ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відкладення розгляду справи
"02" квітня 2025 р. Справа № 906/127/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2024 у справі № 906/127/24 (суддя Шніт А.В., повний текст рішення складено 10.10.2024)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"
до ОСОБА_1
про стягнення 11 180 200 грн
за участю представників сторін:
позивача - Костюкович В.М.;
відповідача - Чишинська А.В.;
В провадженні Північно - західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2024 у справі № 906/127/24.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкладено розгляд справи на 02.04.2025 о 15:00 год.
За результати судового засідання, суд відмовив в задоволенні клопотань представника відповідача про неможливість прийняття участі представником позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні та про зупинення провадження у даній справі.
Також колегія суддів зазначає, що представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи та дослідити в якості доказу заяву свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024, а також у поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні просить викликати для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 02.04.2025 представник відповідача підтримала клопотання про виклик для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 та дослідження в якості доказу заяви свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про виклик для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 та дослідження в якості доказу заяви свідка від 23.10.2024.
Щодо клопотання представника відповідача про дослідження в якості доказу заяви свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).
Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Суд вказує, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність зовсім інших критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". Натомість критерій "поважність причин" застосовується до процедури поновлення судом процесуального строку (ст. 119 ГПК України).
В даному випадку, як вбачається зі доводів відповідача, останній обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказу (заяви свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024) тим, що додаткові покази свідка з'явилися вже після ухвалення судового рішення у даній справі, але мають визначальне значення для правильного вирішення спору, оскільки дають відповідь на питання чи діяв відповідач правомірно.
В той же час, колегія суддів вказує на те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення саме на момент його ухвалення судом першої інстанції на підставі обставин, які були з'ясовані на основі доказів, що були подані до місцевого господарського суду. Разом з тим, наданому відповідачем до суду апеляційної інстанції доказу (заяві свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024) не надавалася оцінка судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.
При цьому, всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідач не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказу, що має вплив на результат вирішення даного спору до суду першої інстанції у встановлений строк та не вказує доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В той же час, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_3 від 01.03.2024 з поясненнями щодо обставин справи. При цьому, суд першої інстанції поновив відповідачу строк для подання вказаного доказу до суду першої інстанції, що вбачається із ухвали суду від 12.03.2024. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пояснення в заяві свідка від 01.03.2024 та в заяві свідка від 23.10.2024 не є ідентичними та різняться за своїм змістом. Як вказує відповідач, показання, викладені у заяві від 23.10.2024 є додатковими, які з'явилися вже після ухвалення судового рішення у даній справі.
Разом з тим, суд зауважує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Тобто з огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме відповідач повинне був надати докази та доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.
Окрім того, суд приймає до уваги те, що ст. 14 ГПК України визначає таке поняття як диспозитивність господарського судочинства. Відповідно до ч. 1, 2 даної статті, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для прийняття до розгляду нового доказу - заяви свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024.
Щодо клопотання представника відповідача про виклик для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК України).
ГПК України прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 87 ГПК). Таким чином, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Правовий аналіз наведених положень ГПК України свідчить про те, що передумовою для виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про виклик для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , представник відповідач зазначає, що обставини (фактичне колегіальне, а не одноособове виконання рішення наглядової ради) не були досліджені при розгляді справи в суді першої інстанції, хоча ці обставини фактично можливо встановити на підставі наявних у справі документів, на відміну від обставин, в яких діяв в.о. голови правління (відповідач) в момент, коли він підписував наказ про преміювання, зокрема, чи був він обізнаний про допущену описку, коли та за яких умов, чи був він обізнаний про виправлення допущеної описки в протоколі наглядової ради, коли та за яких умов. Дані обставини фактично можливо встановити лише шляхом допиту очевидців тих подій, зокрема ОСОБА_3 , який оформлював вказаний протокол та його виписку та виправляв ці або один з цих документів.
Також, як вказує відповідач, зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 вбачається, що ці питання залишилися не розкритті, як і питання того, коли, за яких умов, в якому вигляді (з опискою чи без) вказану виписку з протоколу наглядової ради отримав відповідач, чи був відповідач обізнаний про наявність помилки, коли він був обізнаний (до моменту підписання наказу, після, чи взагалі не знав про описку) чи можливо вказана описка вже була виправлена на момент підписання наказу. Окрім того, слід перевірити, які особи візували наказ про преміювання перед його підписання, зокрема юридична служба АТ, корпоративний відділ, тощо та чи є обов'язок у відповідача перевіряти завізований профільними спеціалістами (юридична служба, безпека, корпоративний відділ, фінансова служба) наказ про преміювання.
Відповідач вказує, що документ, який виконує правління - це виписка з протоколу (фактично протокол без бюлетенів голосування), тобто документ № 1, і цей документ передається безпосередньо правлінню і залишається у нього, тому для правильного вирішення спору необхідно встановити як, коли, кому, яким чином, у якій формі (з описками чи без) передавалась саме виписка з протоколу (документ № 1), а встановити це можливо лише шляхом допиту безпосередніх учасників тих подій - голови правління ОСОБА_1 , секретаря наглядової ради ОСОБА_3 (вказані обставини відсутні у його заяві свідка). Без дослідження цих обставин не можливо встановити чи має місце протиправна поведінка у відповідача (як один з чотирьох необхідних елементів цивільного правопорушення), а встановити ці обставини лише на підставі процедури передачі на зберігання документу № 2 не можливо, оскільки виконання рішення наглядової ради відбувається на підставі документу № 1 (саме виписки).
При цьому, як вказує відповідач ,суттєвим для правильного вирішення спору є саме дата та обставини, за яких відповідач дізнався або не дізнався про виправлену виписку з протоколу, оскільки саме це дає підстави зрозуміти чи діяв відповідач на підставі виписки з протоколу з опискою чи вже на підставі виправленої виписки, і відповідно, чи є його дії правомірними (одна з чотирьох складових складу цивільного правопорушення), і вже виходячи з цього, можна робити висновки про наявність чи відсутність збитків у позивача.
В той же час, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можуть надати показання щодо обставин виявлення, виправлення та повідомлення відповідача про допущену в виписці з протоколу описку, для підтвердження чи спростування належної обачності в діях відповідача, а також отримання примірника виправленої виписки з протоколу і обставин інформування. При цьому відповідач наголошує, що вказані обставини відсутні у заяві свідка ОСОБА_3 , у зв'язку з чим заявлено клопотання про його безпосередній допит.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_3 від 01.03.2024 (т. 2, а. с. 4-8). Відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про виклик даного свідка в судове засідання; представники позивача та відповідача в суді першої інстанції заперечили щодо виклику свідка в судове засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 24.04.2024 (т. 2, а. с. 60), а суд першої інстанції, вирішуючи спір виходячи з предмету та підстав заявленого позову, не вбачав необхідності з власної ініціативи вчинити вказані дії.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, за наслідком вирішення даного спору, надасть належну правову оцінку заяві свідка ОСОБА_3 від 01.03.2024 (т. 2, а. с. 4-8) в частині того, чи впливає вона та викладені у ній відомості на спірні правовідносини та чи спростовують показання свідка доводи позивача, викладені в позовній заяві.
В той же час, оскільки суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для прийняття до розгляду заяви свідка ОСОБА_3 від 23.10.2024, тому суд не надає оцінки викладеним у ній відомостям.
Отже, враховуючи наявність у матеріалах справи оформленої заяви свідка ОСОБА_3 від 01.03.2024, колегія суддів не вбачає підстав для виклику його в судове засідання для допиту, а тому відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик для допиту в судовому засіданні свідка.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2025 у зв'язку із тим, що суд апеляційної інстанції відмовив відповідачу в задоволенні його клопотань, для надання можливості ОСОБА_1 особисто взяти участь у судовому засіданні та з метою підготовки заяви про відвід суду, просить відкласти розгляд справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, з метою забезпечення процесуального права ОСОБА_1 на особисту участь у судовому засіданні, із метою надання представнику відповідача часу для підготовки заяви про відвід суду, дійшла висновку відкласти розгляд справи на іншу дату.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).
Згідно п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є строк, що має забезпечити реалізацію процесуальних прав сторін у справі, повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи, з урахуванням ст. ст. 7, 13 ГПК України. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне оголосити в судовому засіданні перерву поза межами строку, встановленого ст. 273 ГПК України.
Також із урахуванням вимог ст. 197 ГПК України, суд вбачає можливим забезпечити відповідачу (його представнику) участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Керуючись ст. ст. 197, 216, 234, 235, 270, 273, 281 ГПК України, суд
1. Відкласти розгляд справи на "23" квітня 2025 р. о 16:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.
2. Відеоконференція буде проведена за допомогою додатку EASYCON, який може бути встановлений за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua.
3. Попередити відповідача (його представника), що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
4. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.