Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.03.2025м. ХарківСправа № 922/4191/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за первіснимпозовом Приватного підприємства «Классика-Н», м.Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про та зустрічним позовом до про стягнення 237251,02 грн Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Харків Приватного підприємства «Классика-Н», м.Харків визнання дійсним правочину
за участю представників:
позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - Жовновач А.М. (адвокат, ордер АХ 1227392 від 24.12.2024 року);
відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним - Давидюк О.М. (адвокат, ордер АХ №1226060 від 09.12.2024 року).
25.11.2024 року позивач - Приватне підприємство «Классика-Н» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 237251,02 грн, з яких: сума безпідставно набутих грошових коштів - 183000,00 грн; сума інфляційних втрат - 41188,36 грн; сума 3% річних - 13062,66 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4191/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
12.12.2024 року представник позивача надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№31220).
17.12.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх.№31644), в якому просить суд розгляд справи № 922/4191/24 за позовом ПП «КЛАССИКА-Н», до ФОП ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів, для повного та всебічного встановлення обставин справи провести в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
26.12.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№32532), в якому просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач і відповідач є учасниками взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання, що здійснюють спільну виробничу діяльність із виробництва поліграфічної продукції. Із 1994 року, ОСОБА_2 (третя особа, що не бере участі у справі) та ОСОБА_3 (керівник Позивача, представник Позивача), ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції. Із 2008 року, до цієї діяльності приєднались ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 . Такою господарською продукцією виступає пакування (коробки, пенали) для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові і ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів. Вся зазначена господарська діяльність ведеться із використанням спільного обладнання та нежитлових виробничих приміщень (частини нежитлової будівлі), розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач наполягає, що спірні платежі були здійснені в межах спільної господарської діяльності між позивачем та відповідачем, що виключає застосування норми статті 1212 ЦК України.
За твердженнями відповідача із 1994 вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання, а саме: 1) ТОВ «КАРАТ» (код 23457794) (учасники ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), співвідношення часток 50% на 50%); 2) ТОВ «ФАРМАЦИЯ» (код 22609411) (учасники ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) співвідношення часток 50% на 50%); 3) ТОВ «МИР» (код 21211907) (учасники ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), співвідношення часток 50% на 50%); 4) ПП «ЕЛАНА-В» (код 37764413) (учасник ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) частка 100%); 5) ПП «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ) частка 100%); 6) ПП «ПОТОК-А» (код - 37761627) (учасник ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%); 7) ПП «КЛАР» (код 37764392) (учасники ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) співвідношення часток 50% на 50%); 8) ПП «ФІКСАЖ» (код 37761648) (учасник ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) частка 100%); А також із залученням таких суб'єктів господарювання як: 1) ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ); 2) ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ); 3) ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ); 4) ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ); 5) ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ); 6) ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ); 7) ФОП ОСОБА_7 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ); 8) ФОП ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п - НОМЕР_8 ): 9) ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_9 ): 10) ФОП ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_10 ): 11) ФОП ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п - НОМЕР_11 ): В період із 1994 року, по 2021 рік, ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , вели спільну господарську діяльність у співвласності із ФОП ОСОБА_1 дотримуючись правил її ведення і часток її розподілу.
Належність всіх перерахованих суб'єктів господарювання в тому числі і позивача та відповідача до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує наступним: 1) Здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; 2) Співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній, в тому числі і Позивача та Відповідача; 3) Здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; 4) Здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); 5) Здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ); 6) Реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); 7) Виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що ведення спільної господарської діяльності між Позивачем та Відповідачем (входження до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання) вказує на те, що всі грошові кошти які були перераховані з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це в свою чергу означає, що на поточний рахунок Відповідача у справі, Позивач перераховував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти які є спільною власністю Позивача і Відповідача у справі.
Відповідач акцентує увагу суду, що останній ідентифікує платежі які було здійснено Позивачем на користь Відповідача (платіжні інструкції (платіжні доручення): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022 як особлива фінансова операція розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності. Така ідентифікація не передбачає виникнення обов'язку повернення попередньо отриманих грошових коштів.
Відповідач наголошує, що протягом червня 2022 - липня 2022 виникла необхідність у перерозподілі грошових коштів, отриманих в результаті спільної господарської діяльності зазначеної групи взаємопов'язаних компаній (спільного бізнесу). Перерозподіл передбачав переведення наявних грошових коштів із поточного рахунку одного учасника (юридичної особи) спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, на поточний рахунок іншого учасника спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. На момент прийняття рішення про проведення такого перерозподілу, вільні кошти знаходились на поточному рахунку Позивача у справі, а потреба у перерозподілі виникла на користь Відповідача у справі. Як наслідок, було здійснено наступні платежі із поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача: 24.06.2022 - 120000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 103 від 24 червня 2022; 27.07.2022 - 11000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 122 від 27 липня 2022; 28.07.2022 - 52000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 124 від 28 липня 2022. В подальшому ці грошові кошти були конвертовані у готівкові та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання.
При цьому відповідач зазначає, що всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
27.12.2024 року представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надав до суду зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства «Классика-Н», в якій просить суд визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 183000,00 грн, за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022, з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 15 від 24.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом у справі №922/4191/24, постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2025 року.
27.12.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№32627).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 року задоволено клопотання зустрічного позивача про витребування доказів. Витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Григорія Сковороди, буд.46): Відомості щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, які було подано ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КЛАССИКА-Н» (код ЄДРПОУ: 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) частка 100%) до ГУ ДПС у Харківській області; Відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 по 01.12.2024; Копію останнього акту документальної планової чи позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%). Витребувано у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код ЄДРПОУ: 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%): Відомості, щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, які було подано ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КЛАССИКА-Н» (код-37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%), до ГУ ДПС у Харківській області; Відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 по 01.12.2024; Копію останнього акту документальної планової чи позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) частка 100%); Відомості про основних контрагентів (покупців продукції) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%); Повну, розширену банківську виписку (дебетову і кредитову частини) про надходження та витрачання грошових коштів із банківських поточних рахунків ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 по 01.12.2024; Копії договорів оренди нежитлових приміщень та виробничого обладнання, які використовувались в господарській діяльності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 по 01.12.2024.
02.01.2025 року первісний позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№12), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Первісний позивач стверджує, що Між ПП "Классика-Н" та ФО-П ОСОБА_1 не ведеться ніяка спільна діяльність. Це є два незалежних один від одного суб'єктів господарювання. Згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63003/6/20-40-12-02-12 від 27.12.2024 ПП "Классика-Н" не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності). Крім того зазначає, що єдиний засновник і керівник ПП "Классика-Н" - ОСОБА_12 не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності).
Також звертає увагу, що ОСОБА_5 також не підписувала/укладала жодних договорів щодо спільної діяльності з відповідачем або іншими із перелічених у відзиві суб'єктами господарювання.
У відповіді на відзив також зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком бізнес партнерки ОСОБА_5 по ТОВ "ФАРМАЦИЯ", ЄДРПОУ 22609411, ОСОБА_4 . ОСОБА_4 на початку 2022 року звернулась до ОСОБА_5 із проханням надати безвідсоткову поворотну допомогу. ПП "Классика-Н" мало позитивний досвід надання фін допомоги ОСОБА_4 - так протягом 2018-2022 ПП "Классика-Н" надавало їй поворотну допомогу в загальній сумі 3648000,00грн, яка була своєчасно повернута нею у повному обсязі. Тому не було сумнівів, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_1 поверне суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.
08.01.2025 року відповідач за первісним позовом надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№402), в яких просить відмовити в задоволенні вимог первісного позивача.
10.01.2025 року первісний позивач надав до суду витребувані документи на виконання вимог ухвали суду (вх.№621).
10.01.2025 року Головне управління державної податкової служби України надало до суду витребувані документи на виконання вимог ухвали суду (вх.№671).
13.01.2025 року позивач за зустрічним позовом надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№790).
Також, 13.01.2025 року позивач за зустрічним позовом надав до суду клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів (вх.№792).
13.01.2025 року відповідач за первісним позовом надав до суду заперечення на клопотання (вх.№815), в яких просив відмовити позивачу у залученні до матеріалів справи відповіді на відзив із доданими до нього документами, оскільки відповідь на відзив не містить доказів надсилання її примірника (копії) Відповідача у справі. Акцентує увагу суду на тому, що Відповідач у справі не має особистого кабінету в системі ЕСІКС (Електронного суду) і направлення примірника відповіді на відзив із доданими документами, мало відбутись шляхом його поштового відправлення цінним листом з описом вкладення.
14.01.2025 року відповідач за первісним позовом надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження (вх.№893).
Протокольною ухвалою суду від 14.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 04.02.2025 року.
15.01.2025 року відповідач за зустрічним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№1118), в якому заперечує проти зустрічного позову в повному обсязі.
Зустрічний відповідач категорично заперечує здійснення Сторонами спору спільної діяльності. Звертає увагу, що аналіз банківської виписки ПП «Классика-Н» наданої на запит суду вказує, що між Сторонами жодного разу не було вчинено розподілів чи перерозподілів грошових коштів від спільної діяльності, покриття збитків чи розподілення прибутків. Тому спільної діяльності у формі простого товариства не має між Сторонами. Крім того, ФО-П ОСОБА_1 так і не було надано власних банківських виписок, які б підтвердили його доводи, що «всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі». Щодо форми спільної діяльності - без об'єднання вкладів учасників зазначає, що також форми немає, оскільки в такій формі законодавчо відсутній розподіл (перерозподіл) коштів між учасниками спільної діяльності (прибуток, збиток, інше). Також зазначає, що цивільний кодекс України як і цивільне законодавство в цілому не містить поняття взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. Водночас Податковий кодекс України в статті 14, пункті 14.1.159. надає визначення пов'язаних осіб. Втім, сторони спору не продають один одному товари, не виконують роботи один на користь іншого та не надають послуг один одному. Мають різних кінцевих бенефіціарів, а тому не підпадають під визначення пов'язаних осіб.
Відповідач за зустрічним позовом звертає увагу, що банківська виписка, надана ПП «Классика-Н» разом із відповіддю на відзив за первісним позовом, стосовно операцій між ФО-П ОСОБА_4 та ПП «Классика-Н» за період з 2018 року по 2022 рік вказує, що ПП «Классика-Н» неодноразово надавав безвідсоткова фінансова допомога на поворотній основі, яка завжди поверталась в повному обсязі (в тому самому обсязі, не більші і не менше). Інших операцій між Сторонами спору ніколи не було. Тому призначення платежу як і його мета не відрізнялись від попередніх випадків, і ПП «Классика-Н» дійсно мало на меті надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі. Оскільки договір так і не було укладено між Сторонами, то відповідні грошові кошти треба вважати безпідставно набутим майном.
21.01.2025 року зустрічний позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№1679), в якій зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі. За твердженнями зустрічного позивача, всі істотні умови договору про спільну діяльність були узгоджені між його сторонами ( ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 ) ще в 1994 році, а в подальшому прийняті Позивачем та Відповідачем. Із 1994 року було досягнуто згоди на те, що сторони спільної діяльності розподіляють всі прибутки які були отримані в ході спільної діяльності за засадах 50% на 50%. А також досягнуто згоди на те, що всі витрати на виготовлення поліграфічної продукції, а також витрати необхідні для забезпечення нормального функціонування спільного бізнесу, будуть понесені сторонами на умовах 50% на 50%. Також, на думку зустрічного позивача, із 1994 року, було досягнуто згоди про те, що участь учасників у результатах спільних дій є спільною (разом з усіх питань, що виникають при здійснення спільної господарської діяльності), оскільки передбачає спільне прийняття рішень з приводу всіх господарських операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання залученими до спільної діяльності. Враховуючи те, що між Сторонами так і не було підписано договору про спільну діяльність у вигляді єдиного цілісного документу, справжність тексту якого засвідчена підписами та печатками, Відповідач у справі ґрунтує свої доводи в спосіб визначений положеннями статті 213 Цивільного кодексу України, а саме мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
28.01.2025 року зустрічний відповідач надав до суду заяву (вх.№2344), в якій позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 до ПП «Классика-Н» про визнання дійсним правочину між Позивачем та Відповідачем щодо розподілу коштів, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності - не визнає у повному обсязі. Наголошує, що ПП «Классика-Н» не веде і не вело ніколи ніякої спільної діяльності з ФО-П ОСОБА_1 . Також зазначає, що ПП «Классика-Н» не вело раніше і не веде ніякої спільної діяльності з ТОВ «ФАРМАЦИЯ» та ПП «КЛАР». Наявність укладених договорів оренди приміщень і обладнання між ПП «Классика Н» та ТОВ «ФАРМАЦИЯ» вказує саме на наявність договірних відносин з оренди майна, а не на відносини спільної діяльності.
04.02.2025 року ПП «Классика-Н» надало до суду клопотання про долучення доказів (вх.№3034).
04.02.2025 року ПП «Классика-Н» надало до суду заяву про поновлення процесуального строку (вх.№3037).
04.02.2025 року ПП «Классика-Н» надало до суду додаткові пояснення (вх.№3095).
04.02.2025 року ПП «Классика-Н» надало до суду клопотання про долучення доказів (вх.№3099).
04.02.2025 року ПП «Классика-Н» надало до суду заяву про поновлення процесуального строку (вх.№3101).
Протокольною ухвалою суду від 04.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 18.02.2025 року.
17.02.2025 року первісний позивач надав до суд клопотання про проведення судового засідання без його участі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (вх.№4264).
18.02.2025 року первісний відповідач надав до суду клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№4370), в якому просить суд зупинити провадження в межах господарської справи № 922/4191/24, за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КЛАССИКА-Н", м. Харків, до ФОП ОСОБА_13 , м. Харків, про стягнення 237 251,02 грн., на час провадження досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12024226200001033 та на час перегляду ОП КГС ВС справи про відступ від висновку КГС ВС щодо можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України (ухвала Касаційного господарського суду Верховного суду від 05.02.2025, винесена у справі № 922/444/24- https://reyestr.court.gov.ua/Review/125000576).
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.02.2025 року на підставі ч.5 ст.233 та ст.227,228 ГПК України відмовлено в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/2309/20, від 17.10.2023 у справі №922/551/23).
Положеннями п.5 ч.1 ст.227 ГПК України визначено, що господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
За змістом п.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, за його заявою Харківським РУП №2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №12024226200001033 щодо тих же самих фактичних обставин, які є предметом судового розгляду у цій справі.
Проте доказів відкриття судового провадження в межах кримінального провадження №12024226200001033 представником заявника до суду не надано.
Разом з тим статтею 228 Господарського процесуального кодексу України визначено право суду зупинити провадження у справі.
Зокрема, згідно пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З наведеного вбачається, що визначені статтею 228 ГПК України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов'язок, як то встановлено ст.227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку виходячи з обставин справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у даній справі, про що зазначено в протокольній ухвалі від 18.02.2025 року.
Також, протокольною ухвалою суду від 18.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2025 року.
04.03.2025 року відповідач за первісним позовом надав до суд додаткові пояснення (вх.№5606), в яких просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.
Всі надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.03.2025 року.
Представник ПП «Классика-Н» в судовому засіданні 25.03.2025 року первісний позов підтримував в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Також, в судовому засіданні повідомляв, що кошти переведені по спірним платіжним дорученням здійснені помилково, договорів безвітсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №15 від 24.06.2022 між позивачем та відповідачем не укладалось.
Представник ФОП Мікіша О.А. в судовому засіданні 25.03.2025 року проти задоволення первісного позову заперечував, просив суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. В судовому засіданні зазначав, що кошти переведені по спірним платіжним дорученням, ідентифікує, як особлива фінансова операція розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності. Також зазначав, що договорів безвітсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №15 від 24.06.2022 між позивачем та відповідачем не укладалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Классика-Н" протягом червня - липня 2022 року перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 183000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №103 від 24.06.2022 року на суму 120000,00грн;
- №122 від 27.07.2022 на суму 11000,00грн;
- №124 від 28.07.2022 на суму 52000,00грн.
В зазначених вище платіжних інструкціях, призначенням платежу вказано: "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №15 вiд 24.06.2022 р. Без ПДВ."
Дані обставини також підтверджуються банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2022 по 21.11.2024.
Як зазначає первісний позивач, вказані грошові кошти були перераховані на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за відсутності будь-яких договірних правовідносин. В призначеннях платежів було помилково вказано про договір безвідсоткової позики №15 від 24.06.2022, який між сторонами так і не було укладено.
11.11.2024 Приватним підприємством «Классика-Н» було направлено вимогу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно повернення безпідставно набутих грошових коштів, яка залишилась без задоволення, грошові кошти не повернуто. Вимога була отримана ФО-П ОСОБА_1 18.11.2024 (а.с.6,17).
Враховуючи зазначене, Приватне підприємство «Классика-Н» просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 183000,00грн на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були отримані безпідставно.
Крім того, оскільки грошові кошти були отримані безпідставно з самого початку первісний позивач також просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.625 ЦК України 41188,36грн інфляційних втрат та 13062,66 грн 3% річних.
Суд зазначає, що обидві сторони у справі визнали обставини щодо неукладення договору безвідсоткової позики №15 від 24.06.2022, також зазначали що між сторонами не існувало договорів щодо ОСОБА_14 допомоги на зворотнiй основі, згідно з якими перераховані кошти за платіжними інструкціями №103 від 24.06.2022 року на суму 120000,00грн; №122 від 27.07.2022 на суму 11000,00грн; 124 від 28.07.2022 на суму 52000,00грн.
Крім того, будь-яких договорів безвідсоткової позики, на підставі яких були здійснені перерахування грошових коштів, що складають предмет первісних позовних вимог ПП «Классика-Н», суду під час розгляду даної справи надано не було.
В той же час, первісний відповідач наполягає, що всі вищевказані спірні платежі були здійснені в межах спільної господарської діяльності між ПП «Классика-Н» та ФОП ОСОБА_1 , що виключає застосування норми статті 1212 ЦК України.
ФОП ОСОБА_1 зауважує, що всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
В той же час, сторона первісного відповідача ідентифікує платежі, які було здійснено ПП «Классика-Н» із цільовим призначенням платежу безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно договору № 15 від 24.06.2022, як особливу фінансову операцію розподілу (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності. Така ідентифікація не передбачає виникнення обов'язку повернення попередньо отриманих грошових коштів.
Звертає увагу, що здійснюючи перерахування коштів з одного поточного банківського рахунку на інший, Позивач у справі, мав виконати обов'язки покладені на нього чинним законодавством України і вказати характерні риси тієї господарської операції, які опосередковували такий переказ коштів.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що 13 грудня 2023 року, Позивач у справі направив на адресу Відповідача, вимогу № 14/23 від 13.12.2023, в якій вимагав від Відповідача, повернути грошові кошти які були отримані Відповідачем на умовах грошової позики на підставі Договору позики № 15 від 24.06.2022. Таким чином, станом на 13 грудня 2023 року, Позивач у справі ідентифікував відносини які склались між Позивачем та Відповідачем відносинами позики, заснованими на договорі позики № 15 від 24.06.2022.
А вже 11.11.2024 року ПП «Классика-Н» звернулась з вимогою №11 до ФОП ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.
Заявляючи зустрічний позов у даній справі, ФОП ОСОБА_1 вказує, що фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами договірних правовідносин щодо спільної діяльності, а тому просить суд визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 183000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022, з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 15 від 24.06.2022.
На підтвердження своєї правової позиції ФОП ОСОБА_1 посилається на наступні обставини.
Із 1994 року ОСОБА_15 (третя особа, що не бере участі у справі) та ОСОБА_3 (близький родич (мати) керівника Позивача, власника Позивача, представника Позивача), ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції. Із 2008 року, до цієї діяльності приєднались ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 . Такою господарською продукцією виступає пакування (коробки, пенали) для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові і ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів. Вказана господарська діяльність, з моменту її заснування здійснюється на умовах розподілу 50% на 50% відсотків. Де 50% належать ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , з одного боку і 50% належить ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 (з іншого боку). Вся зазначена господарська діяльність ведеться із використанням спільного обладнання та нежитлових виробничих приміщень (частини нежитлової будівлі), розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Із 1994 р., вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання.
За твердженнями зустрічного позивача, протягом червня 2022 - липня 2022 виникла необхідність у перерозподілі грошових коштів, отриманих в результаті спільної господарської діяльності зазначеної групи взаємопов'язаних компаній (спільного бізнесу). Перерозподіл передбачав переведення наявних грошових коштів із поточного рахунку одного учасника (юридичної особи) спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, на поточний рахунок іншого учасника спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. На момент прийняття рішення про проведення такого перерозподілу, вільні кошти знаходились на поточному рахунку Позивача у справі, а потреба у перерозподілі виникла на користь Відповідача у справі. Як наслідок, було здійснено наступні платежі із поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача: 24.06.2022 - 120000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 103 від 24 червня 2022; 27.07.2022 - 11000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 122 від 27 липня 2022; 28.07.2022 - 52000,00 грн., платіжна інструкція (платіжне доручення) № 124 від 28 липня 2022 р. В подальшому ці грошові кошти були конвертовані у готівкові та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання.
ФОП ОСОБА_1 вважає, що суб'єкти господарювання Позивача та Відповідача належать до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що підтверджується здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній, в тому числі і Позивача та Відповідача; здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ); реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
Таким чином, за твердженням зустрічного позивача, ведення спільної господарської діяльності між Позивачем та Відповідачем (входження до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання) вказує на те, що всі грошові кошти які були перераховані з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це в свою чергу означає, що на поточний рахунок Відповідача у справі, Позивач перераховував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти які є спільною власністю Позивача і Відповідача у справі.
В зустрічний позовній заяві позивач зазначає, що нормативною підставою для здійснення спірних платежів були положення Глави №77 Цивільного кодексу України («Спільна діяльність»); Закон України «Про платіжні послуги» № 1591-IX від 30 червня 2021; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 (діяла на момент проведення банківськими установами вказаних платежів); Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 та іншими нормами матеріального права.
Звертає увагу, що договірне забезпечення спільної діяльності та проведеного на його основі розподілу (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022 не відповідають загальним вимогам дійсності (чинності) правочинів, а саме в частині того, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Отже фінансова операція розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022 було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
Враховуючи зазначене, зустрічний позивач посилаючись на ст.218 ЦК України вважає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо первісного позову.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як встановлено судом та на не заперечується сторонами, ПП «Классика-Н» перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у період з червня по липень 2022 року в загальній сумі 183000,00 грн, за платіжними інструкціями №103 від 24.06.2022 на суму 120000,00грн; №122 від 27.07.2022 на суму 11000,00грн; 124 від 28.07.2022 на суму 52000,00грн.
Вказані грошові кошти перераховані з призначеннями платежу як безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договорів №15 вiд 24.06.2022
Відповідно до абзацу 1 пункту 8.1 статті 8, пунктів 23.1, 23.2 статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного до 31.07.2022) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
В свою чергу платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ (пункт 33.2 статті 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", чинного до 31.07.2022).
В той же час, як визнають обидві сторони у своїх заявах по суті справи та наданих поясненнях, вказані договори між ними ніколи не укладалися.
Частиною 1 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, обставина неукладення сторонами договорів, з посиланням на які ПП «Классика-Н» були здійснені вищевказані платежі на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає доказуванню.
Будь-які інші договори, на підставі яких здійснено вказані платежі в матеріалах справи також відсутні.
Відповідно до частин 1 - 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті И ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.205,207 - 209 ЦК України.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт перерахування коштів первісним позивачем підтверджується платіжними інструкціями №103 від 24.06.2022 року на суму 120000,00грн; №122 від 27.07.2022 на суму 11000,00грн; 124 від 28.07.2022 на суму 52000,00грн.
Вказані грошові кошти перераховані з призначеннями платежу як безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договорів №15 вiд 24.06.2022
В той же час, як визнають обидві сторони у своїх заявах по суті справи та наданих поясненнях, вказані договори між ними ніколи не укладалися.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші договори, які укладені між ПП "Классика-Н" та ФОП ОСОБА_1 .
Зазначене свідчить про те, що вказані грошові кошти були набуті ФОП ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, а тому ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний повернути їх позивачу за первісним позовом відповідно до норми ч.1 ст.1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22 висловила правову позицію, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Отже, оскільки у даній справі судом встановлено саме факт безпідставного набуття ФОП ОСОБА_1 спірних грошових коштів, тобто не йдеться про випадок коли відповідна підстава відпала лише згодом внаслідок певних подій, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний повернути грошові кошти саме з наступного дня після їх отримання від ПП "Классика-Н".
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Матеріали справи не містять доказів як існування між сторонами договірних відносин так і доказів повернення первісним відповідачем позивачу вказаної суми грошових коштів в розмірі 183000,00грн, що були отриманні без існування договірних відносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з первісного відповідача 183000,00 грн як безпідставно отриманих, у зв'язку з чим, вимоги первісного позивача в частині стягнення 183000,00грн підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України, обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
У зв'язку з цим, з огляду на допущене ФОП ОСОБА_1 прострочення щодо повернення безпідставно набутих коштів, ПП Классика-Н" станом на 21.11.2024 здійснило нарахування 41188,36 грн інфляційних втрат та 13062,66 грн 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 41188,36 інфляційних втрат та 13062,66грн 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.
Заперечення ФОП ОСОБА_1 проти первісного позову спростовуються вищевикладеним, а також тим, що висловлена зустрічним позивачем позиція про те, що всі вищевказані платежі здійснено в межах встановленої між пов'язаними суб'єктами господарювання спільної господарської діяльності належним чином не доведена, з огляду на наступне.
Щодо зустрічного позову.
Як зазначалося раніше судом по тексту рішення, ФОП ОСОБА_1 зустрічний позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що здійснення спірних платежів здійснювалося в межах спільної господарської діяльності сторін, які є пов'язаними суб'єктами. Фінансова операція розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022 було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
У зв'язку з чим, просить визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 183000,00 грн за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022, з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 15 від 24.06.2022.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять договорів, які містили б істотні умови договору спільної діяльності, на існуванні якої наполягає ФОП ОСОБА_1 ..
Спільна діяльність врегульована главою 77 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Водночас, відповідно до вимог статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
ФОП ОСОБА_1 не надано суду жодного письмового доказу досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку.
Якщо між Сторонами відбувається «перерозподіл грошових коштів», які «були конвертовані у готівкові кошти та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання» як стверджує зустрічний позивач, то це має ознаки об'єднання вкладів учасників, тобто ознаки простого товариства.
Якщо ж між Сторонами виник договір простого товариства, то його істотні умови встановлені ст.1132-1143 ЦК України.
Так за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст.1132 ЦК України). Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст.1133 ЦК України).
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ч.1 ст.1134 ЦК України).
Саме із цим пов'язана необхідність реєстрації такого договору, що врегульовано пунктом 64.6. статті 64 Податкового кодексу України, якою передбачено що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.
Згідно з листом ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63003/6/20-40-12-02-12 ПП «Классика-Н» не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності, розподіл продукції в розумінні ст.1134 ЦК України).
Крім того, ст.1137 ЦК України встановлює, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною. За статтею 1138 ЦК України якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. За статтею 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.
Аналіз банківської виписки ПП «Классика-Н», наданої на запит суду вказує, що між Сторонами жодного разу не було вчинено розподілів чи перерозподілів грошових коштів від спільної діяльності, покриття збитків чи розподілення прибутків.
Натомість з наданої виписки вбачається, що ПП "Классика-Н" неодноразово надавало безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ТОВ "МИР", ТОВ "Карат" та інші, які повертались на рахунок ПП "Классика-Н" в тому самому розмірі, з тим самим призначенням платежу.
Тому спільної діяльності у формі простого товариства між сторонами не має.
Суд зауважує, що наявність договорів оренди приміщення і обладнання між ПП "Классика-Н" та ТОВ "Фармация", які надані зустрічним позивачем на підтвердження спільної діяльності, вказує саме на наявність договірних відносин з оренди майна, а не відносини спільної діяльності між ПП «Классика-Н», ФОП ОСОБА_1 , чи то з ТОВ "Фармация", чи ТОВ "Карат".
Щодо узгодження істотних умов, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами те, що у 1994 році було створено юридичну особу ТОВ "КАРАТ", 50% статутного капіталу якого належать ОСОБА_15 , а інші 50% - ОСОБА_3 . Копія статуту, що міститься в матеріалах справи не регулює участь ФО-П ОСОБА_1 в господарській діяльності ТОВ "КАРАТ" або питання участі ФО-П ОСОБА_1 в управлінні підприємством в статусі чоловіка ОСОБА_15 . Таким чином, відсутні підстави вважати, що є узгоджена між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Классика-Н» (100% статутного капіталу належать ОСОБА_3 ) спільна діяльність.
Крім того, зустрічний позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 та ПП «Классика-Н» мають одних і тих самих контрагентів-покупців.
В матеріалах справи наявні відповіді названих контрагентів, які спростовують посилання зустрічного позивач на ведення спільної діяльності між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Классика-Н». Спільні договори відсутні, поставка товару відбувалась в різні періоди, розрахунки здійснювались на рахунки виконавців.
Місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 та ПП «Классика-Н» за однією адресою та виготовлення однієї продукції не є достатньою підставою вважати їх господарську діяльність спільною.
Також, меморандум від 22.02.2022 року між учасниками ТОВ "Карат щодо порядку прийняття рішень, укладений між учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_16 та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_15 , не регулює спільну діяльність ФОП ОСОБА_1 та ПП "Классика-Н", не визначає жодних істотних умов щодо спільної діяльності ФОП ОСОБА_1 та ПП "Классика-Н", оскільки регулює відносини між учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_16 та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_15 .
Підсумовуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання дійсним правочину щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 183000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): №№: 103 від 24 червня 2022, 122 від 27 липня 2022, 124 від 28 липня 2022 з цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 15 від 24.06.2022, оскільки ФОП ОСОБА_1 належними доказами не було доведено погодження сторонами в письмовій формі умов договору спільної діяльності, зокрема, щодо правил координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, правил покриття витрат та збитків учасників тощо.
Крім того, належними та допустимими доказами не доведено, що спірними платежами сторони здійснювали перерозподіл прибутку між собою, як між пов'язаними суб'єктами господарювання.
Суд наголошує, що ст.1131 ЦК України передбачено, що Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.1 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 218 ЦК України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; показаннями свідків.
Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 79 ГПК України викладена в новій редакції Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 (набрав чинності з 17.10.2019).
Поняття достатності доказів замінено на стандарт доказування “вірогідність доказів»:
- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування;
- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 і від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Суд зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6981/19).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, зустрічним позивачем не надано до суду належних доказів досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку, доказів щодо правил координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна.
За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже судові витрати як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом покладається на ФОП ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд -
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного підприємства «Классика-Н» (адреса: 61072, м. Харків, вул. Єсеніна, буд.7, кв. 21; код ЄДРПОУ 37761611) 237251,02 грн, з яких: 183000,00 грн - безпідставно набуті грошові кошти; 41188,36 грн - інфляційні втрати; 13062,66 грн - 3% річних, а також 2847,01 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт