Справа № 758/13168/24
04 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якимець О. І., за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С., заявника ОСОБА_1 , розглянувши в порядку окремого провадження матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - П'ята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин
ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження із заявою, в якій просить встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її двоюрідним братом.
В обґрунтування заяви вимог зазначає, що ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) є її двоюрідним братом, оскільки батьком заявника є ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), а батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), які є рідними братами.
25.02.2016 року заявник та ОСОБА_2 придбали у спільну часткову власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , квартира належить заявнику та ОСОБА_2 в рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_4 , який є батьком ОСОБА_2 та дядьком заявника, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_2 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько заявника ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір заявника ОСОБА_6 проживає разом із нею.
26.04.2024 року заявник звернулась до П'ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 . На підставі зазначеної заяви державним нотаріусом Гриценко О. В. було заведено спадкову справу № 261/2024.
13.08.2024 року заявник звернулася до П'ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Державним нотаріусом Гриценко О. В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою з наданих документів неможливо встановити родинні відносини між померлим та заявником, тому заявник не має права спадкування через відсутність родинних відносин. З цих підстав, заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,
Заявник зазначає, що документи, які підтверджують її родинний зв'язок з ОСОБА_2 , не збереглися, а Державний архів Житомирської області у відповідь на її звернення повідомив, що у книзі реєстрації актових записів про народження по Народицькій сільраді Народицького району Житомирської області за 1942 рік, що надійшла на зберігання до державного архіву Житомирської області частково, запису про народження ОСОБА_4 не виявлено.
На підтвердження родинних відносин з ОСОБА_2 заявник надала копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть своєї баби ОСОБА_7 , свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , договорів-замовлень на кремацію ОСОБА_3 та поховання ОСОБА_2 , довідки про причину смерті ОСОБА_3 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, медичними довідками ОСОБА_2 , квитанціями про сплату комунальних платежів.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для отримання спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.10.2024 року заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 10.02.2025 витребувано у П'ятої київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні 10.02.2025 року було допитано у якості свідка ОСОБА_8
26.02.2025 року від заінтересованої особи надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник у судовому засіданні подану заяву підтримала та просила суд таку заяву задовольнити. Зазначила, що вона здійснювала догляд за померлим ОСОБА_2 , для отримання спадкового свідоцтва їй необхідно встановити факт родинних відносин. Також зазначила, що у неї є ще рідна сестра ОСОБА_9 , яка не претендує на спадкове майно, тому із заявою про прийняття спадщини така до нотаріуса не зверталася.
Від заінтересованої особи на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали заяви, з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20).
Відповідно до частини першої статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України).
Якщо спадкоємці не приймають спадщину, то вона охороняється відповідно до статті 1283 ЦК України.
Крім того, враховуючи, що встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для набуття в порядку спадкування права власності на нерухоме майно (частину квартири), суд зазначає наступне.
Для оформлення спадкових прав в Україні діє система органів нотаріату, які є належними суб'єктами надання послуг з оформлення громадянами спадкових прав.
Згідно з приписами пунктів 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється на підставі документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У судовому засіданні було встановлено, що державний нотаріус 13.08.2024 відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки подані документи не підтверджують родинні відносини та ступінь споріднення спадкодавця та спадкоємця.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, з огляду на те, що державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, заявнику для реалізації свого права на отримання спадщини необхідно буде звернутись до суду в позовному порядку з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування.
Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки встановлення факту родинних відносин потрібно заявнику для отримання спадкового майна у власність після смерті ОСОБА_2 , спір повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, а відтак, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин необхідно залишити без розгляду.
При цьому заявник не позбавлена права звернутись для вирішення питання в порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 258-261, 315, 353-355 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - П'ята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала підписана суддею, що вважається днем її проголошення, 04 квітня 2025 року.
Суддя О. І. Якимець