ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2025Справа №910/13857/24
За позовомКомунального підприємства "Київпастранс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна"
простягнення заборгованості у розмірі 2 820 534,33 грн
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін у призначене на 03.04.2025 судове засідання, в якому було призначено проголошення рішення суду, не з'явилися, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення суду у даній справі є дата складення його повного тексту.
У листопаді 2024 року Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 2 820 534,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство "Київпастранс" вказує, що за умовами укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна") Договору №52.21-234 від 16.09.2021 ним було придбано у відповідача дизельне паливо у кількості 60 000 л у талонах, за яке позивачем було сплачено відповідачу кошти у розмірі 1 717 200,00 грн.
Як вказує позивач, станом на 29.10.2024 Комунальним підприємством "Київпастранс" фактично використано талони на 14 500 л на суму 414 990,00 грн, а невикористаними залишились талони на 45 500 л номіналом 10 літрів у кількості 1 070 штук та номіналом 20 л у кількості 1 740 штук на загальну суму 1 302 210,00 грн. При цьому, позивач стверджує, що представниками відповідача було відмовлено у відпуску пального за наявними у Комунального підприємства "Київпастранс" талонами у липні та серпні 2022 року, що підтверджується актами від 21.07.2022 та 09.08.2022.
Оскільки, за твердженнями позивача, відповідачем не було відпущено дизельне паливо за наявними у Комунального підприємства "Київпастранс" талонами, то наявні правові підстави для нарахування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" пені у розмірі 1 171 638,96 грн, нарахованої за порушення термінів поставки товару за період 21.07.2022 по 29.10.2024.
Крім того, Комунальне підприємство "Київпастранс" стверджує про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" боргу у розмірі 1 302 210,00 грн, який підлягає стягненню з урахуванням нарахованих на вказану суму боргу за період 21.07.2022 по 29.10.2024 інфляційних втрат у розмірі 257 724,22 грн та 3% річних у розмірі 88 961,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 15.11.2024) відкрито провадження у справі №910/13857/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 19.12.2024.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 відкладено підготовче засідання на 23.01.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/13857/24; призначено розгляд справи по суті на 11.02.2025.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 запропоновано позивачу надати: обґрунтування щодо того яке відношення має АЗК на вул. Братиславській, буд. 7Б у місті Києві до відпуску товару по спірним талонам; докази того, що АЗС/АЗК постачальника, визначені у додатку №2 до Договору №52.21-234 від 16.09.2021, не працювали у 2022 році; обґрунтування чим передбачена нарахована позивачем пеня, а також чого саме з цього моменту виникло зобов'язання (з моменти приїзду на АЗС); відкладено судове засідання на 06.03.2025.
20.02.2025 засобами поштового зв'язку від Комунального підприємства "Київпастранс" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач вказує, що АЗК по вул. Братиславській, буд. 7Б та по вул. Харківське шосе, 210А у місті Києві належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", що підтверджується роздруківками з сайту carta.ua. Позивач стверджує, що інші АЗК/АЗС, передбачені у Додатку №2 до Договору №52.21-234 від 16.09.2021, не здійснювали відпуск пального за талонами, з огляду на арешт та передачу в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" весною 2022 року мережі АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна". Щодо нарахування пені, то позивач посилається на ст. 230 Господарського кодексу України та п. 6.3.6 Договору №52.21-234 від 16.09.2021
Оскільки призначене на 06.03.2025 судове засідання по справі №910/13857/24 не відбулося б у зв'язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 призначено судове засідання у справі №910/13857/24 на 20.03.2025.
В судове засідання, призначене на 20.03.2025, з'явилась представник позивача, надала пояснення по суті спору, за змістом яких Комунальне підприємство "Київпастранс" позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач явку свого представника в жодне призначене по справі №910/13857/24 засідання не забезпечив, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується наступним.
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 22.11.2024 про відкриття провадження у справі №910/13857/24 та всі послідуючі ухвали суду по справі направлялись Товариству з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштові відправлення повертались до суду без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідними довідками відділення поштового зв'язку на конвертах.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Окрім того, ухвали суду від 19.12.2024, від 23.01.2025, від 12.02.2025, від 03.03.2025 про повідомлення місця, дати та часу засідання надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" на електронну адресу Karina.Larinova@glusko.swiss, яка вказана у реквізитах відповідача у Договорі №52.21-234 від 16.09.2021 та публікувались на офіційному порталі "Судова влада України".
Також судом було здійснено кілька спроб повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" про призначені по справі №910/13857/24 засідання засобами телефонного зв'язку за мобільним номером, вказаним як контакт представника відповідача в акті приймання-передачі №1 від 16.12.2021, проте в автоматизованому режимі стільниковою компанією повідомлено, що даний номер не обслуговується, про що секретарем судового засідання складено відповідні телефонограми.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/13857/24, однак не скористався своїми правами на надання відзиву у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк та на участь у засіданнях по справі, в той час як підстави для відкладення розгляду справи №910/13857/24 відсутні.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд у засіданні 20.03.2025 прийшов до висновку про можливість розглянути справу №910/13857/24 по суті без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна".
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 долучено подані позивачем докази до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.03.2025 судом завершено розгляд справи №910/13857/24 по суті, та оголошено про перехід до стадії виготовлення судового рішення, яке буде проголошено 03.04.2025 о 15:30 год.
На проголошення судового рішення по справі №910/13857/24 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.09.2021 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна") (постачальник) укладено Договір №52.21-234 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю дизельне паливо (по талонах) (Лот №1 - Дизельне палива (по талонах)), код 09130000-9 за ДК 021:2015 "Нафта і дистиляти" згідно зі специфікацією (Додаток №1), що с невід'ємною частиною цього договору.
Мета використання товару: для безперебійного забезпечення роботи технічних і загально-виробничих потреб філій та відокремлених підрозділів КП "Київпастранс" (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.12.2021) сума цього договору (ціна договору) згідно Додатку №1 до договору становить 1 717 200,00 грн з ПДВ, виходячи з фінансування: згідно рішення Київської міської ради від 07.12.2021 №3699/3740 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №24/24 "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" за рахунок бюджетних коштів по КПКВК 1917412 сума коштів по Договору на 2021 рік становить 1 431 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 286 200,00 грн, разом становить 1 717 200,00 грн з ПДВ.
Пунктом 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.12.2021) визначено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем за власні кошти підприємства та/або за рахунок коштів міського бюджету м. Києва:
- розрахунок за фактично отриманий товар за рахунок власних коштів протягом 60 робочих днів згідно з договором та на підставі виставленого рахунку-фактури;
- розрахунок за фактично отриманий товар за рахунок бюджетних коштів протягом 5 робочих днів після надходження бюджетних коштів від Головного розпорядника бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування оплата за товар здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання бюджетних коштів відповідно призначення на свій реєстраційний рахунок.
Постачальник зобов'язався поставити товар покупцю згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Incoterms 2010": EXW (п. 5.1 Договору).
У пункті 5.2 Договору вказано, що строк поставки товару: протягом строку дії договору.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка талонів на дизельне паливо здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця (Управління паливно-мастильних матеріалів КП "Київпастранс") протягом 1 робочого дня з дати отримання постачальником такої заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці.
У пункті 5.6 Договору сторонами було погоджено, що відпуск товару здійснюється цілодобово на всіх АЗС/АЗК постачальника, визначених у Додатку №2 до цього договору. Місце отримання товару: АЗС/АЗК, перелік яких визначено у Додатку №2 до цього договору, згідно з умовами, визначеними у п. 5.1 цього Договору.
Відповідно п. 5.7 Договору талони повинні мати номінал 10 та 20 літрів. Талони повинні діяти по місту Києву (не обмежені в отриманні територіально конкретними районами), з можливістю отримання палива через АЗС/АЗК постачальника. Строк дії (використання) талонів повинен становити не менш одного року з дати їх отримання та гарантованим продовженням їх терміну дії до двох років.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної (п. 5.11 Договору).
За умовами п.п. 5.12, 5.13, 5.14 Договору приймання-передача товару від АЗС/АЗК постачальника здійснюється уповноваженим представником покупця (пред'явником талону) за кількістю, що обумовлена номіналом талону. Оператор АЗС/АЗК постачальника, після завершення відпуску товару, зобов'язаний видати уповноваженій особі покупця (пред'явнику талону) фіскальний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару. Передача товару здійснюється уповноваженому представнику покупця (пред'явнику талону) цілодобово по талонах, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару з АЗС/АЗК постачальника.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору (п. 10.1 Договору).
У Специфікації товару (Додаток №1 до Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 15.12.2021) сторонами погоджено постачання відповідачем позивачу дизельного палива у кількості 60 000 л за ціною 23,85 грн/л без ПДВ загальною вартістю 1 717 200,00 грн з ПДВ.
16.12.2021 Комунальним підприємством "Київпастранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" підписано видаткову накладну №Т-14734 від 16.12.2021, в якій зафіксовано передачу відповідачем позивачу дизельного палива (по талонах) на суму 1 717 200,00 грн.
Також 16.12.2021 Комунальним підприємством "Київпастранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" підписано акт приймання-передачі №1, згідно якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання дизельне паливо (по талонах) у кількості 60 000 л.
21.12.2021 Комунальним підприємством "Київпастранс" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" в якості оплати за дизельне паливо, поставлене згідно видаткової накладної №Т-14734 від 16.12.2021, кошти у розмірі 1 717 200,00 грн.
21.07.2022 комісія із працівників Комунального підприємства "Київпастранс" прибула на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна") за адресою: вул. Братиславська, 7Б в м. Києві з метою отримання палива по талонам, зокрема дизельного палива, проте співробітник АЗС відмовив у видачі вказаного палива наливом, про що було складено акт від 21.07.2022.
09.08.2022 комісія із працівників Комунального підприємства "Київпастранс" прибула на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна") за адресою: вул. Братиславська, 7Б в м. Києві з метою отримання палива по талонам, зокрема дизельного палива, проте співробітник АЗС відмовив у видачі вказаного палива наливом, про що було складено акт від 09.08.2022.
У червні 2024 року Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" із листом вих. №053/01/02 від 31.05.2024, в якому позивач просив здійснити безкоштовний обмін невикористаних талонів, зокрема на дизельне паливо у кількості 45 500 л. Однак поштове відправлення №0100114592751 було повернуто відправнику у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання за Договором з відпуску дизельного палива на загальну суму 1 302 210,00 грн по талонам, у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" пені у розмірі 1 171 638,96 грн. Крім того, Комунальне підприємство "Київпастранс" стверджує про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" боргу у розмірі 1 302 210,00 грн, який підлягає стягненню з урахуванням нарахованих на вказану суму боргу за період 21.07.2022 по 29.10.2024 інфляційних втрат у розмірі 257 724,22 грн та 3% річних у розмірі 88 961,15 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №Т-14734 від 16.12.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" було передано, а Комунальним підприємством "Київпастранс" прийнято дизельне паливо (по талонах) на суму 1 717 200,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Сторонами у п. 5.11 Договору було погоджено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової.
Отже, підписаною сторонами видатковою накладною №Т-14734 від 16.12.2021 підтверджується виконання відповідачем свого обов'язку з поставки позивачу всього обсягу товару - дизельного пального у кількості 60 000 л, у зв'язку з чим правові підстави для нарахування пені у розмірі 1 171 638,96 грн за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" свого обов'язку за Договором з поставки товару у кількості 45 500 л відсутні.
Крім того, умовами п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 15.12.2021) передбачена оплата товару після його фактичної передачі покупцю, а відтак оплата позивачем згідно платіжного доручення №762 від 21.12.2021 всього передбаченого Додатком №1 до Договору обсягу товару за Договором свідчить, що як позивач, так і відповідач усвідомлювали, що підписанням видаткової накладної на цей товар вони засвідчують факт його передачі покупцю.
Відповідно оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" було виконано свій обов'язок за Договором з поставки товару в повному обсязі - передано у власність Комунальному підприємству "Київпастранс" 60 000 л дизельного пального на підставі видаткової накладної, то відсутні підстави для стягнення з постачальника частини сплаченої Комунальним підприємством "Київпастранс" вартості товару з нарахованими на таку суму 3% річних та інфляційних втрат.
Попри наведене, із підписаного сторонами акту приймання-передачі №1 від 16.12.2021 вбачається, що Комунальним підприємством "Київпастранс" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" прийнято на зберігання дизельне паливо (по талонах) у кількості 60 000 л.
Тобто після набуття Комунальним підприємством "Київпастранс" права власності на дизельне паливо у кількості 60 000 л позивачем було передано його на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", а відтак з 16.01.2021 між сторонами склались правовідносини зберігання.
За приписами статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Акт приймання-передачі №1 від 16.12.2021 укладений сторонами у письмовій формі, що свідчить про дотримання вимог ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України у частині письмової форми такого правочину.
Частиною 3 статті 937 Цивільного кодексу України унормовано, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, міститься визначення талону, у відповідності до якого це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Тобто у спірних правовідносинах отриманими позивачем від відповідача талонами на дизельне паливо у кількості 60 000 л номіналом по 10 л та 20 л підтверджується прийняття на зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" належного Комунальному підприємству "Київпастранс" на праві власності (набутого на підставі Договору та видаткової накладної №Т-14734 від 16.12.2021) дизельного палива у кількості 60 000 л.
За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
На кожному із переданих відповідачем позивачу талонів вказана дата, до якої дійсні такі талони, що свідчить про погодження сторонами строку зберігання відповідачем дизельного пального позивача.
За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (статті 941 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. (ст. 953 Цивільного кодексу України).
Як стверджує позивач, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у таких твердженнях, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" було відпущено (повернуто із зберігання) Комунальному підприємству "Київпастранс" по талонах 14 500 л дизельного палива на суму 414 990,00 грн.
Натомість в іншій частині - в частині 45 500 л дизельного палива на суму 1 302 210,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" не було повернуто із зберігання, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви талонами номіналами по 10 л та по 20 л.
Варто відзначити, що в даному випадку фактично талони виконують функцію складської квитанції - поклажодавець (його уповноважена особа) для отримання дизельного палива на АЗС (спеціальне місце зберігання такого специфічного товару як паливо) пред'являє оператору АЗС картку / талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки / талону на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) пального відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання від зберігача (повернення із зберігання) товару / речі відповідного асортименту та кількості.
При цьому, комісія із працівників Комунального підприємства "Київпастранс" 21.07.2022 прибула на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна") за адресою: вул. Братиславська, 7Б в м. Києві з метою отримання палива по талонам, зокрема дизельного палива, проте співробітник АЗС відмовив у видачі вказаного палива наливом, про що було складено акт від 21.07.2022.
09.08.2022 комісія із працівників Комунального підприємства "Київпастранс" прибула на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна") за адресою: вул. Братиславська, 7Б в м. Києві з метою отримання палива по талонам, зокрема дизельного палива, проте співробітник АЗС відмовив у видачі вказаного палива наливом, про що було складено акт від 09.08.2022.
Тобто наявними в матеріалах справи доказами, які не були спростовані відповідачем, підтверджується невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна", як зберігачем належного позивачу дизельного палива, свого обов'язку з повернення Комунальному підприємству "Київпастранс" дизельного палива у кількості 45 500 л.
При цьому загальновідомими є обставини, що весною 2022 року мережа заправок Glusco була заарештована, а майно ТОВ "Глуско Україна" та ТОВ "Глуско Рітейл" були передані в управління ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" та лише у вересні 2022 року останнє почало частково відновлювати роботу АЗС мережі Glusco під брендом U.GO.
Суд відзначає, що зміна бенефіціарів, управителів, керівників товариства не змінює та не припиняє зобов'язань такого товариства перед його контрагентами.
Частиною 1 статті 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
За приписами статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" як зберігач переданого йому позивачем дизельного пального зобов'язане або повернути Комунальному підприємству "Київпастранс" дизельне паливо у кількості 45 500 л або відшкодувати його вартість.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.
Виходячи з обставин справи №910/13857/24 та поданих доказів, суд дійшов висновку, що з боку відповідача має місце незбереження дизельного палива і невиконання обов'язку з його відвантаження на підставі талонів за наслідками звернення позивача, тобто порушення договірного зобов'язання, внаслідок чого позивачу було завдано шкоди.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом враховано загальновідому обставину, що вартість дизельного палива з грудня 2021 року здорожчала більш як в два рази, а отже позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише частину вартості дизельного пального, яке не було повернуто відповідачем із зберігання, в той час як в силу імперативних приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вправі розглянути вимогу Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення частини завданої шкоди, в той час як позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про стягнення іншої частини шкоди, виходячи із ринкової (актуальної) вартості дизельного палива у кількості 45 500 л на момент його звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що "у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодлексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/1932/20, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21 та від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.
Відтак невірна кваліфікація позивачем спірних правовідносин не є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з відповідача частини вартості майна, переданого відповідачу на зберігання, а суд в даному рішенні самостійно визначить, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем договірного зобов'язання з повернення переданого на зберігання майна у відповідача на підставі укладеного у спрощений спосіб договору зберігання виникло грошове зобов'язання із відшкодування поклажодавцю (позивачу) вартості переданого на зберігання майна за актуальною ціною станом на дату звернення до суду, яке також не було виконано відповідачем.
Відтак вимога Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" коштів у розмірі 1 302 210,00 грн, які фактично є частиною вартості переданого на зберігання відповідачу майна, підлягає задоволенню.
Натомість вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було порушено свого зобов'язання з своєчасної поставки товару, а також у відповідача не виникло на підстав Договору грошових зобов'язань з повернення сплачених в якості оплати за товар коштів.
За таких обставин позов Комунального підприємства "Київпастранс" підлягає частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" підлягають стягненню кошти у розмірі 1 302 210,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерго-Карт Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11; ідентифікаційний код 32489155) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) кошти у розмірі 1 302 210 (один мільйон триста дві тисячі двісті десять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 19 533 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн 15 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 03.04.2025.
Суддя Р.В. Бойко