65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/632/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЄКОН-УКРАЇНА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ОПТ»
про стягнення 830633,90 грн
До суду 21.02.2025 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЄКОН-УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ОПТ" про стягнення 830633,90 грн заборгованості за договором поставки № 30 від 06.05.2021 та судових витрат. В позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 50000грн. Також позивач додав до позовної заяви докази витрат на правничу допомогу: Договір від 17.01.2025 № 17/01/25, укладений між позивачем та адвокатом Даниловим С.А., та підписаний сторонами акт наданих послуг від 14.02.2025 на суму 15000грн (складання претензії 5200грн та складання позовної заяви 9800грн).
Ухвалою від 24.02.2025 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заяви із запереченнями (в разі наявності) проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 24.02.2025, відзиву на позовну заяву відповідач не надав суду.
Рішенням від 02.04.2025 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
03.04.2025 позивач подав заяву про стягнення з відповідача 15000грн витрат на правничу допомогу, надавши повторно суду Договір від 17.01.2025 № 17/01/25, укладений між позивачем та адвокатом Даниловим С.А., та підписаний сторонами акт наданих послуг від 14.02.2025 на суму 15000грн (складання претензії 5200грн та складання позовної заяви 9800грн).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд враховує, що докази витрат на правничу допомогу в сумі 15000грн були надані позивачем до позовної заяви. Відповідач відзиву, як і заперечень щодо суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15000грн, не надав.
Розглянувши заяву позивача про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Позивач просить стягнути з відповідача 15000грн витрат на правову допомогу.
До позовної заяви позивачем було додано копію договору про надання правничої допомоги від 17.01.2025 № 17/01/25, укладений між позивачем та адвокатом Даниловим С.А., за умовами якого позивач доручив, а адвокат зобов'язався надати правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з ТОВ «АВАНГАРД-ОПТ».
Згідно з п. 1.2.2 договору вартість послуги зі складання позовної заяви становить від 9800грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву подано через підсистему Електронний суд адвокатом Даниловим С.А., на підтвердження повноважень якого надано довіреність від 17.01.2025 (а.с. 42) свідоцтво про право на адвокатську діяльність.
Крім того, до позовної заяви додано підписаний позивачем та адвокатом акт наданих послуг від 14.02.2025 на загальну суму 15000грн, з яких - складання претензії 5200грн та складання позовної заяви 9800грн.
В матеріалах справи є претензія позивача від 23.01.2025, підписана адвокатом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 15000грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому такі витрати повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Суд зазначає, що витрати на правничу допомогу щодо складання претензії не відповідають критерію необхідності та не є пов'язаними з розглядом справи № 916/632/25.
Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову
В цій справі позовні вимоги про стягнення коштів були обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язань за договором поставки щодо оплати отриманого товару. Таким чином, в даному випадку пред'явлення претензії до того, як позивач звернеться до суду з позовом, не є обов'язковим. Як вбачається з рішення суду, на перебіг справи претензія не вплинула.
Отже і витрати позивача на правничу допомогу щодо складання претензії не є необхідними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, то за загальним правилом витрати позивача на правничу допомогу в сумі 9800грн покладаються на відповідача. В задоволенні решти заяви - суд відмовляє через те, що вони не є необхідними та не пов'язані із розглядом справи.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЄКОН-УКРАЇНА» про стягнення 15000грн витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ОПТ" (код 43331493, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЄКОН-УКРАЇНА» (код 38199527, м. Дніпро, вул. Будівельників, 23, оф. 301) 9800грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/632/25 в Господарському суді Одеської області.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено та підписано 03.04.2025
Суддя В.В. Литвинова