65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" березня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/4342/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4342/24 за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Радомського Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про розірвання договору та стягнення 77 010, 73 грн.
Представники:
Від позивачів: Мокан О.О.;
Від відповідача: Петренко Н.О..
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Радомського Олександра Михайловича про розірвання договору та стягнення 77 010, 73 грн.
Ухвалою від 07.10.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" було залишено без руху.
16.10.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. № 37332/24) від Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2024 р.
20.11.2024р. до суду надійшов відзив за вх.№ 41853/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити..
Проте 25.11.2024р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 25.11.2024р. призначено підготовче засідання на 23.12.2024р.
03.12.2024р. до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою від 23.12.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.02.2025р.
В судовому засіданні 18.02.2025р. оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 11.03.2025р.
В судовомуц засіданні 11.03.2025р. було оголошено протокольну перерву у розгляді справи по суті до 25.03.2025р.
Судом 25.03.2025р., в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" (далі - ДП "ММТП", Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Радомським Олександром Михайловичем ( надалі- Орендар, Відповідач ) 09.11.2018 укладено та діє Договір оренди індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності №2-А (далі-Договір) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 2-х одиниць, а саме: вантажний сідловий тягач МАЗ 5432, державний номер № НОМЕР_2 , інвентарний номер 16492, рік випуску 1993; вантажний сміттєвоз МАЗ 53371 державний номер № НОМЕР_3 , інвентарний номер 22054, рік випуску 1993 (далі- Майно).
Отже, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, за яким передано в строкове платне користування Майно.
Згідно з п.3.6. Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошеного індексу інфляції за звітний місяць.
Позивач зазначає, що на теперішній час залишаються несплаченими рахунки, а саме:
1.№16128427 від 30.11.2022 на суму 753,73 грн.;
2.№18298427 від 31.12.2022 на суму 3 850,14 грн.;
3.№01238427 від 31.01.2023 на суму 3880,94 грн.;
4.№03128427 від 28.02.2023 на суму 3908,10 грн.;
5.№04558427 від 31.03.2023 на суму 3966,73 грн.;
6.№06698427 від 30.04.2023 на суму 3974,66 грн.;
7.№08118427 від 31.05.2023 на суму 3994,54 грн.;
8.№10208427 від 30.06.2023 на суму 4026,49 грн.;
9.№11948427 від 31.07.2023 на суму 4002,34 грн.;
10.№13678427 від 31.08.2023 на суму 3946,30 грн.;
11.№15348427 від 30.09.2023 на суму 3966,04 грн.;
12.№17078427 від 31.10.2023 на суму 3997,76 грн.;
13.№18768427 від 30.11.2023 на суму 4017,74 грн.;
14.№20408427 від 31.12.2023 на суму 4045,87 грн.;
15.№01578427 від 31.01.2024 на суму 4062,06 грн.;
16.№03228427 від 29.02.2024 на суму 4074,24 грн.;
17.№04928427 від 31.03.2024 на суму 4094,62 грн.;
18.№06588427 від 30.04.2024 на суму 4102,80 грн.;
19.№08218427 від 31.05.2024 на суму 4127,41 грн.;
20.№09498427 від 30.06.2024 на суму 4218,22 грн.
Загальна сума заборгованості по зазначеним вище рахункам становить 77 010,73 грн.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих Орендодавцем. На вимогу Орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння.
Так, разом з рахунками, Позивачем надіслані Відповідачу відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт), які мають тотожні номера.
Жодний з вказаних актів наданих послуг (виконаних робіт) не був підписаний Відповідачем. По жодному акту наданих послуг Відповідач не заявляв мотивованої відмови, що вказує на їх безспірність.
Відповідно до пункту 12.3. зміни та доповнення до умов Договору здійснюються Сторонами шляхом укладання додаткової угоди, яка оформлюється в письмовому виді, підписується обома Сторонами та скріплюється печатками. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Одностороння необгрунтована відмова від виконання умов цього Договору не допускається.
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що позивач, як Орендодавець, має право порушувати питання про дострокове розірвання Договору та стягнення з ФОП Радомського О.М., як Орендаря, заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Як зазначає позивач, на сьогоднішній день строк накопичення простроченої дебіторської заборгованості Відповідача за Договором становить більше трьох місяців. Так за рахунком № 16128427 від 30.11.2022 кінцевий строк оплати, відповідно до п. 3.6. Договору, становив 15.12.2022. Тобто. 3-ох місячний строк сплив 15.02.2023. Подальші рахунки за Договором Відповідачем також не оплачені.
Відповідачем допущено істотне порушення договору, через що Позивач у значній мірі позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, а саме - отримання доходу у вигляді орендної плати за користування Майном.
Позивач зазначає, що відповідно до діючого законодавства, ДП "ММТП" сплачує податок на прибуток підприємств із сум простроченої дебіторської заборгованості; частину чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями; авансовий платіж податку із суми дивідендів. Зазначені платежі сплачуються Позивачем з власних обігових коштів, так як Відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором та не сплачує відповідні кошти.
Тобто, на сьогоднішній день, Позивач, не може використовувати результати Договору (орендну плату), як потерпіла від порушення Відповідачем Договору сторона.
Відповідно до п.9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Також позивач зазначає, що п.5.8. Договору передбачено, що орендар (тобто, Відповідач) зобов'язаний застрахувати орендоване Майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця (тобто, Позивача). Станом на сьогодні у Відповідача відсутні діючи договори страхування Майна. Даний факт є порушенням п.5.8 Договору та, відповідно до пп. З пункту 12.5 і Договору, є підставою для його дострокового припинення.
Недотимання відповідачем пунктів договору №2-А про оренду індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності стало підставою для звернення Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом, між державним підприємством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ" та Фізичною особою-підприємцем Радомським Олександром Михайловичем 09.11.2018 укладено та діє Договір оренди індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності №2-А, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 2-х одиниць, а саме: вантажний сідловий тягач МАЗ 5432, державний номер № НОМЕР_2 , інвентарний номер 16492, рік випуску 1993; вантажний сміттєвоз МАЗ 53371 державний номер № НОМЕР_3 , інвентарний номер 22054, рік випуску 1993.
Згідно з п.3.6. Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошеного індексу інфляції за звітний місяць.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих Орендодавцем. На вимогу Орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння.
На виконання умов договору, позивачем були направлені рахунки та акти наданих послуг відповідачу, які на теперішній час залишаються несплаченими, що утворило заборгованість в розмірі 77 010,73 грн..
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що позивач, як Орендодавець, має право порушувати питання про дострокове розірвання Договору та стягнення з ФОП Радомського О.М., як Орендаря, заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Також позивач зазначає, що п.5.8. Договору передбачено, що орендар (тобто, Відповідач) зобов'язаний застрахувати орендоване Майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця (тобто, Позивача). Станом на сьогодні у Відповідача відсутні діючи договори страхування Майна. Даний факт є порушенням п. 5.8 Договору та, відповідно до пп. З пункту 12.5 і Договору, є підставою для його дострокового припинення.
Згідно з ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов?язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вказані позивачем обставини є підставою для розірвання договору, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" про розірвання договору оренди індивідуально визначеного державного майна, що належить до державної власності №2-А та стягнення 77 010,73 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідачем підтверджується укладання договору, але зазначає, що майно орендоване у позивача по справі відповідачем використовувалося при виконанні договору укладеного з ТОВ «Чисте - місто+» про надання послуг № 1/РС зі збирання, перевезення та утилізації розкиданого сміття та сміття із контейнерів у місті Олешки, Херсонської області.
Так заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що під час окупації міста Олешки, яка триває станом до сьогоднішнього дня дані автомобілі були викрадені представниками збройної армії країни агресора, окрім того доступ на територію підприємства та до місця перебування матеріальних активів для відповідача по справі був обмежений.
Із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення відповідач по справі звернувся до правоохоронних органів та її підставі було відкрито кримінальне провадження № 12024230000000108.
Відповідач посилається на ст.762 ЦК України та зазначає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає та визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті, можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до частини другої статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Правовідносини, що діють між Позивачем та Відповідачем у розрізі Договору, є відносинами, які врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, як спеціальним нормативно-правовим актом, а положення Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна» та Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» спрямовані на його практичну реалізацію.
Частина 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 (із змінами), передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до Постанови КМУ № 483 не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім випадків передбачених пунктом 127 зазначеної постанови.
Так, у підпункті 3 пункту 127 Постанови КМУ №483 зазначено, що внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії можливе у випадку, коли можливість користування майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, зокрема у разі:
а) істотного пошкодження об'єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта, за умови, що відновлення об'єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об'єкта оренди;
б) припинення забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами, якими об'єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об'єкт оренди не може бути використаний орендарем;
в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об'єкта оренди з ініціативи балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об'єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров'ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об'єкта оренди;
г) вилучення майна (його частини) відповідно до Закону України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах “а» - “г» підпункту 3 цього пункту) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду.
Згідно пункту 129-1 Постанови КМУ №483, якщо у зв'язку із змінами у соціально економічному становищі в країні, Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця.
Так, 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Відповідно до пункту 4 Постанови №634, ухвалено рішення про надання орендних знижок за договорами оренди певного майна, а саме орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця (пункт 5 Постанови № 634).
Судом встановлено, що заява Відповідача про звільнення від сплати орендної плати за Договором до позивача не надходила, порядок нарахування орендної плати за Договором №2-А від 11.09.2018 здійснюється з врахуванням наданих Постановою КМУ № 634 орендних знижок, тобто у розмірі 50 відсотків від орендної плати, встановленої договором (з урахуванням її індексації) без укладання додаткових угод до Договору (розрахункові рахунки які підтверджують розмір нарахування орендної плати містяться в матеріалах справи).
Положення статті 762 ЦК України є нормою загальною по відношенню до правовідносин оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності які склались між Позивачем та Відповідачем в межах Договору, а відповідно до судової практики викладеної у постановах Верховного у складі Касаційного господарського суду: від 22 травня 2019 року в справі № 914/1248/18, від 27 серпня 2019 року в справі № 914/2264/17, від 8 липня 2021 року в справі № 910/8040/20 та від 12 квітня 2023 року в справі №910/14244/20, відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.
Таким чином, для врегулювання договірних відносин оренди державного та комунального майна, законодавцем внесено зміни до Цивільного Кодексу України та доповнено статтю 759 частиною 3, якою закріпив, що особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (ч.3 ст.759 ЦК України).
Питання порядку нарахування, зменшення, зупинення та звільнення від сплати орендної плати врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 (далі-Закон), Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна», а в період дії воєнного стану Постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»
Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено судом вище, направлені рахунки та акти наданих послуг відповідачу в розмірі 77 010, 73 грн. на теперішній час залишаються несплаченими.
Позивача наголошує на відсутності підстав звільнення Відповідача від сплати орендної плати за Договором за період з листопада 2022 по червень 2024 року на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звертає увагу суду на наступне.
Відповідно до актів прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна від 09.11.2018, вантажний сідловий тягач МАЗ 5432, державний номер № НОМЕР_2 , інвентарний номер 16492, рік випуску 1993 та вантажний сміттєвоз МАЗ 53371 державний номер № НОМЕР_3 , інвентарний номер 22054, рік випуску 1993 (далі- Майно) передані ФОП Радомський О.М. у місті Миколаєві.
Будь-які листи щодо переміщення Майна у інше місто у Позивача відсутні.
Згідно з п.3.6. Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця на підставі виставленого ним рахунку. Порядок обміну кореспонденцією між Сторонами не визначено умовами Договору, таким чином, враховуючи положення статті 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, направлення первинної бухгалтерської документації на адресу 75100, м.Олешки, Житлоселище, 10-а, є лише поштовою адресою Відповідача, яка стала відома Позивачу в процесі договірних правовідносин.
Але це жодним чином не вказує на обізнаність Позивача щодо місця знаходження орендованого Майна саме за цією адресою.
Як доказ наявності обставин для застосування частини 6 статті 762 ЦК України, а саме звільнення від сплати орендної плати за Договором, Відповідач вказує на розміщення Майна на території м.Олешки Херсонського району.
Відповідач надав до суду Договір про надання послуг № 1/РС від 07.02.2022 та вказує на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022року, згідно якого Олешківська міська територіальна громада Херсонського району є окупованою з 24.02.2022 року.
Позивач з цього приводу зазначає таке.
Відповідно до п.5.6. Договору про надання послуг № 1/РС від 07.02.2022 (наданий Відповідачем, міститься в матеріалах справи) місце для стоянки та ремонту техніки (в тому числі і об'єкту оренди за Договором) є м.Олешки, вул.Пролетарська 165, але матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують, що Майно за Договором про надання послуг №1/РС від 07.02.2022 (в тому числі і Майно ДП «ММТП») 24.02.2022 перебувало за адресою м.Олешки, вул.Пролетарська 165.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває на момент вирішення даного спору по суті.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно наведеного переліку, Більмацька селищна територіальна громада Пологівського району Запорізької області з 03.03.2022 тимчасово окупована російською федерацією територія України.
Водночас, матеріали справи дійсно не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що індивідуально визначене державне рухоме майно вантажний сідловий тягач МАЗ 5432, державний номер № НОМЕР_2 , інвентарний номер 16492, рік випуску 1993 та вантажний сміттєвоз МАЗ 53371 державний номер № НОМЕР_3 , інвентарний номер 22054, рік випуску 1993, які є об'єктом оренди за спірним договором , дійсно знаходився на окупованій території , як стверджував відповідач
Згідно пункту 5.9. Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2-А від 09.11.2018 Орендар зобов'язується не передавати третім особам належне Орендарю право оренди та інші права та обов"язки (повністю чи в певній частині), які випливають з Договору. Таким чином, ключі та відповідні документи на авто спецтехніку, яка була об'єктом оренди, повинні знаходитись у Відповідача. Інформація з цього питання у Позивача відсутня.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 173 ГК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України)
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду (ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів
Позицію щодо припинення господарських правовідносин з Радомським О.М., шляхом розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2-А від 09.11.2018 Позивач підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) до Фізичної особи-підприємця Радомського Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Розірвати договір № 2-А від 09.11.2018 року, укладений між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) та Фізичною особою-підприємцем Радомським Олександром Михайловичем ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Радомського Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) грошові кошти в розмірі 77 010 (Сімдесят сім тисяч десять) грн. 73 коп. та судовий збір в розмірі 6 056 (Шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 04 квітня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна