Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31.03.2025м. ХарківСправа № 922/4219/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1", Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Есхар
про стягнення 278972,72 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж-1", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором субпідряду №17/01-20 у розмірі 279500,72 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 26.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 20.05.2025 задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" про повернення до стадії підготовчого провадження по справі № 922/4219/24 після закриття підготовчого провадження (вх. № 4587 від 20.02.2024). Здійснено повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі № 922/4219/24. Прийнято до розгляду та задоволено заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Інжинірінг" про зменшення позовних вимог (вх. № 4592/25 від 20.02.2025 року). Постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме нову ціну позову про стягнення заборгованості за договором субпідряду №17/01-20 у розмірі 278972,72 грн.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
31.03.2025 в судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання (вх. № 8046 від 31.03.2025), в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень суду (а.с. 56, 61, 70, 95, 115, 120).
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" (далі, також - ТОВ "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1", Генпідрядник, Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРІНГ" (далі, також - субпідрядник) був укладений договір субпідряду №17/01- 20 (далі, також - договір).
Відповідно до п.1.1 договору субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника у встановлений термін, на свій ризик та своїми силами виконати будівельно-монтажні роботи КВП І А та електрообладнання з Підключення свердловин. Роботи "під ключ". Облаштування Роднікового ГКР. Підключення свердловини №434 (11 черга) (надалі - БМР), і здати результат виконаних робіт Генпідряднику, відповідно до умов договору.
Відповідно до п.1.2. договору замовник зобов'язується надати проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт, у порядку та розмірах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи виконуються як з матеріалів Генпідрядника, так і з матеріалів субпідрядника, за погодженням сторін. В разі потреби придбання матеріалів субпідрядником, він зобов'язаний погоджувати ціни матеріалів із Генпідрядником, і лише після погодження останнім-купувати матеріали. Якщо субпідрядник сам купує матеріали для виконання робіт, то надає Генпідряднику паспорта якості і сертифікати відповідності, а також копії сертифікатів якості на матеріали, якщо вони входять в перелік товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума договору (вартість робіт, матеріалів та обладнання) складає 2039616,96 грн, яка сформована на підставі Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.2. договору замовник за даним договором проводить розрахунки з підрядником в наступному порядку: попередня оплата (аванс) на придбання матеріалів та обладнання, перераховується на розрахунковий рахунок підрядника і становить 1522298,20 грн (з ПДВ). Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання форми КБ-2-в та довідки форми КБ-3.
Відповідно до п.3.4. договору в разі виконання БМР з матеріалів підрядника, замовник повинен компенсувати вартість витрат використаних на придбання матеріалів.
Відповідно до п.4.3. договору Генпідрядник оплачує субпідряднику фактичні витрати з придбання матеріалів, експлуатацію машин і механізмів за поточними цінами, погодженими із Генпідрядником. У разі надання Генпідрядником мотивованої відмови від прийняття робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання.
Відповідно до п.7.1. договору сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання договірних зобов'язань сторонами і проведення взаєморозрахунків.
Згідно з платіжною інструкцією № 76 від 21.01.2020 Генпідрядник здійснив попередню оплату (аванс) на придбання матеріалів та обладнання, у сумі 1522298,20 грн.
На підставі отриманої передоплати субпідрядником було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 6 від 21.01.2020.
Після отримання передоплати субпідрядником здійснювалось постачання матеріалів для виконання договору згідно видаткових накладних № 12 від 26.02.2020 на суму 283382,16 грн, № 13 від 03.03.2020 на суму 80167,20 грн, № 22 від 18.03.2020 на суму 357860,40 грн, № 24 від 26.03.2020 на суму 11808,00 грн, № 27 від 31.03.2020 на суму 257688,00 грн, № 41 від 08.05.2020 на суму 86940,00 грн.
Всього субпідрядником для виконання договору поставлено матеріалів на загальну суму 1077845,76 грн.
Згідно з вказаними накладними були зареєстровані в ЄРПН відповідні розрахунки коригування до податкової накладної № 6 від 21.01.2020, а саме: № 7 від 26.02.2020, № 2 від 03.03.2020, № 8 від 18.03.2020, № 11 від 26.03.2020, № 15 від 31.03.2020, № 1 від 08.05.2020.
В подальшому 26.11.2020 замовником та субпідрядником підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021: акт № 1 на загальну суму 283069,87 грн, акт № 2 на загальну суму 14745,60 грн.
03.09.2021 замовником та субпідрядником підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021: акт № 1 на загальну суму 33573,29 грн, акт № 2 на загальну суму 53251,20 грн, акт № 3 на загальну суму 151908,00 грн, акт № 4 на загальну суму 98408,40 грн, акт № 5 на загальну суму 76983,60 грн, акт № 6 на загальну суму 11485,20 грн.
Всього субпідрядником на виконання умов договору виконано робіт на загальну суму 723425,16 грн.
26.11.2020 на виконання умов договору сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 (форма КБ-3) на суму 297815,47 грн.
03.09.2021 замовником та субпідрядником підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (форма КБ-3) на суму 426161,69 грн.
Отже, на виконання умов договору субпідрядник поставив матеріали та виконав роботи на загальну суму 1801270,92 грн.
Натомість, всупереч вимог договору, замовник не здійснив остаточний розрахунок з субпідрядником, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 278972,72 грн, яка підлягає стягненню.
Як вказує позивач, направлені контрагенту оригінальні примірники видаткових накладних № 12 від 26.02.2020, № 13 від 03.03.2020, № 41 від 08.05.2020 не були повернуті, хоча факт поставки матеріалів дійсно відбувся, про що свідчать зареєстровані податкові накладні, а також використання матеріалів в роботах, які наявні в матеріалах справи.
Також позивач зауважує, що згідно змісту довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за вересень 2021 року до вартості виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва помилково включена вартість устаткування, меблів, інвентарю (передостанній рядок в довідці) у сумі 552,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №303 від 26.09.2022, яка відповідачем залишена без відповіді.
12.02.2025 позивачем на адресу відповідача був направлений лист про повторне підписання видаткових накладних № 41 від 08.05.2020, № 12 від 26.02.2020, № 13 від 03.03.2020 та акту звірки взаєморозрахунків, який відповідач також залишив без відповіді.
Матеріали справи не містять заперечень та/або претензій відповідача щодо якості, кількості та термінів виконання робіт у відповідності до умов договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність робіт, а також виявлених дефектів. Таким чином, умови договору виконані субпідрядником у повному обсязі та належним чином.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 названої статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо непідписаних відповідачем видаткових накладних № 12 від 26.02.2020, № 13 від 03.03.2020, № 41 від 08.05.2020 суд зазначає таке.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
З огляду на викладене, оцінюючі всі докази та доводи позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" та те, що станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором субпідряду № 17/010-20 від 17.01.2020 у розмірі 278972,72 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЕНЕРГОМОНТАЖ-1" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, селище міського типу Есхар, вул. Літвінова, буд. 5, кв. 16, код ЄДРПОУ 42007349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРІНГ" (03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, будівля літ. 3, код ЄДРПОУ 38591355) заборгованість у розмірі 278972,72 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4184,59 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко