ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
02 квітня 2025 року Справа № 903/22/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи:
прокурор - Немкович І.І.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Марач В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» на ухвалу господарського суду Волинської області від 22.01.2025, повний текст якої складено 22.01.2025, про забезпечення позову у справі №903/22/25 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах
держави, в особі - Фонду державного майна України
до Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист»
про стягнення 4 404 017,69 грн безпідставно збережених коштів,
інфляційних втрат та річних
В провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» про стягнен-ня 4 404 017,69 грн, з яких: 1 794 474,00 грн безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю «Лісова пісня» за адресою: м.Ковель, бульвар Лесі Українки, 12, за період з 02.04.2017 по 25.02.2018; 2 609 543,69 грн інфляційних втрат та 3% річних.(арк. матеріалів оскарження 1-9).
21.01.2025 до місцевого господарського суду надійшла заява, в якій Прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ПрАТ «Волиньтурист», в межах суми 4 404 017,69 грн, що відповідає розміру стягнення за позовом у справі №903/22/25.(арк.матеріалів оскарження 61-64).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.01.2025 у справі №903/22/25 заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми 4 404 017,69 грн, що належать ПрАТ «Волиньтурист» і знаходяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах.(арк.матеріалів оскарження 66-69).
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Відповідач подав скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 22.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та відмовити Прокурору у задоволенні заяви. Судові витрати покласти на позивача.(арк.матеріалів оскарження 131-134).
Скарга вмотивована тим, що постановлена 22.01.2025 господарським судом ухвала є незаконною, оскільки суд першої інстанції помилково поклав тягар спростування ризиків, що є підставами для забезпечення позову на відповідача, не надавши можливість останньому викласти свої обставини та позицію, розглянувши справу без повідомлення та участі Відповідача.
Апелянт зауважує, що Прокурор не зазначив існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при задоволенні позову, як і не довів вчинення відповідачем дій, направлених на подальше потенційне створення перешкод для виконання рішення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі №903/22/25 та призначено до розгляду на 02.04.2025.(арк.матеріалів оскар-ження 177).
14.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому Прокурор просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПрАТ «Волиньтурист» на ухвалу господарського суду Волинської області від 22.01.2025 у справі №903/22/25, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.(арк.матеріалів оскарження 179-182).
Ухвалою суду від 27.03.2025 задоволено клопотання ПрАТ «Волиньтурист» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(арк.матеріалів оскарження 186, 190).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.04.2025 представник ПрАТ «Волиньтурист» підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області та постановити нову про відмову у задоволенні заяви Прокурора про забезпе-чення позову. Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити в силі ухвалу господарського суду Волинської області від 22.01.2025.
Позивач не забезпечив явки свого представника у призначене на 02.04.2025 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача на ухвалу суду першої інстанції безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішен-ня судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невиз-наних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, надалі в тексті - ГПК України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефектив-ного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст.73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнен-ня здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнарод-ними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпе-чення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020, №910/18384/15 від 10.06.2020, №753/2860/17 від 15.09.2020, №910/72/20 від 17.09.2020, №914/1939/20 від 15.01.202, №910/16866/20 від 16.02.2021, №910/16370/20 від 15.04.2021, №904/3783/21 від 24.06.2022, №911/3208/21 від 26.09.2022.
Сутність порушеного в апеляційній скарзі питання полягає у запереченні Скаржником законності та обґрунтованості застосованих заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, без доведеності вчинення Відповідачем дій, направлених на подальше потенційне створення перешкод для виконання рішення суду та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при задоволенні позову
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, колегія суддів приймає до уваги, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь пози-вача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накла-дення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відпові-дача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.
Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом спору є майнова вимога про стягнення з Відповідача 4 404 017,69 грн. Водночас, Прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, які належать ПрАТ «Волиньтурист», в межах суми позову 4 404 017,69 грн.
На переконання апеляційного суду, визначений прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог є адекватним, співмірним та логічно пов'язаним із предметом даного позову, що забезпечить виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та тим самим досягне мети забезпечення.
Колегія суддів вважає, що можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. (Аналогічний висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного госпо-дарського суду в складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (при цьому, аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 07.11.2024 у справі №915/538/24, від 07.01.2025 у справі №910/1/21, від 13.01.2025 у cправі №904/3751/24, від 19.02.2025 у справі №916/4912/24, від 06.10.2022 у справі №905/446/ 22).
За таких обставин, Прокурор не повинен надавати докази того, що Відповідач у будь- який момент може розпорядитись належними йому грошовими коштами.
Щодо доводів Скаржника щодо розгляду заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову без повідомлення учасників справи, колегія суддів зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розгляда-ється судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Отже, за наведеним приписом встановлено процесуальний обов'язок суду розглянути заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження.
Апеляційним судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано Прокурором до суду першої інстанції 21.01.2025, тоді як оскаржувана ухвала за результатами розгляду вказаної заяви ухвалена судом 22.01.2025 без повідомлення учасників справи.
Відтак, судом першої інстанції розглянуто заяву про забезпечення позову у відповідності до вимог ГПК України, а доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуаль-ного права є безпідставними.
Апеляційний суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, в якій зазначено, що арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про належність відповідачеві на праві власності нерухомого майні площею більше 8 тис кв.м, за рахунок якого може бути погашена заборгованість у випадку задоволення позову. Адже, як вбачається витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученого до апеляційної скарги, Відповідачу на праві власності належить 10 об'єктів нерухомого майна площею більше 8 тис кв.м. Разом з тим, з цього витягу вбачається, що на усі об'єкти нерухомого майна, що належать ПрАТ «Волиньтурист», ухвалою Личаківського районного суду Львівської області від 30.08.2022 у справі №463/6275/22 за клопотанням Держав-ного бюро розслідувань накладено арешт, який діє на даний час.
Таким чином, беручи до уваги характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову у справі №903/22/25 є стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 4 404 017,69 грн на користь держави, якими Відповідач, у випадку ненакладення на них арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись, що фактично призведене до непоновлення прав та інтересів Позивача, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесення Господарським судом Волинської області ухвали суду від 22.01.2025 про накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми позову.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду даної справи.
Водночас, колегія суддів враховує, що станом на день розгляду апеляційної скарги ПрАТ «Волиньтурист» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.03.2025 про забезпе-чення позову - судом першої інстанції ухвалено рішення у справі №903/22/25, яким частково задоволено позов прокурора. Присуджено до стягнення з ПрАТ «Волиньтурист» на користь Фонду державного майна України 4 403 618,99 грн, в т.ч.: 1 794 474,00 грн безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю «Лісова пісня», 2 094 362,16 грн інфляційні втрати, 514 782,83 грн -3% річних, в частині позовних вимог про стягнення 398,70 грн -3% річних відмовлено. Також присуджено до стягнення з ПрАТ «Волиньтурист» на користь Волин-ської обласної прокуратури 54 357,43 грн витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не вбачає необхідності у скасуванні ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Відповідача не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.34,73,74,86,232,233,240,255,271,275,276,282,284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» на ухвалу господарського суду Волинської області від 22.01.2025 про забезпечення позову у справі №903/22/25 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали оскарження ухвали по справі №903/22/25 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.