Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7867/23 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 63 Доповідач Талько О. Б.
01 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/7867/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В.,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона та її мати ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у рівних частках, на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б., зареєстрованого в реєстрі №699. В цій квартирі зареєстроване місце її проживання. Іншого житла вона не має.
Натомість відповідачка також володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_2 , загальною площею 62,15 кв.м., де фактично й проживає одноособово.
Позивачка вказує, що після створення своєї сім'ї та народження доньки вона стала проживати по АДРЕСА_3 , разом зі своїм чоловіком. Ключі від спірної квартири та договір купівлі-продажу квартири залишилися у відповідачки.
Вказала, що після сварки між ними у березні 2022 року відповідачка не впускає її в спірну квартиру, забороняє нею користуватися для проживання, не віддає ключі та правовстановлюючі документи на це житло, чим порушує її право власності.
25.07.2023 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Пріма Н.В. від її імені направила відповідачці заяву з проханням передати їй особисто 30.07.2023 року або її адвокату Гербеді К.О. до 05.08.2023 року оригінал договору купівлі-продажу спірної квартири та ключі від цієї квартири, оскільки вона має намір проживати у спірній квартирі разом з малолітньою дитиною та бажає подарувати свою частку квартири дочці.
Також зазначила, що 30.07.2023 року у присутності свідків та працівників поліції під час її зустрічі з відповідачкою остання відмовилась передати їй ключі від квартири і договір купівлі-продажу спірної квартири.
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом її вселення в дане житлове приміщення.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2024 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до вказаної квартири.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073 грн 60 коп. та витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, у сумі 46 грн.
У задоволенні решти заяви про стягнення судових витрат, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що судовий розгляд справи був призначений на 26.11.2024 року. Вона скористалась своїм правом на подання клопотання та звернулась до суду із проханням про відкладення судового розгляду справи з 26.11.2024 року на інший день з повідомленням сторін про день та час наступного судового засідання через те, що призначена судом дата проведення судового засідання співпадала з її робочим графіком. Клопотання подано 25.11.2024 року через канцелярію суду, про що свідчить відповідний штамп на заяві.
Крім того, в зазначеній заяві/клопотанні вона повідомила суд про те, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває справа № 296/6732/23, сторонами якої є, крім інших, є вона та ОСОБА_1 , представництво інтересів ОСОБА_1 також здійснює ОСОБА_3 . 13.11.2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про неможливість брати участь у судовому засіданні 21.11.2024 року через отримані опіки обличчя. Зазначена причина неявки в суд визнана поважною, судовий розгляд справи відкладений на інший день.
Вважає такі дії маніпулюванням та затягуванням судового розгляду у справі № 296/6732/23 та введенням її в оману.
22.11.2024 року вона надсилала на адресу суду заяву, в якій повідомила про те, що внаслідок зайнятості на роботі не має можливості з'явитися в судове засідання, призначене на 12 год 00 хв, 26.11.2024 року, й просила відкласти розгляд справи. До своєї заяви вона додала довідку із місця роботи - закладу «Музична школа «Смолянка», в якій зазначений її графік роботи з 01.10.2024 року.
Проте жодного рішення щодо її заяви судом прийнято не було і вона змушена була подати аналогічну заяву вже 25.11.2024 року.
Проте, в рішенні суд зазначив, що вона повторно не з'явилася в судове засідання, призначене на 26.11.2024 року, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується її підписом у рекомендованому повідомленні про отримання судової повістки 28.10.2024 року, у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи від 25.11.2024 року відмовлено, причини неявки визнані неповажними.
На думку відповідачки, судом порушено норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою визначено гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість реалізовувати дії, направлені на захист своїх прав.
Не заперечує факту наявності конфліктних відносин з позивачкою, проте вважає, що сторони жодним чином не порушують права одна одної в користуванні квартири.
Зауважує, що 25.12.2024 року позивачка виїхала на проживання до м. Львів, про що свідчить заява Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради, подана до суду у справі № 296/6695/23, що також є підтвердженням небажання ОСОБА_1 користуватись своєю власністю.
Крім цього, в провадженні Касаційного цивільного суду Верховного Суду України перебуває справа за її касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 296/6695/23 за її позовом до ОСОБА_1 про захист прав та інтересів малолітньої дитини та усунення перешкод у вихованні дитини. Так, ОСОБА_1 створює перешкоди у її спілкуванні з онукою. Отже, посилання в позовній заяві на те, що ОСОБА_1 разом з дитиною нібито планують жити в квартирі, є введенням суд в оману, а сама позовна заява - помстою за подану нею позовну заяву про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Гербеда К.О., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Зокрема, зазначає, що у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачка не визнала позовні вимоги, чим підтвердила наявність між сторонами спору щодо користування спірною квартирою: ОСОБА_2 не надала дочці ключі від спірної квартири та не пропонувала укласти мирову угоду у даній справі. Окрім того, надані позивачкою письмові докази ОСОБА_2 не спростовані. Клопотання відповідачки були розглянуті судом та в їх задоволенні відмовлено. Натомість відзив на позовну заяву від неї не надходив, зустрічні позовні вимоги не подавалися, будь -яких доказів щодо суті спору також надано не було.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та пояснила, що жодним чином не чинить дочці перешкоди у користуванні вказаною квартирою, надала їй ключі від вхідних дверей цього житлового приміщення та очікує її повернення у цю квартиру. Однак, переконана, що ОСОБА_1 не має наміру проживати у спірній квартирі, оскільки добровільно обрала інше місце проживання.
Окрім того, допускає, що дочка не обізнана з наявністю цього спору, оскільки вважає, що позов від її імені подано представником, який не повідомив ОСОБА_1 про це.
Також зазначила, що звернулася до органів поліції з метою розшуку ОСОБА_1 , оскільки тривалий час не бачилася з нею та не знає місце її перебування. На даний час вона не отримала від поліції жодної інформації щодо її заяви про розшук доньки.
Не заперечувала ту обставину, що між нею та відповідачкою тривалий час виникають конфлікти, які вони намагаються вирішити в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частки кожній) належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О.Б., зареєстрованого за №699, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №34197726 від 08.08.2023 року.
З 16.01.2013 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , що стверджується копією витягу з реєстру Житомирської територіальної громади №2023/006197789 від 09.08.2023 року.
25.07.2023 року ОСОБА_1 складено заяву, в якій остання просила приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріму Н.В. передати ОСОБА_2 заяву такого змісту: “Я, Ваша дочка, ОСОБА_1 [...] повідомляю Вас про те, що квартира. АДРЕСА_1 , належить нам на праві спільної часткової власності [...]. Оригінал [...] договору купівлі-продажу на квартиру та ключі від квартири, якими я користувалась, знаходяться у Вас. Прошу Вас передати оригінал [...] договору та ключі від квартири, так як я маю намір зробити ремонт своєї кімнати та жити в цій квартирі разом з дитиною, [...], а також подарувати належну мені частину квартири моїй малолітній дочці ОСОБА_7 . Вказаний договір та ключі від квартири прохання передати особисто мені 30.07.2023 [...] або моєму адвокату, ОСОБА_8 до 05.08.2023», що підтверджується копією заяви, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В.
Цього ж дня вказану заяву надіслано на ім'я ОСОБА_2 рекомендованим листом №1001433005503, який отримано особисто адресатом 26.07.2023 року, що підтверджується копією квитанції АТ «Укрпошта» від 25.07.2023 року та трекінгом з сайту АТ «Укрпошта».
Відповідно до листа адвоката Гербеди К. станом на 15.08.2023 року ОСОБА_2 [...] не зверталась до нього з приводу передачі [ ОСОБА_1 ] ключа від квартири АДРЕСА_1 та правовстановлюючого документа на цю квартиру.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 379,383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами існує спір з приводу усунення перешкод у користуванні позивачкою квартирою АДРЕСА_1 , що призводить до постійних конфліктних ситуацій, які вирішуються, в тому числі, за допомогою правоохоронних органів.
Наявність перешкод позивачці в користуванні спірним майном підтверджується наявними доказами по справі.
Твердження ОСОБА_2 щодо відсутності між нею та позивачкою спору спростовується її запереченнями на позовну заяву та поданням нею апеляційної скарги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про усунення позивачці перешкод у користуванні спільною квартирою шляхом її вселення до цієї квартири, так як ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні цим житлом.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: