Ухвала від 04.04.2025 по справі 758/4586/25

Справа № 758/4586/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Левицька Я.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИЛА:

02 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Краско Ю.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» (04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, прим. 9.1, код ЄДРПОУ 38744843), які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» у межах суми позову (206 587 017,86 грн), зокрема нерухомість за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 74:

приміщення 278/1, площею 80,7 кв. м (реєстр. № OHM: 2634013880000);

приміщення 253/1, площею 71.1 кв. м (реєстр. № OHM: 2634004980000);

приміщення 256-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1711817780000);

приміщення 255-п, площею 1,7 кв. м (реєстр. № ОНМ:1711797180000);

приміщення 253-п, площею 1,5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708985580000);

приміщення 254-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708947380000);

приміщення 251-п, площею 2.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708875180000);

приміщення 277-п, площею 47.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708854980000);

приміщення 276-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708834280000);

приміщення 275-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708819480000);

приміщення 274-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708800680000);

приміщення 248-п, площею 2.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708798380000);

приміщення 270-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708709180000);

приміщення 269-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708695080000);

приміщення 268-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708683580000);

приміщення 247-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708648880000);

приміщення 266-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708632580000);

приміщення 246-п, площею 1.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708629680000);

приміщення 245-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708590980000);

приміщення 244-п, площею 2.2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708571180000);

приміщення 260-п, площею 3.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708550480000);

приміщення 243-п, площею 1.5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708541580000);

приміщення 238-п, площею 3.3 кв. м (реєстр. № OHM: 1708452680000);

приміщення 257-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708447480000);

приміщення 237, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1703389080000);

приміщення 228, площею 161.4 кв. м (реєстр. № OHM: 1524809980000).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 15 листопада 2016 року між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір №15/11/16, відповідно до умов якого останній зобов'язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Оболоньторгстандарт» (покупець), а ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов'язується збудувати на власний розсуд об'єкт будівництва, яким за Договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70 000 кв. м на території земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 3,5% житлової (комерційної) площі об'єкта будівництва. Без цього договору, станом на дату його укладення, укладення договору від 15.11.2016 між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ПАТ «Укрсобанк» було неможливим. Будівництво мало бути завершено до 16.11.2019 року. Внаслідок бездіяльності ТОВ «Оболоньторгстандарт» не виконало свої зобов'язання за Договором щодо будівництва об'єкту у встановлений строк та безоплатної передачі, відповідно до пункту 1.6. Договору, у власність заявника 3,5% (три цілих п'ять десятих відсотки) житлової/комерційної площі об'єкта до моменту введення його в експлуатацію. Відповідно до пункту 2.4. Договору у разі неможливості будівництва об'єкта та реалізації даного Договору через винні дії чи бездіяльність ТОВ «Оболоньторгстандарт», заявник має право вимагати від товариства виплати грошової компенсації у розмірі ринкової вартості 3,5% (три цілих п'ять десятих відсотки) житлової (комерційної) площі об'єкта або передачі у власність ОСОБА_1 іншої аналогічної рівноцінної нерухомості, що належить товариству.

ОСОБА_1 має намір подати позов про стягнення з ТОВ «Оболоньторгстандарт» на його користь суми заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання за Договором № 15/11/16 від 15.11.2016, - 205 506 000,00 грн.

Крім того, посилається на те, що під час перевірки активів з'ясовано, що 27.06.2024 року ТОВ «Оболоньторгстандарт» заснувало ТОВ «Рентакс» та 09.08.2024 року передало у статутний капітал останнього споруди, придбані у ПАТ «Укрсоцбанк», на місці, де мало бути здійснено будівництво. ТОВ «Рентакс» створене з метою вчинення правочину щодо передачі (продажу) споруд від ТОВ «Оболоньторгстандарт» на користь третіх осіб, а на початку березня 2025 року «угода купівлі-продажу Споруд» завершилась. Згідно з актом приймання-передачі споруд до статутного капіталу ТОВ «Рентакс» передані споруди №№ 1901, 1902 від 08.08.2024, оціночна вартість яких становить 42 890 296, 80 грн. З метою недопущення відчуження активів, ОСОБА_1 подано позов до ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ТОВ «Рентакс» з вимогою про визнання недійсним правочину щодо передачі споруд у статутний капітал ТОВ «Рентакс». Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на споруди, які наразі перебувають у власності ТОВ «Рентакс» (справа № 758/15266/24). Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24 заява про забезпечення позову задоволена, накладено арешт на кожну з 11 споруд.

Враховуючи не виконання умов зазначеного договору, внаслідок якого виникла заборгованість, та вже вчинені ТОВ «Оболоньторгстандарт» дії з виведення активів на користь третіх осіб, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання за Договором № 15/11/16 від 15.11.2016 в сумі 205 506 000,00 грн, у разі задоволення позовних вимог.

03.04.2025 року до суду надійшла заява представника ТОВ «Оболоньторгстандарт» Ковдій М.С., у якій вона просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зазначає, що заявник зловживає процесуальними правами, зокрема правом на подання заяви про забезпечення позову. Так, останнім часом останнім подано до Подільського районного суду м. Києва 12 заяв про забезпечення позову, а саме у справах № 758/4586/25, № 758/3830/25, № 758/3769/25, № 758/2950/25, № 758/2302/25, № 758/15266/24, № 758/14792/24, № 758/14619/24, № 758/1483/25, № 758/1185/25 та № 758/1547/25. Вважає, що такі дії є тиском на господарську діяльність ТОВ «Оболоньторгстандарт». Звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви у цій справі не може бути задоволена, оскільки на нерухоме майно ТОВ «Оболоньторгстандарт» уже накладено арешт відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24. Крім того, в матеріалах поданої заяви про забезпечення позову відсутні докази, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи гуртуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладеними в обґрунтування відповідної ухвали.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає вимогам, визначеним ст. 151 ЦПК України щодо змісту та форми, а також подана до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви учасники справи не викликались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, а також заперечення особи, яка може набути статус учасника справи, щодо забезпечення позову, встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».

Таким чином, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, виходячи з аналізу ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заявником ОСОБА_1 в особі представника Краско Ю.М. зазначено, що він має намір подати позов до ТОВ "Оболоньторгстандарт" про стягнення заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання за Договором № 15/11/16 від 15.11.2016, - 205 506 000,00 грн. На підтвердження вказаних обставин, представником заявника до заяви долучено копію договору № 15/11/2016 від 15.11.2016, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2016, укладеного між ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ТОВ "Оболоньторстандарт" щодо спірного нерухомого майна; акт приймання-передачі від 15.11.2016, повідомлення ТОВ "Оболоньстандарт" від 10.12.2018 щодо відсутності претензій за договором; акт про виконання зобов'язань за договором № 15/11/16 від 15.11.2016; вимогу про виплату грошової компенсації в розмірі 205 506 000 грн; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Рентакс"; витяг Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Оболоньстандарт"; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме № 400604089 від 23.10.2024, відповідно до якої власником нерухомого майна, на яке представник заявника просить накласти арешт, є ТОВ "Оболоньстандарт", аналітична довідка щодо вартості нерухомого майна; еспрес аналіз контрагента ТОВ "Рентакс"; фінансова звітність малого підприємства ТОВ "Оболоньторгстандарт" за 2023 рік; акт приймання-передачі нерухомого майна та грошових коштів до статного капіталу ТОВ "Рентакс".

При цьому заявник вказує на те, що наявний ризик з виведення активів, у тому числі грошових коштів та майна з метою подальшого ускладнення чи унеможливлення фактичного виконання судового рішення щодо стягнення з ТОВ "Оболоньстандарт" коштів в сумі 205 506 000,00 грн.

Крім того, існує судовий спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Оболоньторгстандарт», ТОВ «Рентакс» про визнання недійсним правочину щодо передачі (продажу) споруд ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» з підстав його фраудаторності, тобто з підстав його вчинення з метою ухилення від задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 за договором №15/11/16 від 15.11.2016 року (цивільна справа № 758/15266/24).

Таким чином, заявником зазначено про подальше подання позову про стягнення суми заборгованості за договором, надано докази вчинення можливим відповідачем у справі дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна з метою ухилення його від виконання зобов'язання за договором, тобто доведено існування реальної загрози невиконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, що, на думку суду, вказує на наявність підстав для забезпечення позову до його подання.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суд зауважує, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.

Водночас на цій стадії суду необхідно перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.

Відсутність конкретизації інформації про рахунки ТОВ «Оболоньторгстандарт», на які заявник просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті, унеможливлює надання судом оцінки щодо співмірності такого засобу забезпечення позову із заявленими вимогами та наявності негативних наслідків для товариства.

Разом з тим, накладення арешту на нерухоме майно, належне ТОВ «Оболоньторгстандарт», зазначене у заяві про забезпечення позову, є співмірним із заявленими вимогами.

При цьому накладення арешту на нерухоме майно, жодним чином не перешкодить ТОВ "Оболоньторгстандарт" володіти та користуватися ним на власний розсуд, враховуючи також, що вказані заходи мають тимчасовий характер, і юридична особа, за наявності підстав, має право звернутись до суду з заявою про скасування вказаних заходів забезпечення позову.

Також суд не приймає до уваги доводи ТОВ "Оболоньторгстандарт" про неможливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки на таке майно уже накладено арешт відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24.

Так, відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24 накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Рентакс», а саме на:

- лабораторно-побутовий комплекс (літ А) - площею 1 163,90 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774119580000);

- автобусно-кузовний корпус (літ. A1), - площею 9 475,40 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774778880000);

- їдальня (літ. Б) - площею 1 290,30 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774772380000);

- контрольно-пропускний пункт (літ. В) - площею 102,80 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774766080000);

- блок виробничих приміщень (літ. Е), - площею 231,30 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774756680000;

- газогенераторна (літ. Ж), - площею 81,70 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774731580000);

- агрегатний корпус (літ. 3), - площею 2 491,60 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774726180000);

- склад запчастин (літ. К), - площею 494,10 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774709380000);

- складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), - площею 1669,70 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774698780000);

- корпус ЦВЗД, цех відновлення деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), - площею 4 374,90 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774680880000);

- будівля котельні, (літ. Д), - площею 556,80 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774673380000).

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Одночасно, суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, та за вимогами ч.13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів учасників справи; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Оболоньторгстандарт".

Керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частко.

Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» (04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, прим. 9.1, код ЄДРПОУ 38744843), які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 74, а саме на: