чоловіком, отримує грошове забезпечення військовослужбовця, може виконувати обов'язок по утриманню своєї дитини, а також є батьком двох малолітніх дітей, які також перебувають на його утриманні, як і їх мати - дружина відповідача.
Встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку з нормами закону, якими врегульовано спірні правовідносини, дають підстави для висновку про те, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від доходів відповідача, середній розмір яких становить орієнтовно 20 000,00 грн. зумовить покладення основного тягаря утримання спільної дитини сторін лише на відповідача, при тому, що на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей, а відтак, враховуючи згоду відповідача та його можливість сплачувати на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/6 від усіх доходів, що в грошовому виразі становить близько 3 500,00 грн., апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у вказаному розмірі відповідатиме принципу рівності обов'язку обох батьків по утриманню дітей, засадам справедливості й розумності та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.