вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/725/24
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фермерського господарства «Новицька»
доКомунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області
провитребування з незаконного володіння земельні ділянки
за участю представників:
позивача:Бородкін Д.І. - адвокат, ордер від 20.05.2024 серія АА № 1386948
відповідача:не з'явились
третьої особи:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Новицька» (далі - позивач) до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - перший відповідач), Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - другий відповідач) про визнання недійсними рішень Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII та від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII, а також повернення позивачу у постійне користування з володіння другого відповідача земельних ділянок з кадастровим номером 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та кадастровим номером 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га, шляхом скасування реєстраційних записів державного реєстратора Дахно В.Б. Виконавчого комітету Калитянської селищної ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50759525 та № 50759259.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому належить право постійного користування спірними земельними ділянками. Разом з тим, перший відповідач оскаржуваними рішеннями незаконно позбавив позивача права постійного користування земельними ділянками та передав належні позивачу на праві постійного користування земельні ділянки другому відповідачу. Оскаржуване рішення від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII є незаконним, оскільки прийнято без урахування виключних підстав для припинення права постійного користування землею, визначених ст. 141 ЗК України, а рішення від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII є таким, що порушує право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки. Позивач вказує, що на день подання цього позову фактичним (реєстраційним) володільцем земельних ділянок є другий відповідач, у зв'язку з цим земельні ділянки підлягають витребуванню у другого відповідача на користь позивача, який є законним користувачем земельних ділянок на підставі положень ст. 387 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
В позовній заяві позивач вказав третю особу Виконавчий комітет Калитянської селищної ради.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 28.05.2024.
Позивач та Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
Комунальне сільськогосподарське підприємство «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області повідомлене про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Виконавчий комітет Калитянської селищної ради через систему «Електронний суд» подав заяву від 06.05.2024 (вх. № суду 3659 від 06.05.2024) про заміну сторони її правонаступником, в якій заявник вказує, що в позовній заяві визначена третя особа Виконавчий комітет Калитянської селищної ради, а має бути державний реєстратор Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Дахно В.Б, у зв'язку з чим просить суд замінити третю особу Виконавчий комітет Калитянської селищної ради на державний реєстратор Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Дахно В.Б.
Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області в установлений судом строк подала через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву від 28.05.2024 (вх. № суду 5709/24 від 28.05.2024), в якому селищна рада просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що позивач не може мати прав користування земельною ділянкою, оскільки воно не було та не є постійним користувачем цієї земельної ділянки, таке право згідно з Державним актом було надано Новицькій Л.І., а не зазначеному фермерському господарству. Щодо спірних рішень перший відповідач зазначає, що вони прийняті в межах наданих повноважень і в спосіб передбачений чинним законодавством. Виходячи з положень статей 22, 23, 92, 125, 126 Земельного кодексу України єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документу. Як вбачається зі змісту Державного акту право постійного користування спірними земельними ділянками для ведення фермерського господарства належало громадянці України ОСОБА_1 , а не позивачу. Позивач не надав документів, які б підтверджували наявність права постійного користування на спірні земельні ділянки. Натомість, належність ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України виключає можливість належності цієї ж земельної ділянки позивачу на титулі постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов'язане з особою, котрій дано таке право та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Зазначене на думку першого відповідача, свідчить про те, що позивач не має права постійного користування земельними ділянками, а тому позовні вимоги в частині визнання за цим господарством відповідного права є необґрунтованими. Позивачем не доведено, які конкретно права порушені оскаржуваними ним рішеннями, які негативні наслідки настали внаслідок їх прийняття, які інтереси потребують свого відновлення, якщо позивачем не доведено у встановленому законом порядку право постійного користування земельними ділянками.
Аналогічний відзив на позовну заяву Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області надіслала на адресу суду засобами поштового зв'язку.
Другий відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Новицька» надійшла відповідь на відзив від 04.06.2024 (вх. № суду 6001/24 від 04.06.2024), в якій позивач наводить власні спростування на доводи селищної ради, викладені у відзиві на позовну заяву. Так позивач, зокрема, посилаючись на судову практику, зазначає, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Твердження першого відповідача щодо того, що право постійного користування не переходить до фермерського господарства прямо суперечить законодавству та правовим позиціям Верховного Суду. В державному акті на право постійного користування земельними ділянками, виданими на ім'я засновника позивача чітко було зазначено про те, що земельні ділянки надаються для ведення селянського (фермерського) господарства. Так само в статуті позивача зазначено, що воно створено і діє на підставі, зокрема, акта на право постійного користування земельними ділянками, виданими на ім'я засновника позивача. Тобто засновник позивача отримав земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства та, у відповідності до законодавства створив фермерського господарства. Позивач протягом тривалого часу здійснював свою господарську діяльність на базі земельних ділянок, отриманих засновником для ведення фермерського господарства. Оскаржувані рішення першого відповідача фактично блокують господарську діяльність позивача, оскільки діяльність фермерського господарства неможлива без земельної ділянки на якій така діяльність може здійснюватись. Так само не відповідає дійсності твердження першого відповідача щодо не оформлення позивачем прав на земельні ділянки. Позивач зазначав в позовній заяві, що право постійного користування позивача на земельні ділянки були зареєстровані в державному реєстрі речових прав, що підтверджується, доданими до позовної заяви витягами з Державного реєстру речових прав № 333836510 від 29.05.2023 та № 333837496 від 29.05.2023. При цьому, державна реєстрація постійного користування позивача на земельні ділянки була здійснена раніше прийняття першим відповідачем оскаржуваних рішень.
В судовому засіданні призначеному на 11.06.2024, дослідивши клопотання позивача про залучення третьої особи - Виконавчого комітету Калитянської селищної ради, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні представника позивача з приводу зазначеного клопотання, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в його задоволенні, що відображено в протоколі судового засідання від 11.06.2024, з огляду на його необґрунтованість, позаяк рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки Виконавчого комітету Калитянської селищної ради щодо однієї із сторін.
В судовому засіданні призначеному на 11.06.2024, дослідивши заяву Виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 06.05.2024 (вх. № суду 3659 від 06.05.2024) про заміну сторони її правонаступником, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні представника позивача з приводу зазначеної заяви, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив в її задоволенні, що відображено в протоколі судового засідання від 11.06.2024, з огляду на те, що вказана особа не є учасником справи, а відтак відсутні підстави для заміни її правонаступником.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 об 11:20. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2024 відкладено судове засідання на 03.12.2024 об 11:00.
До початку розгляду справи по суті Фермерське господарство «Новицька» подало заяву від 29.11.2024 (вх. № суду 13652/24 від 29.11.2024) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд розглядати позовні вимоги в новій редакції, а саме: витребувати з незаконного володіння Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь Фермерського господарства «Новицька» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га. Залишити без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII та визнання недійсним рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з комунальної власності Великодимерської територіальної громади у постійне користування КСП «Нові Перспективи» від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII. Залучити до участі у справі Великодимерську селищну раду Броварського району Київської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Вказана заява мотивована тим, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області не є ефективним способам захисту прав, у зв'язку з чим позивач просить суд вказані вимоги залишити без розгляду. Щодо позовної вимоги про повернення позивачу спірних земельних ділянок, то вказана позовна вимога приведена позивачем у відповідності до положень ст. 387 Цивільного кодексу України та судової практики. У зв'язку з тим, що позивач просить суд залишити без розгляду позовні вимоги про визнання недійсними рішень Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, інші вимоги до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області відсутні, то відповідно Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області не може бути відповідачем у даній справі. В той же час, у разі задоволення позовних вимог, суд в мотивувальній частині рішення буде досліджувати законності рішень Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII та від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII, а відтак рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області щодо однієї із сторін у справі, у зв'язку з чим вона має бути залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні, призначеному на 03.12.2025 дослідивши заяву Фермерського господарства «Новицька» від 29.11.2024 (вх. № суду 13652/24 від 29.11.2024) про уточнення позовних вимог, суд постановив протокольну ухвалу, якою прийняв до розгляду вказану заяву та приєднав її до матеріалів справи, що відображено в протоколі судового засідання від 03.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2024 у даній справі запропоновано відповідачам надати суду до 28.01.2025 письмові пояснення чи заперечення на подану позивачем заяву від 29.11.2024 (вх. № суду 13652/24 від 29.11.2024) про уточнення позовних вимог, а також клопотання про залучення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, яке міститься в даній заяві. Встановлено відповідачам строк для подачі до суду відзивів на позовні вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог до 31.12.2024.
В установлений судом строк, відповідачі своїм правом не скористалися, письмові пояснення чи заперечення на подану позивачем заяву від 29.11.2024 (вх. № суду 13652/24 від 29.11.2024) про уточнення позовних вимог, а також клопотання про залучення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відзиви на позовні вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог до суду не подали.
Фермерське господарство «Новицька» подало до суду клопотання від 29.11.2024 (вх. № суду 11810/24 від 04.12.2024) про приєднання доказів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2025 у даній справі заяву Фермерського господарства «Новицька» від 29.11.2024 про залишення позову в частині вимог без розгляду та залучення третьої особи задоволено. Залишено позов Фермерського господарства «Новицька» до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання недійсним рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII та визнання недійсним рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з комунальної власності Великодимерської територіальної громади у постійне користування КСП «Нові Перспективи» від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII без розгляду. Виключено з числа відповідачів Великодимерську селищну раду Броварського району Київської області. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Великодимерську селищну раду Броварського району Київської області. Відкладено судове засідання по справі на 11.03.2025 об 11:40. Запропоновано третій особі надати суду письмові пояснення щодо заявленого позову та надати суду документи, що підтверджують надіслання (надання) пояснень щодо заявленого позову іншим учасникам справи.
За таких обставин, на розгляду суду є остаточні вимоги Фермерського господарства «Новицька» до Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про витребування з незаконного володіння Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь Фермерського господарства «Новицька» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га.
Третя особа своїм правом на подачу до суду письмових пояснень щодо заявленого позову не скористалася, письмових пояснень щодо заявленого позову до суду не надіслала.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав остаточні позовні вимоги в редакції заяви від 29.11.2024 (вх. № суду 13652/24 від 29.11.2024) про уточнення позовних вимог та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, проте через «Електронний суд» подала до суду заяву від 10.03.2025 (вх. № суду 3222/25 від 10.03.2025) про проведення засідання за відсутності представника селищної ради на підставі наявних матеріалів.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
На підставі рішення 16 сесії 21 скликання Броварської районної ради народних депутатів Броварського району Київської області від 30.03.1994 ОСОБА_1 у постійне користування надана земельна ділянка площею 5,1 га, яка розташована на території Русанівської сільської ради для ведення селянського/фермерського/господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею від 19.12.1994 № 16.
У 1998 році ОСОБА_1 було створено юридичну особу - Фермерське господарство «Новицька» та 20.05.1998 затверджено статут Фермерського господарства «Новицька», який зареєстровано Броварською районною державною адміністрацією 07.05.1999, відповідно до якого Фермерське господарство «Новицька» створене у відповідності до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», Закону України «Про власність», Закону України «Про підприємництво та інших нормативних актів, які регулюють підприємницьку діяльність громадян України в сфері виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Засновником та головою фермерського господарства є громадянка України ОСОБА_1 .
Згідно з п. 4.1 статуту Фермерського господарства «Новицька» від 20.05.1998 фермерське господарство створене на підставі Рішення районної ради народних депутатів від 30.03.1994 та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою 5 гектарів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 19 грудня 1994.
На підставі рішення IX сесії XXIII скликання Броварської районної ради від 16 грудня 1999 року № 121 ОСОБА_1 в постійне користування надана земельна ділянка площею 44,0 га яка розташована на території Русанівської сільської ради для ведення селянського/фермерського/господарства. На підставі вказаного рішення до Державного акта на право постійного користування землею від 19.12.1994 № 16 внесено зміни шляхом доповнення його інформацією про земельну ділянку 44,0 га.
У 2008 році статут Фермерського господарства «Новицька», затверджено в новій редакції на підставі рішення зборів членів господарства, оформленого протоколом № 1/08 від 17.05.2008, відповідно до якого фермерське господарство створене на підставі Рішення XVI сесії ХХІ скликання Броварської районної ради Київської області від 30.03.1994 та рішення ІХ сесії XXIII скликання Броварської районної ради Київської області від 16.12.1999 про надання у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельної ділянки і Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою 49,1 гектарів, виданого Броварською районною радою народних депутатів та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 16.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 29.05.2023 № 333836510, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221288000:06:010:0257 площею 44 га зареєстровано за Фермерським господарством «Новицька» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 19.12.1994.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 29.05.2023 № 333837496, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221288000:06:010:0128 площею 5,1 га зареєстровано за Фермерським господарством «Новицька» на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 19.12.1994.
Рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII припинено право постійного користування земельними ділянками, в зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_1 , площею 44,0000 га з кадастровим номер 3221288000:06:010:0257 та площею 5,1000 га з кадастровим номером 3221288000:06:010:0128, для ведення фермерського господарства на території Русанівського старостинського округу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з комунальної власності Великодимерської територіальної громади у постійне користування КСП «Нові Перспектики» від 12.06.2023 № 1269XLIX-VIII передано в користування КСП «Нові Перспектики» земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з наступними кадастровими номерами 3221288000:06:010:0128 (площею 5,1000 га) та 3221288000:06:010:0257 (площею 44,0000 га), що знаходяться на території Русанівського старостинського округу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Відповідно до інформаційної довідки від 30.08.2023 № 344673799, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288000:06:010:0257, площею 44,00 га зареєстровано за Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Комунальним сільськогосподарським підприємством «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Відповідно до інформаційної довідки від 30.08.2023 № 344674437, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288000:06:010:0128, площею 5,1 га зареєстровано за Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області, право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Комунальним сільськогосподарським підприємством «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Фермерське господарство «Новицька» дізнавшись про те, що записи про його право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221288000:06:010:0257, 3221288000:06:010:0128 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні на підставі рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Київської області від 06.06.2023 №№ 67895440, 67895363.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2024 № 181/5 скаргу Фермерського господарства «Новицька» від 12.09.2023 задоволено. Визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 06.06.2023 №№ 67895440, 67895363 державного реєстратора Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Київської області.
Листом Міністерства юстиції України від 29.01.2024 № 14459/33.1.1/33-24 повідомлено позивача про те, що Офісом протидії рейдерству не було виконано наказ від 19.01.2024 № 181/5, а саме не було проведено державну реєстрацію скасування припинення права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:010:0128, 3221288000:06:010:0257, у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими вимогами та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права постійного користування на земельні ділянки за Комунальним сільськогосподарським підприємством «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (записи про інше речове право від 21.06.2023 №№ 50759259, 50759525).
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом, в якому він вказує, що право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та з кадастровим номером 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га належить Фермерському господарству «Новицька». Разом з тим, Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області на підставі своїх рішень від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» та від 12.06.2023 № 1269XLIX-VIII «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з комунальної власності Великодимерської територіальної громади у постійне користування КСП «Нові Перспектики» незаконно позбавила позивача права постійного користування земельними ділянками та передала належні позивачу на праві постійного користування земельні ділянки Комунальному сільськогосподарському підприємству «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
Позивач зазначає, що рішення від 25.05.2023 № 1263 XLVIII-VIII є незаконним, оскільки прийнято без урахування виключних підстав для припинення права постійного користування землею, визначених ст. 141 ЗК України, а рішення від 12.06.2023 № 1269 XLІХ-VIII є таким, що порушує право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки.
З огляду на викладене, позивач вказує, що земельні ділянки з кадастровим номером 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та кадастровим номером 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га підлягають витребуванню у відповідача, який на день подання цього позову є фактичним (реєстраційним) володільцем земельних ділянок на користь позивача, який є законним користувачем вказаних земельних ділянок.
Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області заперечуючи проти позову зазначала, що позивач не може мати прав користування земельною ділянкою, оскільки воно не було та не є постійним користувачем цієї земельної ділянки, таке право згідно з Державним актом було надано ОСОБА_1 , а не зазначеному фермерському господарству. Позивач не надав документів, які б підтверджували наявність права постійного користування на спірні земельні ділянки. Натомість, належність ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України виключає можливість належності цієї ж земельної ділянки позивачу на титулі постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов'язане з особою, котрій дано таке право та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Зазначене, на думку селищної ради, свідчить про те, що позивач не має права постійного користування земельними ділянками.
З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства «Новицька») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства «Новицька») користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
Згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства «Новицька») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельні ділянки на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавались не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції чинній на момент створення Фермерського господарства «Новицька») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Звідси законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства «Новицька», було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
Отже, й на даний час можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).
Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).
Відповідно до чинних положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з п. а) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
З наведеного вбачається, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на прийняття рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).
З викладеного вбачається, що у земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ «Відродження» не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ «Відродження» права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 не погодилася з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, у зв'язку з чим відступила від них та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, було викладено позицію згідно із якою право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.
Як вбачається з Державного акта на право постійного користування землею від 19.12.1994 № 16 ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства надано земельні ділянки площею 5,1 га та 44 га в постійне користування.
Після отримання громадянином - засновником СФГ Державного акта на право постійного користування земельними ділянками та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ «Новицька», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов'язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).
Виходячи з положень наведеного законодавства та судової практики Великої Палати Верховного Суду слідує, що зі смертю ОСОБА_1 , якій спірні земельні ділянки були надані на праві постійного користування для ведення селянського/фермерського/господарства згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 19.12.1994 № 16, таке право не є таким, що припинилось. У правовідносинах користування спірними земельними ділянками з дня державної реєстрації ФГ «Новицька» воно набуло права та обов'язки землекористувача.
Натомість посилання селищної ради про те, що право постійного користування фермерського господарства «Новицька» земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв'язку зі смертю особи, яка таке право отримала та заснувала фермерське господарство, наведеним нормам матеріального права не відповідає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19).
Рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про припинення права постійного користування земельними ділянками на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII не містить жодних посилань на відповідний пункт статті 141 Земельного кодексу України, яка встановлює вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а матеріали справи не містять доказів, які б надавали раді право прийняти вказане рішення, обґрунтувавши його нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про Державний земельний кадастр» в цілому, а тому рішення ради прийнято за відсутності відповідних правових підстав та порушує право позивача на належне йому право постійне користування землею. Доказів протилежно суду не надано.
Таким чином, рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» від 25.05.2023 № 1263XLVIII-VIII прийняте всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, за відсутності законодавчо визначених підстав для позбавлення ФГ «Новицька» права постійного користування спірними земельними ділянками, наданими його засновнику шляхом припинення права постійного користування цими земельними ділянками, яке виникло у ФГ «Новицька» з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи.
В подальшому, після прийняття незаконного рішення про припинення права постійного користування спірними земельними ділянками, Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області на підставі рішення від 12.06.2023 № 1269XLIX-VIII передала в користування КСП «Нові Перспектики» земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з наступними кадастровими номерами 3221288000:06:010:0128 (площею 5,1000 га) та 3221288000:06:010:0257 (площею 44,0000 га), що знаходяться на території Русанівського старостинського округу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
В свою чергу, відповідач зареєстрував за собою право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221288000:06:010:0257 площею 44,00 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221288000:06:010:0128 площею 5,1 га, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Оскільки Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області не мала законних підстав припиняти право постійного користування спірними земельними ділянками, відповідно, у неї були відсутні повноваження щодо передачі цих земельних ділянок в постійне користування відповідачу.
За таких обставин, рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 49,1000 га, з комунальної власності Великодимерської територіальної громади у постійне користування КСП «Нові Перспектики» від 12.06.2023 № 1269XLIX-VIII не може вважати таким, що прийняте у відповідності до положень законодавства України, є незаконним та таким, що порушує право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача на постійне користування земельними ділянками, що виникло у нього з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи, підлягає захисту шляхом витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння у відповідності до вимог статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки спірні земельні ділянки передані відповідачу в постійне користування селищною радою незаконно, з порушенням права позивача на постійне користування земельними ділянками.
З огляду на вказані обставини, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту про витребування у своє постійне користування спірних земельних ділянок у відповідача є належним та ефективним, так як задоволення такої вимоги з огляду на положення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», призведе до відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за позивачем іншого речового права на земельну ділянку, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь Фермерського господарства «Новицька» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га є доведеними, обґрунтованими, відповідачем та третьою особою не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Фермерського господарства «Новицька» до Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області про витребування з незаконного володіння Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь Фермерського господарства «Новицька» земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (вул. Бобрицька, 1, смт Велика Димерка, Броварський район, Київська обл., 07442, ідентифікаційний код 44623248) на користь Фермерського господарства «Новицька» (с. Русанів, Броварський р-н, Київська обл., 07453, ідентифікаційний код 30410900) земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:06:012:0257 площею 44,0000 га та 3221288000:06:010:0128 площею 5,1000 га.
3. Стягнути з Комунального сільськогосподарського підприємства «Нові перспективи» Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (вул. Бобрицька, 1, смт Велика Димерка, Броварський район, Київська обл., 07442, ідентифікаційний код 44623248) на користь Фермерського господарства «Новицька» (с. Русанів, Броварський р-н, Київська обл., 07453, ідентифікаційний код 30410900) 9013 (дев'ять тисяч тринадцять) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 04.04.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк