65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5165/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1)
до відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9)
про повернення земельної ділянки
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін:
від позивача: Дзюбенка С.М. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача: Поліщук О.Г. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: не з'явився.
Судове засідання 31.03.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
1. Короткий зміст позовних вимог
20.11.2023 Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Кароліно-Бугазька сільрада, позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (далі - ДП «БДМТП», відповідач) з урахуванням заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 29.02.2024 (вх. № 8620/24 від 01.03.2024), з наступними вимогами:
1) стягнути з ДП «БДМТП» на користь Кароліно-Бугазької сільради грошові кошти у розмірі 38 537, 55 грн, які включають в себе суму боргу у розмірі 8801, 04 грн, 3 % річних у розмірі 5821, 27 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 915, 24 грн;
2) розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10.09.2014 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільрада та ДП «БДМТП», зареєстрований в реєстрі за № 2223;
3) зобов'язати ДП «БДМТП» повернути Кароліно-Бугазькій сільраді земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 (суддя - Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, позов задоволено частково; розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 10.09.2014 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільрада, та ДП «БДМТП», зареєстрований в реєстрі за № 2223; стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Кароліно-Бугазької сільради 8801, 04 грн - суми основного боргу, 5821, 27 грн - 3 % річних, 23 915, 24 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 5368, 00 грн.; відмовлено в задоволенні позову Кароліно-Бугазької сільради до ДП «БДМТП» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України в частині зобов'язання ДП «БДМТП» повернути Кароліно-Бугазькій сільраді земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2024 касаційну скаргу Кароліно-Бугазької сільради задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/5165/23 в частині відмови у позові про повернення Кароліно-Бугазькій сільраді земельної ділянки площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий берег, 93, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду, скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 прийнято справу № 916/5165/23 до свого провадження; призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 24.02.2025 судом оголошено протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, у зв'язку з чим оголошено перерву до 10.03.2025 до 15 год. 00 хв. у відповідності до ст. 216 ГПК України, про що оформлено відповідну ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання у відповідності до ч. 5 ст. 233 ГПК України.
Відповідач у додаткових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 06.02.2025 (вх. № 4221/25 від 06.02.2025), просив закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Зазначив про закінчення 24.09.2024 терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.09.2014 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є позивач, та відповідачем, та про його зняття з реєстрації даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно даних Державного земельного кадастру власником земельної ділянки за кадастровим номером 5110300000:02:012:0137 на даний час є територіальна громада смт Затока в особі Затоківської селищної ради, тобто земельна ділянка перебуває в комунальній власності. Переоформлення земельної ділянки за собою як правонаступником Затоківської селищної ради, позивач до цього часу не здійснив. Відповідач, згідно даних Державного земельного кадастру, на даний час не має жодного правового відношення до цієї земельної ділянки, проте враховуючи, що на ній розташовані об'єкти, що є державною власністю, вважає, що у нього наявне право зміни права власності земельної ділянки з комунальної на державну.
Зазначає, що зважаючи на обставини, які мають місце на момент повторного розгляду справи Господарським судом Одеської області, рішення щодо примусового повернення земельної ділянки позивачу не може бути виконане відповідачем за незалежних від нього обставин, зокрема: остання і так фактично перебуває у комунальній власності, строк дії договору оренди закінчився 10.09.2024, з цих підстав його знято з реєстрації, жодних офіційних даних щодо прав відповідача на цю земельну ділянку немає; фактичне звільнення земельної ділянки та припинення користування нею неможливе, оскільки на ній розташовані (добудовані як капітальні споруди в період дії договору оренди) об'єкти нерухомого майна, що належать державі, вона сформована з присвоєнням кадастрового номеру та з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Прибой» (база відпочинку «Прибой» знаходиться на праві господарського відання та обліковується на балансі у відповідача).
Звертає увагу суду, що зазначена земельна ділянка фактично за актом приймання-передачі відповідачу не передавалась, дані про що наявні в матеріалах справи.
Зазначає, що договором оренди не передбачено, в який спосіб відповідач має повернути земельну ділянку; встановити її, не гірший стан в порівнянні з тим, у якому орендар її одержав в оренду, з урахуванням відсутності акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, неможливо. На думку відповідача, право на земельну ділянку позивача, зокрема на час повторного розгляду справи Господарським судом Одеської області, будь-яким чином не порушене і захисту в судовому порядку не підлягає.
Щодо закриття провадження у справі
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Верховний Суд зазначає, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову необхідно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Тобто, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Господарський суд установив, що предмет спору - земельна ділянка площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, на даний момент позивачу (як власнику) відповідачем (як користувачем без достатньої правової підстави після розірвання договору оренди в судовому порядку) не передана.
Тобто, предмет спору існував як на момент звернення із позовною заявою, так і не припинив існування ані в процесі розгляду справи, ані на момент винесення рішення, що свідчить про наявність між сторонами неврегульованих питань.
Ураховуючи викладене, суд відмовляє відповідачу у клопотанні про закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
28.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява з письмовою промовою у дебатах (вх. № 10021/25 від 28.03.2025).
У судовому засіданні 31.03.2025 суд закінчив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення по справі, у зв'язку з чим оголосив перерву до 16 год. 30 хв.
31.03.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - Кароліно-Бугазької сільради.
У позовній заяві позивач посилається на положення п. 10.5. договору від 10.09.2014 оренди земельної ділянки, згідно якого в разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівняні з тим, в якому він одержав її в оренду; орендар не має право утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця. Також, вказує, що аналогічні положення, передбачені ст. 34 Закону України «Про оренду землі».
Позивачем надані додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 06.02.2025 (вх. № 4224/25 від 06.02.2025), в яких просить:
- задовольнити позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93 в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду;
- за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Вказує, що матеріалами справи підтверджується, що: 1) позивач є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в тому числі прав на земельну ділянку; 2) земельна ділянка є комунальною власністю та належить позивачу; 3) на земельній ділянці розміщена база відпочинку «Прибой», яка належить до державної власності; 4) рішення суду від 09.05.2024 не оскаржувалось учасниками справи в частині задоволення позову про розірвання договору оренди, а відтак набуло законної сили і договір оренди є розірваним.
Посилаючись на положення ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України, позивач зазначає, що в силу наведеної норми, правовою підставою для переходу до держави права власності на земельну ділянки має бути одночасно три умови: 1) держава набуває права власності на об'єкт нерухомості комунальної власності; 2) об'єкт нерухомості комунальної власності знаходиться на земельній ділянці комунальної власності; 3) рішення про передачу нерухомого майна із комунальної до державної власності має передбачати передачу права власності на земельну ділянку, на якій розміщений відповідний об'єкт, із зазначенням її кадастрового номера.
Вказує, що обставинами, які свідчать про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України є:
- на земельній ділянці розміщується об'єкт нерухомого майна (база відпочинку «Прибой»), яка перебуває в державній власності, а не в комунальній; в період орендних відносин щодо земельної ділянки (з 10.09.2014 по 10.09.2024) власник бази відпочинку «Прибой» не змінювався, а відбулась лише зміна органу управління відповідача із Міністерства інфраструктури на Фонд державного майна України; база відпочинку «Прибой» як була, так і залишалась в державній власності;
- перехід до держави права власності на земельну ділянку комунальної власності за приписами ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України можливий виключно у разі переходу до держави права власності на об'єкт нерухомого майна комунальної власності, що розміщений на такій земельній ділянці. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що на земельній ділянці розміщувались об'єкти нерухомого майна комунальної власності і вони були передані державі;
- передача нерухомого майна із комунальної власності в державну здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності», а саме на підставі рішення органу місцевого самоврядування, в даному випадку позивача; матеріали справи не містять доказів прийняття позивачем такого рішення, і таке рішення взагалі не могло бути прийнято, з огляду на відсутність на земельній ділянці нерухомості комунальної власності.
Позивач вказує, що з урахуванням того, що приписи ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, земельна ділянка не вибувала із його власності (комунальної власності) та не переходила до державної власності.
Зазначає, що враховуючи, що земельна ділянка належить позивачу на праві комунальної власності та перебувала у користуванні відповідача на підставі договору оренди, який є розірваним, неодмінним є обов'язок відповідача повернути земельну ділянку позивачу.
Доводи відповідача - ДП «БДМТП».
У відзиві від 15.12.2023 на позовну заяву (вх. № 457793/23 від 18.12.2023) ДП «БДМТП» заперечує проти позовної вимоги про зобов'язання його повернути земельну ділянку Кароліно-Бугазькій сільраді. При цьому, посилається на норми ч. ч. 3, 7 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 08.09.2021 № 1720-IX, згідно з якими, у разі набуття державою права власності на об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці комунальної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до держави без зміни її цільового призначення. Вказує, що порядок передачі та повернення земельної ділянки в/з оренди, договором не визначено.
За твердженням відповідача, у разі розірвання договору оренди, позивач втрачає право власності на земельну ділянку щодо якої виникає право державної власності, а у ДП «БДМТП» виникає право державної реєстрації права постійного користування нею.
Відповідач у додаткових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 06.02.2025 (вх. № 4221/25 від 06.02.2025), просив врахувати його доводи та об'єктивні обставини відсутності порушеного права позивача, що підлягає захисту, при прийнятті відповідного судового рішення; закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПКУ України.
Відповідач у заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 28.03.2025 (вх. № 10021/25 від 28.03.2025) з письмовою промовою у судових дебатах вказує, що механізм передачі (повернення) земельної ділянки в оренду/з оренди, як і процедура обстеження земельної ділянки з метою визначення її стану, умовами договору від 10.09.2014 оренди земельної ділянки не передбачені; акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки в оренду/з оренди також умовами договору оренди не передбачений та сторонами такий акт не складався і в матеріалах справи відсутній. Зазначає, що позивач після набуття статусу правонаступника обстеження земельної ділянки не здійснював, її стан не визначав і не ініціював такі питання перед відповідачем; право власності на земельну ділянку за Кароліно-Бугазькою селищною радою до цього часу позивачем не зареєстровано в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; власником земельної ділянки до цього часу є Затоківська селищна рада. Повідомляє, що згідно даних земельного кадастру, відповідач також не має будь-яких прав на цю земельну ділянку, в тому числі такого похідного права як право оренди. Щодо фактичного володіння земельною ділянкою, зазначає, що її цільове використання визначене саме «для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Прибой", яка належить відповідачу на праві господарського відання, обліковується у нього на балансі і входить до складу ЄМК, що наразі проданий в процедурі приватизації. Припинити фактичне користування земельною ділянкою, відповідач фізично не в змозі, оскільки він зобов'язаний утримувати та обслуговувати майно, яке щільно розташоване на цій земельній ділянці. Вважає, що вимога позивача про фактичне повернення йому земельної ділянки в стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду, ставить відповідача у стан правової невизначеності, неясності і незрозумілості поведінки відповідача та не може бути реалізована останнім на практиці; вважає, що право відповідача щодо власності на зазначену земельну ділянку не порушене, тому просить суд закрити провадження у справі.
Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.
У поясненнях від 15.02.2024 (вх. № 7462/24 від 23.02.2024 ) Фонд державного майна України просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи та заперечення третьої особи аналогічні наведеним відповідачем у заявах по суті справи.
Будь-яких пояснень щодо позову з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 17.12.2024, третьою особою не надано.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.10.2012 Затоківською селищною радою прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки ДП «БДМТП» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Прибой" за адресою: бул. Золотий берег, 93 Лиманський р-н смт Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області" № 1033, за змістом якого затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земельної ділянки, надано її в оренду ДП «БДМТП» терміном на 10 років, надано ДП «БДМТП» дозвіл на замовлення технічної документації зі складання договорів, вказано про необхідність укладення з ДП «БДМТП» договорів оренди земельних ділянок терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Прибой" за адресою: бул. Золотий берег, 93 в Лиманському р-ні смт Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області", загальною площею 1,1083 га, зокрема: ділянка № 1 площею 0,7349 га, з них під пісками 0,3708 га, під спорудами 0,0027 га, під проїздами, проходами та площадками 0,1763 га, під капітальною забудовою 0,1204 га, під тимчасовою забудовою 0,0648 га; ділянка № 2 площею 0,3734 га, з них під пісками 0,1765 га, під проїздами, проходами та площадками 0,0777 г, під тимчасовою забудовою 0,0289 га, під зеленими насадженнями 0,0289 га.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2023 № 349857474 державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Алексєєнко В.А. 01.08.2014 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 6579042 про право власності територіальної громади смт Затока в особі Затоківської селищної ради на частку у розмірі 1/1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, площею 0,7349 га, цільове призначення для експлуатації та обслуговування бази відпочинку "Прибой", адреса: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, бул. Золотий берег, буд. 93.
10.09.2014 між Затоківською селищною радою (орендодавець) та ДП «БДМТП» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., за реєстровим номером 2223, п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець на підставі рішень Затоківської селищної ради від 05.10.2012 № 1033, від 22.06.2014 № 2024 надає, а орендар приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку площею 0,7349 га, категорія земель: землі рекреаційного призначення, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: піски (включаючи пляжі) 0,3708 га, капітальна одноповерхова 0,1204 га, тимчасова 0,0664 га, під спорудами 0,0027 га, під проїздами, проходами та площадками 0,1763 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровській, смт Затока, Лиманський р-н, бул. Золотий берег № 93. Згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведено державну реєстрацію права власності 01.08.2014, номер запису про право власності: 6579042, та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 424340251103.
Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому порядку згідно з доданим планом (схемою) земельної ділянки (п. 1.1. договору).
Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання, для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Прибой» (п. 2.1. договору).
Орендарю надається право проводити реконструкцію будівель, капітальний ремонт будівель і споруд, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання при наявності узгодженої проектно-планувальної документації згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2. договору).
Договір укладається на термін десять років, починаючи з дати його реєстрації (п. 2.3 договору).
Орендована земельна ділянка передається орендарю з моменту підписання цього договору (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 5.1 договору в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівняні з тим, в якому він одержав її в оренду.
Поліпшення стану земельної ділянки, проведене орендарем без згоди орендодавця, відшкодуванню не підлягають, а орендар відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі, якщо орендована земельна ділянка внаслідок дій орендаря набула техногенного забруднення.
Відповідно до п. 10.5. договору у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку в належному стані. Орендар не має право утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.
Згідно відомостей про земельні ділянки, наданих відповідачем, форма власності земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, комунальна; підстава на право користування - договір оренди земельної ділянки від 10.09.2014 № 2223, строк дії договору - 10.09.2024.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.01.2023 № 320520373 форма власності об'єкту нерухомого майна будівель та споруд бази відпочинку «Прибой», розташованих за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський район, смт Затока, бульвар Золотий беріг, 93, - державна, власник: Фонд Державного майна України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 (суддя - Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024, позов задоволено частково; розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 10.09.2014 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільрада та ДП «БДМТП», зареєстрований в реєстрі за № 2223; стягнуто з ДП «БДМТП» на користь Кароліно-Бугазької сільради 8801, 04 грн - суми основного боргу, 5821, 27 грн - 3 % річних, 23 915, 24 грн - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 5368, 00 грн.; відмовлено в задоволенні позову Кароліно-Бугазької сільради до ДП «БДМТП» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України в частині зобов'язання ДП «БДМТП» повернути Кароліно-Бугазькій сільраді земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2024 касаційну скаргу Кароліно-Бугазької сільради задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/5165/23 в частині відмови у позові про повернення Кароліно-Бугазькій сільради земельної ділянки площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий берег, 93, в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду, скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Таким чином, договір від 10.09.2014 оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області і ДП «БДМТП» розірваний за рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024, яке набрало законної сили 10.09.2024 у відповідності до ст. 241 ГПК України.
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 06.02.2025 суб'єктом права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, площею 0, 7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, є територіальна громада смт Затока в особі Затоківської селищної ради.
У судовому засіданні 31.03.2025 позивач стосовно способу повернення земельної ділянки послався на ст. 795 ЦК України та просив застосувати вказані положення ЦК України за аналогією; повідомив, що договір від 10.09.2024 оренди земельної ділянки був укладений за зразком типового договору від 31.03.2004.
5. Позиція суду.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124). Водночас, саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
За змістом статей 1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Отже, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом.
У постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
Обов'язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід'ємно пов'язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. А тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов'язок повернути земельну ділянку орендодавцю. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, з набранням законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди у сторін припиняються зобов'язання за договором оренди землі та у відповідача виникає обов'язок повернення земельної ділянки, встановлений нормами ст. 34 Закону України «Про оренду землі», невиконання якого передбачає, зокрема, відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21.
Ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За пунктом «б» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«Вимога позивача про повернення земельної ділянки до земель запасу є похідною від вимоги про розірвання Договору оренди. Аналогічно як і вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на вказаній земельній ділянці, є похідною від двох перших. Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.
За пунктом "б" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.
Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці.
Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, по-перше, відповідає змісту статті 152 Земельного кодексу України та умовам Договору оренди, по-друге, означає приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням».
За змістом ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття державою права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва комунальної власності, розміщений на земельній ділянці комунальної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до держави без зміни її цільового призначення. У разі якщо у власності територіальної громади перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до держави переходить право власності на таку частку. Вимоги цього абзацу не поширюються на земельні ділянки комунальної власності, які відповідно до закону не можуть передаватися у державну власність.
Наведені положення стосуються переходу прав на земельну ділянку комунальної власності у разі набуття державою права власності на об'єкт нерухомого майна комунальної власності, тобто коли мала місце зміна правового режиму майна, розташованого на такій земельній ділянці.
Ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, пункті 54 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 921/309/18, пункті 26 постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 906/565/18).
Ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив.
Договір від 10.09.2014 оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області і ДП «БДМТП», розірвано за рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024, яке набрало законної сили 10.09.2024 у відповідності до ст. 241 ГПК України.
Також, встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 10.09.2014 закінчився 10.09.2024 у відповідності до його п. 2.3.
За умовами договору оренди земельної ділянки в разі розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду (п. п. 5.1., 10.5.).
У зв'язку з розірванням договору оренди, правові підстави для зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0137 відсутні.
Тобто, право користування земельною ділянкою відповідача припинилось.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку з повернення земельної ділянки орендодавцеві як після розірвання договору оренди у судовому порядку, так і після закінчення строку його дії. Відповідачем також не надано доказів про вчинення дій направлених на укладення нового договору оренди з позивачем, як з власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0137 в порядку правонаступництва всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради, що встановлено матеріалами справи і сторонами не заперечується (т.3, а.с. 48).
Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, не сплачуючи власникові плати за землю, вважаючи, що діє правомірно, оскільки на даній земельній ділянці розташована база відпочинку "Прибой", яка належить відповідачу на праві господарського відання, обліковується у нього на балансі і входить до складу ЄМК, а цільове призначення земельної ділянки визначено саме для її експлуатації та обслуговування. Тому відповідач вважає, що оскільки він сплачує земельний податок за користування цією земельною ділянкою, не можна вважати, що він нею користується безоплатно.
Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що з моменту розірвання (та, одночасно, припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено), відповідач користується спірною земельною ділянкою за відсутності на те правових підстав.
Установивши обставини розірвання договору оренди (а також і закінчення строку дії договору, на який він укладався) та невиконання відповідачем як орендарем свого обов'язку з повернення об'єкта оренди його власнику, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику, що прямо випливає з обов'язків орендаря передбачених як нормами чинного законодавства, так і положеннями договору.
При цьому, за результатами розгляду справи судом не встановлено обставин зміни правового режиму нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, та, відповідно зміни його власника, натомість встановлено, що державна реєстрація права власності на майно за державою в особі Фонду державного майна України відбулася у зв'язку зі зміною управителя цілісного майнового комплексу ДП «БДМТП» - з Міністерства інфраструктури України на Фонд державного майна України, тоді як зміна органу управління державного підприємства не свідчить про зміну виду (форми) права власності на майно, а відтак підстави для набуття відповідачем права на земельні ділянки в порядку приписів ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України відсутні.
Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, не вирішуючи долю нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися, а порушень використання цільового призначення земельної ділянки за результатами розгляду справи не встановлено, відкидає доводи відповідача щодо неможливості повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:012:0137 у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду, оскільки такі доводи є помилковими та такими, що не ґрунтуються на приписах ст. 41 Конституції України, положеннях ЦК України про речові права на чуже майно, положеннях ЦК України, ГК України що регулюють правовідносини у сфері оренди землі, ст. 34 Закону України «Про оренду землі», умовах договору оренди земельної ділянки від 10.09.2014, оскільки вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі, а інші правові підстави для продовження користування відповідачем спірною ділянкою відсутні. Крім того, зважаючи, що підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку було систематичне невнесення відповідачем орендної плати більше, ніж три роки поспіль, таке повернення земельної ділянки прямо передбачено законом.
Тобто, у зв'язку з розірванням договору оренди землі від 10.09.2014 у судовому порядку, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути йому земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93 в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду (цільове призначення якої: «для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Прибой») - є обґрунтованою на положеннях закону та договору.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кароліно-Бугазької сільради про повернення орендованої земельної ділянки слід задовольнити відповідно до викладеної в позові вимоги позивача з визначенням у рішенні конкретизованого способу захисту відповідно до ст. 5 ГПК України.
За змістом ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд, з урахуванням обставин справи, пояснень позивача стосовно конкретизації, як саме має бути усунене порушення, встановлене судом, зазначає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу спірну земельну ділянку з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, не гірший, ніж було передбачено договором оренди земельної ділянки від 10.09.2014 станом на день його підписання, оскільки саме з моменту підписання договору відповідно до положень п. 4.1 орендована земельна ділянка передавалася орендарю у користування. При цьому, вона має бути придатна для можливості її подальшого несільськогосподарського використання відповідно до її цільового призначення, а саме: для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Прибой», що узгоджується з положеннями розділів 1, 2, 5 договору.
Згідно зі ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання. Ураховуючи, що рішення суду має бути законним, обґрунтованим, чітким, зрозумілим, а спосіб захисту ефективним та таким, що відповідає змісту відновлюваного права, зважаючи на дефекти договору, який укладався понад 10 років тому, встановлені під час розгляду даної справи в частині невизначеності порядку повернення земельної ділянки в разі припинення або розірвання договору, суд при ухваленні рішення та визначенні порядку його виконання, виходить із усталеної практики, що ґрунтується на системному аналізі положень законодавства, що зазвичай застосовується в орендних правовідносинах, та визначає спосіб повернення земельної ділянки відповідачем позивачу шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі.
Суд також зазначає, що інші доводи відповідача на результат вирішення спору не впливають та висновків суду не спростовують.
За результатами вирішення спору шляхом задоволення позову в цьому випадку не відбувається зміна приналежності спірного майна, а захищаються інтереси власника землі у зобов'язально-правовій формі, а саме у формі обов'язку орендаря повернути об'єкт оренди після розірвання договору у зв'язку з відсутністю правових підстав для подальшого користування нею.
Право власності позивача (як власника спірного майна) на вільне володіння, користування та розпорядження на власний розсуд своїм майном у відповідності до вимог чинного законодавства, що гарантоване Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами і нормативно-правовими актами, не може бути обмежено у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, який не вчиняє дій, передбачених умовами договору та вимогами законодавства щодо повернення земельної ділянки з користування.
Щодо розподілу судового збору
Ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ідентифікаційний код: 01125689) повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, ідентифікаційний код: 04527307) шляхом підписання акту приймання-передачі земельну ділянку площею 0,7349 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0137, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Лиманський район, бульвар Золотий беріг, 93, в належному стані, що придатний для подальшого її використання за цільовим призначенням.
3. Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, ідентифікаційний код: 01125689) на користь Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1, ідентифікаційний код: 04527307) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 03 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко