Справа №760/8514/25
1-кп/760/2881/25
03 квітня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному порядку без проведення судового розгляду кримінальне провадження, відомості про яке внесено 01.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105170000014 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Паляниченці Фастівського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
21.08.2023 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч.4 ст.185, ч. 4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомир від 07.08.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 5 років 10 місяців 28 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
28.02.2025, приблизно о 03 год. 20 хв. у ОСОБА_3 , що перебував на території Центрального залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, який знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, буд. 1, виник конфлікт з раніше незнайомим йому, ОСОБА_4 , під час якого реалізуючи свій умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, діючи умисно ОСОБА_3 , 28.02.2025, приблизно о 03 год. 20 хв., перебуваючи на території Центрального залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, який знаходиться за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, буд. 1, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 , знаходячись навпроти потерпілого, обличчям до нього, наніс правою рукою зігнутою у кулак, потерпілому щонайменше 5 ударів в ділянку обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця овальної форми, в ділянці спинки носу на рівні середньої третини та садна подовженої форми на лівій бічній поверхні носу на рівні середньої третини, тобто спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними, протиправними діями, які виразились у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних проступків. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст. 382 КПК України.
До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена в присутності його захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження. Згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Крім того, йому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудовим розслідуванням обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.
На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Таким чином, аналізуючи наведене, оцінивши докази зібрані під час досудового розслідування, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 доведена повністю та його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_3 не одружений, проходить службу в ЗСУ, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше судимий.
Скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, відноситься до кримінального проступку.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 діяння є кримінальним проступком, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив вищевказаний кримінальний проступок, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання на 5 років 10 місяців 28 днів на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомир від 07.08.2024.
У відповідності до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом не відбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання,призначеного за новий злочин,а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, як відзначив у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №686/3226/20 Верховний Суд, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 засуджений 21.08.2023 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч.4 ст.185, ч. 4 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
07.08.2024, на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомир, ОСОБА_3 умовно-достроково звільнено від відбування покарання на 5 років 10 місяців 28 днів.
Кримінальний проступок у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 скоїв 28.02.2025, тобто, в період іспитового строку.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 вчинив нове кримінальне правопорушення до відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання йому слід призначити з урахуванням вимог ст. ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі та штрафу, який необхідно виконувати самостійно.
Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за правилами ст. 69 КК України - відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні суд відсутні.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 381-382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України і признати покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання частково не відбутої частини покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч.4 ст.185, ч. 4 ст.186 КК України від 21.08.2023, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років 10 місяців 28 днів позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, яке, згідно з ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.
Строк відбуття ОСОБА_3 покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку суду.
Речові докази: висновок СМЕ № 71-2025 ДСУ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч.1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1