ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2025Справа № 910/15409/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «УКРДЖЕТ»
до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА»
про стягнення 299068,10 грн
Без виклику представників сторін
У грудні 2025 року Товариство обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «УКРДЖЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» про стягнення 299068,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поворотної фінансової допомоги №30/10-ФД від 30.10.2023 в частині повного та своєчасного повернення наданих грошових коштів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 250000 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 33483,61 грн та інфляційні втрати у розмірі 15584,49 грн.
У своєму відзиві відповідач вказав, що невиконання ним зобов'язань за Договором в повному обсязі пов'язане із наявністю форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією РФ проти України. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних втрат та заявив клопотання про зменшення вказаних сум до 10%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2023 між позивачем (далі - Позикодавець) та відповідачем (далі - Позичальник) укладено Договір №30/10-ФД про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір) відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. (п.1.1. Договору)
Відповідно до п.2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 250000 грн.
Згідно з п.2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем до 31.05.2024. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати укладення Договору.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.05.2024.
На виконання умов Договору, позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 250000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №3011 від 31.10.2023 із відповідним призначенням платежу.
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №30/10-ФД від 30.10.2023 є таким, що настав.
Втім, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем наданої йому поворотної фінансової допомоги.
За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на те, що свої зобов'язання щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги відповідач не виконав в повному обсязі та у визначений строк, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 250000 грн.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 250000 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача за період з 31.05.2024 по 04.12.2024 пені у розмірі 33483,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 15584,49 грн, суд зазначає наступне.
Часиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.2. Договору у випадку не повернення коштів термін, обумовлений даним договором, Позичальник виплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми договору, за кожний день прострочки повернення грошових коштів.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початкову дату періоду нарахувань, оскільки враховуючи п.3.1. Договору останнім днем для повернення фінансової допомоги було 31.05.2024, а відтак першим днем прострочення виконання вказаного зобов'язання є 01.06.2024.
Крім того, позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.
Так, кінцем розрахункового періоду нарахування пені є 30.11.2024.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 32588,80 грн.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 15584,49 грн.
Твердження відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення від відповідальності, судом відхиляються, з огляду на таке.
Відповідно до п.6.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по дійсному договору, якщо повне або часткове невиконання своїх зобов'язань являється наслідком обставин непереборної сили, а також некласичних видів форс-мажорних обставин, які можуть мати місце на території України, таких як: непередбачені політичні дії, екологічні катастрофи, воєнні дії, у тому числі бойові (учбові), страйки, національні та еміграційні хвилювання, рішення органів влади, зміни національного законодавства, злочинні дії третіх осіб по відношенню до сторін, що виникли після укладення даного Договору.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Судом встановлено, що Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Поряд з цим, суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Належних та допустимих доказів наявності форс-мажорних обставин матеріали справи не містять, зокрема, відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором №30/10-ФД від 30.10.2023.
Також, суд звертає увагу на те, що на момент укладення Договору №30/10-ФД від 30.10.2023, з боку РФ вже здійснювалась військова агресія проти України та в Україні вже діяв воєнний стан, а відтак, вказані обставини мали бути враховані відповідачем.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання та винятковість обставин, а відтак у суду відсутні підстави для зменшення розміру пені.
Крім того, суд зазначає, що нарахування на суму боргу відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання, зокрема, у вигляді стягнення інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому у випадку наявності обставин непереборної сили за договором боржник (відповідач) не звільняється від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «УКРДЖЕТ» (03179, місто Київ, вулиця Миколи Ушакова, будинок 1-Д, приміщення 166-А; ідентифікаційний код 41751384) заборгованість у розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн, пеню у розмірі 32588 (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 15584 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4472 (чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 03.04.2025.
Суддя Я.В. Маринченко