30.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2289/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від скаржника: Зарвій Руслан Леонідович, представник ТОВ «Семь ЛТД»,
від боржника: Бистров Денис Анатолійович, представник ліквідатора ТОВ «Вільна енергетична компанія «Палівенерго»,
від кредитора ПАТ «Запоріжжяобленерго» Краснокутська Дар'я Олександрівна;
від кредитора ТОВ «Електротрейдінг Груп» Литвинов Володимир Володимирович,
інші представники сторін не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» на рішення господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 року (повний текст рішення складено 12.10.2023 року) у справі № 908/2289/23 (суддя Черкаський В.І.)
за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» арбітражного керуючого Острик Сергія Юрійовича, м.Запоріжжя
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго», м.Запоріжжя
відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД», м.Запоріжжя
за участю третьої особи-1 Комунального підприємства «Облводоканал», м.Запоріжжя
за участю третьої особи-2 Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
про визнання правочину недійсним
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго», м.Запоріжжя,-
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго»; визнано грошові вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» до боржника у розмірі 8 500 382 грн 74 коп. основного боргу та 20 645 грн 85 коп. пені; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича; зобов'язано учасників справи вчинити певні дії.
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Острик С.Ю. звернувся до господарського суду з заявою № 02-01/01 від 20.08.2023 року (вх. №17897/08-08/23 від 21.08.2023 року) про визнання правочину недійсним в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго».
Вказана заява обгрунтована посиланням на те, що спірний договір є фіктивним та фраудаторним, оскільки направлений на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» від виконання зобов'язань перед кредиторами; договір по суті є договором факторингу, в той час, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» не є ані банком, ані іншою фінансовою установою, а тому не мало права укладати такий договір.
Рішенням господарського суду Запорірзької області від 28.09.2023 року у даній справі заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 року (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023) задоволено; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» із змінами та доповненнями.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» здійснило відчуження майнових прав, що виникли на підставі Основного договору, за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, зокрема кредитора 1 - ВАТ «Запоріжжяобленерго».
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №18/08/22 від 18.08.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» залишити без задоволення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:
- зобов'язання за договором новий кредитор виконав в повному обсязі, сплативши на користь первісного кредитора кошти у загальному розмірі 9 200 000,00 грн;
- розпорядник майна не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин того, що оспорюваний договір був вчинений боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» за ціною, нижчою від ринкової, та того, що внаслідок таких дій боржника його майна стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- договір був укладений за рік до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, що не заперечується жодним учасником справи;
- вартість права вимоги в договорі була визначена його сторонами за взаємною згодою, з урахуванням особливостей діяльності боржника КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради;
- господарського діяльність КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради розповсюджується на всю територію Запорізької області, більше частина якої є тимчасово окупованою військовими формуваннями Російської Федерації, що вплинуло на безпосередню діяльність вказаного суб'єкту господарської діяльності і як наслідок, на ліквідність відповідного права грошової допомоги, а також можливість отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» економічного ефекту від цієї угоди, а саме - приросту його активів;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, яка саме ринкова вартість права вимоги була на момент укладання договору, а отже невідомо, яким чином суд першої інстанції зробив висновок про те, що боржник здійснив відчуження майнових прав на користь скаржника, що виникли на підставі основного договору, за ціною, нижчою від ринкової;
- висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок виконання спірного договору майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго», не відповідає дійсності з огляду на те, що, як встановлено судом першої інстанції, станом на 11.07.2023 року сума заборгованості боржника перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складала 8 521 028,57 грн, в той же час право вимоги до КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради було відступлено боржником за 9 200 000,00 грн, які в повному обсязі сплачені ТОВ «Семь ЛТД» на користь боржника;
- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що після укладення договору у боржника не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б здійснити погашення вимог кредиторів, в тому числі і вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго».
У відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції розпорядник майна боржника вказує наступні доводи:
- проаналізувавши оскаржуваний договір відступлення права вимоги, встановлено, що він укладений протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та порушує права боржника, який став неплатоспроможним внаслідок такого відступлення, та його кредиторів, які не отримали очікувану оплату за своїми вимогами до боржника;
- дійсною метою відступлення права вимоги було не задоволення вимог кредиторів, а виведення активів шляхом передачі майнових прав іншій юридичній особі;
- боржник здійснив відчуження свого майна (майнового права) за ціною, нижчою від ринкової, за умови що в момент прийняття зобов'язання та внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- ринкова вартість для вартості права вимоги не може бути нижчою, ніж номінальна сума права вимоги, що відступається, в даному випадку номінальна вартість зазначеного права вимоги - 15 683 490 грн. 06 коп.;
- оцінюючи підстави визнання правочину недійсним, встановлені ч.2 ст.42 КУзПБ, слід контатувати, що, уклавши оскаржуваний договір відступлення права вимоги, ТОВ «ВЕК «Палівенерго» взяло на себе зобов'язання щодо передачі 15 683 490 грн. 06 коп. за оскаржуваним договором без відповідних дій майнових дій зі сплати еквівалентної суми у розмірі 15 683 490 грн. 06 коп. за відступлення права вимоги в момент укладення договору одночасно із переданням новому кредитору права вимоги;
- ТОВ «ВЕК «Палівенерго», маючи заборгованість перед ПАТ «Запоріжжяобенерго» у розмірі 8 500 382 грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 грн. 85 коп. пені., а також перед іншими кредиторами, вимоги яких заявлені до господарського суду, при укладанні договору відступлення права вимоги за ціною, що є значно нижчою суми відступленої грошової вимоги, тобто із значним дисконтом, до того ж із відкладальною умовою щодо оплати, діяло без цілі, спрямованої на досягнення розумної мети, а саме: для погашення існуючої заборгованості, що свідчить про намір ухилення ТОВ «ВЕК «Палівенерго» від розрахунків із ПАТ «Запоріжжяобленерго» та завдання шкоди останньому;
- умови оспорюваного договору містять пункт 5.3.7, за умовами якого на боржника також покладений обов'язок сплатити штраф у розмірі 30% за повернення права вимоги від нового кредитора первісному кредитору. Така ситуація може теоретично відбутися і у випадку визнання оспорюваного договору недійсним, його розірвання або з інших підстав. Отже, зазначений пункт також спрямований на можливе отримання неправомірної вигоди новим кредитором за рахунок первісного кредитора у вигляді штрафних санкцій у розмірі 30%.
Враховуючи викладене, розпорядник майна зазначає, що боржником напередодні відкриття провадження у справі про банкрутство здійснено безоплатне відчуження активів (права вимоги на загальну суму 15 683 490 грн. 06 коп.), які майже вдвічі перевищують розмір заборгованості перед ініціюючим кредитором ПАТ «Запоріжжяобенерго», що є порушенням ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, договір про відступлення права вимоги 18/08/22 від 18.08.2022 року має фактично ознаки договору факторингу, однак фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
ТОВ «Семь ЛТД» не є банком та іншою фінансовою установою, про що свідчать дані пошуку за кодом ЄДР у реєстрах фінансових установ на сайті НКЦПФР, отже, не є уповноваженим субєктом (фактором), який має право укладати такі договори.
Викладена обставина, на думку розпорядника майна, також є підставою для визнання даного договору недійсним, що передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.
Укладення договору факторингу стороною, яка не є банком та фінансовою установою, безумовно свідчить про порушення ст. 1079 ЦК України та свідчить про відсутність у нового кредитора спеціальної дієздатності, яка набується шляхом отримання дозвільних документів для здійснення фінансової та факторингової діяльності.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2020 року між КП «Облводоканал» ЗОР (Споживач) та ТОВ «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» (Постачальник) було укладено договір № 254/11/20 про постачання електричної енергії споживачу (надалі за текстом - Основний договір).
Згідно умов Основного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заявах приєднання, які є Додатком 1 та Додатком 2 до цього Договору.
Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до умов цього Договору.
Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього Договору.
У поясненнях КП «Облводоканал» ЗОР зазначає щодо визнання ним заборгованості по сплаті електричної енергії за Основним договором, яка поставлена у період листопада 2021 року - лютого 2022 року у розмірі 12 504 159, 32 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, право вимоги може бути відступлене від однієї особи (первісного кредитора) іншій особі (новому кредитору) на підставі договору купівлі-продажу права вимоги. При цьому до такого договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення цивільного законодавства як про договір купівлі-продажу, так і про відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, обов'язку продавця передати у власність покупця майно, в даному випадку право вимоги, кореспондує обов'язок покупця прийняти таке майно та сплатити за нього грошову суму. Звідси договір купівлі-продажу права вимоги вважається виконаним, коли продавець та покупець виконають свої взаємні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Семь ЛТД» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 (надалі за текстом - Договір/оспорюваний договір) ( том 1 а.с.29-30).
Відповідно до п. 1 Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові у відповідності із договором № 254/11/20 від 16.11.2020 року (надалі за текстом - «Основний договір»), укладеним між первісним кредитором та Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради.
За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради сплати грошових коштів за Основним договором у сумі 15 683 490 грн. 06 коп. (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.2.1 право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 7 500 000 грн. 00 коп.
Згідно п.3.3 Договору Новий кредитор зобовязаний сплатити визначене п.2.1 зобов'язання 7 500 000 грн. 00 коп. на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2025 року.
За умовами п.п. 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, в момент підписання Сторонами цього Договору.
Первісний кредитор протягом шести місяців з дати укладення цього Договору зобов'язаний передати письмове Повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору.
Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до Боржника (КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради) у порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.
У разі повернення права вимоги Первісному кредитору до Боржника, Новий кредитор має право вимагати обов'язків Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.
22.08.2022 року сторони Договору уклали Додаткову угоду до нього, якою вирішили змінити умови Договору, в тому числі і пункт 2.1 Договору та виклали його наступним чином: право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене Сторонами в сумі 9 200 000, 00 грн., які згідно пункту 3.3 Договору Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2022 року (том 1 а.с.108).
Колегією суддів встановлено, що зобов'язання за Договором ТОВ «Семь ЛТД» виконало в повному обсязі, сплативши на користь ТОВ «ВЕК «Палівенерго» 9 200 000, 00 грн. наступними платежами: 23.08.2022 року (4 100 000 грн.), 24.08.2022 року (2 890 000 грн.) та 05.09.2022 року (2 210 000 грн.) (том 1 а.с. 109-111).
Отже, Новим кредитором виконано належним чином і в передбачений Додатковою угодою від 22.08.2022 року строк зобов'язання за оспорюваним договором.
КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради отримало повідомлення від ТОВ «Семь ЛТД» про укладання Договору про відступлення права вимоги та необхідність оплати існуючої заборгованості Новому кредитору (том 1 а.с.112).
Як вказано вище, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго».
Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» від 31.07.2023 року № 71105.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року у справі № 908/2289/30 також визнано грошові вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» до боржника у розмірі 8 500 382 (вісім мільйонів п'ятсот тисяч триста вісімдесят дві) грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 (двадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 85 коп. пені.
При винесенні ухвали від 26.07.2023 року суд встановив, що між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (надалі - кредитор, оператор системи розподілу) та ТОВ «ВЕК «Палівенерго» (надалі - боржник, постачальник) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.12.2018 року № 12 (надалі - Договір) (з подальшими змінами та доповненнями).
Постачальником за період з листопада 2021 року по травень 2022 року отримано послуги з розподілу електричної енергії, обсяги яких визначено в актах прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) за Договором за вказаний період, які підписані обома сторонами.
Судом встановлено, що боржник неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором за листопад 2021 року - травень 2022 року.
Станом на 11.07.2023 року сума заборгованості боржника перед кредитором становить 8 521 028, 57 грн., з яких: 8 500 382, 74 грн. - основний борг, 20 645, 83 грн. - пеня.
В силу ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
За змістом ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених, в тому числі, нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 року у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права.
Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.
Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника ( висновки, сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів акцентує увагу на наступному:
Господарський суд, визнаючи недійсним договір відступлення права вимоги, зазначив, що боржник здійснив відчуження майнових прав, що виникли на підставі Основного договору за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, закрема кредитора - ВАТ «Запоріжжяобеленерго».
Також суд зазначив, що ТОВ «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» та ТОВ «Семь ЛТД» не надали належних доказів продажу прав вимог за оспорюваним договором за ринковою ціною.
Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника надав додаткові пояснення, в яких, з посиланням на дані відкритих та загальнодоступних джерел, обгрунтовує свої доводи щодо формування ринкової ціни по спірному договору відступлення права вимоги з огляду на аналіз фінансового стану КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради, порівняння аналізу ціни, що є на ринку.
Колегія суддів зазначає, що при дослідженні вказаних доводів скаржника представником розпорядника майна боржника не спростовано наступне:
- КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради здійснює свою діяльність з водопостачання на території Запорізької області, яка значно постраждала від військових дій у звязку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
- вказане підприємство втратило значну кількість структурних підрозділів, що позначилось на його господарській діяльності;
- КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради має значний обсяг дебіторської заборгованості і здійснює позовну роботу по стягненню заборгованості;
- в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/1348/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108525024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» до КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості і судовим рішенням у даній справі від 03.01.2023 року було встановлено, що згідно довідки про стан дебіторської заборгованості по КП «Облводоканал» ЗОР станом на 01.08.2022 року борг споживачів перед КП «Облводоканал» ЗОР складає 141 594 060,24 грн.
Отже, під час розгляду справи №908/1348/22, КП «Облводоканал» визнало незадовільний стан своєї фінансової діяльності, яке встановлено судовим вішенням у вищезгаданій справі від 03.01.2023 року.
Також представник ТОВ «Семь ЛТД» вказував, що з моменту укладення договору відступлення права вимоги, відносно КП «Облводоканал» ухвалено 20 судових рішень щодо стягнення заборгованості на загальну суму 110 812 535 грн. При цьому представник скаржникам посилався на номери судових справ та дати ухвалення цих рішень, тобто, на дані з відкритих джерел.
Колегія суддів вважає, що суд при ухваленні оскаржуваного у даній справі рішення від 28.09.2023 року, не надав оцінку тому, що за оспорюваним договором боржник отримав реальну та значну суму та поповнив свої грошові активи.
Крім того, боржник отримав за оспорюваним договором відповідне фінансування до 05.09.2022 року і отримана ним сума цілком задовольняла суму кредиторських вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго» на момент прийняття зобов'язання за оскаржуваним договором, а не після відкриття провадження у справі про банкрутство, як то вказував арбітражний керуючий.
Натомість, наявність у ТОВ «Вільна енергетична компанія «Палівенерго» права вимоги до КП «Облводоканал» на суму 15 683 490 грн. 06 коп. не свідчить, що боржник мав би реальну можливість на отримання такої суми від КП «Облводоканал» за сумнівної платоспроможності останнього з урахуванням обєктивних обмежень господарської діяльності вказаного підприємства, які повязані з військовою агресією з 24.02.2022 року та втратою ним значних активів з огляду на їх знаходження на окупованій території.
Також в додаткових поясненнях представником апелянта проаналізовано формування ціни продажу відступлення права вимоги (дебіторська заборгованість), які виставлені на продаж та розміщені на біржових майданчиках та знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет і містять інформацію щодо ціни.
На ці твердження та пояснення представник арбітражного керуючого не надав обгрунтованих заперечень.
Між тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника та звертає увагу на те, що судом було перевірено посилання https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20221003-75639/ на платформі PROZOROПРОДАЖІ щодо повторного аукціону з продажу майна ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ», до якого увійшла дебіторська заборгованість до контрагентів на загальну суму 36 348 147,20 грн.
Стартова ціна лоту 36 348147,20 грн. Лот проДано за 25 080 221,57 грн, що на 11 267 925,6 нижче за номінальну вартість.
За посиланням https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20230516-15514/ на платформі PROZOROПРОДАЖІ наприкінці 2022 року пройшов другий повторний аукціон з продажу майна ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа», до складу якого увійшла дебіторська заборгованість до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санко» (код ЄДРПОУ 32589251) за договором переведення боргу № 27/12/18-4 від 27.12.2018 року у розмірі 59 553 148, 00 грн. та дебіторська заборгованість за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.08.2013 року у справі 520/1464/13-ц, про стягнення заборгованості у розмірі 114 850, 00 грн. з ОСОБА_1 .
Стартова ціна лоту 19 332 430,92 грн. Лот продано за 579 972,93 грн, що на 59 088 025 грн. нижче за номінальну вартість.
За посиланням https://prozorro.sale/auction/GFD001-UA-20230307-15825/ на платформі PROZOROПРОДАЖІ на початку 2023 року пройшов аукціон з продажу права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №12-В/13/182/КЛ-КБ від 19.04.2013 року, укладеним із юридичною особою, із забезпеченням та Дебіторська заборгованість за РКО Т182-013016838 на загальну суму 682 853 073,95 грн.
Стартова ціна лоту 682 853 073,95 грн. Лот продано за 129 742 084,05 грн, що на 553 110 990 грн. нижче за номінальну вартість.
За посиланням https://sale.uub.com.ua/auction/BRD001-UA-20240806-75603 на платформі Української Універсальної Біржі здійснюється продаж права вимоги у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІК» заборгованості в загальному розмірі 8 585 045,29 грн. (що включена до реєстру вимог кредиторів у справі №904/11028/15 про банкрутство ТОВ «МІК» згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року у справі №904/11028/15, а саме: 2 756,00 грн. - 1 черга задоволення; 8 582 289,29 грн. - 4 черга задоволення).
Другий аукціон за стартовою ціною 5 151 027.17 грн, що на нижче за номінальну вартість 3 434 018,12 грн.
За посиланням https://sale.uub.com.ua/auction/BRD001-UA-20230818-00700 на платформі Української Універсальної Біржі здійснюється продаж права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «КВАЗАР-99» (розмір статутного капіталу 95 907 400,00 грн. ) на суму: 68 624 278 грн. 07 коп. Право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ АГРОІНВЕСТ» на суму: 16 545 171 грн. 00 коп за стартовою ціною 11 194 343.74 грн, що також нижче за номінальну вартість.
Отже, здійснення продажу права вимоги, яке формується ринком, у більшості випадків здійснюється з дисконтом, що зумовлено ліквідністю активу та можливістю не зазнати збитки придбавши права вимоги.
Водночас, арбітражним керуючим не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що вартість укладення Договору про відступлення права вимоги №18/08/2022 року, була нижча від ринкових цін.
Між тим, за текстом зазначених пояснень, скаржником у даній справі доведено, що сума укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги відповідала ринковим цінам.
Колегія суддів звертає увагу також на таке:
Наявність підстав для визнання недійсним (фраудаторним) договору, укладеного боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 42 КУзПБ, суди встановлюють відповідно до норм матеріального та процесуального права шляхом дослідження правової природи договору (а не лише його назви), аналізу змісту та умов укладеного договору зі встановленням фактичних обставин та здійсненням на їх підставі висновками щодо застосування відповідних норм законодавства у кожній конкретній справі.
За змістом вказаної норми підстави, закріплені в ній, вказують визначальним критерієм недійсності правочинів боржника негативні наслідки виконання боржником/прийняття ним на себе майнових зобов'язань, що вимагає економіко-правову оцінку дій боржника, що призвели до зменшення його активів (приховування майна) та неплатоспроможності.
Тобто, «недійсність» за ст.42 КУзПБ перш за все пов'язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, ч.3 ст. 42 КУзПБ та ст.216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.
З метою проведення наведеної оцінки дій боржника слід виходити з того, що правочини, що вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відтак, обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 року у справі № 922/1903/18 тощо.
Таким чином, враховуючи майновий стан КП «Ообводоканал» Запорізької обласної ради, додаткові витрати на стягнення суми заборгованості, інфляційні ризики, невизначений час добровільного виконання зобов'язання боржником, ціна договору відступлення права вимоги у 9 200 000,00 грн. є економічно обґрунтованою, відповідає практиці, що склалась між суб'єктами господарювання та відповідає тривалості можливого звернення стягнення на відповідну заборгованість у судовому порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
З огляду на те, що в своїй позовній заяві розпорядник майна обґрунтовував підстави недійсності Договору і спеціальними нормами ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, і загальними нормами ст. 234 Цивільного кодексу України, то, відповідно, суд розглядав ці підстави комплексно.
Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого в частині визнання недійсним спірного правочину як фіктивного.
В той же час колегія суддів не поділяє висновок оскаржуваного рішення про те, що враховуючи положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги розпорядника майна є правомірними, що Товариство з обмеженою відповідальністю « Вільна енергетична компанія «Палівенерго» здійснило відчуження майнових прав, що виникли на підставі Основного договору, за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, зокрема кредитора 1 - ВАТ «Запоріжжяобленерго».
На думку колегії суддів ці висновки суду апелянт спростував під час апеляційного перегляду справи.
Як зазначалося вище, сума заборгованості боржника перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складала 8 521 028,57 грн, в той же час право вимоги до КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради було відступлено боржником за 9 200 000,00 грн, які в повному обсязі сплачені ТОВ «Семь ЛТД» на користь боржника.
Суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінку тому, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що після укладення договору у боржника не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б здійснити погашення вимог кредиторів, в тому числі і вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Доводи арбітражного керуючого про те, що оспорюваний договір порушує права боржника, який став неплатоспроможним внаслідок такого відступлення, що дійсною метою відступлення права вимоги було не задоволення вимог кредиторів, а виведення активів шляхом передачі майнових прав іншій юридичній особі, підтвердження відповідними доказами у справі не знайшли.
За викладеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 року та визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, неналежно оцінив докази у справі та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви розпорядника майна боржника.
В зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в заявлених вимогах розпорядника майна боржника.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 052,00 грн., сплачені за платіжною інструкцією №9 від 02.11.2023 року, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільна енергетична компанія «Палівенерго».
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" - задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 року у справі № 908/2289/23 - скасувати.
Заяву розпорядника майна № 02-01/01 від 20.08.2023 року (вх. № 17897/08-08/23 від 21.08.2023 року) про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО» (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями - залишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО» (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 8 052,00 грн, сплачений за платіжною інструкцією №9 від 02.11.2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 03.04.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков