01 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9201/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К.О.,
представників учасників справи:
позивача - Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство, позивач) - Прокопів Н.М. (адвокат),
відповідача - Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Базиленко О.В. (самопредставництво), Арзуманян В.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 (головуючий - суддя Конюх О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий - суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі за позовом Підприємства
до Товариства
про стягнення 1 340 671 010,10 грн.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані у зв'язку неналежним виконання умов договору щодо своєчасної оплати послуг.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до суду із позовом до Товариства про стягнення 865 836 592,20 грн пені, 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат і 939 400,00 грн судового збору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем щодо своєчасної оплати вказаних послуг.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 08.07.2024, з урахуванням ухвали від 10.07.2024 про виправлення описки, позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 16 578 143,73 грн процентів річних, 54 050 907,81 грн інфляційних втрат, 49 506,38 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
2.2. Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 865 836 592,20 грн пені, 352 524 578,15 грн інфляційних втрат, 51 680 788,21 грн 3 % річних та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
2.3. Також, не погодившись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог про стягнення 54 050 907,81 грн інфляційних втрат, 16 578 143,73 грн 3 % річних, змінити рішення у відповідній частині та розподіленій сумі судових витрат.
2.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.01.2025 у справі №910/9201/23:
- апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення;
- апеляційну скаргу Підприємства задовольнив частково;
- рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 51 680 788,21 грн процентів річних і 352 524 578,15 грн інфляційних втрат скасував з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог;
- пункт 2 резолютивної частини рішення виклав у такій редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20588716) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) 68 258 931,94 грн (шістдесят вісім мільйонів двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять одну гривню 94 копійки) 3% річних, 406 575 485,96 грн (чотириста шість мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 96 копійок) інфляційних втрат та 332 735,48 грн (триста тридцяти дві тисячі сімдесят тридцять п'ять гривень 48 копійок) судового збору»;
- у решті рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 у справі №910/9201/23 залишив без змін;
- судові витрати за подання апеляційної скарги поклав на Товариство;
- стягнув з Товариства на користь Підприємства 526 862,49 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Товариство у касаційній скарзі зазначає, що, приймаючи оскаржувані рішення і постанову, суди неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у тому числі положення статей 80, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що:
4.1.1. суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків Верховного Суду викладених у: постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц в частині оцінки вірогідності доказів, яка у тому числі полягає у співставленні судом доказів, які надають позивач і відповідач протягом розгляду справи; постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 стосовно того, що при з'ясуванні підстав для нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання, дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором;
4.1.2. суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України при розрахунку інфляційних втрат, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у: постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 (абз. 22-23 розділу 4); постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (пункт 34);
4.1.3. суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2024 у справі №910/1083/23, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, оскільки, не надали належної оцінки розрахунку позивача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, що є порушенням норм процесуального права [з огляду на наявний порядок проведення розрахунків за договором, а саме того, що в розумінні положень пункту 11 договору після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні].
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило:
- касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити;
- касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 10.09.2021 позивачем (постачальник) і відповідачем (замовник) укладено договір №2262/01/21 про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та у порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електроенергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (пункт 1);
- строк надання послуг з 01.10.2021 до 30.04.2022 (пункт 3);
- загальна вартість послуг за Договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії Договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 4);
- до 12 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, замовник надсилає на електронні адреси постачальника інформацію щодо прогнозної граничної вартості послуги на розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 5);
- постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує прогнозну вартість послуг для кожного виробника відповідно до додатка 6 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. У разі, якщо прогнозна вартість послуг постачальників універсальних послуг перевищує сумарну прогнозну граничну вартість послуг виробників, надану ними відповідно до додатку 1 до Договору, постачальник збільшує прогнозну вартість замовника пропорційно долі його прогнозної граничної вартості у сумарній прогнозній граничній вартості виробників на розрахунковий місяць (пункт 6);
- до 18 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію щодо прогнозної вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до Договору, у загальному порядку оплати або за формою, наведеною у додатку 3 до Договору, в разі здійснення замовником авансування постачальника, в електронному вигляді з накладанням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 7);
- до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовник надсилає на електронні адреси постачальника інформацію щодо фактичної граничної вартості послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 8);
- постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує фактичну вартість послуг для кожного виробника відповідно до додатка 6 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (пункт 9);
- фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується відповідно до Додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії щомісяця до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 10);
- оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника таким чином:
1) загальний порядок:
перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця, що передує розрахунковому періоду, в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 2 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 8 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 14 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 20 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п'ятьох платежів.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 17 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню;
2) у разі здійснення замовником авансування постачальнику - оплата постачальнику вартості послуг згідно із цим договором, які надаються протягом періоду з дати початку надання послуг та до 31 грудня відповідного року, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати (авансового платежу).
Кожного місяця, що настає за розрахунковим, постачальник та замовник зменшують попередню оплату (авансовий платіж) на суму, визначену в акті приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць.
Якщо станом на 31 грудня відповідного року сума попередньої оплати (авансового платежу), яка здійснена замовником постачальнику, перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі за грудень, постачальник здійснює повернення замовнику коштів у сумі, яка дорівнює різниці між сплаченою попередньою оплатою та вартістю послуг до 15 (включно) січня наступного року.
Якщо вартість наданих послуг перевищує суму попередньої оплати (авансового платежу), замовник здійснює оплату наданих постачальником послуг згідно з умовами, зазначеними в підпункті 1 пункту 1 цього договору.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню (пункт 11);
- факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим, замовнику із накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичних даних та розрахунку відповідно до пунктів 8 та 9 Договору.
Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі послуг кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта.
Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що наступає за розрахунковим, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника (пункт 12);
- постачальник має право отримувати своєчасно та у повному обсязі оплату вартості послуг (підпункт 1 пункту 14);
- замовник зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 11 Договору (підпункт 2 пункту 15);
- у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку), за яким допущено прострочення оплати, за кожний день прострочення (пункт 18);
- у разі порушення постачальником зобов'язань згідно з пунктом 11 Договору щодо строків повернення замовнику надлишково отриманих коштів він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), за яким допущено прострочення (пункт 19);
- під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» (пункт 31);
- сторони здійснюють обмін інформацією в рамках Договору з використанням електронного документообігу. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства сторони забезпечують використання електронного цифрового підпису (пункт 35);
- Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 30.04.2022 (пункт 36).
6.1.1. Додатками до Договору сторони узгодили Форму інформації щодо (прогнозної/фактичної) граничної вартості послуги (Додаток 1), Форму розрахунку етапів оплати прогнозної вартості послуги (Додаток 2), Форму розрахунку прогнозної вартості послуги за місяць (Додаток 3), Форму акта приймання-передачі послуг (Додаток 4 ).
6.1.2. Сторони укладали низку додаткових угод до Договору, а саме:
- від 22.09.2021 №1/2325/01/21, відповідно до якої сторони домовились, що оплата постачальнику вартості послуг, які надаються протягом періоду з дати початку надання послуг та до 31.12.2021, здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати (авансового платежу) в сумі 1 000 000 000,00 грн в строк до 27.09.2021 на підставі виставленого постачальником рахунку. Також сторони домовились викласти у новій редакції Додаток 1 «Форма інформації щодо (прогнозної/фактичної) граничної вартості послуги, що придбавається виробником електричної енергії у розрахунковому періоді» та встановили, що цей Додаток є чинним на жовтень та листопад 2021 року;
- від 09.11.2021 №2/2418/01/21, відповідно до якої домовились викласти умови Договору у такій редакції:
• пункт 10: «Фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується відповідно до Додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії щомісяця до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі чого постачальником складається акт приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4»;
• абзац другий підпункту 1 пункту 11: «перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість)»;
• абзац сьомий підпункту 1 пункту 11: «шостий платіж - до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п'ятьох платежів, здійснених на підставі додатку 2»;
• абзац восьмий підпункту 1 пункту 11: «Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник, за письмовим зверненням замовника, враховує переплату як попередню оплату на наступний розрахунковий період по строкам п'ятого платежу наступного за розрахунковим або здійснює повернення замовнику різниці до 17 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом»;
• абзац другий підпункту 2 пункту 11: «Кожного місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник та замовник корегують попередню оплату (авансовий платіж) на суму, визначену як різниця суми п'яти платежів та вартості послуг по акту приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць, шляхом збільшення суми найближчого по строкам сплати платежу місяця, наступного за розрахунковим місяцем, або зменшення суми платежу по строкам сплати п'ятого платежу наступного за розрахунковим місяцем»;
• пункт 12: «Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичних даних та розрахунку відповідно до пунктів 8 та 9 цього Договору. Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі послуг кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта. Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що наступає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника. Постачальник надсилає акт звірки взаємних розрахунків, складений на кінець розрахункового періоду, протягом двох робочих днів після отримання від Замовника підписаного примірника оригіналу акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом двох робочих днів після отримання акта звірки взаємних розрахунків підписує їх та повертає один примірник оригіналу на адресу постачальника»;
- від 28.04.2022 №821/02/22, відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 30.04.2022 на 31.10.2022; у пункті 36 змінили строк чинності Договору з 30.04.2022 на 31.10.2022;
- від 31.10.2022 №2252/02/22, відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 31.10.2022 на 31.03.2023; у пункті 36 змінили строк чинності Договору з 31.10.2022 на 31.03.2023;
- від 28.03.2023 №655/04/23, відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 31.03.2023 на 30.04.2023; у пункті 36 змінили строк чинності Договору з 31.03.2023 на 30.04.2023;
- від 27.04.2023 №864/04/23, відповідно до якої змінили у пункті 3 строк надання послуг з 30.04.2023 на 31.05.2023; у пункті 36 змінили строк чинності договору з 30.04.2023 на 31.05.2023.
6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 7 Договору про надання послуг позивач надав відповідачу листами від 18.01.2022 №41/187, від 17.02.2022 №41/578, від 25.03.2022 №41/1673, від 30.03.2022 №41/1684, від 18.05.2022 №41/2061/2, від 20.06.2022 №41/2449, від 18.07.2022 №41/3175, від 15.08.2022 №41/3542, від 22.09.2022 №41/4016, від 31.10.2022 №41/4371, від 18.11.2022 №41/4546, від 23.12.2022 №41/5202, від 17.01.2023 №41/107, від 20.02.2023 №41/481, від 03.04.2023 №41/962 розрахунки етапів оплати прогнозної вартості послуг за лютий - грудень 2022 року та за січень - квітень 2023 року.
6.3. Як зазначає позивач у позові, послуги за Договором надані ним відповідачу належним чином, що підтверджується підписаними у паперовому вигляді актами приймання-передачі послуг за лютий - грудень 2022 року, січень - березень 2023 року та квітень 2023 року (в електронному вигляді з накладанням КЕП відповідачем 12.05.2023).
6.4. Наказом Міністерства енергетики України від 05.03.2022 №106 «Про забезпечення електричної енергії необхідної для задоволення потреб побутових споживачів» (далі - Наказ №106) встановлено, що учасники ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки Положенням №483, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інші вимоги Положення №483 у частині, що не суперечать цьому наказу. Наказом №106 зобов'язано Товариство забезпечити продаж електричної енергії Підприємству за двостороннім договором без проведення електронних аукціонів. Зобов'язано Підприємство здійснити купівлю електроенергії у Товариства; здійснити оплату обсягів електроенергії, купованих у Товариства відповідно до цього наказу до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електроенергії (пункт 1.3.4); здійснити оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати згідно із пунктами 1.1.2-1.1.4 цього наказу, перерахованими грошовими коштами відповідно до пункту 1.3.4 наказу з непогашеними грошовими зобов'язаннями Товариства, що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 1.3.5).
6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.03.2022 відповідачем (продавець) і позивачем (гарантований покупець) укладено договір купівлі-продажу №454/03/22 (далі - Договір купівлі-продажу), за яким:
- продавець зобов'язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються відповідно до Наказу №106 (пункт 2.1);
- гарантований покупець здійснює оплату обсягів електричної енергії, купованих у продавця (пункт 4.3);
- гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями, що виникли з пунктів 1.1.2 - 1.1.4 Наказу №106 та грошовими коштами, перерахованими на виконання пункту 1.3.4 Наказу №106, з непогашеними грошовими зобов'язаннями продавця, що виникли у відповідний розрахунковий період при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 4.5);
- у разі здійснення оплати за цим договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог датою отримання оплати вважається дата оформлення акта зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 4.7);
- продавець не пізніше 2-го робочого дня місяця, наступного за місяцем постачання, направляє гарантованому покупцю в електронному вигляді акт купівлі-продажу електричної енергії з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) [пункт 4.9];
- гарантований покупець в триденний термін після отримання акта купівлі-продажу підписує його шляхом накладення КЕП керівника (уповноваженої особи) та направляє продавцю (пункт 4.10);
- на вимогу будь-якої із сторін сторони зобов'язані оформити акт купівлі-продажу у письмовій формі (пункт 4.11);
- у випадку оплати покупцем за електричну енергію з порушенням строку оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від розміру платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку) за кожний день прострочення (пункт 6.2);
- Договір купівлі-продажу вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на строк дії воєнного стану, а у частині виконання фінансових зобов'язань Договір купівлі-продажу діє до їх повного виконання (пункт 10.1);
- листування за цим договором здійснюється за допомогою поштового та/або електронного зв'язку за вказаними реквізитами (пункт 10.3);
- сторони визнають, що документи, передбачені умовами цього договору, які відправляються засобами електронного зв'язку, з накладенням електронного цифрового підпису та печатки (КЕП), мають юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені у судових інстанціях в якості належних доказів, якщо вони були відправлені уповноваженими особами сторін за адресами/з адрес, зазначеними у реквізитах до цього договору (пункт 10.9).
6.6. Міністерство енергетики України 21.03.2022 видало наказ №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг» (далі - Наказ №132), відповідно до якого встановило, що учасники ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки Положенням №483, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інші вимоги Положення №483 у частині, що не суперечать цьому наказу; визнало таким, що втратив чинність, наказ від 05.03.2022 року №106. Наказом №132 зобов'язано Товариство забезпечити продаж електричної енергії Підприємству за двостороннім договором без проведення електронних аукціонів; усі кошти, отримані від виконання цього наказу від Підприємства спрямувати Підприємству в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий-березень 2022 року до повної їх оплати; зобов'язано Підприємство здійснити купівлю електроенергії у Товариства в обсягах та на умовах, визначених у цьому наказі; здійснити продаж обсягів електроенергії постачальникам універсальних послуг; здійснити оплату обсягів електроенергії, купованих у Товариства відповідно до цього наказу до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електроенергії відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 5 цього наказу; отримані від Товариства кошти спрямувати в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий - квітень 2022 року; зобов'язано Підприємство та Товариство здійснити до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати та перерахованими грошовими коштами на виконання положень цього наказу, з непогашеними грошовими зобов'язаннями, що виникли у відповідний розрахунковий місяць при наданні/отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 8); починаючи з лютого 2022 року, сума зобов'язань, що залишилась після проведених розрахунків відповідно до пункту 8 цього наказу станом на 1 число розрахункового місяця, підлягає оплаті шляхом зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань в розрахунковому місяці (пункт 9); встановлено, що пункти 8 та 9 цього наказу діють протягом тривалості дії воєнного стану та включаючи наступний місяць після його завершення (пункт 10).
6.7. На виконання Наказу №132 сторони 25.03.2022 уклали додаткову угоду №528/02/22 до Договору купівлі-продажу, за умовами якої:
- гарантований покупець здійснює оплату обсягів електричної енергії, купованих у продавця відповідно до Наказу №132, до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, у сумі, що надійшла від постачальників універсальних послуг в оплату електричної енергії, купленої у продавця у розрахунковому місяці (пункт 4.4);
- гарантований покупець до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями, що виникли з підпунктів 3 та 4 пункту 2 Наказу №132 та грошовими коштами, перерахованими на виконання підпункту 5 пункту 6 Наказу №132, з непогашеними грошовими зобов'язаннями продавця, що виникли у відповідний розрахунковий період при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (пункт 4.5);
- оплата за договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати гарантованим покупцем за електричну енергію на банківський рахунок продавця. Датою отримання оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. У разі здійснення оплати за цим договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог датою отримання оплати вважається дата оформлення акта зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 4.7);
- продавець зобов'язаний усі кошти отримані від гарантованого покупця на виконання наказу, спрямовувати гарантованому покупцю в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий-березень 2022 року до повної оплати (пункт 4.14).
6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач на виконання умов Договору здійснив платежі за такими платіжними інструкціями: від 25.01.2022 №365 на суму 247 514 387,86 грн; від 02.02.2022 №495 на суму 247 514 387,86 грн; від 08.02.2022 №545 на суму 247 514 387,86 грн; від 14.02.2022 №601 на суму 247 514 387,86 грн; від 18.02.2022 №689 на суму 247 514 387,82 грн; від 22.02.2022 №720 на суму 193 967 164,56 грн; від 25.02.2022 №781 на суму 193 967 164,56 грн; від 04.03.2022 №816 на суму 30 000 000,00 грн; від 12.09.2022 №1752 на суму 10 985 732,92 грн; від 04.10.2022 №1891 на суму 6 309 434,23 грн; від 30.11.2022 №2240 на суму 182 763 862,40 грн.
6.9. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначили, що на виконання Наказу №132 сторонами складено та підписано такі акти зарахування зустрічних однорідних вимог: від 14.04.2022; від 20.07.2022; від 16.08.2022; від 30.09.2022; від 14.10.2022; від 16.11.2022; від 30.12.2022; від 17.01.2023; від 14.02.2023; від 14.03.2023; від 13.04.2023; від 15.05.2023 (останній підписано з накладенням КЕП).
6.10. Суди попередніх інстанцій вказали, що спір у цій справі виник через порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 865 836 592,20 грн за період з лютого 2022 року до квітня 2023 року на підставі пункту 17 Договору, 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року до квітня 2023 року згідно із частиною другою статті 625 ЦК України.
6.11. Судом апеляційної інстанції встановлено таке:
6.11.1. Прогнозна вартість послуг за лютий 2022 року склала 1 237 571 939,26 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 25.01.2022; 2-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 02.02.2022; 3-ій платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 08.02.2022; 4-ий платіж у розмірі 247 514 387,86 грн до 14.02.2022; 5-ий платіж у розмірі 247 514 387,82 грн до 18.02.2022.
6.11.2. Відповідач здійснив оплату з 1-го по 5-ий авансові платежі, що підтверджується платіжними інструкціями від 25.01.2022 №365 на суму 247 514 387,86 грн, від 02.02.2022 №495 на суму 247 514 387,86 грн, від 08.02.2022 №545 на суму 247 514 387,86 грн, від 14.02.2022 №601 на суму 247 514 387,86 грн, від 18.02.2022 №689 на суму 247 514 387,82 грн.
6.11.3. Сторонами 28.02.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №2/22, за яким вартість фактично наданих послуг у лютому 2022 року становить 1 413 785 577,34 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 28.02.2022, як реквізиту даного документа та дат (28.02.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 28.02.2022 №2/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 28.02.2022. Отже, 6-ий платіж становив 176 186 638,08 грн, який мав бути сплачений до 11.03.2022.
6.11.4. Вказана вище заборгованість 14.04.2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.04.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за лютий 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.5. Прогнозна вартість послуг за березень 2022 року складала, з урахуванням коригувань, 862 764 497,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 22.02.2022; 2-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 02.03.2022; 3-ій платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 08.03.2022; 4-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 14.03.2022; 5-ий платіж у розмірі 172 552 899,56 грн до 18.03.2022.
6.11.6. Відповідач частково здійснив оплату з 1-го по 3-ій авансові платежі, що підтверджується платіжними інструкціями від 22.02.2022 №720 на суму 193 967 164,56 грн, від 25.02.2022 №781 на суму 193 967 164,56 грн, від 04.03.2022 №816 на суму 30 000 000,00 грн.
6.11.7. Сторонами 31.03.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №3/22, за яким вартість фактично наданих послуг у березні 2022 року становить 1 711 789 592,95 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.03.2022, як реквізиту цього документа та дат (31.03.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.03.2022 №3/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.03.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 293 855 263,83 грн, який мав бути сплачений до 13.04.2022.
6.11.8. Вказана вище заборгованість 14.04.2022 частково погашена шляхом підписання 14.04.2022 у паперовій формі акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточна оплата послуг за березень 2022 року у розмірі 149 032 791,86 грн здійснена 08.06.2022 відповідно до платіжної інструкції від 08.06.2022 №1225. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за березень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.9. Прогнозна вартість послуг за квітень 2022 року, з урахуванням коригувань, склала 890 981 008,72 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж, з урахуванням коригування, у розмірі 178 196 201,75 грн до 25.03.2022; 2-ий платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 01.04.2022; 3-ій платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 08.04.2022; 4-ий платіж у розмірі 178 196 201,75 грн до 14.04.2022; 5-ий платіж у розмірі 178 196 201,72 грн до 20.04.2022.
6.11.10. Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.
6.11.11. Сторонами 31.04.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №4/22, за яким вартість фактично наданих послуг у квітні 2022 року становить 1 641 128 606,94 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 30.04.2022, як реквізиту цього документа та дат (30.04.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 30.04.2022 №4/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.04.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 641 128 606,94 грн, який мав бути сплачений до 13.05.2022.
6.11.12. Вказана заборгованість 20.07.2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за квітень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.13. Прогнозна вартість послуг за травень 2022 року склала 554 453 683,96 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 25.04.2022; 2-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 02.05.2022; 3-ій платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 06.05.2022; 4-ий платіж у розмірі 110 890 736,80 грн до 13.05.2022; 5-ий платіж у розмірі 110 890 736,76 грн до 20.05.2022.
6.11.14. Відповідач не здійснив оплату по 1-ому - 5-ому авансовим платежам.
6.11.15. Сторонами 31.05.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №5/22, за яким вартість фактично наданих послуг у травні 2022 року становить 1 121 267 413,97 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.05.2022, як реквізиту цього документа та дат (31.05.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.05.2022 №5/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.05.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 121 267 413,97 грн, який мав бути сплачений до 13.06.2022.
6.11.16. Вказана заборгованість 20.07.2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за травень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.17. Прогнозна вартість послуг за червень 2022 року склала 553 249 291,37 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 25.05.2022; 2-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 02.06.2022; 3-ій платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 08.06.2022; 4-ий платіж у розмірі 110 649 858,28 грн до 14.06.2022; 5-ий платіж у розмірі 110 649 858,25 грн до 20.06.2022.
6.11.18. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.19. Сторонами 30.06.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №6/22, за яким вартість фактично наданих послуг у червні 2022 року становить 1 182 187 983,00 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 30.06.2022, як реквізиту даного документа та дат (30.06.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 30.06.2022 №6/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.06.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 182 187 983,00 грн, який мав бути сплачений до 13.07.2022.
6.11.20. Вказана заборгованість 20.07.2022 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 20.07.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Повністю заборгованість за червень 2022 року погашена шляхом підписання у паперовій формі 16.08.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за червень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.21. Прогнозна вартість послуг за липень 2022 року склала 521 150 551,09 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 24.06.2022; 2-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 01.07.2022; 3-ій платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 08.07.2022; 4-ий платіж у розмірі 104 230 110,22 грн до 14.07.2022; 5-ий платіж у розмірі 104 230 110,21 грн до 20.07.2022.
6.11.22. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.23. Сторонами 31.07.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №7/22, за яким вартість фактично наданих послуг у липні 2022 року становить 643 225 577,86 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.07.2022, як реквізиту цього документа та дат (31.07.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.07.2022 №7/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.07.2022. Отже, 6-ий платіж становить 643 225 577,86 грн, який мав бути сплачений до 12.08.2022.
6.11.24. Вказана заборгованість 30.09.2022 погашена шляхом підписання у паперовій формі 30.09.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за липень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.25. Прогнозна вартість послуг за серпень 2022 року склала 378 522 188,27 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 25.07.2022; 2-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 02.08.2022; 3-ій платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 08.08.2022; 4-ий платіж у розмірі 75 704 437,66 грн до 12.08.2022; 5-ий платіж у розмірі 75 704 437,63 грн до 19.08.2022.
6.11.26. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.27. Сторонами підписано 31.08.2022 у паперовій формі акт приймання-передачі №8/22, за яким вартість фактично наданих послуг у серпні 2022 року становить 609 549 176,50 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.08.2022, як реквізиту цього документа та дат (31.08.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.08.2022 №8/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.08.2022. Отже, 6-ий платіж становить 609 549 176,50 грн, який мав бути сплачений до 13.09.2022.
6.11.28. Заборгованість за серпень 2022 року погашена 30.09.2022 шляхом підписання у паперовій формі 30.09.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за серпень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.29. Прогнозна вартість послуг за вересень 2022 року склала 554 069 741,87 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору про надання послуг оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 25.08.2022; 2-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 02.09.2022; 3-ій платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 08.09.2022; 4-ий платіж у розмірі 110 813 948,38 грн до 14.09.2022; 5-ий платіж у розмірі 110 813 948,35 грн до 20.09.2022.
6.11.30. Відповідач здійснив часткову оплату на суму 10 985 732,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.09.2022 №1752.
6.11.31. Сторонами 30.09.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №9/22, за яким вартість фактично наданих послуг у вересні 2022 року становить 1 228 551 435,35 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 30.09.2022 як реквізиту цього документа та дат (30.09.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 30.09.2022 №9/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.09.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 228 551 435,35 грн, який мав бути сплачений до 13.10.2022.
6.11.32. Відповідач здійснив часткову оплату на суму 6 309 434,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.10.2022 №1891.
6.11.33. Заборгованість за вересень 2022 року погашена 14.10.2022 шляхом підписання у паперовій формі 14.10.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за вересень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.34. Прогнозна вартість послуг за жовтень 2022 року склала 1 113 332 279,76 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 26.09.2022; 2-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 30.09.2022; 3-ій платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 07.10.2022; 4-ий платіж у розмірі 222 666 455,95 грн до 14.10.2022; 5-ий платіж у розмірі 222 666 455,96 грн до 20.10.2022.
6.11.35. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.36. Відповідач частково сплатив вартість послуг за платіжною інструкцією від 09.11.2022 №2075 на суму 100 000 000,00 грн.
6.11.37. Сторонами підписано 31.10.2022 у паперовій формі акт приймання-передачі №10/22, за яким вартість фактично наданих послуг у жовтні 2022 року становить 1 835 945 984,72 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.10.2022 як реквізиту цього документа та дат (31.10.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.10.2022 №10/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.10.2022. Отже, 6-ий платіж становить 1 735 945 984,72 грн, який мав бути сплачений до 11.11.2022.
6.11.38. Заборгованість за жовтень 2022 року 16.11.2022 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 16.11.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 30.11.2022 відповідно до платіжної інструкції №2240. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за жовтень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.39. Прогнозна вартість послуг за листопад 2022 року склала 1 539 329 327,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 25.10.2022; 2-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 02.11.2022; 3-ій платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 08.11.2022; 4-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 14.11.2022; 5-ий платіж у розмірі 307 865 865,56 грн до 18.11.2022.
6.11.40. Відповідач частково сплатив вартість послуг за платіжними інструкціями від 25.11.2022 №2199 на суму 200 000 000,00 грн, від 30.11.2022 №2241 на суму 117 236 137,60 грн.
6.11.41. Сторонами 31.11.2022 підписано у паперовій формі акт приймання-передачі №11/22, за яким вартість фактично наданих послуг у листопаді 2022 року становить 2 766 415 767,83 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 30.11.2022 як реквізиту цього документа та дат (30.11.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 30.11.2022 №11/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 30.11.2022. Отже, 6-ий платіж становить 2 449 179 630,23 грн, який мав бути сплачений до 13.12.2022.
6.11.42. Заборгованість за листопад 2022 року 30.12.2022 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 30.12.2022 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 17.01.2023 шляхом підписання у паперовій формі 17.01.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за листопад 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.43. Прогнозна вартість послуг за грудень 2022 року склала 2 400 258 555,00 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 24.11.2022; 2-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 02.13.2022; 3-ій платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 08.12.2022; 4-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 14.12.2022; 5-ий платіж у розмірі 480 051 711,00 грн до 20.12.2022.
6.11.44. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.45. Сторонами підписано 31.12.2022 у паперовій формі акт приймання-передачі №12/22, за яким вартість фактично наданих послуг у грудні 2022 року становить 2 049 603 714,36 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.12.2022 як реквізиту цього документа та дат (31.12.2022) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.12.2022 №12/22, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.12.2022. Отже, 6-ий платіж становить 2 049 603 714,36 грн, який мав бути сплачений до 13.01.2023.
6.11.46. Заборгованість за грудень 2022 року 17.01.2023 погашена шляхом підписання у паперовій формі 17.01.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за грудень 2022 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.47. Прогнозна вартість послуг за січень 2023 року склала 1 566 985 373,72 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 26.12.2022; 2-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 02.01.2023; 3-ій платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 06.01.2023; 4-ий платіж у розмірі 313 397 074,74 грн до 13.01.2023; 5-ий платіж у розмірі 313 397 074,76 грн до 20.01.2023.
6.11.48. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.49. Сторонами підписано 31.01.2023 у паперовій формі акт приймання-передачі №01/23, за яким вартість фактично наданих послуг у січні 2023 року становить 1 566 678 902,96 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.01.2023 як реквізиту цього документа та дат (31.01.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.01.2023 №01/23, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.01.2023. Отже, 6-ий платіж становить 1 566 678 902,96 грн, який мав бути сплачений до 13.02.2023.
6.11.50. Заборгованість за січень 2023 року 14.02.2023 погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.02.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за січень 2023 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.51. Прогнозна вартість послуг за лютий 2023 року склала 1 202 716 331,11 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 25.01.2023; 2-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 02.02.2023; 3-ій платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 08.02.2023; 4-ий платіж у розмірі 240 543 266,22 грн до 14.02.2023; 5-ий платіж у розмірі 240 543 266,23 грн до 20.02.2023.
6.11.52. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.53. Сторонами підписано 28.02.2023 у паперовій формі акт приймання-передачі №02/23, за яким вартість фактично наданих послуг у лютому 2023 року становить 2 073 347 336,23 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 28.02.2023 як реквізиту цього документа та дат (28.02.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 28.02.2023 №02/23, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 28.02.2023. Отже, 6-ий платіж становить 2 073 347 336,23 грн, який мав бути сплачений до 13.03.2023.
6.11.54. Заборгованість за лютий 2023 року 14.03.2023 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 14.03.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 13.04.2023 шляхом підписання у паперовій формі 13.04.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, має місце прострочення платежу за лютий 2023 року з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.55. Прогнозна вартість послуг за березень 2023 року склала 1 368 460 639,42 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 22.02.2023; 2-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 02.03.2023; 3-ій платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 08.03.2023; 4-ий платіж у розмірі 273 692 127,89 грн до 14.03.2023; 5-ий платіж у розмірі 273 692 127,86 грн до 20.03.2023.
6.11.56. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.57. Сторонами підписано 31.03.2023 у паперовій формі акт приймання-передачі №03/23, за яким вартість фактично наданих послуг у березні 2023 року становить 2 176 439 316,61 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 31.03.2023 як реквізиту цього документа та дат (31.03.2023) біля підписів уповноважених осіб, які підписали акт від 31.03.2023 №03/23, що свідчить про дату його підписання уповноваженими представниками сторін 31.03.2023. Отже, 6-ий платіж становить 2 176 439 316,61 грн, який мав бути сплачений до 13.04.2023.
6.11.58. Заборгованість за березень 2023 року 13.04.2023 частково погашена шляхом підписання у паперовій формі 13.04.2023 акта зарахування зустрічних однорідних вимог. Остаточну оплату відповідач здійснив 15.05.2023 шляхом підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог, у електронному вигляді з накладенням КЕП відповідачем 15.05.2023 та 16.05.2023 позивачем, а тому відповідно до частини першоїстатті 601 ЦК України датою зарахування є 15.05.2023. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за березень 2023 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.11.59. Прогнозна вартість послуг за квітень 2023 року склала 1 683 320 612,80 грн з ПДВ. Враховуючи умови Договору оплата мала бути здійснена таким чином: 1-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 27.03.2023; 2-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 31.03.2023; 3-ій платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 07.04.2023; 4-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 14.04.2023; 5-ий платіж у розмірі 336 664 122,56 грн до 20.04.2023.
6.11.60. Відповідач не здійснив оплату за 1-им - 5-им авансовим платежам.
6.11.61. Сторонами підписано 30.04.2023 в електронній формі акт приймання-передачі №04/23, за яким вартість фактично наданих послуг у квітні 2023 року становить 2 877 885 527,45 грн з ПДВ. Акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень із зазначенням дати - 30.04.2023 як реквізиту цього документа та з накладенням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису зі сторони позивача 12.05.2023, зі сторони відповідача 12.05.2023, які підписали акт від 30.04.2023 №04/23. Отже, 6-ий платіж становить 2 877 885 527,45 грн, який мав бути сплачений до 12.05.2023.
6.11.62. Заборгованість за квітень 2023 року 15.05.2023 погашена шляхом підписання акта зарахування зустрічних однорідних вимог, у електронному вигляді з накладенням КЕП відповідачем 15.05.2023 та 16.05.2023 позивачем, а тому відповідно до частини першої статті 601 ЦК України датою зарахування є 15.05.2023. Отже, має місце прострочення відповідачем платежу за квітень 2023 року, з урахуванням строків оплати, визначених сторонами у Договорі.
6.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови Договору щодо здійснення оплат відповідачем позивачу за надані послуги розрахункового місяця шістьма платежами у визначенні для кожного платежу строки сторонами не змінювались. Частково проведені відповідачем оплати у грошовій формі також свідчать про незмінність строків оплати, оскільки, як вбачається із платіжних інструкції, наявних у матеріалах цієї справи відповідачем зазначено номер авансового платежу у призначенні платежу, із здійсненням фактичної оплати у строки, що відповідають умовам Договору в частині порядку розрахунків.
6.13. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, погодившись із доводами відповідача, дійшов висновку про те, що акти наданих послуг позивачем передані відповідачу з порушенням строку, про що свідчать КЕП позивача, накладеного на акти, а тому має місце прострочення позивача, як кредитора, що в свою чергу звільняє відповідача, як боржника від відповідальності. Крім того, суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховував дату актів зарахування зустрічних однорідних вимог від дати накладення КЕП.
6.14. Проте з такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився, з огляду на таке.
6.14.1. У матеріалах цієї справи наявні акти приймання-передачі послуг у паперовому вигляді за лютий - грудень 2022 року, січень - березень 2023 року та в електронному вигляді з накладанням КЕП 12.05.2023 відповідачем за квітень 2023 року, подані позивачем до позовної заяви.
6.14.2. Акти у паперовому вигляді за період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, з січня 2023 року до березня 2023 року, підписані уповноваженими представниками сторін в останній день кожного розрахункового місяця, без зауважень, про що свідчать дати останнього дня розрахункових місяців, які вказані під підписами, вказаних уповноважених сторонами осіб на актах. Доказів того, що вказані акти у паперовій формі відповідачем отриманні з порушенням строку, визначеного умовами Договору, або в інші дати відміні від дат, вказаних в актах, відповідачем суду не надано, як і не спростовано дати підписання актів, що містяться у них під підписами уповноважених осіб сторін.
6.14.3. Доводи відповідача про те, що зазначені дати в актах приймання-передачі послуг у паперовому вигляді є реквізитом такого документа не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки, зазначення дат в актах приймання-передачі від 28.02.2022 №2/22, від 31.03.2022 №3/22, від 30.04.2022 №4//22, від 31.05.2022 №5/22, від 30.06.2022 №6/22, від 31.07.2022 №7/22, від 31.08.2022 №8/22, від 30.09.2022 №9/22, від 31.10.2022 №10/22, від 30.11.2022 №11/22, від 31.12.2022 №12/22, від 31.01.2023 №01/23, від 28.02.2023 №02/23, від 31.03.2023 №03/23, від 30.04.2023 №04/23 в силу вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є реквізитами вказаних актів, як первинних документів та засвідчує дату складання такого документа, тоді як дати, які містяться біля підписів уповноважених осіб на підписання актів приймання-передачі послуг засвідчують дати їх підпису.
6.15. Суд апеляційної інстанції виснував, що вірогідно, що акти приймання-передачі послуг за період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, з січня 2023 року до березня 2023 року, підписані уповноваженими особами сторін в останній день розрахункового місяця, отримані відповідачем в останній день кожного розрахункового місяця у паперовій формі, тобто без порушення строків позивачем, визначених умовами Договору, що є підставою для здійснення відповідачем оплати за наданні послуги шляхом оплати грошовими коштами або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
6.16. Доводи відповідача про те, що позивачем порушено строки надсилання актів приймання-передачі послуг в електронному вигляді не спростовують доводи позивача про підписання актів приймання-передачі послуг у паперовому вигляді за період з лютого 2022 до грудня 2022 року, з січня 2023 року до березня 2023 року із зазначенням дат їх складення та підпису уповноваженими на це особами, в останній день кожного розрахункового місяця.
6.17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.04.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 470 041 901,91 грн з ПДВ за Договором, а саме: 176 186 638,08 грн з ПДВ за лютий 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 28.02.2022 №2/22 та 1 293 855 263,83 грн за березень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.03.2022 №3/22.
6.18. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 14.04.2022 відповідач в акті зарахування зустрічних однорідних вимог підтвердив без застережень наявність актів приймання-передачі від 28.02.2022 №2/22 та від 31.03.2022 №3/22, що спростовує його доводи та висновок суду першої інстанції про те, що акт за березень 2022 року вважається підписаним з 26.04.2022.
6.19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 20.07.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 3 944 584 003,91 грн з ПДВ за Договором, а саме: 1 641 128 606,94 грн з ПДВ за квітень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.04.2022 №4/22, 1 121 267 413,67 грн за травень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.05.2022 №5/22 та червень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.06.2022 №6/22. При цьому цей акт зарахування зустрічних однорідних вимог підписано у письмовій формі, доказів накладення КЕП відповідачем суду не надано;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 16.08.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 559 366 801,78 грн з ПДВ за Договором за червень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.06.2022 №6/22;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 30.08.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 252 774 754,36 грн з ПДВ за Договором за липень-серпень 2022 року, а саме: 643 225 577,86 грн з ПДВ відповідно до акта приймання-передачі від 31.07.2022 №7/22, 609 549 176,50 грн з ПДВ відповідно до акта приймання-передачі від 31.08.2022 №8/22.
6.20. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, станом на 30.08.2022 відповідач беззаперечно був обізнаний із актами приймання-передачі від 31.07.2022 №7/22 та від 31.08.2022 №8/22, що спростовує його доводи та висновок суду першої інстанції про те, що акт за липень 2022 року вважається підписаним 29.09.2022, а акт за серпень 2022 року - 29.09.2022.
6.21. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.10.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 211 256 268,20 грн з ПДВ за Договором за вересень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.09.2022 №9/22;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 16.11.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 735 945 984,72 грн з ПДВ за Договором за жовтень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.10.2022 №10/22;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 30.12.2022, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 449 179 630,23 грн з ПДВ за Договором за листопад 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.11.2022 №11/22;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 17.01.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 544 359 117,99 грн з ПДВ за Договором за листопад-грудень 2022 року, а саме: 494 755 403,63 грн залишок за листопад 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.11.2022 №11/22 та 2 049 603 714,36 грн за грудень 2022 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.12.2022 №12/22;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.02.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 566 678 902,96 грн з ПДВ за Договором за січень 2023 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.01.2023 №01/23;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 14.03.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 073 347 336,23 грн з ПДВ за Договором за лютий 2023 року відповідно до акта приймання-передачі від 28.02.2023 №02/23;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 13.04.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 301 327 030,70 грн з ПДВ за Договором за лютий-березень 2023 року, а саме: 124 887 714,09 грн залишок за лютий 2023 року, 2 176 439 316,61 грн за березень 2023 року відповідно до акта приймання-передачі від 31.03.2023 №03/23;
- в акті зарахування зустрічних однорідних вимог, який датовано 15.05.2023, зазначено, що відповідач має перед позивачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 3 280 505 253,69 грн з ПДВ за Договором за березень-квітень 2023 року, а саме: 402 619 726,24 грн залишок за березень 2023 року, 2 877 885 527,45 грн за квітень 2023 року відповідно до акта приймання-передачі від 30.04.2023 №04/23;
- вказані акти зарахування зустрічних однорідних вимог містять посилання на акти приймання-передачі послуг за період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, з січня 2023 року до березня 2023 року, із зазначеннями номерів та дат таких актів, без зазначення інших дат їх підписання сторонами, відмінних від дат, що містяться у актах приймання-передачі;
- підписання акта №04/23 приймання-передачі від 30.04.2023 шляхом накладення КЕП позивача та відповідача 12.05.2023 не звільняє відповідача від обов'язку здійснити останній шостий платіж за квітень 2023 року до 12.05.2023.
6.22. Суд апеляційної інстанції виснував, що прострочення позивачем строків надсилання відповідачу актів приймання-передачі за період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, з січня 2023 року до березня 2023 року в електронному вигляді не свідчить про те, що відповідач не міг виконати свої зобов'язання без вчинення таких дій позивачем, як кредитором, за відсутності підстав та фактичних даних (переплата чи недоплата за результатами здійснених замовником авансових платежів, яка сума переплати/доплати тощо) для здійснення оплати фактичної вартості послуг за розрахунковий період (шостий платіж), за наявності підписаних уповноваженими особами сторін актів приймання-передачі за вказані періоди у паперовому вигляді в останній день кожного розрахункового місяця, та зазначення про такі акти в актах зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаних уповноваженими представниками сторін, без застережень. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, погодившись із доводами відповідача, про те, що має місце прострочення кредитора.
6.23. Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, тоді як наведений відповідачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за червень 2022 року, серпень 2022 року, грудень 2022 року (залишок заборгованості за листопад 2022 року), за березень 2023 року (залишок заборгованості за лютий 2023 року) не відповідає умовам Договору та спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, з урахуванням підписаних актів наданих послуг у паперовій формі та проведених відповідачем оплат, та здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог.
6.24. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 258 931,94 грн 3% річних, 406 575 485,96 грн інфляційних втрат є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
6.25. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 865 836 592,20 грн за період з лютого 2022 року до квітня 2023 року на підставі пункту 17 Договору, то в цій частині суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції і в цій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду не оскаржуються, а відтак не переглядаються.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/9201/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.1.1. Предметом касаційного оскарження є судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а саме 3 % річних та інфляційних втрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, відтак судом касаційної інстанції не переглядається.
7.2. Від Товариства 04.03.2025 надійшли додаткові пояснення у справі.
7.3. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 04.03.2025 долучив вказані вище пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. У судовому засіданні 04.03.2025 Судом оголошено перерву до 25.03.2025.
7.5. Від Товариства 20.03.2025 надійшли додаткові пояснення у справі.
7.6. Від Підприємства 21.03.2025 надійшли письмові пояснення.
7.7. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.03.2025 долучив вказані вище пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.8. У судовому засіданні 25.03.2025 Судом оголошено перерву до 01.04.2025.
7.9. Від Товариства 27.03.2025 надійшли додаткові пояснення у справі.
7.10. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 01.04.2025 долучив вказані вище пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.9. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пунктах 4.1.1 - 4.1.3 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
8.10. Предметом касаційного оскарження є судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.
8.10.1. Предметом розгляду у цій справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
8.10.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем щодо своєчасної оплати вказаних послуг.
8.11. Предметом розгляду справи №129/1033/13-ц було визнання недійсними низки рішень загальних зборів співвласників підприємства та зобов'язання скасувати відповідні записи.
8.11.1. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц в частині оцінки вірогідності доказів, яка у тому числі полягає у співставленні судом доказів, які надають позивач та відповідач протягом розгляду справи.
8.12. Предметом розгляду справи №910/13071/19 було стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за весь час користування коштами.
8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (продукції) в строк, визначений у договорі.
8.12.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених стосовно того, що при з'ясуванні підстав для нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання, дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
8.13. Предметом розгляду справи №924/2/21 було стягнення основного боргу за неналежне виконання договору постачання природного газу, пені, 3% річних, інфляційних втрат і збитків.
8.13.1. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем порушено умови договору щодо строків проведення розрахунків за наданий позивачем природний газ, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, 3% річних, інфляційні втрати та збитки.
8.13.2. На думку Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України при розрахунку інфляційних втрат, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 у абзацах двадцять другому та двадцять третьому такого змісту:
«Так, зокрема, за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19% - оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
З огляду на вищевикладене, судами попередніх судових інстанцій при здійсненні перерахування індексу інфляції не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19, від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження».
8.14. Предметом розгляду справи №905/21/19 було стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання договору постачання природного газу позивач передав у власність відповідача природний газ, а відповідач у порушення умов договору оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно.
8.14.2. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України при розрахунку інфляційних втрат, викладених у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 такого змісту:
« 34. Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107, 637090183%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року показник 107,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України)».
8.15. Предметом розгляду справи №910/1083/23 було:
- стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат (первісний позов);
- тлумачення пункту договору в контексті того, чи вважаються платежі 1-5 згідно з відповідним пунктом договору грошовим зобов'язанням в розумінні чинного законодавства України.
8.15.1. Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.
8.15.2. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оплата здійснюється у 6 етапів, 5 з яких це авансові платежі, що, на думку позивача за зустрічним позовом, унеможливлює застосування статті 625 ЦК України, адже такі платежі (етапи 1- 5) не є грошовим зобов'язанням.
8.16. Предметом розгляду справи №916/190/18 було стягнення з інфляційних втрат і 3% річних.
8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за відповідні періоди відповідно до положень статті 625 ЦК України.
8.17. Товариство вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2024 у справі №910/1083/23, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, оскільки, не надали належної оцінки розрахунку позивача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, що є порушенням норм процесуального права (з огляду на наявний порядок проведення розрахунків за договором, а саме того, що в розумінні положень пункту 11 договору після підписання сторонами актів приймання-передачі послуг планові (прогнозні) обсяги послуг змінюються на фактичні).
8.18. Верховний Суд виходить з того, що вказані у пунктах 8.10, 8.12 - 8.17 і ця справа є схожими в частині, що стосується предмету позову (стягнення 3% річних та інфляційних втрат), за однаковим нормативно-правовим регулюванням, а саме статті 625 ЦК України у контексті її застосування.
8.18.1. Що ж до справи №129/1033/13-ц, то правові позиції, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у ній стосуються оцінки вірогідності доказів, а статті 79 та 86 ГПК України є нормами процесуального права.
8.19. З огляду на викладене у пунктах 8.10 - 8.18.1 цієї постанови, відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.20. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
8.21.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.21.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.22. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.23. На думку Товариства, апеляційним судом при прийнятті постанови не було:
- надано оцінку умовам укладеного Договору щодо порядку обміну між сторонами первинними документами (актами) в електронній та паперовій формі, у т.ч. в частині визначення черговості оформлення цих форм та визначення яка з цих форм має превалюючу силу над іншою;
- належним чином досліджено (як вбачається з актів за період січень-березень 2023) та співставлено докази (акти), які надавались позивачем (паперова форма) та відповідачем (електронна форма) з метою визначення реальної дати їх підписання та, відповідно, перевірки коректності розрахунку позивача;
- надано оцінку відмінності підходів позивача в оформленні первинних документів (актів) за період з лютого 2022 року до березня 2023 року та за квітень 2023 року (з урахуванням того, що перший з цих підходів суперечить умовам укладеного Договору), відмінності підходів позивача в наданні доказів на підтвердження своїх вимог та, у свою чергу, не було витребувано відповідних пояснень/доказів від позивача з цього питання.
8.24. При цьому, відповідне з'ясування наявності/відсутності підстав, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
8.25. Верховний Суд виходить з того, що:
- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";
- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність;
- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
8.26. Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
8.27. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).
8.28. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
8.29. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій оцінили, надані сторонами докази, у тому числі, акти приймання-передачі (дивись розділ 6 цієї постанови) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В цій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Втім, Верховний Суд за доводами касаційної скарги у сукупності з встановленими судом апеляційної інстанції обставин, зокрема щодо актів приймання-передачі в паперовій та електронній формі, акти зарахування зустрічних однорідних вимог, тощо (дивись розділ 6 цієї постанови), враховуючи приписи статей 76, 77, 79 ГПК України не встановив порушення цих норм та статей 86, 210 ГПК України.
8.30. Також, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не було перевірено розрахунок позивача в частині інфляційних втрат, які на думку Товариства, є неправильним з посиланням на постанову від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
8.31. Верховний Суд виходить з того, що скаржник цитує висновки, які наведені у вказаній вище постанові в «усіченому» об'ємі та в подальшому надає своє суб'єктивне тлумачення.
8.32. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.09.2024 у справі №910/3676/23, такого змісту:
« 77. Аналіз постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України засвідчив наступне:
(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;
(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
78. У цій справі позивач нарахував інфляційні втрати як без заокругення індексу споживчих цін до першого числа після коми, так і без включення до інфляційних збитків за наступний борговий період інфляції за попередній період.
79. Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах мають застосуватися комплексно, а не лише в частині, на яку посилається учасник справи.
80. Зважаючи на це, навіть якби позивач заявив вимоги з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду, то розмір нарахованих інфляційних втрат, як складової ціни позову в даній справі збільшився б, адже співввідношення між показниками "включення інфляції за попередній період до складу заборгованості" і "заокруглення інфляційних до десяткового числа після коми" - створює додатну різницю на користь позивача. Наведене підтверджує, що у позивача були законні підстави для нарахування усієї стягнутої судами суми інфляційних нарахувань в межах заявленого ним розміру позовних вимог.
81. Згідно із частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
82. Саме тому колегія суддів зазначає, що збільшений розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат через незаокруглення показників індексу інфляції до першого числа після коми слід кваліфікувати як частину інфляційних, збільшених за рахунок включення до складу початкової заборгованості інфляційних втрат попередніх періодів, що узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
83. Отже, розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог (стаття 14 ГПК України), суди нижчих інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 438 802,90 грн, з мотивів, викладених в цій постанові, що не вплинуло на законність та обґрунтованість судових рішень».
8.33. З прикладу, який наводить відповідач у касаційній скарзі вбачається таке:
«Позивач у «Розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати ПрАТ «Укргідроенерго» за договором від 10.09.2021 №2262/01/21 за квітень 2022 року» за період 02.04.2022-19.07.2022, враховуючи сукупний індекс інфляції за квітень 2022 (103,1%), травень 2022 (102,7%), червень 2022 (103,1%) та липень 2022 (100,7%), що становить: 103,1% х 102,7% х 103,1% х 100,7% = 109,9302573629% (без заокруглення до десяткового числа після коми), нараховує інфляційні втрати у сумі: 178 196 201,75 х 1,099302573629 - 178 196 201,75 = 17 695 341,44 грн, проте при використанні правильного сукупного індексу інфляції 109,9% нарахування становило б меншу суму: 178 196 201,75 х 1,099 - 178 196 201,75 = 17 641 423,97 грн. Тобто, Позивач в наведеному прикладі завищив інфляційні втрати на суму 53 917,47 грн».
8.34. Втім, якщо при обчисленні інфляційних втрат за наступний період до початкової заборгованості включати вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період (дивись пункту 28 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19), то розмір інфляційних втрат буде математично ідентичним тому, який розраховано позивачем.
8.35. Отже, збільшений розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат через незаокруглення показників індексу інфляції до десятого числа після коми слід кваліфікувати як частину інфляційних, збільшених за рахунок включення до складу початкової заборгованості інфляційних втрат попередніх періодів, що узгоджується з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
8.36. З огляду на викладене, Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанов Суду.
8.37. Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.37.1. В цій справі судом апеляційної інстанції не було застосовано норму права інакше, ніж це зробив Верховний Суд в означених скаржником постановах.
8.38. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
8.39. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
8.40. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.41. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.42. Товариством не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.
8.43. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.44. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.45. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд в оскаржуваній частині до суду першої інстанції відсутні.
8.46. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.47. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.48. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.49. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення.
8.50. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/9201/23 в оскаржуваній частині - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець