"02" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/233/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 4; код ЄДРПОУ 31712836)
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» (67843, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Польова, буд. 6; код ЄДРПОУ 30699815)
про стягнення 1 020 498,89 грн,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» про стягнення 1 020 498,89 грн, з яких: 571 865,15 грн основного боргу; 139 223,40 грн пені; 15 831,45 грн 3% річних; 228 746,06 грн штрафу; 64 832,83 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається не неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 18/12-ДБ від 18.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою від 29.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/233/25, яку з урахуванням клопотання позивача постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення йому ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана відповідачем 30.01.2025, про що у матеріалах справи наявна відповідна довідка про доставку електронного документа (а.с. 40).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
18.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» як продавцем та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» як покупцем укладено Договір № 18/12-ДБ (далі - Договір; а.с. 8-9), згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та відвантажити погодженими партіями Продукцію (надалі - товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Найменування, кількість та вартість товару, а також строк його оплати сторони узгодили у відповідних специфікаціях, які є додатками до Договору.
Так, 18.12.2023 сторони підписали Додаток № 1-33Р до Договору, згідно якого продавець зобов'язався продати та відвантажити, а покупець - прийняти та оплатити товар на загальну суму 223 031,99 грн, з терміном оплати до 31.12.2023 (а.с. 10).
19.12.2023 сторони підписали Додаток № 2-33Р до Договору, згідно якого продавець зобов'язався продати та відвантажити, а покупець - прийняти та оплатити товар на загальну суму 78 049,62 грн, з терміном оплати до 31.12.2023 (а.с. 11).
30.01.2024 сторони підписали Додаток № 3-33Р до Договору, згідно якого продавець зобов'язався продати та відвантажити, а покупець - прийняти та оплатити товар на загальну суму 270 783,54 грн, з терміном оплати до 01.04.2024 (а.с. 11).
Ціна товару, згідно п. 3.2. Договору (пп. «в»), у випадку підписання специфікації із зазначенням графіка оплати товару, має бути сплачена відповідно до вказаного графіка.
Обов'язок сплатити ціну товару з урахуванням встановленого п. 3.2. Договору строку сторони визначили в п. 6.7. Договору.
Згідно з п. 4.3. Договору за невиконання або неналежного виконання обов'язку, що передбачений в пункті 6.7. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було виконаним Покупцем.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений в п. 3 (умови оплати), Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40 % від вартості неоплаченого товару.
18.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату на суму 223 031,99 грн (а.с. 13).
Згідно з видатковою накладною № 814 від 19.12.2023 та товарно-транспортною накладною № Р814 від 19.12.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 223 031,99 грн (а.с. 14-15).
19.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату на суму 78 049,62 грн (а.с. 16).
За видатковою накладною № 815 від 21.12.2023 та товарно-транспортною накладною № Р815 від 21.12.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78 049,62 грн (а.с. 17-18).
30.01.2024 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату на суму 270 783,54 грн (а.с. 19).
Відповідно до видаткової накладної № 40 від 31.01.2024 та товарно-транспортної накладної № Р40 від 31.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 270 783,54 грн (а.с. 20-21).
У матеріалах справи наявний підписаний позивачем та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків за Договором за період з 01.01.2023 по 25.06.2024, згідно з яким по дебету позивача відображається заборгованість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» на загальну суму 571 865,15 грн (а.с. 22).
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 020 498,89 грн, з яких: 571 865,15 грн основного боргу; 139 223,40 грн пені; 15 831,45 грн 3% річних; 228 746,06 грн штрафу; 64 832,83 грн інфляційних втрат.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями частини ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов'язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов'язок продавця (постачальника) у передачі товару.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує господарську операцію з поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Суд встановив, що за видатковими накладними № 814 від 19.12.2023, № 815 від 21.12.2023 та № 40 від 31.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 571 865,15 грн.
Суд також з'ясував, що у кожній з трьох підписаних сторонами специфікацій, якими погоджено найменування, кількість та вартість товару, було визначено також і строк оплати відповідачем поставленого товару.
Так, товар за видатковою накладною № 814 від 19.12.2023 відповідач мав оплатити до 31.12.2023, за видатковою накладною № 815 від 21.12.2023 - до 31.12.2023, а за видатковою накладною № 40 від 31.01.2024 - до 01.04.2024.
Отже, строк оплати відповідачем поставленого товару є таким, що настав.
Наявність спірної заборгованості, яка додатково підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до матеріалів справи не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 571 865,15 грн основного боргу підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення у даній справі 15 831,45 грн 3% річних та 64 832,83 грн інфляційних втрат.
Щодо позову в цій частині суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних, суд виявив у ньому арифметичні та методологічні помилки, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01.01.2024 до 31.12.2024 223031.99 x 3 x 366 : 366 : 1003666 690,96
з 01.01.2025 до 15.01.2025 223031.99 x 3 x 15 : 365 : 10015274.97
з 01.01.2024 до 31.12.2024 78049.62 x 3 x 366 : 366 : 1003662 341,49
з 01.01.2025 до 15.01.2025 78049.62 x 3 x 15 : 365 : 1001596,23
з 02.04.2024 до 31.12.2024 270783.54 x 3 x 274 : 366 : 1002746 081,53
з 01.01.2025 до 15.01.2025 270783.54 x 3 x 15 : 365 : 10015333,84
Видаткова накладна, сума заборгованостіСума 3% річних
№ 814 від 19.12.2023 223 031,99 грн6 965,93 грн
№ 815 від 21.12.2023 78 049,62 грн2 437,72 грн
№ 40 від 31.01.2024 270 783,54 грн6 415,37 грн
Всього 3% річних 15 819,02 грн.
Щодо розрахунку за поставкою згідно видаткової накладної № 40 від 31.01.2024 суд зазначає, що позивач помилково починає здійснювати нарахування 3% річних з 01.04.2024, адже у специфікації (Додаток № 3-33Р до Договору) строк оплати було визначено до 01.04.2024.
З цього приводу суд зазначає, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 27.09.2022 у справі № 918/1195/21).
Таким чином, грошове зобов'язання за вказаною видатковою накладною слід вважати простроченим з 02.04.2024.
При цьому, згідно розрахунку позивача 3% річних нараховуються наступним чином:
- за видатковою накладною № 814 від 19.12.2023 позивачем нараховано 6 965,40 грн;
- за видатковою накладною № 815 від 21.12.2023 позивачем нараховано 2 435,80 грн;
- за видатковою накладною № 40 від 31.01.2024 позивачем нараховано 6 430,25 грн.
Відтак, зважаючи на встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором, з урахуванням здійсненого судом розрахунку 3% річних та виходячи з того, що суд згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 15 816,57 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд також виявив в ньому помилки щодо сукупного індексу інфляції за відповідні періоди, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок.
Період 1 та Період 2 (01.01.2024 - 31.12.2024)Індекс інфляції
Січень 2024100.40
Лютий 2024100.30
Березень 2024100.50
Квітень 2024100.20
Травень 2024100.60
Червень 2024102.20
Липень 2024100.00
Серпень 2024100.60
Вересень 2024101.50
Жовтень 2024101.80
Листопад 2024101.90
Грудень 2024101.40
Період 3 (02.04.2024 - 31.12.2024)Індекс інфляції
Квітень 2024100.20
Травень 2024100.60
Червень 2024102.20
Липень 2024100.00
Серпень 2024100.60
Вересень 2024101.50
Жовтень 2024101.80
Листопад 2024101.90
Грудень 2024101.40
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
.........................
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1:
IIc = (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) x (100.00 : 100) x (100.60 : 100) x (101.50 : 100) x (101.80 : 100) x (101.90 : 100) x (101.40 : 100) = 1.11980202
Інфляційне збільшення:
223031.99 x 1.11980202 - 223031.99 = 26719.68
Період 2:
IIc = (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) x (100.00 : 100) x (100.60 : 100) x (101.50 : 100) x (101.80 : 100) x (101.90 : 100) x (101.40 : 100) = 1.11980202
Інфляційне збільшення:
78049.62 x 1.11980202 - 78049.62 = 9350.50
Період 3:
IIc = (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) x (100.00 : 100) x (100.60 : 100) x (101.50 : 100) x (101.80 : 100) x (101.90 : 100) x (101.40 : 100) = 1.10647228
Інфляційне збільшення:
270783.54 x 1.10647228 - 270783.54 = 28830.94
Всього інфляційних втрат: 64 901,12 грн (26 719,68 + 9 350,50 + 28 830,94).
При цьому, згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховуються наступним чином:
- за видатковою накладною № 814 від 19.12.2023 позивачем нараховано 26 763,83 грн;
- за видатковою накладною № 815 від 21.12.2023 позивачем нараховано 9 365,95 грн;
- за видатковою накладною № 40 від 31.01.2024 позивачем нараховано 28 703,05 грн.
Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором, з урахуванням здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат та виходячи з того, що суд згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 64 773,23 грн.
Поряд з вимогами, заявленими в порядку ст. 625 ЦК України, позивач також нараховує та заявляє до стягнення неустойку, а саме 139 223,40 грн пені та 228 746,06 грн штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, згідно з п. 4.3. Договору за невиконання або неналежного виконання обов'язку, що передбачений в пункті 6.7. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було виконаним Покупцем.
Водночас, пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обов'язку, що передбачений в п. 3 (умови оплати), Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40 % від вартості неоплаченого товару.
Відтак, з огляду на порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач правомірно нараховує штраф у загальному розмірі 228 746,06 грн, перевіривши розрахунок якого, суд встановив його правильність.
Водночас, при аналізі пред'явленого позивачем розрахунку пені, суд виявив арифметичні помилки, з огляду на що здійснив власний розрахунок.
Період 1 (01.01.2024 - 31.12.2024)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
223031.9901.01.2024 - 14.03.20247415.000.08213528.17
223031.9915.03.2024 - 25.04.20244214.500.0797422.21
223031.9926.04.2024 - 13.06.20244913.500.0748062.06
223031.9914.06.2024 - 12.12.202418213.000.07128835.72
223031.9913.12.2024 - 31.12.20241913.500.0743126.10
Період 2 (01.01.2024 - 31.12.2024)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
78049.6201.01.2024 - 14.03.20247415.000.0824734.16
78049.6215.03.2024 - 25.04.20244214.500.0792597.39
78049.6226.04.2024 - 13.06.20244913.500.0742821.30
78049.6214.06.2024 - 12.12.202418213.000.07110091.01
78049.6213.12.2024 - 31.12.20241913.500.0741093.97
Період 3 (02.04.2024 - 15.01.2025)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
270783.5402.04.2024 - 25.04.20242414.500.0795149.33
270783.5426.04.2024 - 13.06.20244913.500.0749788.16
270783.5414.06.2024 - 12.12.202418213.000.07135009.50
270783.5413.12.2024 - 31.12.20241913.500.0743795.41
270783.5401.01.2025 - 15.01.20251513.500.0743004.58
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Період 1 (01.01.2024 - 31.12.2024)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 223031.99 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 366) x 74 днів (прострочення) : 100 7413528.17
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) 223031.99 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 42 днів (прострочення) : 100 427422.21
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 223031.99 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 49 днів (прострочення) : 100 498062.06
14.06.2024 - 12.12.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) 223031.99 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 182 днів (прострочення) : 100 18228835.72
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 223031.99 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100 193126.10
Всього штрафних санкцій за період: 60974.26
Період 2 (01.01.2024 - 31.12.2024)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.01.2024 - 14.03.2024 : 15.00 (облікова ставка НБУ) 78049.62 (Сума боргу) x (2 x 15.00 : 366) x 74 днів (прострочення) : 100 744734.16
15.03.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) 78049.62 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 42 днів (прострочення) : 100 422597.39
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 78049.62 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 49 днів (прострочення) : 100 492821.30
14.06.2024 - 12.12.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) 78049.62 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 182 днів (прострочення) : 100 18210091.01
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 78049.62 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100 191093.97
Всього штрафних санкцій за період: 21337.83
Період 3 (02.04.2024 - 15.01.2025)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
02.04.2024 - 25.04.2024 : 14.50 (облікова ставка НБУ) 270783.54 (Сума боргу) x (2 x 14.50 : 366) x 24 днів (прострочення) : 100 245149.33
26.04.2024 - 13.06.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 270783.54 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 49 днів (прострочення) : 100 499788.16
14.06.2024 - 12.12.2024 : 13.00 (облікова ставка НБУ) 270783.54 (Сума боргу) x (2 x 13.00 : 366) x 182 днів (прострочення) : 100 18235009.50
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 270783.54 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100 193795.41
01.01.2025 - 15.01.2025 : 13.50 (облікова ставка НБУ) 270783.54 (Сума боргу) x (2 x 13.50 : 365) x 15 днів (прострочення) : 100 153004.58
Всього штрафних санкцій за період: 56746.98
Всього пені: 139 059,07 грн (60 974,26 + 21 337,83 + 56 746,98).
Відтак, з урахуванням порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, правомірним є нарахування пені на суму 139 059,07 грн.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 571 865,15 грн основного боргу, 15 816,57 грн 3% річних, 64 773,23 грн інфляційних втрат, 228 746,06 грн штрафу та 139 059,07 грн пені. У задоволенні решти позову слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, суд покладає на відповідача 12 242,65 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 4; код ЄДРПОУ 31712836) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» (67843, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Польова, буд. 6; код ЄДРПОУ 30699815) про стягнення 1 020 498,89 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНІЙ-АГРО» (67843, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Польова, буд. 6; код ЄДРПОУ 30699815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМГРУПА КОМПАНІЙ» (09170, Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, буд. 4; код ЄДРПОУ 31712836) 571 865,15 грн основного боргу, 15 816,57 грн 3% річних, 64 773,23 грн інфляційних втрат, 228 746,06 грн штрафу, 139 059,07 грн пені, 12 242,65 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 02 квітня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков