26.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4387/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 (суддя Мартинюк С.В.)
у справі № 904/4387/19
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"
Провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Касаткін Д.М.
Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/4387/19, ухвалити нове рішення, яким клопотання задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- за результатами призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Український рітейл» встановлено відсутність платника податків за податкової адресою, що зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Український рітейл» у зв'язку із відсутністю посадових осіб та підприємства за податковою адресою від 08.06.2021 №529/04-36-07- 07-09/34604386;
- метою дотримання вимог податкового законодавства та з'ясування факту наявності грошових вимог до боржника, контролюючому органу необхідна первинна документація від платника податків та за наявності підстав скласти акт за результатами проведеної перевірки, а у разі складання такого акту винести ППР;
- задоволення клопотання контролюючого органу надасть суду можливість надати додаткову більш детальну оцінку фінансового стану боржника та прийняти обґрунтоване рішення відносно наступної судової процедури.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
17.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «Український Рітейл» арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
25.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «Український Рітейл» арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги та наголосив на відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
25.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "СЕНС ЕКСПО" надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він підтримав її доводи та вимоги, наполягав на її задоволенні в повному обсязі.
В судовому засіданні 26.02.2025 приймали участь представники кредиторів ГУ ДПС в Дніпропетровській області, ТОВ "СЕНС ЕКСПО" та ТОВ "Євро Регіон Партнер", а також арбітражний керуючий Касаткін Д.М. Інші учасники провадження у справі про банкрутство, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (апелянта) підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення клопотання № б/н від 30.03.2021.
Арбітражний керуючий ліквідатор боржника ТОВ «Український Рітейл» з підстав, викладених у відзиві, вказав на необхідності залишення скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
Представник кредиторів ТОВ "СЕНС ЕКСПО" та ТОВ "Євро Регіон Партнер" наголосив на наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).
За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду від 19.03.2024 призначено судове засідання з розгляду клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки на 01.04.2024.
В обґрунтування заявленого клопотання податковий орган посилається на Наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №2368-п від 03.06.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Український Рітейл", в якому наказано наступне: провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Український Рітейл", з 08.06.2021 тривалістю 10 робочих днів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 (суддя Примак С.А.) постановлено про залишення без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №б/н від 30.06.2021 про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Постановою від 06.09.2022 Центральний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 та прийняв нове рішення, яким було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.06.2021 про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 касаційні скарги ТОВ "Сенс Експо" та ПрАТ "Хліб" задоволено повністю. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі № 904/4387/19 скасовано повністю та справу № 904/4387/19 ухвалено про направлення на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
У зазначеній постанові Верховний Суд зауважує, що усім аргументам скаржника і контролюючого органу в обґрунтування цього клопотання має бути надана належна оцінка місцевим господарським судом під час нового перегляду справи з урахуванням мети такої перевірки, значення її результатів, серед іншого, для з'ясування дійсного фінансово-господарського стану боржника та надання оцінки діям його керівників і засновників (учасників) для з'ясування ознак доведення до банкрутства чи приховування банкрутства.
27.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення щодо клопотання №б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки, відповідно до яких ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить суд задовольнити подане клопотання.
У поданих 27.03.2024 додаткових пояснення ГУ ДПС в Дніпропетровській області зазначає, що за результатами призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Український рітейл встановлено відсутність платника податків за податкової адресою, що зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Український рітейл» у зв'язку із відсутністю посадових осіб та підприємства за податковою адресою від 08.06.2021 №529/04-36-07- 07-09/34604386. Додатково заявником зазначено, що у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні додаткові документи, що підтверджують аргументи наведені у клопотанні окрім тих які було додано до такого клопотання.
01.04.2024 до суду від арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. надійшли заперечення на клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області №б/н від 30.06.2021 про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
У поданих 03.04.2024 запереченнях ліквідатор ТОВ "Український Рітейл" зазначає, що з моменту визнання Боржника банкрутом та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. до моменту звернення Заявника з відповідним клопотанням до суду минуло вже більше року, а з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника минуло взагалі вже понад 3 роки.
Також арбітражним керуючим зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не позбавлене права провести позапланову документальну перевірку підприємства-банкрута, у встановлені Податковим кодексом України строки та звернутись до ліквідатора боржника (у разі виявлення грошових зобов'язань боржника перед ним), з кредиторськими вимогами у встановленому порядку та строки.
06.05.2024 до суду від ТОВ "АЗОВРІТЕЙЛ" надійшли заперечення на клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки.
За результатами розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки було предметом перевірки судами неодноразово.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2021 № б/н про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Постановою від 06.09.2022 Центральний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 та прийняв нове рішення, яким було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.06.2021 про зобов'язання надати документи для проведення перевірки.
Постановою від 08.12.2022 Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі № 904/4387/19 повністю, а справу №904/4387/19 направив на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
При цьому у п. 115 Постанови зазначено, що: «стосовно доводів касаційної скарги щодо безпідставного відхилення клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.06.2021 про зобов'язання ліквідатора надати документи для проведення податкової перевірки Верховний Суд зауважує, що усім аргументам скаржника і контролюючого органу в обґрунтування цього клопотання має бути надана належна оцінка місцевим господарським судом під час нового перегляду справи з урахуванням мети такої перевірки, значення її результатів, серед іншого, для з'ясування дійсного фінансово-господарського стану боржника та надання оцінки діям його керівників і засновників (учасників) для з'ясування ознак доведення до банкрутства чи приховування банкрутства».
Як передбачено ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов'язковим урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 08.12.2022.
Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Суб'єктом документальної перевірки з боку контролюючого органу також може бути платник податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України), за деякими особливостями у правовому регулюванні, що настають для такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням юридичної особи-боржника банкрутом.
У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки; такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).
Крім того, податковий орган має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Відтак, кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. За результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства.
У цій справі, у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою та неможливістю проведення позапланової документальної перевірки передбаченої ПК України, відсутністю первинних документів, з метою з'ясування факту наявності грошових вимог до боржника, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з клопотанням про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України (в редакції статті, що діяла на момент звернення до суду із клопотанням) платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
Як передбачено ч. 2 ст. 59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.
За приписами ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Відповідно до п. 5, 5-1, 6 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 5) звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб; 5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів.
Відповідно до п. 3, 10 та абз 1, 2, 3 п. 5 ч. 2 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий зобов'язаний: 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов'язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов'язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); 10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку.
Слід зауважити, що Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).
Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.
Аналізуючи зміст процедури затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу у справі про банкрутству за положеннями Кодексу, слід зазначити, що лише після завершення всіх, передбачених КУзПБ дій по здійсненню ліквідаційної процедури та розгляду всіх, за наявності поточних вимог, скарг, заяв та клопотань, суд призначає судове засідання у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, про час і місце судового засідання, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.
Так, відмовляючи у задоволенні клопотання податкового органу, суд першої інстанції виснував, що заявник не обґрунтував та не довів суду яке саме значення матимуть результати перевірки для з'ясування дійсного фінансово-господарського стану боржника та надання оцінки діям його керівників і засновників для з'ясування ознак доведення до банкрутства чи приховування банкрутства.
Водночас, господарським судом було не враховано, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22 зазначив, що відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно з приписами підпункту 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
При цьому Верховний Суд у постановах від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22, від 13.11.2024 у справі № 908/1747/23 звертав увагу на тому, що:
- провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб'єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.
- процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
- тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
- водночас, провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").
Відмовивши у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суд першої інстанції не врахував вказівки та висновки Верховного Суду у даній справі (п. 15 Постанови від 08.12.2022) щодо вирішення заявленого клопотання та надання оцінки його мотивам та наданим контролюючим органом доказам, чим обмежив останнього у реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство, тобто не дотримався мети господарського судочинства.
При цьому колегія суддів відхиляє заперечення ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" що податкова не була позбавлена права провести позапланову документальну перевірку підприємства-банкрута, адже за результатами призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Український рітейл» встановлено відсутність платника податків за податкової адресою, що зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Український рітейл» у зв'язку із відсутністю посадових осіб та підприємства за податковою адресою від 08.06.2021 №529/04-36-07-07-09/34604386.
За відсутності первинних та бухгалтерських документів платника податків (їх ненадання на запит контролюючого органу), у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутня можливість перевірити дотримання вимог податкового законодавства та з'ясувати факт наявності грошових вимог до боржника.
Також, є безпідставним посилання арбітражного керуючого на те, що строк проведення перевірки сплив 18.06.2021 виходячи з наступного.
В наказі №2368-п від 03.06.2021 вказано строк проведення перевірки, а саме: «Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», з 08.06.2021 тривалістю 10 робочих днів».
Відповідно ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Оскільки проведення перевірки не було розпочато, про що було складено акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Український рітейл» у зв'язку із відсутністю посадових осіб та підприємства за податковою адресою від 08.06.2021 №529/04-36-07-07-09/34604386, у податкового органу відсутні підстави її продовжувати або зупиняти, а строк є таким, що не настав.
Так само, суд не може погодитися з доводами ліквідатора про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить зобов'язати його надати документи фінансово - господарської діяльності і бухгалтерського обліку банкрута без зазначення конкретного періоду та їх детальної конкретизації, адже як слідує зі змісту наказу №2368-п від 03.06.2021 та запиту №35692/04-36-07-09-09 від 08.06.2021 контролюючим органом запитувалися документи необхідні для проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (код ЄДРПОУ 34604386) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по теперішній час та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по теперішній час. Зокрема, такими є: договори, додатки до договорів, специфікації, накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, рахунки, банківські виписки, акти звірок, фінансова звітність, регістри бухгалтерського обліку та інші первинні документи, які підтверджують дебіторську та кредиторську заборгованість тощо.
При цьому вказаний перелік не обмежується лише загаданими документами, а обсяг документів, що можуть бути надані, визначається керівником Товариства, обов'язки якого наразі виконує ліквідатор Касаткін Д.М.
Крім того, колегія суддів відхиляє й твердження арбітражного керуючого що Скаржник є кредитором Боржника по даній справі, частина грошових вимог Скаржника до Боржника визнана Ухвалою Суду від 02.03.2021, а тому Апелянт є повною мірою обізнаним щодо стану провадження у справі про банкрутство Боржника, адже природа виникнення цих вимог не пов'язана з проведенням перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по теперішній час.
Більше того, як вже було зазначено, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно з приписами підпункту 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
В свою чергу, норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20; постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21.
За таких умов, при розгляді клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.03.2021 про зобов'язання ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" надати бухгалтерську та іншу документацію контролюючому органу для проведення документальної позапланової перевірки суд першої інстанції не дотримався вимог щодо обґрунтованості судового рішення, не надав вичерпну правову оцінку доводам та доказам заявника, не дослідив важливість та обов'язковість значення та змісту порушеного у клопотання питання, внаслідок чого припустився неправильного застосування норм матеріального права (ст.ст. 75-78, 85 ПК України) та порушив норми процесуального права (ст. 86, 236, 310, 316 ГПК України, 1, 12 КУзПБ).
Варто відзначити, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких умов, доводи апелянта знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/4387/19 та прийняття нового рішення (з урахуванням норми ст. 5 ГПК України щодо ефективного способу судового захисту) - про зобов'язання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (код ЄДРПОУ 34604386) надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області бухгалтерську та іншу документацію, необхідну для проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (код ЄДРПОУ 34604386) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по теперішній час та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по теперішній час.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/4387/19 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/4387/19 скасувати.
Постановити нове рішення про задоволення клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області № б/н від 30.06.2021.
Зобов'язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (код ЄДРПОУ 34604386) надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області бухгалтерську та іншу документацію, необхідну для проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (код ЄДРПОУ 34604386) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по теперішній час та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по теперішній час.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 03.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко