01.04.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3508/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 (cуддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/3508/23
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
про стягнення суми основного боргу у розмірі 29 426 350,54 грн., пені у розмірі 53 561 138,23 грн., штрафу у розмірі 5 124 820,44 грн., 3% річних у розмірі 3 432 338,16 грн., інфляційної складової у розмірі 20 771 258,18 грн., -
Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення суми основного боргу у розмірі 29 426 350,54 грн., пені у розмірі 53 561 138,23 грн., штрафу у розмірі 5 124 820,44 грн., 3% річних у розмірі 3 432 338,16 грн., інфляційної складової у розмірі 20 771 258,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 458/03/22 від 08.03.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23:
- позовні вимоги задоволено частково;
- провадження у справі № 904/3508/23 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 29 426 350,54 грн. - закрито;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 3 185 667,69 грн., інфляційну складову у розмірі 20 565 213,76 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 444 769,52 грн.;
- відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 53 561 138,23 грн., штрафу у розмірі 5 124 820,44 грн., інфляційної складової у розмірі 206 044,42 грн. та 3% річних у розмірі 246 670,47 грн.
Місцевий господарський суд прийняв рішення про закриття провадження в частині основного боргу за договором купівлі - продажу № 458/03/22 від 08.03.2022 підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору), у зв'язку зі здійсненим сторонами зустрічним зарахуванням в процесі розгляду справи.
Суд відмовив у стягненні пені та штрафу на підставі підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, якою зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційної складової суд встановив, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України; суд стягнув 3% річних та інфляційні втрати виходячи зі свого розрахунку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач посилається на те, що на підставі наказу Міненерго від 05.03.2022 №106 "Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів" спірна заборгованість підлягала зарахуванню між сторонами. Відповідач звернувся з пропозицією зарахування у серпні 2022 року (щодо березня та липня 2022 року), проте позивач її проігнорував, а отже має місце прострочення кредитора.
Також відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які також є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Відповідач не погоджується з розрахунком суду відсотків річних та інфляційних втрат. Так, у відповідності до ч.3 ст.220 ГК України та ч.4 ст.613 ЦК України нарахування та стягнення з Товариства 3% річних та інфляційних втрат за розрахункові періоди березень та липень 2022 року, починаючи з 18.08.2022 не відповідає вимогам законодавства у зв'язку з підтвердженим фактом прострочення кредитора зі сторони позивача.
Крім цього, відповідач посилається на безпідставне покладення на нього розміру судового збору, сплаченого за вимогою про стягнення основного боргу, провадження за якою було закрито. Вважає, що ч. 9 ст. 129 ГПК України не може буди застосована до спірних відносин, оскільки спір у цій частині не вирішувався по суті, та така сума судового збору має бути повернута позивачу з бюджету згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Позивач подав відзив на скаргу відповідача, в якому зазначив, що жодного припинення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем автоматично на підставі п. 8 Наказу Міненерго від 05.03.2022 №106 не передбачено, і таке припинення не могло здійснюватися без оформлення відповідних актів зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідачем не додано до матеріалів справи належних та допустимих доказів про наявність форс-мажорних обставин саме для виконання господарського зобов'язання за Договором.
Спірний Договір було укладено між сторонами вже після початку збройної агресії російської федерації 24.02.2022. При цьому, сам факт збройної агресії російської федерації та ведення бойових дій на території України повинен був враховуватися відповідачем при провадженні своєї господарської діяльності, в тому числі при виконанні Договору.
Також, факт наявності форс-мажорних обставин жодним чином не впливає на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Оскільки провадження по даній справі в частині позовних вимог про стягнення 29 426 350,54 грн. основного боргу було закрито після звернення позивача до суду, судом першої інстанції цілком обґрунтовано стягнуто з відповідача 444 769,52 грн витрат зі сплати судового збору.
В свою чергу Державне підприємство "Гарантований покупець" також подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі № 904/2014/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог (про стягнення пені у розмірі 53 561 138,23 грн., штрафу у розмірі 5 124 820,44 грн., інфляційної складової у розмірі 206 044,42 грн. та 3% річних у розмірі 246 670,47 грн.) та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
Позивач не погоджується з відмовою судом у стягненні пені та штрафу на підставі підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.
Місцевий суд не врахував, що повноваження Регулятора на ринку електричної енергії не містять права НКРЕКП врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії шляхом визначення умов і порядку нарахування/стягнення штрафних санкцій за договором про участь в балансуючому ринку.
Зазначені в п. 16 постанови НКРЕКП №332 приписи є настановами, тобто рекомендаціями/порадами, які не мають обов'язкового характеру, не містять умов чи застережень про звільнення учасників ринку електричної енергії, в тому числі відповідача, від сплати пені за порушення умов договору про участь у балансуючому ринку.
Більше того, у Законах України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії", взагалі не регламентуються повноваження НКРЕКП щодо можливості надання "настанов" та правові наслідки прийняття таких рішень.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки вищевказаним розрахункам 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок чого ухвалено необґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 206 044,42 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 246 670,47 грн. Конкретних недоліків у розрахунку суду позивач не наводить.
01.04.2025 позивач подав письмові пояснення. За його доводами, лист Відповідача від 15.08.2022 р. № 28977/DNEP, є лише відповіддю Відповідача на лист Позивача №04/3479 від 09.08.2022, котрий містить прохання Позивача до ПУП щодо необхідності оплати за куплену електричну енергію, а також містить пропозицію: у випадку обґрунтованої неможливості оплати, ПУП необхідно звернутись до Гарантованого покупця щодо зарахування зустрічних вимог.
Відповідач в листі від 15.08.2022 просить Позивача розглянути можливість розрахунків за придбану електричну енергію в березні та липні 2022 шляхом зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань. Таким чином, зазначені листи не є заявою однієї сторони про зарахування зустрічних вимог у визначенні ст. 601 ЦК України.
Також посилається, що наказом Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132, не було змінено порядок і строки розрахунків за договором, адже зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язання.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2023 для розгляду справи № 904/3508/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2024р. вказаним складом суду прийнято до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23, розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 21.01.25р. о 10:15 год.
У судовому засіданні 21.01.2025р. розгляд апеляційних скарг відкладено на 25.02.2025р. о 15:15 год.
У судовому засіданні 25.02.2025 оголошено перерву до 01.04.2025 о 14:00 год.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та відмову у задоволенні скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Державним підприємством "Гарантований покупець" (надалі - Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (надалі - електропостачальник) було укладено договір купівлі - продажу № 458/03/22 від 08.03.2022 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 10.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №323/03/23 від 02.03.2023), цей договір набуває чинності з 10.03.2022 та діє на час дії воєнного стану, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі.
Пунктом 1.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 506/02/22 від 25.03.2022) передбачено, що за цим договором Гарантований покупець зобов'язується продавати, а електропостачальник зобов'язується на виконання наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 "Про забезпечення купівлі - продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" купувати електричну енергію, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, обсяг, погодинні обсяги купівлі - продажу електричної енергії та інші умови продажу електричної енергії, яку гарантований покупець продає, а електропостачальник купує в розрахунковому періоді за цим договоромвизначається шляхом погодження обсягів купівлі - продажу електричної енергії, за формою, яка наведена в додатку № 2 до цього договору.
Згідно з п. 3.2 договору, ціна на електричну енергію, за якою Гарантований покупець здійснює продаж електричної енергії електропостачальнику, дорівнює ціні, що склалася на ринку на добу наперед у відповідну годину постачання.
Позивач виконав умови договору, у період з березня 2022 року по квітень 2023 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 757 035 992,41 грн., що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії від 31.03.2022 на суму 146 292 826,27 грн., від 30.04.2022 на суму 297 383 283,80 грн., від 31.05.2022 на суму 114 268 550,15 грн., від 30.06.2022 на суму 352 135 452,32 грн., від 31.07.2022 на суму 308 425 944,30 грн., від 31.08.2022 на суму 290 525 298,44 грн., від 30.09.2022 на суму 161 762 617,94 грн., від 31.10.2022 на суму 87 726 020,64 грн., від 30.11.2022 на суму 211 423 743,85 грн., від 31.12.2022 на суму 393 416 304,86 грн., від 31.01.2023 на суму 267 132 439,63 грн., від 28.02.2023 на суму 310 110 980,70 грн., від 31.03.2023 на суму 359 351 475,43 грн., від 30.04.2023 на суму 457 081 054,08 грн.
Відповідно до п. 3.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць (з 00.00 годин першого по 24.00 години останнього числа включно).
У пункті 4.4 договору сторони погодили, що оплата за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
З урахуванням вказаного пункту договору, а також приписів ч. 5. ст. 254 ЦК України, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за розрахункові місяця:
- березень 2022 року настав 11.04.2022;
- квітень 2022 року настав 10.05.2022;
- травень 2022 року настав 10.06.2022;
- червень 2022 року настав 11.07.2022;
- липень 2022 року настав 10.08.2022;
- серпень 2022 року настав 12.09.2022;
- вересень 2022 року настав 10.10.2022;
- жовтень 2022 року настав 10.11.2022;
- листопад 2022 року настав 12.12.2022;
- грудень 2022 року настав 10.01.2023;
- січень 2023 року настав 10.02.2023;
- лютий 2023 року настав 10.03.2023;
- березень 2023 року настав 10.04.2023;
- квітень 2023 року настав 10.05.2023.
Платіжними інструкціями № 2607533 від 29.07.2022, № 2622753 від 16.08.2022, № 2624951 від 17.08.2022, № 2685112 від 30.09.2022 електропостачальником було оплачено Гарантованому покупцю електроенергію, спожиту у березні 2022 року, у розмірі 43 785 370,04 грн.
Також, керуючись пунктом 8 наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії:
- актом від 14.04.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язаннь відповідача з оплати електроенергії за березень 2022 року у розмірі 84 135 566,83 грн.;
- актом від 13.05.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за квітень 2022 року у розмірі 297 383 283,80 грн.;
- актом від 16.06.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за травень 2022 року у розмірі 114 268 550,15 грн.;
- актом від 29.07.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за червень 2022 року у розмірі 352 135 452,32 грн.;
- актом від 18.08.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за липень 2022 року у розмірі 305 420 838,13 грн.;
- актом від 16.09.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за серпень 2022 року у розмірі 282 475 943,47 грн.
- актом від 17.10.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за вересень 2022 року у розмірі 161 762 617,94 грн.;
- актом від 16.11.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за жовтень 2022 року у розмірі 87 726 020,64 грн.;
- актом від 16.12.2022 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за листопад 2022 року у розмірі 211 423 743,85 грн.;
- актом від 16.01.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за грудень 2022 року у розмірі 393 416 304,86 грн.;
- актом від 16.02.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за січень 2023 року у розмірі 267 132 439,63 грн.;
- актом від 16.03.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за лютий 2023 року у розмірі 310 110 980,70 грн.;
- актом від 17.04.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за березень 2023 року у розмірі 359 351 475,43 грн.;
- актом від 16.05.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за квітень 2023 року у розмірі 457 081 054,08 грн.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" утворилась заборгованість перед Державним підприємством "Гарантований покупець" у загальному розмірі 29 426 350,54 грн., що складається з сум заборгованостей: 18 371 889,40 грн. за березень 2022 року, 3 005 106,17 грн. за липень 2022 року, 8 049 354,97 грн. за серпень 2022 року.
Після звернення позивача до суду з цим позовом, за актом від 15.08.2023 сторони здійснили зустрічне зарахування зобов'язання відповідача з оплати електроенергії за спірний період у загальному розмірі 29 426 350,54 грн., що складається з сум заборгованостей: 18 371 889,40 грн. за березень 2022 року, 3 005 106,17 грн. за липень 2022 року, 8 049 354,97 грн. за серпень 2022 року.
Враховуючи здійснене сторонами зарахування суми основного боргу, суд першої інстанції закрив провадження у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Сторони у справі не оскаржують рішення у вказаній частині, тому воно не переглядається відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України.
У свою чергу, заборгованість відповідача перед позивачем:
- за березень 2022 року, не була погашеною станом на 12.04.2022;
- за квітень 2022 року, не була погашеною станом на 11.05.2022;
- за травень 2022 року, не була погашеною станом на 11.06.2022;
- за червень 2022 року, не була погашеною станом на 12.07.2022;
- за липень 2022 року, не була погашеною станом на 11.08.2022;
- за серпень 2022 року, не була погашеною станом на 13.09.2022
- за вересень 2022 року, не була погашеною станом на 11.10.2022;
- за жовтень 2022 року, не була погашеною станом на 11.11.2022;
- за листопад 2022 року, не була погашеною станом на 13.12.2022;
- за грудень 2022 року, не була погашеною станом на 11.01.2023;
- за січень 2023 року, не була погашеною станом на 11.02.2023;
- за лютий 2023 року, не була погашеною станом на 11.03.2023;
- за березень 2023 року, не була погашеною станом на 11.04.2023;
- за квітень 2023 року, не була погашеною станом на 11.05.2023 - є простроченою.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку оплати електропостачальником за електричну енергію з порушенням строку оплати, передбаченого договором, електропостачальник сплачує гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що за прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, електропостачальник додатково сплачує гарантованому покупцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості.
Позивач заявив до стягнення на підставі пунктів 7.2, 7.3 договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 09.04.2022 по 15.05.2023 у розмірі 53 561 138,23 грн. та штраф у розмірі 5 124 820,44 грн., а також 3% річних у розмірі 3 432 338,16 грн. за період з 09.04.2022 по 13.06.2023 та інфляційну складову у розмірі 20 771 258,18 грн. за період з квітня 2022 року по травень 2023 року на підставі ст. 625 ЦК України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Вище встановлено наявність прострочення відповідача з виконання свого зобов'язання з оплати за отриману електроенергію.
Відповідно до п. 4.7 договору, на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 № 106 електропостачальник має право здійснити оплату Гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати за пунктами 3.1, 3.2, 4.1 - 4.3 цього договору та перерахованими грошовими коштами на виконання п. 4.4. цього договору, з непогашеними грошовими зобов'язаннями Гарантованого покупця, що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від електропостачальника згідно із договором від 15.09.2021 № 2297/02/21.
Наказом Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" визнано такими, що втратили чинність накази Міністерства енергетики України від 05.03.2022 № 106 та від 07.03.2022 № 111.
Пунктом 8 наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 було встановлено ДП "НАЕК "Енергоатом", ДП "Гарантований покупець", ПрАТ "Укргідроенерго" та постачальникам універсальних послуг здійснити до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати та перерахованими грошовими коштами на виконання положень цього Наказу, з непогашеними грошовими зобов'язаннями, що виникли у відповідний розрахунковий місяць при наданні/отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Згідно з п. 9 наказу від 21.03.2022 № 132, починаючи з лютого 2022 року, сума зобов'язань, що залишилась після проведення розрахунків відповідно до п. 8 цього Наказу станом на 1 число розрахункового місяця, підлягає оплаті шляхом зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань в розрахунковому місяці.
Разом з цим, таким пунктом Наказу не передбачено автоматичного списання заборгованості електропостачальника.
Також наказом Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132, не було змінено порядок і строки розрахунків за договором, адже зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов'язання.
За таких обставин, твердження відповідача про автоматичне списання його заборгованості перед позивачем внаслідок наявності у останнього певної заборгованості перед відповідачем за договором № 2297/02/21 від 15.09.2021 є необґрунтованим.
Зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань між сторонами відбувалось шляхом підписання відповідних актів зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому.
В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Як вже зазначалось, пунктом 4.4 договору встановлено, що оплата за придбану у гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, відповідач з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за розрахунковим, був обізнаний про зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, проте не звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, хоча п. 4.7 договору встановлено, що саме електропостачальник здійснює оплату гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань.
Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача про прострочення кредитора у зв'язку зі зверненням до позивача листом від 15.08.2022 № 28977/ DNEP щодо заборгованості за періоди березня та липня 2022 року.
Так, дослідивши вказаний лист суд не вбачає підстав розцінити його як заяву про зарахування у розмінні вищевказаних норм чинного законодавства України.
Вказаний лист є лише відповіддю Відповідача на лист Позивача №04/3479 від 09.08.2022, який містить прохання Позивача до Постачальників універсальних послуг щодо необхідності оплати за куплену електричну енергію, а також містить пропозицію: у випадку обґрунтованої неможливості оплати, Постачальнику універсальних послуг необхідно звернутись до Гарантованого покупця щодо зарахування зустрічних вимог.
Відповідач в листі від 15.08.2022 просить Позивача розглянути можливість розрахунків за придбану електричну енергію в березні та липні 2022 шляхом зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань. В подальшому відповідач не вчиняв однозначних дій, якій можна було розцінити як заяву про зарахування зустрічних вимог у розумінні ст. 601 ЦК України. Відтак, поведінку позивача у даному випадку не можливо вважати простроченням кредитора.
За положенням ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Проте, вище встановлено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено сторонами після закінчення строку для виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за спірні періоди.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 внесені зміни до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, зокрема, останню було доповнено пунктом 16 такого змісту: "На період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та станом на момент розгляду цієї справи не скасований.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2016 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно ч. 1 ст. 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно ч. 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Таким чином НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову від 25.02.2022 № 332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень.
Тому, має застосовуватись, у тому числі, пп. 16 п. 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Метою Регулятора при її прийнятті була підтримка та полегшення ведення господарської діяльності для учасників ринку електричної енергії в період оголошеного воєнного стану, недопущення їх банкрутства, а відтак, і недопущення збільшення дефіциту електроенергії в енергетичній системі України, серед іншого.
Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Договір укладений сторонами відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (про що, зокрема, зазначено в п. 2.1 цього Договору). А тому, пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) має застосовуватись до спірних правовідносин (які виникли у період дії воєнного стану в Україні).
Апеляційний суд звертає увагу, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 зауважила, що постанова від 25.02.2022 № 332 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, пп. 16 п. 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Тобто, рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту: пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії; зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд при ухваленні рішення повністю дотримався всіх норм матеріального права, та законно визнав необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Серед іншого, перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розрахунок позивача не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем невірно визначено початок періодів нарахування, з врахуванням умов п. 4.4. Договору та положень ч. 1 ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Однак здійснивши правильний розрахунок 3% річних та підставно визнавши правомірною сумою до стягнення 3 185 667,69 грн., місцевий господарський суд не врахував під час розрахунку інфляційних втрат сформовану правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Так за розрахунок апеляційного суду правомірно заявленою є:
- інфляційна складова на суму боргу 62 157 259,44 грн. (березень 2022) за період з квітня по липень 2022 становить 6 172 375,83 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 47 642 302,99 грн. (березень 2022) за період серпень 2022 становить 524 065,33 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 37 651 389,40 грн. (березень 2022) за період вересень 2022 становить 715 376,40 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 18 371 889,40 грн. (березень 2022) за період з жовтня по травень 2023 становить 1 440 025,64 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 352 135 452,32 грн. (червень 2022) за період липень 2022 становить 2 464 948,17 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 3 005 106,17 грн. (липень 2022) за період з серпень 2022 по травень 2023 становить 333 443, 12 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 8 049 354,97 грн. (серпень 2022) за період з вересень 2022 по травень 2023 становить 795 849,94 грн.;
Всього: 12 446 084, 43 грн.
В решті вимог нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не враховано дію форс-мажорних обставин, які звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором, проте з такими доводами не погоджується апеляційний суд.
Введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, наданий відповідачем не був. Відповідачем не додано до матеріалів справи і інших належних та допустимих доказів про наявність форс-мажорними саме для виконання господарського зобов'язання за Договором.
Договір було укладено між сторонами вже після початку збройної агресії російської федерації 24.02.2022. При цьому, сам факт збройної агресії російської федерації та ведення бойових дій на території України повинен був враховуватися Відповідачем при провадженні своєї господарської діяльності, в тому числі при виконанні Договору.
Факт наявності форс-мажорних обставин також жодним чином не впливає на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони не є штрафними санкціями.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (частина перша статті 625 Цивільного кодексу України).
Наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Водночас, апеляційний суд не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судового збору за результатами розгляду справи.
Позивачем у поясненнях, поданих до суду першої інстанції, було заявлено клопотання про повернення судового збору під час вирішення питання розподілу судових витрат у зв'язку з закриттям провадження у справі (а.с. 264 зворот, т. 1.).
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У разі закриття провадження у справі щодо частини із заявлених позовних вимог у резолютивній частині рішення норма частини дев'ятої статті 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною, чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовується і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У випадку закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується. У наведеній нормі ч. 9 ст. 129 ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Покладення на відповідача обов'язку зі сплати судового збору у даній справі в сумі 246 119, 31 грн є неправомірним, а висновки суду першої інстанції - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з порушенням частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат.
Вказане узгоджується з постановами КГС ВС від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, тоді як скаргу відповідача слід задовольнити в частині розміру стягнутих інфляційних втрат та розподілу судового збору за подання позову. Відповідно, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині задоволеної суми інфляційних витрат та розподілу судового збору; в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову піддягає розподілу пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням необхідності повернення позивачу судового збору про що вказано вище (при цьому при розрахунку суд враховує, що розмір судового збору за позовом було обмежено 350 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Виходячи з результатів апеляційного розгляду, витрати з оплати судового збору у суді апеляційної інстанції понесені позивачем слід віднести на останнього, витрати з оплати судового збору відповідача слід стягнути з позивача пропорційно до вимог задоволених за скаргою.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23 - задовольнити частково.
Змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23 в частині задоволеної суми інфляційних витрат та розподілу судового збору.
Викласти абзаци 3 та 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 3 185 667,69 грн., інфляційну складову у розмірі 12 446 084, 43 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 130 742,55 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 53 561 138,23 грн., штрафу у розмірі 5 124 820,44 грн., інфляційної складової у розмірі 8 325 173,75 грн. та 3% річних у розмірі 246 670,47 грн.
Повернути Державному підприємству "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код: 43068454; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 246 119 (двісті сорок шість тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 31 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 564 від 20.06.2023.
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі № 904/3508/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції Державним підприємством "Гарантований покупець", віднести на останнього.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 182 680,41 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.04.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд