Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.03.2025м. ХарківСправа № 922/47/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків
про стягнення 25920900,17 грн
за участю представників:
позивача - Артюх Ю.В. (адвокат, довіреність № 01-40/9/3 від 02.01.2025);
відповідача - не з'явився.
08.01.2025 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення вартості спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008, що утворилась за період з лютого 2023 по березень 2024 в сумі 25920900,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі №922/47/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.02.2025 року.
28.01.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№2326), в якому зазначає, що заборгованість за даними бухгалтерського обліку відповідача не співпадає з заборгованістю за даними бухгалтерського обліку позивача. Відповідач стверджує, що станом на 15.01.2025 року за даними бухгалтерського обліку обліковується кредиторська заборгованість в сумі 25898232,51грн.
Також, відповідач обґрунтовує свої заперечення наявністю воєнного стану як форс-мажорної обставини, що має наслідком звільнення Відповідача від боргових зобов'язань за невиконання обов'язків по Договору і таке врахування може бути здійснено у загальному порядку, як це передбачено у листі Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024 як на підставі даного листа (розміщений у загальному доступі), так і на підставі наданих доказів.
Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» у відзиві на позовну заяву наголошує, що воно включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України № 764 від 08.06.2017, Розпорядження КМУ від 16.01.2019 року № 36-р. Крім того, відповідач є підрядником підприємств паливно - енергетичного комплексу України, є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також, підприємство включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Дані обставини на думку відповідача виключають вину останнього за порушення умов Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем.
28.01.2025 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№2419) про участь в судовому засіданні, призначеному на 04.02.2025 об 11:00, а також у всіх інших судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2025 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
31.01.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№2704), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі. Щодо суми заборгованості позивач зазначав, що постачання теплової енергії здійснювалось за двома адресами, а саме м. Харків, просп.Героїв Харкова, 199 (нежитлові приміщення), м.Харків, Салтівське Шосе, 53 (житлові приміщення). Під час розрахунку заборгованості за поставлену теплову енергію відповідачем не були враховані обсяги поставленої теплової енергії за адресою: м. Харків, Салтівське Шосе, 53 (житлові приміщення): в лютому 2023 в розмірі 10609,58 грн; в березні 2023 в розмірі 9892,98 грн; в квітні 2023 в розмірі 416,06 грн; в грудні 2023 в розмірі 9836,44грн. Таким чином сума нарахування повинна складати: 25898232,51 грн (сума, яка зазначена відповідачем у відзиві на позовну заяву) + 10609,58 грн + 9892,98 грн+ 416,06 грн + 9 836,44 грн - 8087,40 грн (оплата теплової енергії в грудні 2023, яка була врахована і позивачем і відповідачем) = 25920900,17 грн.
Протокольною ухвалою суду від 04.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 04.03.2025 року.
04.03.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№5552), а саме платіжні доручення №3577 від 08.11.2022 року на суму 50000,00 грн та №1089 від 16.02.2024 року на суму 8087,40 грн. У зв'язку з чим, заборгованість за даними бухгалтерського обліку відповідача не співпадає з заборгованістю за даними бухгалтерського обліку позивача. Відповідач стверджує, що позивачем не враховано зазначені платежі.
Також, 04.03.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№5614), в яких додатково зазначає, що між Сторонами і бухгалтерськими проводками підтверджується, що станом на 15.01.2025 року за даними бухгалтерських обліків Позивача та Відповідача обліковується кредиторська заборгованість в сумі 25 898 232, 51 грн.
Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025 року відкладено підготовче засідання на 11.03.2025 року.
07.03.2025 року представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх.№5988), в яких зазначав, щодо платіжних доручень наданих відповідачем, а саме, відповідно до призначення платежу платіжного доручення від 08.11.2022 №3577 на суму 50000,00 грн була здійснена передоплата за теплову енергію ш.Салтівське,53 (Службове житло) за листопад 2022 (о.р.17500-8227-35) по дог.№7161 від 01.09.2008, у т.ч. ПДВ 20% - 8333.33 грн. Стягнення теплової енергії за листопад 2022 не входить до предмету позову, вказана сума оплати була врахована Позивачем та судом під час розгляду справи № 922/828/23. Відтак, платіжна інструкція від 08.11.2022 № 3577 на суму 50000,00 грн не підлягає врахуванню підчас розгляду цієї справи.
В той же час, відповідно до призначення платежу платіжної інструкції від 16.02.2024 № 1089 на суму 8 087,40 грн була здійснена оплата за теплову енергію за грудень 2023, по рах.№17200-9579 від 31.12.2023, зг.дог.№7161 від 01.09.2008. (о.р.17500-8227-35) у т.ч. ПДВ 20% - 1347,90 грн. Позивач стверджує, що вказана оплата була врахована Позивачем відповідно до призначення платежу, тобто в грудні 2023, що вбачається з документу «Розрахунок заборгованості за теплову енергію», який є додатком до позовної заяви. Відповідно до вказаного документу в грудні 2023 врахована сума оплата в розмірі 8 087,40 грн.
Відтак, на думку позивача, послання відповідача на неврахування платіжної інструкції від 16.02.2024 № 1089 на суму 8 087,40 грн в межах розгляду цієї справи з боку позивача є безпідставними.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 25.03.2025 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 25.03.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (вх.№185).
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі» на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 (далі-Договір) здійснює постачання теплової енергії до приміщень Акціонерного Товариства «Українські Енергетичні Машини», які зазначені в Додатку № 4 до Договору, а саме: м. Харків, просп. Героїв Харкова 199, м. Харків, Салтівське Шосе 53 (особові рахунки 17100-7632-0, 17200-9579-0, 17200-9579-5, 17500-8227-35).
Відповідно п.10.1 Договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008.
Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однієї із сторін.
Позивач зазначає, що на момент подання цього позову, відповідачем не подано жодних заяв про припинення договору, у зв'язку з чим він є чинним та сторони мають взаємні зобов'язання. Дана позиція відповідачем не спростовується.
Так, обов'язком позивача, як Теплопостачальної організації зобов'язано постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.
Відповідно до п.6.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
У відповідності до п.6.4 Договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:
- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 6.10 Договору споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, акт звіряння розрахунків.
Як стверджує позивач, відповідач вказаний обов'язок не виконано, у зв'язку з чим 17.12.2024 відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію та акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії, які на час подання позовної заяви не були повернуті позивачу.
Об'єкти теплопостачання за вказаними вище адресами обладнані приладами обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по об'єктах здійснювалися згідно показань приладів обліку, встановлених у будинках.
Факт споживання відповідачем теплової енергії, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, які підписані уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.
Проте, за твердженнями позивача внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії в термін, передбачений в п.6.4. Договору, у відповідача виникла заборгованість за період лютий-квітень 2023, грудень 2023 - березень 2024, яка на час звернення з позовною заявою складає 25920900,17 грн.
Обставини щодо стягнення вказаної суми боргу у примусовому порядку стали підставою для звернення Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до суду із даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі» на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 здійснює постачання теплової енергії до приміщень Акціонерного Товариства «Українські Енергетичні Машини», які зазначені в Додатку № 4 до Договору, а саме: м. Харків, просп. Героїв Харкова 199, м. Харків, Салтівське Шосе 53 (особові рахунки 17100-7632-0, 17200-9579-0, 17200-9579-5, 17500-8227-35).
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (чч.6, 7 ст. 276 ГК України).
За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 по особовим рахункам Відповідача (17100-7632-0, 17200-9579-0, 17200-9579-5, 17500-8227-35) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 25920900,17грн, яка утворилась за період лютий-квітень 2023, грудень 2023 - березень 2024.
Факт споживання відповідачем теплової енергії, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, які підписані уповноваженими представниками Позивача та Відповідача.
Згідно з ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, Листом №89/09 від 17.12.2024 року відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію та акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої у спірний період теплової енергії.
Доказів відсутності опалення або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості у розмірі 25920900,17грн за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 за період лютий-квітень 2023, грудень 2023 - березень 2024 підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи (актами приймання-передачі, рахунками-фактури та відомостями обліку споживання теплової енергії).
Щодо платіжних інструкцій, наданих відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідач стверджує, що позивачем не були враховані платіжні доручення від 08.11.2022 № 3577 на суму 50000,00 грн та від 16.02.2024 № 1089 на суму 8087,40грн.
Суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості за період лютий-квітень 2023, грудень 2023 - березень 2024 по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008.
В той же час, відповідно до призначення платежу платіжного доручення від 08.11.2022 № 3577 на суму 50 000,00 грн. була здійснена передоплата за теплову енергію ш. Салтівське,53 (Службове житло) за листопад 2022 (о.р.17500-8227-35) по дог.№7161 від 01.09.2008 у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.
Стягнення теплової енергії за листопад 2022 не входить до предмету позову даної справи.
Судом встановлено, що зокрема період листопад 2022 року був предметом розгляду справи № 922/828/23, в якій стягувалась заборгованість з відповідача по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008, що утворилась за період з грудня 2021 по січень 2023 в сумі 29 044 545,17 грн.
Відтак, платіжна інструкція від 08.11.2022 № 3577 на суму 50000,00 грн не підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи.
Щодо платіжного доручення від 16.02.2024 № 1089 на суму 8087,40 грн, відповідно до призначення платежу, була здійснена оплата за теплову енергію за грудень 2023 по рах.№17200-9579 від 31.12.2023, зг.дог.№7161 від 01.09.2008 (о.р.17500-8227-35) у т.ч. ПДВ 20% - 1347,90 грн.
Як встановлено судом та вбачається з розрахунку заборгованості за теплову енергію, який наданий позивачем, в грудні 2023 врахована сума оплата в розмірі 8087,40 грн. Відтак, послання Відповідача на неврахування платіжного доручення від 16.02.2024 № 1089 на суму 8087,40 грн. в межах розгляду цієї справи з боку позивача є безпідставними.
Щодо посилань відповідача на форс мажорні обставини, суд зазначає.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Суд звертає увагу і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов'язання.
При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Враховуючи викладене, дана обставина не може слугувати підставою для невиконання грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 року.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 за період лютий-квітень 2023, грудень 2023 - березень 2024 у розмірі 25920900,17 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова,199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул.Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ 31557119; р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ “Ощадбанк», МФО 351823) вартість спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №7161 від 01.09.2008 року, що утворилась за період з лютого 2023 по березень 2024 в сумі 25920900,17 грн, а також 311050,80 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт