номер провадження справи 6/10/24
27.03.2025 Справа № 908/3281/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/3281/24
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» (61010, м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд. 16-а)
до відповідача: Запорізького національного університету (69600, м. Запоріжжя, вул. Університетська, буд. 66)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10)
про визнання договору про постачання електричної енергії недійсним та застосування двосторонньої реституції,
за участю представників сторін:
від позивача - Єграшина Т.Г. (в режимі відеоконференції) - самопредставництво, витяг ЄДР;
від відповідача - Греков Д.В. - адвокат, ордер АР № 1220565 від 04.02.2025;
від третьої особи - не з'явився.
Процесуальнідії по справі.
19.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3621/08-07/24 від 19.12.2024, документ сформований в системі «Електронний суд» 18.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» до відповідача: Запорізького національного університету про:
- визнання договору про постачання електричної енергії споживачу недійсним;
- застосування двосторонньої реституції на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 216 ЦК України.
У тексті позову позивачем викладено клопотання в порядку ч. 1 ст. 50 ГПК України про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.12.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3281/24 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву ТОВ «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» (вхід.№3621/08-07/24 від 19.12.2024) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
03.01.2025 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків вх. №92/08-08/25 та вх. №93/08-08/25 (сформовані в системі "Електронний суд" 02.01.2025), відповідно до яких на виконання вимог ухвали суду позивач зазначив ціну позову, додав докази доплати судового збору, зазначив номер договору та дату договору, який позивач просить суд визнати недійсним, обґрунтував необхідність залучення до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України.
Ухвалою суду від 07.01.2025, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3281/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2025 о 11 год. 00 хв. В порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185).
Ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/3281/24, призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2025 о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні 19.02.2025 у зв'язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції оголошено перерву до 06.03.2025 об 11 год. 30 хв.
У судовому засіданні 06.03.2025 в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 18.03.2025 об 10 год. 30 хв., про що постановлено ухвалу.
Судове засідання, призначене на 18.03.2025 було відкладено на 27.03.2027 о 10 год. 30 хв. через неможливість представника позивача приєднатись до відеоконференції у зв'язку з перебоями в електропостачанні та відсутністю інтернет-зв'язку в Хмельницькому міжрайонному суді Хмельницької області, який мав забезпечити проведення відеоконференції судового засідання за участю представника позивача Єграшиної Т.Г.
В судовому засіданні 27.03.2025 приймали участь представники позивача (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів) та відповідача.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судові засідання не з'являлась, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до абзацу 1 частини 7статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали суду від 07.01.2025, від 05.02.2025, від 19.02.2025 та від 06.03.2025 року доставлені до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС Міністерства освіти і науки України, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа. Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судових засідань у справі № 908/3281/24.
Третя особа не повідомила суду про причини неявки в судові засідання, відтак суд вирішив розглядати справу по суті за відсутності Міністерства освіти і науки України, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 27.03.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного судового рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяв вх. №92/08-08/25, №93/08-08/24, сформованих в підсистемі Електронний суд 02.01.2025) про визнання договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020 недійсним та застосування двосторонньої реституції на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 216 ЦК України, а саме просило залишити відповідачу 1 063 292 кВт/г електроенергії, а позивачу грошові кошти в сумі 3 423 523,75 грн за поставлену електричну енергію.
Підставою для звернення з позовом є зазначення у договорі (п.п 13.2.4 - 13.2.6) можливості зміни його умов в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків, що вступає в протиріччя з новітньою практикою, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року по справі №922/231/22. Також, у договорі є посилання на лист Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869/06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», в якому також є посилання на збільшення ціни договору більше ніж на 10 відсотків. Зазначене, на переконання позивача, є підставою для визнання недійсним такого договору відповідно до ст. 203 ЦК України та застосування двосторонньої реституції.
22.01.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Запорізького національного університету надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1605/08-08/25 від 22.01.2025), підписаний представником відповідача Борисовим К.Б., який діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 21.10.2024, положення про юридичний відділ Запорізького національного університету та посадової інструкції начальника юридичного відділу Запорізького національного університету.
07.02.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №2833/08-08/25), яка за своїм змістом є запереченнями щодо прийняття судом відзиву на позов як такого, що підписаний особою, яка не може бути представником відповідача у суді.
Відзив Запорізького національного університету вх. №1603/08-08/25 по справі №908/3281/24 ухвалою суду від 19.02.2025 повернуто відповідачу без розгляду, оскільки документи, надані суду, не є достатніми для підтвердження повноважень Борисова К.Б. на здійснення самопредставництва відповідача у суді під час розгляду справи, яка не є малозначною, у тому числі для подання відзиву, оскільки у долучених до справи документах не визначено право Борисова К.Б. діяти від імені ЗНУ без додаткового уповноваження, а лише на підставі довіреності, тобто як представник.
Інші заяви або клопотання від позивача та відповідача до суду не надходили.
Третя особа не скористалась правом на подання до суду пояснень щодо позову або відзиву.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
30 грудня 2020 року між Запорізьким національним університетом (Споживач, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» (Постачальник, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається Сторонами, з урахуванням статей 633, 641, 642 Цивільного кодексу України.
За цим Договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (далі за текстом - електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що поставка електричної енергії здійснюється в межах узгоджених помісячних обсягів споживання, з 01.01.2021 до 31.12.2021 (цілодобово).
Відповідно до п. 3.5 Договору, обсяг поставки електричної енергії за цим Договором становить 2 000 000 кВт.год.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна електричної енергії становить 1,512759996 грн за 1 кВт.год, крім того ПДВ 0,302551999 грн, всього з ПДВ 1,815311995 грн.
Загальна сума Договору становить 3025519,99 грн, крім того ПДВ 605104,00 грн, всього з ПДВ 3 630 623,99 грн (п. 5.3 Договору).
Згідно з п. 5.5 Договору ціна електричної енергії включає в себе всі необхідні супутні послуги для постачання електричної енергії Споживачу відповідно до умов цього Договору, крім послуг з розподілу електричної енергії. Послуги з розподілу електричної енергії Споживач оплачує самостійно за окремим договором, укладеним з оператором системи (включаючи вартість послуг з передачі електричної енергії оператору системи передачі ДП НЕК «Укренерго» (далі - ОСП), відповідно до укладеного між Постачальником та ОСП Договором відповідно до постанови НКРЕКП від 9.12.2020 року № 2353 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2021 рік».
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей Договір діє з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Порядок зміни ціни передбачено п. 13.2 договору. Підвищення ціни можливе за умови дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 13.2.4 Договору).
Відповідно до п. 13.2.5 Договору збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми), (листом(ми)), (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) (згідно з ч.6, 9 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії») для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку (середньозваженої ціни РДН по ОЕС України, ВДР по ОЕС України, ринку двосторонніх договорів на вибір постачальника). Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни.
Згідно п. 13.2.6 Договору документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньої ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день підписання цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів до дати підписання договору та середньої ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату з дати підписання договору та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни, але не більше ніж на 10 відсотків. Всі подальші підвищення ціни розраховуються від даних щодо середньої ринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару як описано п.13.2.6 цього договору.
При цьому враховується попередні збільшення ціни, що перевищує 10 відсотків в разі, якщо попереднє коливання ціни відбулося більше ніж на 10 відсотків. Ціна може змінюватись більше ніж раз на місяць, за умови підвищення середньої закупівельної ціни. Зміна тарифу на послуги з передачі електричної енергії здійснюється відповідно постанов НКРЕКП з моменту введення тарифу в дію.
Додаткові угоди про зміну ціни обов'язкові для укладання сторонами за умови, що відповідають вимогам цього пункту комерційної пропозиції.
У разі незгоди з підвищенням ціни споживач має право достроково розірвати договір, попередивши постачальника за 20 днів до початку наступного місяця споживання. Якщо споживач не здійснив це право, то вважається що споживач згоден зі зміною умов договору.
Якщо споживач не виконує свої обов'язки по договору, а саме: не підписує додаткові угоди, акти, постачальник має право достроково розірвати договір, попередивши споживача за 20 днів до початку наступного місяця споживання.
Під час дії договору між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до Договору №11/12-2020 від 30.12.2020, якими збільшувалась ціна та зменшувались обсяги поставки електричної енергії:
додаткова угода від 04.03.2021, за якою ціна електричної енергії становить 1,664035995 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,332807199 грн, всього з ПДВ - 1,9968431945 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1818181,818 кВт/год. Діє починаючи з січня 2021 року;
додаткова угода від 11.03.2021, за якою ціна електричної енергії становить 1,830439594 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,3660879188 грн, всього з ПДВ - 2,1965275128 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1652892,562 кВт/год. Діє починаючи з лютого 2021 року;
додаткова угода №3 від 07.04.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,013483553 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,40269671068 грн, всього з ПДВ - 2,416180264 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1502629,602 кВт/год. Діє починаючи з березня 2021 року;
додаткова угода №4 від 22.09.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,2125 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,4425 грн, всього з ПДВ - 2,655 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1447158 кВт/год. Діє починаючи з серпня 2021 року;
додаткова угода №5 від 22.09.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,436310669 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,487262134 грн, всього з ПДВ - 2,92 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1370163 кВт/год. Діє починаючи з серпня 2021 року;
додаткова угода №6 від 22.09.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,583333333 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,516666667 грн, всього з ПДВ - 3,10 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1326343 кВт/год. Діє починаючи з серпня 2021 року;
додаткова угода №7 від 24.09.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,781296 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,55625916 грн, всього з ПДВ - 3,34 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1274659 кВт/год. Діє починаючи з вересня 2021 року;
додаткова угода №8 від 18.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 2,851399 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,570280 грн, всього з ПДВ - 3,421679201 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1264800 кВт/год. Діє починаючи з жовтня 2021 року;
додаткова угода №9 від 18.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,026231 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,605246 грн, всього з ПДВ - 3,631477463 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1233204 кВт/год. Діє починаючи з жовтня 2021 року;
додаткова угода №10 від 18.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,3052703 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,661054 грн, всього з ПДВ - 3,966324 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1189702 кВт/год. Діє починаючи з жовтня 2021 року;
додаткова угода №11 від 18.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,46 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,692 грн, всього з ПДВ - 4,152000 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1168603 кВт/год. Дію починаючи з жовтня 2021 року;
додаткова угода №12 від 19.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,477143 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,695429 грн, всього з ПДВ - 4,172572 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1166749 кВт/год. Діє починаючи з листопада 2021 року;
додаткова угода №13 від 22.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,750673 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,750135 грн, всього з ПДВ - 4,500808 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1139447 кВт/год. Діє починаючи з листопада 2021 року;
додаткова угода №14 від 24.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 3,839766 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,767953 грн, всього з ПДВ - 4,607719 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1131394 кВт/год. Діє починаючи з листопада 2021 року;
додаткова угода №15 від 25.11.2021 «Ціна електричної енергії становить 4,056109 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,811222 грн, всього з ПДВ - 4,867331 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1113312 кВт/год. Вступає в силу з листопада 2021 року;
додаткова угода №16 від 26.11.2021, за якою ціна електричної енергії становить 4,15 грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,83 грн, всього з ПДВ - 4,98 грн. Обсяг поставки електричної енергії: 1106052 кВт/год. Діє починаючи з листопада 2021 року.
Додатковою угодою №17 від 20.12.2021 сторони відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» продовжили дію Договору №11/12-2020 до 31.03.2022.
Додатковою угодою №18 від 10.01.2022 пункт 5.3 Договору викладено у наступній редакції: «Загальна сума договору становить 3 630 623,99 грн, крім того ПДВ 726 124,80 грн, всього з ПДВ - 4 356 748,79 грн.
Відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії позивачем поставлено 1063292 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 423 523,77 грн, що підтверджується актами від 04.03.2021 №22 на 108340 кВт*год, від 11.03.2021 №22 на 114619 кВт*год, від 07.04.2021 №22 на 137186 кВт*год, від 30.04.2021 №22 на 77263 кВт*год, від 31.05.2021 №22 на 37203 кВт*год, від 30.06.2021 №22 на 55974 кВт*год, від 12.08.2021 №22 на 69621 кВт*год, від 23.09.2021 №22 на 55140 кВт*год, від 19.10.2021 №22 на 62562 кВт*год, від 18.11.2021 №22 на 74479 кВт*год, від 17.12.2021 №22 на 85857 кВт*год, від 23.12.2021 №22 на 90879 кВт*год, від 10.02.2022 №22 на 94169 кВт*год.
За договором відповідачем на користь постачальника було проведено оплату на загальну суму 3 423 523,66 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (арк.спр. 47-68).
Оскільки в договорі передбачена можливість збільшення ціни більше ніж на 10 відсотків, що на думку позивача суперечить новітній практиці, висловленій Верховним Судом в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/231/22, в якій стверджується, що ціну договору не можна підвищувати більше ніж на 10 відсотків, позивач звернувся до суду та просить визнати Договір про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020 недійсним та застосувати двосторонню реституцію на підставі ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 216 ЦК України, а саме залишити відповідачу 1 063 292 кВт/г електричної енергії, а позивачу грошові кошти на суму 3 423 523,75 грн за поставлену електричну енергію.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спірні правовідносини сторін є господарськими.
Відповідно достатті 55 Конституції Україникожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 і ч. 5ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За визначенням ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами постачання енергоносіїв замкнутими енергетичними мережами України, на підставі укладеного між сторонами договору відповідно до вимог гл. 54 ЦК України. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України з особливостями застосування Господарського кодексу України.
Відповідно дост. 275 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частинами 4, 5 статті 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Матеріалами справи встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.
Статтею 203 ЦК України, визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина другастатті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третястатті 215 ЦК України).
Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.
При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.
Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
У справі, що розглядається, позивач, який є Постачальником в оспорюваному правочині, звернувся до суду з позовом до відповідача, який є Споживачем за договором, про визнання недійсним договору з посиланням на невідповідність умов договору вимогам спеціальних нормативних актів, а саме можливість збільшення ціни договору більше ніж на 10 відсотків.
В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 24.01.2024 у справі №922/231/22.
У наведеної постанові Велика Палата Верховного Суду зробила 2 ключових правових висновки:
- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Зробивши зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 420/17618/21, згідно із якими суд фактично дійшов висновку про можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Судом встановлено, що сторони збільшували ціну електричної енергії та зменшували її обсяг шляхом укладання додаткових угод до договору. Визнання недійсними таких додаткових угод № 1-16 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020, укладеного між Запорізьким національним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі», а також стягнення з ТОВ «Вєк Технолоджі» безпідставно отриманих коштів було предметом розгляду у справі №908/2423/24, яка розглядалась господарським судом Запорізької області.
Проаналізувавши зміст договору та приписи чинного законодавства суд дійшов висновку, що у даній справі позивачем не наведено, а судом не встановлено, жодних підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину . При цьому зміна судової практики, зокрема прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 24.01.2024 у справі №922/231/22, не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Оцінюючи наявність порушеного права позивача, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.04.2024 по справі №511/1915/20, Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 761/26815/17, за якими недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 43 ГПК України). Добросовісність у процесуальному аспекті полягає зокрема в тому, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу, тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19, постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23).
Як зазначено вище, господарським судом Запорізької області була розглянута справа №908/2423/24 за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідачів Запорізького національного університету та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ» про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020, укладеного між Запорізьким національним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі». Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.01.2025 у справі №908/2423/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» на користь Міністерства освіти і науки України кошти в сумі 570 148,41 грн (п'ятсот сімдесят тисяч сто сорок вісім гривень 41 коп).
На підставі аналізу вказаного рішення суду по справі №908/2423/24 та обставин, встановлених у даній справі, суд дійшов висновку, що позивач намагається використати позов про визнання договору недійсним та залишення у його власності грошових коштів, сплачених за договором №11/12-2020 від 30.12.2020 не для захисту прав та інтересів, а для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення грошової суми у справі №908/2423/24.
За таких обставин, відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім того, судом встановлено, що правові підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020 відсутні.
Ураховуючи наведене, позов про визнання Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020 недійсним не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про застосування двосторонньої реституції, залишивши відповідачу 1 063 292 кВт/ч електроенергії, а позивачу грошові кошти на суму 3 423 523,75 грн за поставлену електричну енергію суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Ураховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020, то відсутні підстави для застосування наслідків недійсності цього правочину, а тому вказана вимога про застосування двосторонньої реституції також не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем у справі не доведено наявність правових підстав для визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/12-2020 від 30.12.2020 та застосування двосторонньої реституції.
Ураховуючи встановлені судом обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України 04.04.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/sud5009/.
Суддя О.А. Федько