ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2025Справа № 910/10973/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання припиненими договору про надання траншу, рамкової угоди та договору поруки, за участю представників: позивача - Василюк Н.І., відповідача - Грішиної Н.О.,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому просив:
- визнати припиненим з 01.12.2016 року Договір про надання траншу № 106.43428/FW115.3, який укладено 30.05.2013 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (ЄДРПОУ: 21677333) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (ЄДРПОУ: 37515430) у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання, проведеним належним чином;
- визнати припиненою з 01.12.2016 року Рамкову угоду № FW115.3, яка укладена 30.05.2013 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (ЄДРПОУ: 21677333) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (ЄДРПОУ: 37515430) у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання, проведеним належним чином;
- визнати припиненим з 01.12.2016 року Договір поруки № 294989-ДП1, який укладено 31.05.2013 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (ЄДРПОУ: 21677333) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (ЄДРПОУ: 37515430) у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання, проведеним належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2024 року.
02.10.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
14.10.2024 року відповідачем до суду подано заяву про залишення позову в частині заявлених позивачем позовних вимог без розгляду.
У судовому засіданні 16.10.2024 року оголошено перерву у справі на 04.11.2024 року.
21.10.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача.
22.10.2024 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив позивача.
У судовому засіданні 04.11.2024 року оголошено перерву у справі на 25.11.2024 року.
25.11.2024 року позивачем до суду подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року викликано представників сторін на 29.01.2025 року у зв'язку з тим, що судове засідання 23.12.2024 року не відбулось.
14.01.2025 року позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 29.01.2025 року судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позову в частині заявлених позивачем позовних вимог без розгляду у зв'язку з її необґрунтованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025 року.
У судовому засіданні 05.03.2025 року оголошено перерву у справі на 26.03.2025 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги позивача про визнання припиненим з 01.12.2016 року Договору про надання траншу № 106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 року, Рамкової угоду № FW115.3 від 30.05.2013 року та Договору поруки № 294989-ДП1 від 31.05.2013 року у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання, проведеним належним чином.
Судом встановлено, 31.05.2013 року між Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (відповідач, кредитор, банк) та Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" (теперішня назва - Приватне акціонерне товариство "ЮВ ТРАНС") (позичальник) укладено Рамкову угоду № FW115.3 (Рамкова угода), за умовами якої відповідач здійснює кредитування Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" на підставі Договору про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 31.05.2013 року (Договір).
За змістом пункту 2.1 Рамкової угоди кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошовій зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.
Відповідно до пункту 4.2 Рамкової угоди проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користуванням залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Згідно з пунктом 7.3 Рамкової угоди погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором.
Відповідно до пункту 7.6 Рамкової угоди сторони погодились, що поручителі позичальника вправі провести погашення грошових зобов'язань за позичальника, починаючи з дня настання строку погашення.
Розділом 8 Рамкової угоди сторонами передбачено умови дострокового погашення кредиту.
Відповідно до пункту 12.3 Рамкової угоди до усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.
Згідно з умовами Договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 107 000,00 євро, на строк 60 місяців від дати видачі кредиту, проценти - 10% річних, цільове призначення - придбання основних засобів, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісію.
Згідно з пунктом 4 Договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.
У розділі попередження про валютні ризики сторонами узгоджено, що погашення кредиту здійснюється виключно у валюті кредиту незалежно від зміни будь-яких обставин.
Пунктом 8 Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.
31.05.2013 року між відповідачем, як кредитором, та ОСОБА_1 (позивач, поручитель), як поручителями, укладено Договір поруки № 294989-ДП1 (Договір поруки).
Згідно вказаного Договору поруки поручитель зобов'язалися перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього.
30.11.2017 року між позичальником та відповідачем укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору траншу № 106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 року, за умовами якого змінено строк кредитування на 68 календарних місяців.
31.01.2019 року між позичальником та відповідачем укладено Договір № 2 про внесення змін до Договору траншу № 106.43428/ FW115.3 від 30.05.2013 року, за умовами якого змінено строк кредитування на 104 календарних місяців.
На виконання умов Рамкової угоди та Кредитного договору кредитором здійснено видачу кредитних коштів на рахунок позичальника, що підтверджується меморіальним ордером про перерахування коштів згідно Кредитного договору №106.43428/FW115.3 та виписками з рахунку позичальника. Відповідно до виписок, 31.05.2013 року на рахунок НОМЕР_1 , що належить позичальнику, було зараховано 107 000,00 Євро із призначенням платежу: «Перерахування коштів на рахунок позичальника згідно Кредитного договору №106.43428/FW115.3 від 31.05.2013».
Згідно з довідкою АТ "ПроКредит Банк" від 28.05.2013 року позичальником відкрито рахунок № НОМЕР_2 у валюті Євро.
Крім того, видача кредитних коштів позичальнику саме у валюті Євро підтверджується тим, що у виписці від 01.03.2021 року з рахунку позичальника за період з 31.05.2013 року по 16.02.2021 року вказано, що на рахунок за № НОМЕР_2 згідно Кредитного договору № 106.43428/FW115.3 від 31.05.2013 року перераховані кошти в сумі 107 000,00 Євро.
23.11.2023 року з метою добровільного врегулювання спору, позичальником та поручителем засобами поштового зв'язку на адресу відповідача направлено заяву про добровільне (досудове) врегулювання спору, в якій останні просили кредитора провести перерахунок всіх платежів, які внесено позичальником та поручителем на виконання умов укладених Договорів починаючи з 31.05.2013 року по 08.12.2020 року в національну валюту гривню, а також на підставі банківських виписок з бухгалтерського обліку банку надати довідку про повне погашення кредитних зобов'язань по укладеним Договорам.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження сплати заборгованості за Договорами, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено виписки з АТ "ПроКредит Банк" за рахунком ПП "ЮВ ТРАНС" за період з 31.05.2013 року по 16.02.2021 року та висновок експерта № 26/01-2024 за результатами проведення економічної експертизи від 26.01.2024 року у відповідності до якого, експертом встановлено розмір переплати позичальника та поручителя перед банком за спірними Договорами станом на 09.02.2021 року при розрахунку в національній валюті України - гривні з врахуванням індексів зростання цін на споживчі станом на 23.02.2022 року - 1 321 951,32 грн. переплати та 435 618,45 грн. інфляційних втрат.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що відсутні підстави для визнання припиненим вищевказаних договорів, у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язань за ними, адже ні позичальником, ні позивачем/поручителем повністю виконані не були, оскільки заборгованість позичальника та поручителя розрахована станом на 09.02.2021 року за Кредитними договорами становить 42 015,71 Євро та 185 491,27 грн. пені.
Відповідачем у свою чергу на спростування обставин заявлених позивачем до матеріалів справи долучено виписки з АТ "ПроКредит Банк" за рахунком ПП "ЮВ ТРАНС" за період з 28.05.2013 року по 10.11.2021 року та висновок судового експерта № 1168/11/2024 за результатами проведення економічної експертизи від 22.11.2024 року у відповідності до якого, експертом встановлено заборгованість станом на 09.02.2021 року в частині 46 803,31 Євро, що в грошовому еквіваленті по курсу НБУ (33,2604 грн. за 1 Євро) на дату розрахунку складає 1 556 696,89 грн., з яких 39 209,24 Євро заборгованості за кредитом, 2 167,65 Євро заборгованості за процентами, 172,97 Євро заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитом та 17 4731,93 грн. заборгованості за пенею.
Суд зазначає, що у відповідності до умов пункту 7.3 Рамкової угоди погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором.
Таким чином, оскільки кредит було видано у валюті Євро, то і погашення зараховувались в валюті Євро за курсом, що діяв станом на дату такого погашення.
Окрім того, твердження позивача про те, що банком надано кредит позичальнику в національній валюті України - гривні, не відповідає дійсним обставинами справи, оскільки на підставі меморіального ордеру від 31.05.2013 року за № 176959493/187450635/519816490/5172 про перерахування коштів згідно Кредитного договору № 106.43428/FW115.3, в якому зазначено, що банком надано кредит позичальнику в розмірі 107 000,00 Євро, сума яка в еквіваленті станом на дату видачі кредиту в гривні складає 1 107 036,87 грн., крім того згідно з випискою від 01.03.2021 року з рахунку з 31.05.2013 року по 16.02.2021 року, з якої вбачається, що 31.05.2013 ро на рахунок № НОМЕР_2 згідно Кредитного договору № 106.43428/FW115.3 від 31.05.2013 року перераховані кошти в сумі 107 000,00 Євро, а на підставі довідки виданої АТ "ПроКредит Банк" від 28.05.2013 року, згідно якої позичальником відкрито рахунок 28.05.2013 року за № НОМЕР_2 у валюті Євро, і заборгованість частково сплачувалася відповідачем саме на цей валютний рахунок (тобто у валюті Євро), а отже на валютний рахунок позичальника за № НОМЕР_2 не могла бути зарахована національна валюта України - гривня.
Отже, оскільки фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази не доводять повного та беззаперечного виконання позивачем та позичальником грошових зобов'язань, які виникли на підставі Договору про надання траншу № 106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 року, Рамкової угоду № FW115.3 від 30.05.2013 року та Договору поруки № 294989-ДП1 від 31.05.2013 року, твердження позивача про те, що станом на дату розгляду справи існує переплата за спірними Договорами в розмірі 1 321 951,32 грн. та інфляційні втрати в розмірі 435 618,45 грн. у зв'язку із виконанням вищезазначених Договорів є безпідставними.
У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19 зазначено, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Доказів повного та фактичного виконання позивачем зобов'язань за спірними Договорами останнім суду не надано.
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, а тому його права, за захистом яких він звертався до суду не порушено відповідачем.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання припиненими договору про надання траншу, рамкової угоди та договору поруки є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.04.2025.
Суддя С.О. Чебикіна