Рішення від 24.03.2025 по справі 916/5527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5527/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУД-ПРОЕКТ» (65047, Одеська обл., м. Одеса, пров. Іспанський, буд. 1, корпус 1, приміщення 1; код ЄДРПОУ 35565406)

про стягнення 7 557 520,74 грн;

представники сторін:

від позивача - Засядьвовк А.І. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Панчошак О.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУД-ПРОЕКТ» про стягнення 7 557 520,74 грн, з яких: 5 525 423,40 грн заборгованості за спожиту електроенергію; 750 376,00 грн інфляційних втрат; 1 281 721,34 грн 15% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Зазначає, що на виконання договору про постачання електричної енергії, за даними оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, сформував для відповідача рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди з червня 2022 р. по листопад 2023 р. на загальну суму 5 525 423,40 грн. Звертає увагу, що відповідач не здійснив розрахунків за електричну енергію, а отже, порушив свої грошові зобов'язання, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення, крім основного боргу, інфляційні втрати та відсотки річних.

Ухвалою від 24.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5527/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2025, запропоновано відповідачу скористатися процесуальним правом на подання відзиву.

07.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд того ж дня задовольнив ухвалою.

15.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (Т. 2, а.с. 72-86), згідно якого визнає заборгованість перед позивачем та водночас, з метою дотримання балансу інтересів сторін, просить зменшити нараховані позивачем відсотки річних з 15% до 3%, покликаючись на загальні засади цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність), відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також на те, що таке зменшення не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

При цьому просить врахувати, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

У якості підстав для такого зменшення наводить наступні:

- укладання договору із постачальником «останньої надії» є фактично вимушеною дією відповідача з огляду на припинення постачання електричної енергії попереднім постачальником;

- спірний період споживання припадає на початок військових дій та введення воєнного стану;

- факти військової агресії, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування;

- відсотки річних не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат;

- стягнення 3 процентів річних виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника;

- необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором;

- пп. 15 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану". Відповідно до вказаного положення, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії».

20.01.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

21.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (Т. 2, а.с. 114-120), в якій він, не погодившись з доводами відповідача щодо можливості зменшення відсотків річних, надав наступні контраргументи:

- починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії», суть діяльності якого полягає в гарантованому постачанні електроенергії будь-яким споживачам всієї України, які втратили постачальника електричної енергії (міністерства, державні установи та підприємства, підприємства оборонно-промислового комплексу, комунальні підприємства, підприємства критичної інфраструктури, суб'єкти господарювання, фізичні особи-підприємці тощо);

- постачальник «останньої надії» виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. Від сталого функціонування постачальника «останньої надії» залежить діяльність всього енергоринку України;

- підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», перебувають непобутові споживачі, з яких велика кількість споживачів бере участь в обороні України: військові частини, підрозділи Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи України та інші складові сил оборони;

- станом на 01.01.2025 року загальна заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» становить 12 381,5 млн. грн;

- заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» призвела до неможливості виконання постачальником «останньої надії» зобов'язань перед оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії. Станом на 31.10.2024 року заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії становить 7 462,4 млн. грн;

- через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства;

- оператор системи передачі з 05.08.2019 року фактично «розпоряджається» банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника «останньої надії»;

- з 05.08.2019 року ДПЗД «Укрінтеренерго» було позбавлене будь-яких джерел отримання коштів для здійснення витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії», проведення розрахунків на ринку електричної енергії та з бюджетом, про що неодноразово було письмово повідомлено НКРЕКП та Міністерство енергетики України;

- законодавством України та судовими рішеннями встановлено ряд заборон для ДПЗД «Укрінтеренерго» на здійснення відключення електропостачання споживачам-боржникам постачальника «останньої надії», що призвело до неможливості припинення електропостачання боржників, зростання заборгованості за спожиту електричну енергію та безумовно є причиною систематичних неплатежів зі сторони споживачів, які зловживають наданими державою гарантіями;

- безоплатне споживання електричної енергії споживачами призвело у підсумку до прямої шкоди енергогенеруючим підприємствам України, так як вони змушені виробляти та реалізовувати електричну енергію не отримуючи за це належну оплату, особливо в період запровадженого воєнного стану, що несе небезпеку для всієї енергосистеми України.

- проблеми щодо наявності заборгованості за спожиту електричну енергію у споживачів-неплатників перед постачальником «останньої надії» є предметом розгляду на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, оскільки становлять загрозу енергетичній безпеці та стійкості функціонування енергетичної системи України;

- ДПЗД «Укрінтеренерго» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 року № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК);

- відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 11.08.2023 року № 238 та від 27.07.2024 року № 272 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Протокольною ухвалою від 22.01.2025 суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 1946/25 від 20.01.2025) та відклав підготовче судове засідання на 10.02.2025.

10.02.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивував наміром укладення з позивачем мирової угоди, а також хворобою представника.

Протокольною ухвалою від 10.02.2025 суд задовольнив клопотання відповідача (вх. № 4511/25 від 10.02.2025) та відклав підготовче судове засідання на 24.02.2025.

Протокольною ухвалою від 24.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2025.

17.03.2025 суд, після заслуховування вступних промов представників сторін, оголосив перерву у судовому засідання до 24.03.2025.

21.03.2025 відповідач подав до суду клопотання про розстрочення виконання рішення, яке обґрунтував складним фінансовим становищем підприємства, введенням в Україні воєнного стану, обстрілами об'єктів енергетичної інфраструктури.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2025, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача зауважив про визнання основної заборгованості, а відсотки річних просив зменшити з підстав, наведених у відзиві.

24.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначення постачальника “останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо конкурс не відбувся, Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів може тимчасово, на строк до шести місяців, покласти обов'язки щодо виконання функцій постачальника “останньої надії» на електропостачальника державної форми власності, який відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям. Межі території здійснення діяльності постачальника “останньої надії» визначаються в умовах конкурсу. У межах території здійснення діяльності одного постачальника “останньої надії» не допускається провадження діяльності іншими постачальниками “останньої надії». Постачальник “останньої надії» призначається на строк до трьох років.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р “Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» постачальником “останньої надії» (із змінами), на ДПЗД “Укрінтеренерго» були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника “останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року на всій території України.

Пунктом 3 вказаного розпорядження рекомендовано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго: 1) з 1 квітня 2019 р. укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма споживачами, постачання яким здійснювалося з 1 січня 2019 р. постачальником “останньої надії», за умови відсутності у зазначених споживачів укладених з 1 квітня 2019 р. договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником; врегулювати питання щодо заборгованості за електричну енергію перед державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, яка виникла у зазначених споживачів, шляхом укладення договорів про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на 1 квітня 2019 р. за договором постачання електричної енергії “останньої надії»; 2) укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма вугледобувними підприємствами державної форми власності або господарськими товариствами з видобутку вугілля, 100 відсотків акцій яких належать державі, за умови відсутності у зазначених підприємств (господарських товариств) укладених з 1 липня 2019 р. договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

За даними АТ «ДТЕК Одеські електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», ТОВ «Трансбуд-проект» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 24.06.2022 року, що підтверджено листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 24.06.2022р. № 101/19/03-2309 (Т. 1, а.с. 101-102).

В п. 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник “останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

За положеннями ч. 11 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник “останньої надії» зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Так, з 27.12.2018 року на виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; додаток 1 до договору Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».

Відповідно до ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 до договору Комерційна пропозиція № 5, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

При цьому позивач пояснив, що постачання електричної енергії ТОВ «Трансбуд-проект» здійснювалось ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», яким було встановлено збільшений строк постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Однак, наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 року № 307, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.10.2023 за № 1859/40915 та який був оприлюднений 06 грудня 2023 року в Офіційному віснику України за № 98, Наказ № 148 визнано таким, що втратив чинність. Тому постачання електричної енергії Відповідачу постачальником «останньої надії» здійснювалось до 06.12.2023 року включно.

Суд з'ясував, що у період споживання електричної енергії ТОВ «Трансбуд-проект» діяли:

- Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» з періодом дії з 01.11.2021 року (Т. 1, а.с. 20-24);

- Комерційна пропозиція № 6 від 09.06.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» з періодом дії з 01.07.2023 року (Т. 1, а.с. 25-30);

- Комерційна пропозиція № 7 від 11.10.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» з періодом дії з 01.11.2023 року (Т. 1, а.с. 31-36).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до п. 3.3 договору умови надання послуг “останньої надії» споживачу повинні передбачати наступне:

- ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;

- споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.

В п. 3.5 договору встановлено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про:

- ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб);

- право споживача змінити постачальника.

Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.

Відповідно до п. 3.6 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Згідно з п. 3.7 договору у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником “останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», яка є додатком до цього договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

Згідно з п. 5.3 договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.

В п. 5.6 договору передбачено, що інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

Відповідно до п. 5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно п. 4 комерційних пропозицій, що діяли протягом періоду споживання електричної енергії відповідачем, споживач повинен оплатити виставлений постачальником рахунок протягом 5 банківських днів від дня отримання рахунка.

Згідно з п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.11 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені.

Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором.

Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 7.4. комерційних пропозицій, що діяли протягом періоду споживання електричної енергії відповідачем, визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.12 договору у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.

Положеннями п.п. 2 п. 6.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі:

- порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;

- відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

В п. 9.3 договору зазначено, що постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв'язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ.

Згідно з п. 9.6 договору постачальник не несе відповідальності за припинення споживачем дії цього договору у разі неприйняття споживачем своєчасно повідомлених постачальником (у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник “останньої надії») змін до цього договору, що викликані змінами регульованих складових ціни та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.

В п. 13.1 договору зазначено, що договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Отже, відповідач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у вказаному договорі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії позивачем подано до матеріалів справи звіти АТ “ДТЕК Одеські електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника ДПЗД “Укрінтеренерго» (Т. 1, а.с. 103-210; Т. 2, а.с. 1-35).

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

На виконання зазначеного договору та на підставі отриманих від ОСР даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, позивачем складено та направлено відповідачу:

- рахунок № 000035565406/13/О06/32477 від 25.07.2022р. та Акт № 024966 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2022р. від 30.06.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 11 333 кВт.*год., на суму 43 555,03 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 25.07.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О07/32734 від 10.08.2022р. та Акт № 025223 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період липень 2022р. від 31.07.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 37 444 кВт.*год., на суму 142 169,63 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 10.08.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О08/33900 від 19.09.2022р. та Акт № 026495 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2022р. від 31.08.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 59 017 кВт.*год., на суму 253 985,33 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 20.09.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О09/34823 від 07.10.2022р. та Акт № 027402 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2022р. від 30.09.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 53 968 кВт.*год., на суму 259 468,64 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 13.10.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О10/35861 від 08.11.2022р. та Акт № 028440 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2022р. від 31.10.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 57 734 кВт.*год., на суму 324 334,60 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 13.11.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О11/37117 від 12.12.2022р. та Акт № 029683 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2022р. від 30.11.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 40 794 кВт.*год., на суму 234 252,85 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 14.12.2022 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О12/39283 від 10.01.2023р. та Акт № 031883 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2022р. від 31.12.2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 31 953 кВт.*год., на суму 178 481,78 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 12.01.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О01/40608 від 09.02.2023р. та Акт № 033074 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2023р. від 31.01.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 46 873 кВт.*год., на суму 283 503,65 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 13.02.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О02/43081 від 08.03.2023р. та Акт № 035517 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2023р. від 28.02.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 41 342 кВт.*год., на суму 260 254,18 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 08.03.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О03/45358 від 10.04.2023р. та Акт № 037808 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2023р. від 31.03.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 59 219 кВт.*год., на суму 357 136,76 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 11.04.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О04/46877 від 08.05.2023р. та Акт № 039279 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період квітень 2023р. від 30.04.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 67 199 кВт.*год., на суму 365 481,65 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 10.05.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О05/49061 від 12.06.2023р. та Акт № 041456 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період травень 2023р. від 31.05.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 63 694 кВт.*год., на суму 316 251,41 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 12.06.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О06/50460 від 10.07.2023р. та Акт № 042835 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період червень 2023р. від 30.06.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 64 004 кВт.*год., на суму 303 373,58 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 10.07.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О07/51594 від 09.08.2023р. та Акт № 043957 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період липень 2023р. від 31.07.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 67 544 кВт.*год., на суму 343 472,59 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 09.08.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О08/52929 від 12.09.2023р. та Акт № 045296 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2023р. від 31.08.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 70 847 кВт.*год., на суму 416 247,95 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 12.09.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О09/54453 від 10.10.2023р. та Акт № 046814 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023р. від 30.09.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 77 841 кВт.*год., на суму 518 790,02 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 10.10.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О10/55770 від 08.11.2023р. та Акт № 048109 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023р. від 31.10.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 60 916 кВт.*год., на суму 384 252,53 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 08.11.2023 р.;

- рахунок № 000035565406/13/О11/57869 від 08.12.2023р. та Акт № 050186 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2023р. від 30.11.2023 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 79 214 кВт.*год., на суму 540 411,22 грн. (з ПДВ), які було направлено на електронну пошту Відповідачу 08.12.2023 р.

Отже, як свідчать матеріали справи, з червня 2022 р. по листопад 2023 р. позивач поставив, а відповідач спожив 990 936 кВт*год електричної енергії загальною вартістю 5 525 423,40 грн.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що відповідач, будучи обізнаним про обсяг, вартість спожитої ним електричної енергії та необхідність її оплати, станом на момент звернення до суду позивачем із позовною заявою не здійснив відповідних розрахунків.

Отже, прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків - відповідно до положень п. 4 діючих під час споживання відповідачем електричної енергії комерційних пропозицій.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відтак, суд доходить висновку про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати за поставлену з 24.06.2022 по 30.11.2023 року електричну енергію на суму 5 525 423,40 грн, адже докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні. Несплатою позивачу вказаної суми за спожиту електричну енергію у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 525 423,40 грн основного боргу.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4. комерційних пропозицій, позивач нарахував та заявив до стягнення у даній справі 750 376,00 грн інфляційних втрат та 1 281 721,34 грн 15% річних.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та відсотків річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Пунктом 7.4. комерційних пропозицій, що діяли протягом періоду споживання електричної енергії відповідачем, визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15% річних (Т. 1, а.с. 95), суд встановив його правильність та обґрунтованість.

Відповідач просить зменшити нараховані позивачем відсотки річних з 15% до 3%, покликаючись на загальні засади цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність), відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також на те, що таке зменшення не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, яку у відзиві просить врахувати відповідач, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Наведеного висновку, на який посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Так, у справі № 902/417/18, врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних. Тобто, у постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18.

У постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Однак у справі № 686/7081/21 суди таких обставин, за яких можливе зменшення суми процентів річних, не встановили.

При цьому, у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

У якості підстав для такого зменшення наводить наступні:

- укладання договору із постачальником «останньої надії» є фактично вимушеною дією відповідача з огляду на припинення постачання електричної енергії попереднім постачальником;

- спірний період споживання припадає на початок військових дій та введення воєнного стану;

- факти військової агресії, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування;

- відсотки річних не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат;

- стягнення 3 % річних виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника;

- необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором;

- пп. 15 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану". Відповідно до вказаного положення, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії, між учасниками ринку електричної енергії».

З приводу вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Насамперед варто зауважити, що відсотки річних не є штрафними санкціями в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а отже посилання відповідача на пп. 15 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану є безпідставними.

Дійсно, введення воєнного стану та військові дії є загальновідомими обставинами, проте, саме лише посилання на такі обставини, без надання доказів їх впливу на конкретні правовідносини, на переконання суду, не є достатнім для реалізації дискреційного права суду на зменшення розміру відсотків річних.

Так, відповідач не надає жодних доказів, які б свідчили про те, що порушення грошового зобов'язання сталося через наведені ним обставини.

Відповідач посилається на приєднання до договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» як на вимушену міру. При цьому не надає суду документи фінансово-господарської звітності за період з 2022 по 2023 роки з негативним фінансовим результатом, які б підтверджували відповідні доводи сторони щодо складного фінансового становища в призмі вимушеності кроку для укладення договору з позивачем.

Отже, у даній справі суд не встановив виняткових обставин для зменшення відсотків річних, а наведені відповідачем доводи, без надання доказів на їх обґрунтування, на переконання суду, не можуть бути підставою для такого зменшення.

Також відповідач не довів, що стягнення саме 15% річних, розмір яких встановлено п. 7.4. комерційної пропозиції, призведе до погіршення фінансового стану підприємства або його банкрутства.

Крім того, відповідачем не доведено вчинення ним усіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов'язань за договором та, відповідно, недопущення прострочення строків оплати.

З урахуванням оцінки балансу інтересів сторін при вирішенні питання зменшення відсотків річних, суд зазначає, що відсутність обставин понесення позивачем збитків у зв'язку з порушенням строків оплати, не є єдиною та/або обов'язковою умовою для висновку про можливість застосування правового механізму зменшення відсотків річних. Натомість вирішення цього питання здійснюється на підставі оцінки усієї сукупності обставин, що надають можливість визначити винятковість випадку для зменшення відсотків річних з врахуванням інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Суд зауважує, що законодавство встановлює можливість (однак не обов'язок) зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру відсотків річних, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

Наведені відповідачем аргументи не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття ним будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з оплати електричної енергії в межах договірних строків.

Водночас суд враховує, що позивачем у цій справі взагалі не нараховувалась неустойка.

Отже, з огляду на конкретні обставини цієї справи, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, баланс інтересів сторін, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 750 376,00 грн інфляційних втрат та 1 281 721,34 грн 15% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Суд також ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Вказане клопотання відповідач мотивує складним фінансовим становищем підприємства, введенням в Україні воєнного стану, обстрілами об'єктів енергетичної інфраструктури.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Особа, яка подала заяву про розстрочення або відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, відповідач не додав до заяви жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається в обґрунтування наявності підстав для отримання розстрочки.

Тяжке фінансове становище не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Ризики підприємницької діяльності несе суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

При цьому, як вже було зазначено, відповідач не надає суду документи фінансово-господарської звітності за період з 2022 по 2023 роки з негативним фінансовим результатом, які б підтверджували відповідні доводи сторони щодо складного фінансового становища.

Разом з тим, суд критично відноситься до посилань відповідача на зменшення доходів та фінансову навантаженість, які викликані збройною агресією, як на підставу для розстрочення виконання рішення, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для надання розстрочки. Обставини впливу воєнного стану та збройної агресії на спроможність виконання зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Отже, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 90 690,25 грн на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУД-ПРОЕКТ» (65047, Одеська обл., м. Одеса, пров. Іспанський, буд. 1, корпус 1, приміщення 1; код ЄДРПОУ 35565406) про стягнення 7 557 520,74 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУД-ПРОЕКТ» (65047, Одеська обл., м. Одеса, пров. Іспанський, буд. 1, корпус 1, приміщення 1; код ЄДРПОУ 35565406) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) 5 525 423,40 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 750 376,00 грн інфляційних втрат, 1 281 721,34 грн 15% річних, 90 690,25 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБУД-ПРОЕКТ» про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24 березня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 03 квітня 2025 р.

Суддя Р.В. Волков