ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2025Справа № 910/292/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех Проект"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання неправомірним та скасування рішення, стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 200 000,00 грн
Представники сторін: не викликалися
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех Проект" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС), в якому просило суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Оператора ГТС про відхилення тендерної пропозиції Товариства, як переможця, у процедурі закупівлі UA-2023-03-20-011885-а, яке оформлено протоколом №23-1067 р_1 від 10.05.2023;
- стягнути з Оператора ГТС на користь Товариства 200 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закон України "Про публічні закупівлі" є актом цивільного законодавства, який має вищу юридичну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами;
- у відповідності до статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" неподання документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, у вищезазначений строк, не є підставою для відхилення тендерної пропозиції, натомість такою підставою є порушення способу подання таких документів;
- водночас, Товариство, як переможець закупівлі UA-2023-03-20-011885-а, у спосіб та строк, визначений Законом України "Про публічні закупівлі" та Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 (далі - Особливості), подало документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини 1 та частиною 2 цієї статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі";
- оскільки вищезазначене рішення є незаконним, тому отримані Оператором ГТС, як бенефіціаром, від гаранта (Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банк) на підставі вимоги від 16.05.2023 за банківською гарантією №31893 від 29.03.2023 кошти у розмірі 200000,00 грн підлягають поверненню принципалу - Товариству.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/292/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
03.02.2025 через загальний відділ діловодства суду від Оператора ГТС надійшов відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Товариством було пропущено чотирьохденний строк для подання документації, визначений Особливостями. Закон України "Про публічні закупівлі" та постанова Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 є спеціальними актами цивільного законодавства, тому загальні приписи частини 5 статті 254 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, іншими словами, перенесення кінцевого строку на перший робочий день не відбувається (аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №910/6033/21).
10.02.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало письмові пояснення, в яких не погодилося із запереченнями відповідача з підстав наведених у позові.
У той же день позивач подав клопотання про обґрунтування та долучення доказів, в якому просив стягнути з відповідача 6 056,00 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
17.02.2025 через систему "Електронний суд" Оператор ГТС подав заперечення на вищезазначені письмові пояснення, вказавши про необґрунтованість позовних вимог з підставі, вказаних у відзиві.
У той же день відповідач також подав заперечення на клопотання позивача про відшкодування судових витрат, в яких просив відмовити Товариству у відшкодуванні судових витрат, а у випадку задоволення позову - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 99,99%.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства обґрунтованими.
20.03.2023 на офіційному порталі про публічні закупівлі України prozorro.gov.ua Оператором ГТС було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями UA-2023-03- 20-011885-а:
- предмет закупівлі ДК 021:2015:09330000-1 Сонячна енергія (Сонячні установки);
- джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства).
20.03.2023 відповідачем на порталі prozorro.gov.ua оприлюднено тендерну документацію для процедури закупівлі - "Сонячна енергія (Сонячні установки)" та додатки до тендерної документації, а саме: додаток 1 "Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі"; додаток 1.1 "Гарантійний лист"; додаток 2 "Перелік інформації, що подається учасником в складі його тендерної пропозиції, та вимоги до неї"; додаток 3 "Вимоги до документів, що надаються переможцем торгів, порядку і строків їх надання"; додаток 4 "Проект договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів)"; додаток 5 "Форма оцінки відповідності потенційного контрагента"; додаток 6.1 "Вимоги до банківської гарантії (забезпечення тендерної пропозиції)"; додаток 6.2 "Вимоги до банківської гарантії забезпечення виконання договору".
У п. 4.10 розділу І "Загальні положення" тендерної документації передбачено надання учасником забезпечення тендерної пропозиції в розмірі 200 000,00 грн у формі банківської гарантії на умовах, які викладені в додатку №6.1 до тендерної документації.
30.03.2023 Товариство через електронну систему закупівель подало тендерну пропозицію учасника закупівлі. У складі тендерної пропозиції через електронну систему закупівель позивачем також було подало банківську гарантію №31893 від 29.03.2023.
Банківська гарантія №31893 від 29.03.2023 була видана Банком (Гарантом) відповідно до договору про надання гарантії №31893/ЮГ-23 від 29.03.2023, у пункті 1 визначено Принципалом (Учасником) - Товариство, Бенефіціаром (Замовником) - Оператора ГТС, Банк Бенефіціара - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", суму гарантії - 200 000,00 грн.
У п. 3 Гарантії №31893 від 29.03.2023 передбачено, що за цією гарантією Гарант безвідклично та безумовно зобов'язаний протягом п'яти банківських днів, після дати отримання Банком-гарантом першої вимоги від Бенефіціара (Замовника) в письмовій формі або в електронній формі ключованим SWIFT-повідомленням, сплатити Бенефіціару визначену у вимозі суму грошових коштів, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з виникненням обставин, за яких Бенефіціару надається право вимагати платіж, визначених частиною третьою статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням строку, що зазначений в абзаці 15 пункту 44 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
06.04.2023 Оператором ГТС прийнято рішення про продовження строку розгляду тендерної пропозиції, яке оформлено протоколом №23-1067.
10.04.2023 Оператором ГТС прийнято рішення уповноваженої особи щодо виправлення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасниками у тендерних пропозиціях та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, яке оформлено протоколом №23-1067.
18.04.2023 рішенням Оператора ГТС, яке оформлено протоколом №23-1067 д_1, визначено Товариство переможцем процедури закупівлі UA-2023-03-20-011885-а та прийнято рішення про намір укласти з ним договір закупівлі, у зв'язку з чим на порталі prozorro.gov.ua оприлюднено відповідне повідомлення.
23.04.2023 Позивачем подано та оприлюднено в електронній системі закупівель документи, які зазначені у абзаці 15 пункту 44 Особливостей.
Однак, 10.05.2023 відповідно до висновку Служби безпеки №ТОВСЛ-23-16613 від 02.05.2023 на підставі п.п. 3 п. 41 Особливостей Оператором ГТС було прийнято рішення, оформлене протоколом №23-1067 р_1, про відхилення тендерної пропозиції переможця у зв'язку з ненаданням у спосіб, зазначений в тендерній документації, документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктом 44 Особливостей: порушення чотирьохденного з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю строку для подання документів.
16.05.2023 Відповідач у формі SWIFT-повідомлення надіслав Гаранту (Банку) вимогу про сплату грошової суми за банківською гарантією №31893 від 29.03.2023 у розмірі 200000,00 грн.
31.05.2023 на підставі вказаного повідомлення (з урахуванням електронного повідомлення №2037 від 01.06.2023) за рахунок грошових коштів Товариства, що були розміщені на рахунку грошового покриття і якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання гарантії №31893/ЮГ-23 від 29.03.2023, Банком перераховано на користь Оператора ГТС 200000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №14712 від 31.05.2023, випискою Банку по особовим рахункам з 22.05.2023 по 01.06.2023, листами Банку №1-2163 від 01.06.2023, №1-2212 від 12.06.2023.
З метою досудового врегулювання спору, 18.09.2024 Товариство звернулося до Оператора ГТС з вимогою №98, в якій просило повернути грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн.
Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки Оператор ГТС набув грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн на підставі незаконного рішення, оформленого протоколом №23-1067 д_1 від 18.04.2023, Товариство звернулося з даним позовом до суду про визнання неправомірним та скасування вищезазначеного рішення, та стягнення 200 000,00 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що відповідальною за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі є уповноважена особа, яка визначається або призначається замовником.
Рішення уповноваженої особи оформлюються протоколом із зазначенням дати прийняття рішення, який підписується уповноваженою особою (частина 10 статті 11 Закону).
Відповідно до статті 20 Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.
Електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам. Обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням цілісності даних про учасників і їхніх тендерних пропозицій/пропозицій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій/пропозицій (частина 1 статті 12 Закону).
Частиною 8 статті 12 Закону встановлено, що подання інформації під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі здійснюється в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Замовникам забороняється вимагати від учасників подання у паперовому вигляді інформації, поданої ними під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
Згідно з пунктом 31 частини 1 статті 1 Закону тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.
Пунктом 2 частини 2 статті 22 Закону передбачено, що у тендерній документації зазначаються відомості про один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Для об'єднання учасників замовником зазначаються умови щодо надання інформації та способу підтвердження відповідності таких учасників установленим кваліфікаційним критеріям та підставам, встановленим статтею 17 цього Закону.
Згідно з частиною 3 статті 17 Закону (підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі) учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.
Відповідно до приписів частини 6 статті 17 Закону переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику документи шляхом оприлюднення їх в електронній системі закупівель, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті.
Положенням абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 31 Закону (відхилення тендерних пропозицій) передбачено, що Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону.
Водночас пунктом 37 Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 38 цього розділу.
Постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (Особливості).
Відповідно до абзацу 3 підпункту 3 пункту 41 Особливостей (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли, зокрема, переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктом 44 цих Особливостей.
Зі змісту абзацу 1 пункту 44 Особливостей випливає, що Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі з підстав підпунктів 1-12 вказаного абзацу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 44 Особливостей Переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує чотири дні з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель документи, що підтверджують відсутність підстав, зазначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 та в абзаці чотирнадцятому цього пункту. Замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих публічних електронних реєстрах, доступ до яких є вільним, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель, крім випадків, коли доступ до такої інформації є обмеженим на момент оприлюднення оголошення про проведення відкритих торгів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Законом та Особливостями встановлено строк для подання документів, однак підставою для відхилення тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі є ненадання у спосіб, зазначений в тендерній документації, документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених статтею 17 Закону та пунктом 44 Особливостей. Тобто, згідно Закону та Особливостей порушення строку подання документації не зумовлює та не є підставою для відхилення тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.
Разом із цим, судом встановлено, що відповідно до пункту 6 розділу V Загальної інструкції учасникам процедури закупівлі UA-2023-03-20-011885-a Тендерної документації вимоги до документів, що надаються переможцем торгів, порядку і строків їх надання, зазначено в Додатку 3 до тендерної документації.
У Додатку 3 тендерної документації (т. 1, а.с. 43) встановлено: "Ненадання переможцем документів згідно з вимогами пункту 1.4. у строк, визначений частиною першою Додатку 3 буде підставою для відхилення - не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених пунктом 44 Особливостей".
За частиною 1 Додатку 3 тендерної документації (т. 1, а.с. 12) інформація та/або документи, які оприлюднює в електронній системі закупівель Переможець торгів у строк, що не перевищує чотири дні з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Отже, виходячи з системного тлумачення вказаних положень Додатку №3 тендерної документації ненадання документів протягом чотирьох днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю є порушенням способу подання документів.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що поняття строку міститься у частині 1 статті 251 ЦК України. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК). Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №9901/120/19).
Також, як було раніше зазначено, згідно частини 3 статті 17 Закону учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.
Таким чином, оскільки відповідачем, як Замовником закупівлі, помилково ототожнено поняття строку та способу, подання документів з порушенням строку не може вважатися порушенням способу подання документів. Разом із цим, оцінка відповідності тендерної документації не входить до предмета даного спору.
У той же час, суд зауважує, що під час прийняття спірного рішення відповідачем не було враховано положення частини 5 статті 254 ЦК України, за якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У постанові від 16.06.2021 у справі №554/4741/19 Верховний Суд сформував правовий висновок, що при визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини 5 статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на вищезазначене, оскільки 18.04.2023 в електронній системі закупівель визначено переможця торгів й прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю, тому останнім днем строку для подання документів, з у рахуванням частини 5 статті 254 ЦК України, вважається 24.04.2023.
Враховуючи те, що Товариство, як переможець публічної закупівлі UA-2023-03-20-011885-а, подало в електронній системі закупівель документи 23.04.2023, суд погоджується з доводами позивача про дотримання строку та способу подання необхідних докуметнів. Про можливі інші порушення відповідачем не вказувалося та не були визначені підставами для прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, рішення Оператора ГТС від 10.05.2023 про відхилення тендерної пропозиції переможця, оформлене протоколом №23-1067 р_1, було прийнято з порушенням статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" та пунктів 41, 44 Особливостей, тобто є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір щодо стягнення коштів у розмірі 200 000,00 грн отриманих на підставі банківської гарантії, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов'язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов'язання принципалом, тобто те, що основне зобов'язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов'язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших.
Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Призначенням інституту гарантії (§4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України (статті 1212-1215) з огляду на відсутність боргу принципала.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Оскільки 200 000,00 грн були сплачені Банком за банківською гарантією № 31893 від 29.03.2023 за рахунок грошових коштів Товариства, що були розміщені для цілей забезпечення тендерної пропозиції зобов'язань за договором про надання гарантії №31893/ЮГ-23 від 29.03.2023, у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про відхилення тендерної пропозиції переможця закупівлі, оформленого протоколом №23-1067 р_1 від 10.05.2023, яке в межах цієї справи було визнано судом незаконним, а тому вищезазначена сума коштів є безпідставно набутим майном та підлягає поверненню позивачу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідача.
Також, Товариство просило суд стягнути з Оператора ГТС витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 12000,00 грн Товариством було надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.06.2024, актів виконання договору від 24.09.2024 та від 20.01.2025, звіту про надання правничої допомоги на виконання договору від 10.02.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2204/10 від 27.03.2003 на ім'я адвоката Коршуна Тараса Олександровича, ордера серії АІ №1786339 від 07.01.2025 на ім'я вказаного адвоката та платіжних інструкцій №989 від 06.11.2024 на суму 6 000,00 грн та №56 від 22.01.2025 на суму 6 000,00 грн.
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
За умовами пункту 1 укладеного 20.06.2024 між адвокатом Коршуном Т.О. (далі за текстом договору - Адвокат) та Товариством (далі за текстом договору - Клієнт) договору про надання правової правничої допомоги Клієнт замовляє, а Адвокат зобов'язується надати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва за позовом Товариства до Оператора ГТС про оскарження рішення останнього від 10.05.2023 про відхилення пропозиції Клієнта у процедурі закупівлі відкриті торги по предмету закупівлі "Сонячна енергія (Сонячні установки)", номер закупівлі UA-2023-03-20-011885-а, визнання цього рішення неправомірними, а також правову допомогу щодо повернення Клієнту грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, які неправомірно отримані Оператором ГТС за банківською гарантією №31893 від 29.03.2023.
Для виконання зазначеного у пункті 1 цього договору Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується розглянути документи, на яких гуртуються правовідносини між Клієнтом та Оператором ГТС. Підготувати необхідні процесуальні документи та представляти інтереси Клієнта в Господарському суді м. Києва з усіма правами Позивача без обмежень (пункт 2 договору).
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 договору Клієнт та Адвокат погодили, що вартість послуг, які надаються відповідно до пункту 1 та 2 цього договору, та відповідно гонорар Адвоката становить 12 000,00 грн. У зазначену суму враховуються послуги, робота Адвоката: проведення правового дослідження документів, на яких ґрунтуються правовідносини між Клієнтом та Оператором ГТС, підготовка плану захисту інтересів Клієнта, проведення аналізу судової практики щодо предмету спору, збирання доказів, написання та погодження з Клієнтом правової позиції, представництво інтересів Клієнта в суді, написання та подання до суду процесуальних документів, а також здійснення інших дій для захисту прав та інтересів Клієнта.
Клієнт оплачує гонорар двома частинами: перша частина в розмірі 6000,00 грн як попередня оплата не пізніше 30.10.2024; друга частина на протязі 2 робочих днів після здійснення Адвокатом першої дії щодо представництва інтересів Клієнта в суді, про що складаються акти. Інші послуги Адвоката, в тому числі представництво в суді під час розгляду позову, оплачуються авансом (абзац 2 пункту 3 договору).
24.09.2024 та 20.01.2025 між Клієнтом та Адвокатом було підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт, зі змісту яких вбачається, по даній судовій справі Адвокатом було надано, а Клієнтом - прийнято послуги на загальну суму 12 000,00 грн.
Підписавши та скріпивши печатками вказані акти, Клієнт засвідчив відсутність жодних претензій та зауважень щодо наданих послуг.
Отже, вищевказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання Адвокатським бюро позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі 12 000,00 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із цим, вищезазначена сума коштів повністю була сплачена Товариством на користь Коршуна Т.О., що підтверджується платіжними інструкціями №989 від 06.11.2024 на суму 6 000,00 грн та №56 від 22.01.2025 на суму 6 000,00 грн.
Доводи відповідача про непідтвердження реальності надання правничої допомоги є безпідставними, оскільки спростовується наявними у матеріалах справи процесуальними документами та актами про виконання договору від 24.09.2024 та від 20.01.2025.
Крім цього, відповідач наголошував суду те, що підготовка та підписання процесуальних документів не є тотожними поняттями, при цьому, матеріали справи містять лише докази підписання процесуальних документів та не містять доказів підготовки процесуальних документів.
З огляду на вказане, суд звертає увагу відповідача на пункт 3 договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 20.06.2024, в якому зазначено в чому полягають послуги Адвоката: проведення правового дослідження документів, на яких ґрунтуються правовідносини між Клієнтом та Оператором ГТС, підготовка плану захисту інтересів Клієнта, проведення аналізу судової практики щодо предмету спору, збирання доказів, написання та погодження з Клієнтом правової позиції, представництво інтересів Клієнта в суді, написання та подання до суду процесуальних документів, а також здійснення інших дій для захисту прав та інтересів Клієнта.
Таким чином, підготовка, написання, підписання та подання процесуальних документів до суду є одним з видів правничої допомоги та становить цілісну послугу, яка складається з вищезазначених етапів, в якій виражена правова позиція учасника справи та має на меті безпосередній захист прав та інтересів Клієнта в судовому процесі.
Підписання документу є лише технічною дією, яка вимагається до будь-якого процесуального документ, і водночас є волевиявленням (зовнішнім вираженням) внутрішньої волі, зокрема викладеній правовій позиції довірителя.
Іншими словами, підписанням завершується етап з оформлення написання та підготовки процесуальних документів для їх подання до суду.
Оскільки подані від імені позивача процесуальні документи підписані адвокатом Коршуном Т.О., суд дійшов висновку про реальність надання правничої допомоги саме вказаним адвокатом.
При цьому, вказуючи про ненадання доказів, які підтверджують надання послуг саме адвокатом Коршуном Т.О., суд звертає увагу відповідача, що до статті 79 ГПК України було внесено зміни фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Таким чином, доводи відповідача про ненадання доказів є лише маніпулятивним голослівним доводом без надання спростовуючи доказів.
За приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своїх запереченнях від 17.02.2025 Оператор ГТС вказував на необґрунтованість заявленого розміру витрат на професійна правничу допомогу, з огляду на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
За частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із цим, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини 1 статті 163 ГПК України).
Оскільки ціна позову в даній справі становить 200 000,00 грн, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн складає лише 6% вказаної суми, тому суд не погоджується з доводами Оператора ГТС про непропорційність розміру судових витрат позивача.
Також в контексті розподілу витрат позивача на правничу допомогу суд відхиляє посилання відповідача про віднесення його до підприємств критичної інфраструктури, оскільки згідно частини 6 статті 129 ГПК України дані доводи не стосуються співмірності витрат.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, у зв'язку з чим заява Товариства про компенсацію витрат на правову допомогу у справі №910/292/25 підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що судом задоволено позов Товариства у повному обсязі, судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490), оформлене протоколом №23-1067 р_1 від 10.05.2023, про відхилення переможця процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех Проект" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 17-25, офіс 9; ідентифікаційний код 44696426) у процедурі закупівлі №UA-2023-03-20-011885-а, предмет закупівлі: Сонячна енергія (Сонячні установки), ДК021-2015: 09330000-1 - Сонячна енергія.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех Проект" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 17-25, офіс 9; ідентифікаційний код 44696426) 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів, 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ