Справа №760/1774/24
2-др/760/95/25
03 квітня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником, про ухвалення додаткового рішення в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з АТ «Аграрний фонд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80000 гривень.
У матеріалах справи міститься відзив представника АТ «Аграрний фонд» на заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначено про те, що заявником відповідні докази подані не у встановлений законом строк, а саме, до закінчення судових дебатів у справі. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80000 гривень є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Також, суду не надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, а саме стягнути з АТ «Аграрний фонд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80000 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано суду письмові докази.
У матеріалах справи міститься договір про правничу допомогу від 10 серпня 2020 року, укладений між адвокатом Мельниковим Д.О. та ОСОБА_1 , додаткова угода до договору про правничу допомогу від 21 січня 2024 року, довіреність від ОСОБА_1 на адвоката Мельникова Д.О., акт прийому-передачі послуг згідно з договором про правничу допомогу (з додатками) від 19 березня 2025 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мельникова Д.О.
Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У матеріалах справи міститься відзив представника АТ «Аграрний фонд» на заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначено про те, що заявником відповідні докази подані не у встановлений законом строк, а саме, до закінчення судових дебатів у справі. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80000 гривень є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг. Також, суду не надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заявник до закінчення судових дебатів у справі подав до суду заяву про стягнення судових витрат, а саме 09 липня 2024 року.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник звернувся до суду 20 березня 2025 року, тобто у встановлений законом п'ятиденний термін після ухвалення рішення суду (18 березня 2025 року).
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі № 200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі № 520/12065/19, згідно з якою відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат, за відсутності факту оплати, вбачається також із практики ЄСПЛ.
Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Вбачається, що заявник просить стягнути з АТ «Аграрний фонд» витрати на правничу допомогу при розгляді позовної заяви про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
З акту прийому-передачі послуг згідно з договором про правничу допомогу (з додатками) від 19 березня 2025 року, вбачається, що загальна сума таких витрат визначена заявником у розмірі 80000 гривень, а загальний обсяг часу наданих послуг складає 16 годин.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19.
Суд враховує той факт, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди. Таким чином, зазначений спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
Крім того, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 12072 гривні 91 копійку за кожний день затримки за період з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 180000 гривень.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію пропорційності розміру задоволених позовних вимог та їх розумної необхідності.
Враховуючи, що рішенням суду заявлені позивачем вимоги задоволено частково, а також характер виконаної адвокатом роботи, те, що розгляд зазначеної категорії справ відбувається з викликом сторін та адвокат приймав участь у судових засіданнях, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10000 гривень.
З огляду на наведене, в справі підлягає ухваленню додаткове рішення.
Керуючись статтями 133, 137, 139, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (м. Київ, вул. Очаківська, 5/6) про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (м. Київ, вул. Очаківська, 5/6) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: