Справа № 308/4751/25
04 квітня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця,-
ОСОБА_1 , де заінтересована особа Міністерство оборони України, звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.
У заяві заявниця просить суд встановити факт перебування її на утриманні її вітчима ОСОБА_2 , який зник безвісти під час бойових дій в н.п. Кринки Херсонської області.
Як зазначає у заяві заявниця на даний час встановити факт її перебування на утриманні зниклого безвісти вітчима не можливо, інакше ніж за рішенням суду. Встановлення вказаного факту їй необхідне для отримання соціальних гарантій, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оформлення спадкових прав, виплат по безвісти зниклому військовослужбовцю.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції, якими є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Таким чином, при розгляді заяви вбачається спір про право.
Спір про право, це спір, що пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №383/821/22 від 07.02.2024, в постанові у справі №357/10078/22 від 13.06.2024, в постанові у справі №759/1894/23 від 10.04.2024, в яких Верховний Суд виснував про те, що встановлення факту проживання з військовослужбовцем та факту перебування на його утриманні підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також та, що у даному випадку встановлення факту перебування на утриманні необхідно заявниця для отримання соціальних виплат, в тому числі і виплати грошового забезпечення, а саме одноразової грошової допомоги та оформлення всіх відповідних пільг, тобто у даному випадку вбачається спір про право, тому у відкритті провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,19,260,293,315,353,354 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Данко В.Й.