03.04.2025 року м. Дніпро Справа № 912/1589/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024р. (суддя Коваленко Н.М., м. м. Кропивницький, повний текст рішення складено 11.10.2024р.) у справі
за позовом Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, м. Кропивницький, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), м. Кривий Ріг
до відповідача: Маловисківської міської ради, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська обл.
про стягнення 210 646,89 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про стягнення з Маловисківської міської ради: на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) шкоду, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельних ділянок у сумі 210 646,89грн; на користь Кіровоградської обласної прокуратури - судовий збір у сумі 3 160 грн. сплачений за пред'явлення позовної заяви до суду .
Позов обґрунтований тим, що за результатами перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу було виявлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства Маловисківською міською радою, яке полягало у забрудненні земельних ділянок, на яких знаходяться несанкціоновані сміттєзвалища, чим завдано шкоди Державі на загальну суму 210646,89грн.. Прокурор також зазначив, що державна екологічна інспекція не вжила заходів щодо стягнення з Відповідача у судовому порядку зазначеної шкоди, що є підставою для вжиття Прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення позову.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024р. у справі №912/1589/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Кіровоградська обласна прокуратура звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що згідно з Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні (https://data.gov.ua/dataset/7c0ce9a3-d90d-40d8-815b-879c0caf5cb9), станом на 01.01.2024 показник нормативної грошової оцінки гектара ріллі по Кіровоградській області становить 33 514,29 грн, що відповідає нормативній грошовій оцінці, застосованій при здійснені розрахунку шкоди, яка заподіяна Відповідачем у результаті забруднення земельних ділянок у даній справі (3,35 грн/кв.м) і вказані дані є загальновідомими.
На думку Скаржника, оскільки вказаний вище Довідник з інформацією щодо розміру нормативної грошової оцінки по кожній області оприлюднюються на виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 835 "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних" на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, то висновок про неможливість встановити розмір такої грошової оцінки є необґрунтованим.
Також у скарзі йдеться про те, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 376 від 24.06.2022 "Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель" затверджено усереднені показники нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі для земель сільськогосподарського призначення, які застосовуються у період дії правового режиму воєнного стану і які для Кіровоградської області для земель сільськогосподарського призначення у 2022 році затверджено у розмірі 31 888 грн. за гектар.
Крім того, Апелянт вказує, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12.01.2024 р. № 6-28-0.222-600/2-24 повідомила, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Відповідна інформація також розміщена у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеокадастру. Таким чином нормативна грошова оцінка, яка застосована при здійснені розрахунку шкоди, заподіяної у результаті забруднення земельних ділянок у даній справі (3,35грн/кв.м) відповідає встановленому законодавством розміру: 31 888 грн. (показники нормативної грошової оцінки за 1 гектар)*1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/10000 (кількість квадратних метрів у гектарі) = 3,3514 грн/кв.м.
Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції мав можливість перевірити правильність нарахування розміру заявленої до стягнення шкоди.
У відповіді на відзив від 25.11.2024 прокуратура не погоджується з доводами Відповідача про невідповідність акту перевірки уніфікованій формі та зазначає, що цей акт підписаний головою Маловисківської міської ради без зауважень.
Прокурор стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення, сплата штрафу тощо, за практикою Верховного Суду , є доказами, які підтверджують доводи у справі про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища.
Також прокурор не погоджується з доводами Відповідача про можливість отримання даних про нормативну грошову оцінку виключно з витягу з технічної документації з такої оцінки, оскільки відповідно до п.4.7.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 визначено, що стосовно земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, отже відсутність кадастрових номерів земельних ділянок під сміттєзвалищами свідчить про необхідність застосування саме вказаного пункту Методики.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві зазначає, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) було порушено порядок надання претензій, а саме не надано доказів, що підтверджують обставини викладені у претензії, та відмовлено в односторонньому порядку звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.
За доводами Відповідача, твердження Позивача про несанкціоновані сміттєзвалища спростовуються рішеннями сільських рад щодо погодження та відведення земельних ділянок під сміттєзвалища.
На переконання Відповідача, розрахунок заявленої до стягнення шкоди не підтверджений документально, не доведено наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір заподіяної шкоди, а відтак і самої шкоди, не доведено факт забруднення, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Також Відповідач стверджує, що в акті інспекції не зазначено про негативні наслідки та ризики настання негативних наслідків, його форма не відповідає уніфікованій формі, а тому цей акт є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили та, відповідно, не може нести негативних наслідків. Тобто, він є інформативним та рекомендаційним.
Протоколами № 13-24 від 27.03.2024, 14-24 від 27.03.2024, 15-24 від 27.03.2024, які отримані після строку проведення перевірки (дати відбору проб в цих протоколах зазначені як 06.03.2024 по 22.03.2024 - тобто отримані після проведення перевірки) не можуть взагалі як доказ братися до уваги, оскільки з них не зрозуміло де саме було відібрано проби, в якій частині населених пунктів та на яких саме земельних ділянках.
Відповідач вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності першого заступника міського голови О. М. Бакалінського не має значення для вирішення даного спору, оскільки останній притягнений до відповідальності з підстави, яка не стосується предмета даного спору.
За доводами Відповідача, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного з таких елементів цивільна відповідальність не настає.
Окрім того, за твердженням Відповідача, у надісланих до Маловисківської міської ради претензіях не було зазначено, чим саме було здійснено забруднення, не додано до претензії протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 27.03.2024 № 14-24. Тобто, ще на стадії претензійної роботи стороною Позивача було допущено ряд порушень, та однобічний формальний підхід щодо нарахування збитків та визначення шкоди. Доказів, що Маловисківська міська рада чи її працівники вчинили дії чи бездіяльність щодо забруднення чи засмічення земель Позивачем також не надано.
При цьому Відповідач зауважує, що під час вирішення подібних спорів особливо потрібно надавати оцінку, розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально. Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що забруднена. При цьому, згідно з Методикою, довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Натомість, як вбачається з матеріалів претензії, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений на підставі листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, тому не може братися до уваги як офіційний документ, який окрім того, відсутній у матеріалах справи.
На думку Відповідача, безпідставним є і посилання Прокурора в апеляційній скарзі на Довідник показників НГО сільськогосподарських угідь в Україні. Таким чином, Маловисківська міська рада констатує, що наданий розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки, здійснений із застосуванням даних, які підтверджені неналежними доказами, отже, - не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з Маловисківської міської ради внаслідок забруднення земельної ділянки.
За таких обставин Маловисківська міська рада вважає, що надані докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач - Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1589/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024р. у справі № 912/1589/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи №912/1589/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
03.04.2025, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Кощеєва І.М. (доповідач), суддів - Чус О.В., Іванова О.Г.
Ухвалою суду від 03.04.2025р., судовою коленгією у визначеному складі, апеляційну скаргу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на підставі наказів №32-ТП від 13.02.2024, №49-ТП від 23.02.2024 та направлень №2-7-51 від 13.02.2024, №2-14-51 від 23.02.2024 на проведення планового заходу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у період з 19.02.2024 по 23.02.2024 та з 26.02.2024 по 01.03.2024 проведено планову перевірку дотримання вимог правоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади Маловисківської міської ради.
Маловисківська міська рада, це орган місцевого самоврядування в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, що представляє територіальну громаду, у складі якої, зокрема, є такі села: Лозуватка, Мануйлівка та Олександрівка.
За результатами проведення зазначеного планового заходу посадовими особами Держекоінспекції складено акт №6/5-5.1-5.2-3.1-3.2-3.3-3.4-3.5-8/24 від 19-28.02.2024, який підписаний головою Маловисківської міської ради, його першим заступником, начальником відділу земельних відносин та спеціалістом відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства міської ради.
Примірник акта перевірки отримано 28.02.2024 начальником відділу земельних відносин Маловисківської міської ради, про що свідчить відмітка останнього на акті.
Перевіркою встановлено та відображено у Акті порушення вимог природоохоронного законодавства при здійснені Відповідачем повноважень у сфері управління відходами.
Зокрема, при проведенні перевірки встановлений факт забруднення земельних ділянок, на яких знаходяться несанкціоновані сміттєзвалища.
Так, за межами населеного пункту Лозуватка на земельній ділянці згідно географічних координат 48.6025728,31.5927 площею 11 135 кв.м складуються тверді побутові відходи, будівельні відходи та відходи рослинного походження (висота шару відходів становить 0,8 м).
Аналогічні відходи розміщені на земельній ділянці згідно географічних координат 48.6115163,31.7063853 площею 3 348,54 кв.м, розташованій за межами населеного пункту Мануйлівка (висота шару відходів - 0,3м) та земельній ділянці з координатами 48.533709,31.634161 площею 4 650 кв.м, розміщеній за межами населеного пункту Олександрівка (висота шару відходів - 0,8 м).
У ході перевірки відділом інструментально - лабораторного контролю відібрано проби ґрунту на вищезазначених несанкціонованих сміттєзвалищах, про що складено акти відбору проб ґрунтів №№13-24 від 19.02.2024, 14-24 від 20.02.2024 та 15-24 від 20.02.2024.
За результатами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів відібраних проб встановлено забруднення земельних ділянок сульфатами, фосфором, амонієм та хлоридами, що відображено у протоколах №№13-24 від 27.03.2024, 14-24 від 27.03.2024 та 15-24 від 27.03.2024.
21.02.2024 Держекоінспекцією складено протокол №216990 про адміністративне правопорушення відносно першого заступника голови Маловисківської міської ради Бакалінського О.М., згідно із яким встановлено факти забруднення, засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами за межами населених пунктів, а саме Мануйлівка, Паліївка, Миролюбівка, Первомайське, Лозуватка, Олександрівка, що є порушенням ст. 35 Закону України "Про охорону земель".
Постановою №216990 від 21.02.2024 Держекоінспекції визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП (Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель), першого заступника голови Маловисківської міської ради Бакалінського О.М. та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн., який у добровільному порядку сплачено останнім, що не заперечується сторонами.
Також, матеріали справи свідчать про те, що працівниками екологічної інспекції у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом №171 від 27.10.1997 Міністерства охорони навколишнього природного середовища, здійснено відповідні розрахунки розміру шкоди, яка заподіяна у результаті забруднення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на вказаних земельних ділянках.
Так, згідно із зазначеними розрахунками, розмір шкоди становить:
-26 641,83 грн, що заподіяна в результаті забруднення земельної ділянки з координатами 48.6115163,31.7063853 за межами с. Мануйлівка;
-88 592,85 грн, що заподіяна в результаті забруднення земельної ділянки з координатами 48.6025728,31.5927 за межами с. Лозуватка;
- 95 412,21 грн, що заподіяна в результаті забруднення земельної ділянки з координатами 48.533709,31.634161 за межами с. Олександрівка.
Загальний розмір шкоди, яка заподіяна в результаті забруднення вище зазначених земельних ділянок становить 210 646,89 грн.
Держекоінспекцією на адресу Маловисківської міської ради надіслано претензії №3.1/76-ПР від 16.04.2024 на суму 95 412,21 грн, №3.1/75-ПР від 16.04.2024 на суму 88 592,85 грн, №3.1/74-ПР від 16.04.2024 на суму 26 641,83 грн, до яких додано розрахунки розміру шкоди.
Згідно повідомлення про вручення поштового повідомлення зазначені претензії отримано Відповідачем 19.04.2024.
Неоплата Відповідачем шкоди у вказаній вище сумі стало підставою для звернення прокуратури в інтересах Держави в особі Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведення факту наявності у діях Відповідача порушення приписів природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами, однак зазначив про неможливість перевірити правильність нарахування розміру заявленої до стягнення шкоди, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки забруднених земель, відтак надані прокурором докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди та її розміру.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 - 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з ч.ч. 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У даному випадку, у силу приписів чинного законодавства України, Держекоінспекція є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), затвердженого наказом №40 від 24.02.2023 Державної екологічної інспекції України, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.
З долучених до матеріалів позовної заяви письмових доказів вбачається, що уповноваженим органом контролю Держекоінспекцією проведено плановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо Маловисківської міської ради, за результатом якого складено Акт перевірки, у якому, серед іншого, зафіксовано виявлені порушення у сфері управління відходами на території органу місцевого самоврядування, у тому числі й факти наявності несанкціонованих сміттєзвалищ.
Отже, Держекоінспекції було відомо про наявність порушень інтересів держави у сфері поводження з відходами саме з часу завершення перевірки та складення відповідного акта.
Разом з тим, всупереч покладених законодавством повноважень, Держекоінспекція у передбаченому законом порядку належних, своєчасних та ефективних заходів на захист та відновлення порушених інтересів держави не вжила.
Про намір звернутися до суду з позовною заявою Кіровоградською обласною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Держекоінспекцію листом №12-184ВИХ-24 від 19.06.2024.
З огляду на викладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті спору .
Відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону земель", Земельним кодексом України.
Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Частиною 1 ст.35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно зі ст.46 Закону України "Про охорону земель" розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".
Частиною 7 ст.33 Закону України "Про відходи" унормовано, зокрема, що забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.
За змістом ч.1 ст.17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
За приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта).
Частиною 1 ст.69 названого Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Одночасно, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподія шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Предметом позову у цій справі є відшкодування державі шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 (з подальшими змінами та доповненнями) було затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
У пунктах 3.1-3.3 вказаної Методики визначено, що:
- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (пункт 3.1);
- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (пункт 3.2);
- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3).
Як встановлено судом у цій справі, за результатами проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Позивачем складено Акт перевірки та зафіксовано виявлені порушення у сфері управління відходами, а саме встановлено факт забруднення земельних ділянок, на яких знаходяться несанкціоновані сміттєзвалища.
При цьому, суд врахував правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №810/711/17, згідно з якою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
У даному випадку, дії службових осіб Держекоінспекції з проведення вказаної перевірки та прийняте за її наслідками рішення, Відповідачем не оскаржені, Акт перевірки підписано головою Маловисківської міської ради, його першим заступником, начальником відділу земельних відносин та спеціалістом відділу містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства міської ради без будь-яких зауважень та заперечень.
Як зазначено вище, перевіркою встановлена площа забруднених твердими побутовими, будівельними відходами та відходами рослинного походження земельних ділянок.
Також, спеціалістами Держекоінспекції для встановлення факту забруднення відібрано проби ґрунтів, про що складено відповідні акти до яких додано карти-схеми місця відбору проб ґрунтів.
У результаті інструментально-лабораторного дослідження проб ґрунтів, відповідно до протоколів вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №№13-24 від 27.03.2024, 14-24 від 27.03.2024 та 15-24 від 27.03.2024, виявлено забруднення земельних ділянок сульфатами, фосфором, амонієм та хлоридами.
Викладені обставини Відповідачем не спростовані.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення Відповідачем природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами.
Одночасно, згідно з п.п.4.1 вказаної вище Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
У даній справі, з метою встановлення розміру заподіяних державі збитків, Держекоінспекцією проведено розрахунки розміру шкоди, якими визначено загальну суму нанесеної державі шкоди через порушення відповідачем природоохоронного законодавства, що становить 210 646,89 грн.
Розмір шкоди від забруднення земель було визначено за формулою 1 Методики: Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег, (1), де РШ - розмір шкоди від забруднення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн/кв.м; ПД - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м; КЗ - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; КН - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1; КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
У цьому зв'язку слід зазначити, що під час вирішення подібних спорів суд має надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.
За приписами п.4.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
Тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.
При цьому суд враховує, що відповідно до п. 4.7 Методики витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала забруднення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.
Стосовно земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 4.7.1. Методики).
Грошова оцінка, розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики використовується в формулі (1) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.7.2. Методики).
При розрахунках у даному спорі, Позивачем враховувалася нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що зазнали забруднення із значенням 3,35 грн/кв.м.
Згідно з розрахунків розміру шкоди, яка заподіяна в результаті забруднення земельної ділянки (т.1 а.с.159, 162, 165), вони проведені на підставі листа №8-22-0.555.3-487/290-24 від 27.02.2024 Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (№ ДЕІ Придніпровського округу від 27.02.2024 №998/6.2-26-24) та листа №11-11-0.10-893/2-24 від 29.02.2024 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (№ ДЕІ Придніпровського округу від 21.03.2024 №666/6.2-27-24), протоколів вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів.
Колегія суддів вважає, що лист відділу може бути джерелом отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у даному спорі, між тим це не впливає на висновки суду, оскільки листи, на які йдеться посилання у розрахунках Позивача, у матеріалах справи відсутні. Тобто, суд позбавлений можливості дослідити їх зміст, надати їх оцінку та врахувати під час розгляду справи.
Будь - які інші докази на підтвердження застосовного Позивачем розміру нормативної грошової оцінки забруднених земель при розрахунку шкоди не надано.
Викладене унеможливлює перевірку правильності нарахування розміру заявленої до стягнення шкоди.
Колегія суддів констатує, що наданий Позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням (засміченням) земельних ділянок, здійснений із застосуванням даних не підтверджених належними доказами. Таким чином, Прокурором не доведено розмір шкоди, який має бути стягнений з Відповідача.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані Позивачем докази в їх сукупності не доводять розміру завданої шкоди, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даному випадку, як зазначено вище, докази на підтвердження відповідних обставин (зокрема щодо показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок у відповідний період) Прокурором не надані, обставини, які позбавили його можливості надати вказані вище листи управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підтвердження своїх вимог не наведені.
Одночасно з розрахунків наданих Прокурором не вбачаються інші відомості щодо джерела показників нормативної грошової оцінки, яка була застосована при здійсненні нарахувань. У встановлені процесуальним законом строки пояснення з цього питання сторонами не надано.
Слід зазначити, що згідно з ч.3 ст.86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів, наданих сторонами, і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
До того ж, відповідно до ч. 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на вищенаведене, посилання Скаржника в апеляційній скарзі на дані щодо нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2024, що містяться у Довіднику показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель", лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24, а також доводи про можливість суду самостійно перевірити правильність нарахування розміру заявленої до стягнення шкоди з урахуванням даних, що містяться у відкритому доступі є безпідставними та відхиляються судом.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024р. у справі №912/1589/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О.Г.Іванов