ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 квітня 2025 року Справа № 903/871/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
на рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2024
(ухвалене о 12:35 год. у м. Луцьку, повний текст складено 30.12.2024)
у справі № 903/871/24 (суддя Дем'як В.М.)
за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
про стягнення 4 769 040 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Тертичний Ю.В.;
від відповідача - Корнілов Л.О.
Сільськогосподарське приватне підприємство "Несвіч" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 4 769 040 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок виникнення страхового випадку (пожежі) комбайна, який належить останньому на праві власності звернувся до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3111/203/001478 від 28.11.2022, однак відповідач страхового відшкодування не здійснив.
Господарський суд Волинської області рішенням від 18.12.2024 у справі № 903/871/24 позов задовольнив. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч" страхове відшкодування у розмірі 4 769 040 грн. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч" 57 228 грн 15 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок страхового випадку (пожежі) транспортного засобу позивачу завдано майнової шкоди, доведено наявність страхового випадку та підстави для виплати страхової суми, а також вірність розміру останньої.
Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, суд відхилив посилання відповідача на те, що:
- позивачем, всупереч умовам договору страхування, було допущено до керування транспортним засобом особу, без відповідно посвідчення (дозволу);
- було створення перешкод страховику, в отриманні результатів (висновків) розслідувань компетентними органами;
- Сільськогосподарське приватне підприємство "Несвіч" не являється належним позивачем у цій справі, оскільки вигодонабувачем за договором страхування є АТ "Державний експортно-імпортний банк України".
За наведеного, суд виснував, що відтак позовна вимога про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 4 769 040 грн. страхового відшкодування є підставною, обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 3, 6, 11, 626, 627, 979, 980, 982 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 102, 104 Закону України "Про страхування".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2024 у справі № 903/871/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Позивачем було порушено умови Договору страхування, а саме тракторист - машиніст Косаковський Вадим Олександрович, який керував застрахованим комбайном, не мав права керування/експлуатації такого транспортного засобу.
Сертифікат виданий Косаковському Вадиму Олександровичу про те, що він пройшов курс навчання по зернозбиральному комбайну МБ 7370 та є допущеним до експлуатації від 11.08.2023 не має жодного відношення до керування саме застрахованим об'єктом, а отже є неналежним доказом.
Позивачем не вірно розраховано вартість страхового відшкодування.
СГПП "Несвіч" не являється належним позивачем у цій справі, оскільки вигодонобувачем за договором страхування є AT "Державний експортно-імпортний банк України".
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив у якому вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між настанням страхової події (пожежі) та належної кваліфікації особи (водія), що керувала комбайном у момент виникнення пожежі, оскільки остання виникла виключно у зв'язку з несправністю електричної системи комбайна, що підтверджено експертними висновками.
Визначення розміру страхового відшкодування здійснено на підставі п.10.7. Договору страхування та Додатку № 1 до Договору страхування.
У зв'язку із знищенням зернозбирального комбайну внаслідок пожежі, то Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" та позивач уклали договір про внесення змін №22-30ZZ0021-0003 від 03.07.2024 до Договору застави від 28.11.2022 №22-30ZZ0021 згідно умов якого, комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S680 виведений з-під застави Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".
Оскільки комбайн зернозбиральний, щодо якого заявлений позов та який застрахований за договором №3111/203/001478 добровільного страхування наземного транспорту від 28.11.2022 є власністю Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч", то відповідно саме останнє має право на отримання страхового відшкодування.
За наведеного позивач вважає, що позовні вимоги позивача є підставними.
В судових засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 18.03.2025 та 01.04.2025 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2024 у справі № 903/871/24 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судових засіданнях 18.03.2025 та 01.04.2025 заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії ЕЕ № 154884 від 01.08.2018 Сільськогосподарське приватне підприємство "Несвіч" є власником зернозбирального комбайну JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 30).
28.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - страховик), Сільськогосподарським приватним підприємством "Несвіч" (далі - страхувальник) та Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - вигодонабувач) було укладено Договір №3111/203/001478 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір; а. с. 5-9).
Згідно умов п.2.1., 2.2. Договору страхування, страховим випадком за Договором є факт понесення збитків Страхувальником (Вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії Договору. Страховими ризиками за цим Договором є події, зазначені в Додатку №1 по кожному конкретному ТЗ як застраховані, де: А.3. Вибух, пожежа - вибух, пожежа (у т.ч.самозаймання, зумовлена замиканням електропроводки, попаданням блискавки), пошкодження димом (не пов'язані з протиправними діями третіх осіб). При цьому під пожежею розуміється виникнення вогню, внаслідок зовнішнього впливу; під вибухом розуміється викид великої кількості енергії, що викликаний сильною дією газів чи парів (за винятком вибухів робочого процесу двигуна внутрішнього згорання).
У відповідності до п.3.1.3 Договору не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення страхувальником, його представником, водієм, особою допущеною до керування ТЗ або іншими транспортними засобами за їх вказівкою перелічених нижче дій: керування ТЗ при відсутності (вилученні) посвідчення (дозволу) на право управління ТЗ відповідної категорії та/або при відсутності законних підстав для керування цим ТЗ.
Відповідно до п.6.1.3 Договору, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений п.9.5. цього Договору. За несвоєчасну сплату страхового відшкодування Страховик сплачує пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі 0,05% від належної до виплати суми, але не більше 10% від розміру страхового відшкодування.
Згідно п.п.6.2.13. Договору, страхувальник зобов'язаний у разі настання страхового випадку надати можливість уповноваженим представникам Страховика та інших компетентних органів провести огляд та необхідні експертизи ТЗ для визначення обставин та наслідків страхового випадку.
У відповідності до п.6.3.2. Договору, страховик має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку, в тому числі запитувати та отримувати інформацію від медичних установ, де проводилось лікування страхувальника або інших осіб допущених до керування ТЗ.
Пунктом 7.1.10 Договору передбачено, що в разі настання подій, що мають ознаки страхового випадку із ТЗ страхувальник зобов'язаний надати страховику документи, необхідні для доказу факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку, а також всю відому інформацію стосовно події, яка має ознаки страхового випадку; вжити всіх необхідних заходів для реалізації страховиком права вимоги до осіб, винних у заподіянні збитку.
За умовами п. п. 9.4., 9.5., 9.6., 9.6.1.Страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дня отримання останнього необхідного документу, що підтверджує настання страхового випадку та розмір збитків, та складає страховий акт (п.9.4.Договору). Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 12 (дванадцяти календарних днів) з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик здійснює страхове відшкодування в розмірі прямого збитку, але не більше страхової суми, вказаної в договорі, з вирахуванням франшизи, зазначеної в Додатку №1 до договору. Страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору. Якщо ТЗ був застрахований на страхову суму, що є нижчою, ніж дійсна вартість ТЗ на момент укладення договору, відповідальність страховика по відшкодуванню збитку зменшується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної вартості ТЗ на момент укладення договору.
Згідно із п. 9.8. Договору, страхове відшкодування, яке має бути сплачене за договором страхування, сплачується вигодонабувачу в рахунок сплачення існуючої заборгованості страхувальника або позичальника, якщо останній не є страхувальником, за кредитним договором, що укладений між страхувальником (або позичальником, якщо останній не є страховальником) як клієнтом банку (вигодонабувача) та банком (вигодонабувачем), якщо інше не було письмово погоджено між страховиком, страхувальником та вигодонабувачем. Виплати по цьому договору не залежать від виплат по кредитному договору. Страхове відшкодування здійснюється страховиком за письмовим погодженням з вигодонабувачем (якщо вигодонабувач призначений за договором).
У відповідності до п. 10.1. Договору розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками "ДТП", "Стихійне лихо", "Вибух, пожежа", "Попадання предметів", "Протиправні дії третіх осіб" здійснюються на основі: аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою, звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача; калькуляції вартості відновлювального ремонту на СТО, відповідно до зазначеного в Додатку №1 до цього Договору варіанту: 10.1.1. Варіант 1. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється за вибором Страховика на підставі звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача, або на підставі аварійного сертифікату підготовленого уповноваженою Страховиком особою, із застосуванням при розрахунку розміру збитків рекомендованих розцінок на ремонтні роботи в регіоні реєстрації ТЗ (відповідно до інформації офіційного періодичного видання "Бюлетень автотоварознавця") та рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт.
Згідно п.10.3. Договору, у випадку, коли виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо Страхувальнику, незалежно від обраного ним варіанту розрахунку суми страхового відшкодування, зазначеного в Додатку №1 до Договору, розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно п.10.1.1.Договору.
У відповідності до п.10.7. Договору, в залежності від характеру страхового випадку, розмір страхового відшкодування обчислюється з врахуванням наступного:
П.10.7.1.при конструктивній загибелі ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту (з ПДВ) згідно з умовами Договору перевищує 70% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку) страхове відшкодування визначається за рішенням Страховика як:
П.10.7.1.1. дійсна вартість на момент настання страхового випадку (але не більше страхової суми) за вирахуванням франшизи та вартості залишків ТЗ, визначеної шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема, онлайн-аукціон з продажу автомобілів чи аналогічні аукціони)або шляхом здійснення оцінки майна/експертного дослідження (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку). При цьому залишки ТЗ залишаються у Страхувальника;
П.10.7.1.2. дійсна вартість на момент настання страхового випадку (але не більше страхової суми) за вирахуванням франшизи. При цьому Страхувальник зобов'язаний зняти ТЗ з реєстрації з метою його передачі Страховику, передати Страховику майнові права на ТЗ, технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію) та повний комплект ключів від ТЗ, повний комплект карток активних і пасивних активаторів всіх електронних та електронно механічних засобів (пристроїв) проти викрадення, усіх ключів від механічних пристроїв проти викрадення та пультів управління охоронною сигналізацією, що застосовуються в застрахованому ТЗ.
П.10.7.2. при частковому пошкодженні ТЗ (вартість відновлювального ремонту (з ПДВ) згідно з умовами Договору не перевищує 70% дійсної вартості ТЗ на момент страхового випадку) - в межах страхової суми (з врахуванням п.9.6.Договору) в розмірі вартості відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи та відповідно до п.10.11 Договору.
Пунктом 11.1.6. Договору визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання страхувальником будь-яких обов'язків за договором без поважних на це причин.
Відповідно до п.11.7.11. Договору, підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є створення страховику перешкод у визначенні обставин страхового випадку, характеру та розміру збитків.
Згідно п.11.1.11. Договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є відмова страхувальника (вигодонабувача) від права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або коли здійснення цього права стало неможливим з вини страхувальника (вигодонабувача).
У відповідності до п. 20 таблиці 2 Додатку № 1 до Договору страхування "Інформація про застраховані транспортні засоби (ТЗ). Умови страхування" страхова сума щодо зернозбирального комбайну JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 4 769 040 грн, франшиза 47 690 грн 40 коп. Варіант розрахунку суми страхового відшкодування - варіант 1 (а. с. 10-11).
Учасниками справи не заперечується, що 21.10.2023 виникла пожежа, унаслідок котрої було пошкоджено зернозбиральний комбайн JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У зв'язку із цим, позивач надіслав на адресу відповідача заяву у якій просив сплатити страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (а. с. 33).
Позивач вказує, що у відповідь на таку заяву відповідач повідомив, що СГПП "Несвіч" невиконано обов'язку за договором без поважних на це причин, а відтак не сплатив останньому страхове відшкодування.
Вказане стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Матеріали господарської справи також містять:
- Договір застави №22-30ZZ0021 від 28.11.2022 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержатель) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Несвіч" (заставодавець) за умовами якого заставодавець, з метою забезпечення кредитних зобов'язань заставив сільськогосподарську техніку, в тому числі комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S680, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 15-22);
- Договір про внесення змін № 22-30ZZ0021-0003 від 03.07.2024 до Договору застави №22-30ZZ0021 від 28.11.2022 між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Сільськогосподарським приватним підприємством "Несвіч" згідно умов якого, комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S680 виведений з-під застави Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (а. с. 23-25);
- довідку Луцького районного управління ДСНС України від 25.10.2023, за змістом якої згідно Звіту про причину виникнення пожежі від 23.10.2023, ймовірною причиною пожежі є несправність електричної системи, а саме: коротке замикання електропроводки поблизу розташування відсіку двигуна (а. с. 26);
- довідку Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 31.10.2023 версію виникнення пожежі комбайна JOHN DEERE S680, д.н. НОМЕР_1 , яка сталась 21.10.2023 за межами населеного пункту с. Бережанка є несправність електричної системи комбайна слід прийняти як ймовірну (а. с. 28);
- сертифікат, виданий Косаковському Вадиму Олександровичу про те, що він пройшов курс навчання по зернозбиральному комбайну МБ 7370 та є допущеним до експлуатації від 11.08.2023 (а. с. 34);
- посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , виданого Косаковському Вадиму Олександровичу (а. с. 102);
- висновок експерта № 22 по дослідженню з визначення ринкової вартості транспортного засобу JOHN DEERE S680і від 13.02.2024, відповідно до якого дійсна ринкова вартість транспортного засобу на 28.11.2022 - 7 021 980 грн, дійсна ринкова вартість транспортного засобу на 21.10.2023 - 7 210 570 грн, вартість відновлювального ремонту - 10 510 656 грн 84 коп. з ПДВ (а. с. 110-116);
- висновок експерта за результатами проведення експертного пожежно-технічного дослідження від 28.02.2024 №367/02.24 відповідно до якого встановлено, що причиною виникнення пожежі, що трапилась 21.10.2023 в комбайні зернозбиральному JOHN DEERE S680 р.н. НОМЕР_1 за адресою: Волинська область, Горохівський р-н, с. Бережанка, вул. Широка 2а, являється займання ізоляції плюсових проводів, що були підключені до стартера двигуна внутрішнього згорання, безпосередньо на поверхні ізоляції зазначених проводів, в передній частині моторного відсіку, у місці наявного контакту клем, де був значний перехідний опір, який створював умови для виділення тепла, достатньої потужності для запалення вказаної ізоляції (а. с. 129-141).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Апеляційний господарський суд зауважує, що пред'явлення позову особою, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови в позові.
Стверджуючи про відсутність права вимоги в позивача, відповідач посилається на те, що вигодонабувачем за Договором страхування є АТ "Державний експортно-імпортний банк України" і саме йому належить право вимоги.
Однак, апеляційний господарський суд вважає такі твердження скаржника помилковими, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Можливість укладення страхових договорів на користь третіх осіб передбачена у статті 985 ЦК України, згідно із якою страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Згідно з ч. ч. 2, 4 статті 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 591/3429/15-ц, від 13.11.2018 у справі № 910/18954/17 та постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 6-2112цс16 зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач.
Матеріалами справи не підтверджено, що АТ "Державний експортно-імпортний банк України", як вигодонабувач, вчиняло дії щодо отримання страхового відшкодування.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що вигодонабувачем за Договором АТ "Державний експортно-імпортний банк України" було визначене у зв'язку із перебуванням майна, що страхувалося в заставі. Однак, у зв'язку із знищенням внаслідок пожежі, комбайн зернозбиральний JOHN DEERE S680, реєстраційний номер НОМЕР_1 був виведений з-під застави АТ "Державний експортно-імпортний банк України", шляхом підписання Договору про внесення змін № 22-30ZZ0021-0003 від 03.07.2024 до Договору застави №22-30ZZ0021 від 28.11.2022.
Таким чином, апеляційний господарський суд висновує, що належним позивачем у цій справі є саме Сільськогосподарське приватне підприємство "Несвіч".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 629 у України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).
Згідно із ч. 1 ст. 979 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання Договору, пожежі комбайну та подання заяви про виплату страхового відшкодування) договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України "Про страхування", в редакції чинній на момент укладання Договору, пожежі комбайну та подання заяви про виплату страхового відшкодування).
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання Договору, пожежі комбайну та подання заяви про виплату страхового відшкодування) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент укладання Договору, пожежі комбайну та подання заяви про виплату страхового відшкодування) страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що спір у цій справі виник унаслідок того, що відповідач, як страховик не виплатив позивачу суму страхового відшкодування, унаслідок, як вважає позивач страхового випадку - пожежі, котра виникла в моторному відсіку комбайну та в результаті котрої комбайн було знищено.
Обставина виникнення пожежі у моторному відсіку зернозбирального комбайну JOHN DEERE S680, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в цей момент перебував під керуванням працівника позивача - ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, зокрема заявою позивача про виплату страхового відшкодування від 07.11.2023 та не заперечується учасниками справи.
Із умов Договору страхування, які погодженні сторонами вбачається, що не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення страхувальником, його представником, водієм, особою допущеною до керування ТЗ або іншими транспортними засобами за їх вказівкою перелічених нижче дій: керування ТЗ при відсутності (вилученні) посвідчення (дозволу) на право управління ТЗ відповідної категорії та/або при відсутності законних підстав для керування цим ТЗ (п.3.1.3 Договору).
Матеріли справи не містять доказів оспорення такої умови договору та визнання її недійсною у встановлений законом порядок.
Крім того, у Додатку № 2 до Договору страхування (заяви на добровільне страхування наземного транспорту) позивачем було заявлено, що ТЗ, зазначені в цій заяві, є технічно справними і не будуть експлуатуватися особами, які не мають на це законного права.
Таким чином, позивач при укладанні Договору з Додатками погодив, що не буде допускати до керування застрахованих транспортних засобів, у тому числі зернозбирального комбайну JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , осіб без наявності права кермувати відповідною технікою, а у випадку допуску таких осіб до експлуатації - збитки завдані застрахованому майну не відшкодовуються страховиком і такий випадок не буде визнаватися страховим.
На момент пожежі комбайну, його водій ОСОБА_1 , згідно посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 мав право керування лише тракторами з потужністю двигуна до 73,5 кВт (категорія А1) та тракторами з потужністю двигуна понад 73,5 кВт (категорія А2).
Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 02.04.1994 (далі - Положення), до керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста (надалі - посвідчення) на право керування машинами відповідних категорій.
Згідно із п. 4 Положення машини, керування якими здійснюється за наявності посвідчення, залежно від їх типів і призначення поділяються на такі категорії:
А1 - трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт;
А2 - трактори з потужністю двигуна понад 73,5 кВт;
B1 - самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини;
B2 - самохідні кормозбиральні машини;
B3 - самохідні машини для збирання коренеплодів, картоплі, овочів, фруктів і ягід;
С - самохідні дорожньо-будівельні машини;
D1 - екскаватори з об'ємом ковша до 4 куб. метрів;
D2 - екскаватори з об'ємом ковша понад 4 куб. метри;
E1 - навантажувачі з потужністю двигуна до 147 кВт;
E2 - навантажувачі з потужністю двигуна понад 147 кВт;
F1 - автогрейдери масою до 18 тонн;
F2 - автогрейдери масою понад 18 тонн;
G1 - бульдозери з потужністю двигуна до 73,5 кВт;
G2 - бульдозери з потужністю двигуна понад 73,5 кВт;
H - інші самохідні машини, які підлягають реєстрації в територіальному органі Держпродспоживслужби.
У разі відкриття категорії H у графі посвідчення "Для особливих відміток" зазначається тип машини, на керування якою виданий дозвіл.
Особа має право керувати машинами тих категорій, позначення яких дублюється у посвідченні у графі "Відмітка про дозвіл".
Необхідність наявності попередніх категорій при видачі посвідчення тракториста-машиніста визначається відповідно до вимог професійних стандартів, затверджених в установленому порядку.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 01.08.2018 за позивачем зареєстровано зернозбиральний комбайн JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 із об'ємом двигуна 13 500 куб. см. та потужністю 372,79 кВт.
Таким чином належним доказом наявності у ОСОБА_1 права керувати згаданим вище комбайном є посвідчення тракториста-машиніста із відміткою про дозвіл керування машинами категорії В1 - самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини.
Отже, Косаковський Вадим Олександрович на момент пожежі не мав права керування зернозбиральним комбайном JOHN DEERE S680 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з огляду на відсутність посвідчення на право управління машиною (ТЗ) відповідної категорії.
Посилання позивача на сертифікат виданий Косаковському Вадиму Олександровичу про те, що він пройшов курс навчання по зернозбиральному комбайну MF 7370 та є допущеним до експлуатації від 11.08.2023 суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки законодавством визначений документ, що дає право керувати машинами відповідної категорії (посвідчення тракториста-машиніста із відміткою про дозвіл). Крім того, в такому сертифікаті вказано про проходження навчального курсу щодо іншого зернозбирального комбайну.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР втратив чинність з 01.01.2024, і на момент відмови у здійсненні страхового відшкодування був чинний Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 №1909-IX, який введений в дію з 01.01.2024.
Пунктом 3 частини 1 ст. 988 ЦК України (в редакції чинній на момент відмови у здійсненні страхового відшкодування) унормовано, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Аналогічні положення містяться і в п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент відмови у здійсненні страхового відшкодування).
За приписами ст. 991 ЦК України (в редакції чинній на момент відмови у здійсненні страхового відшкодування) страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідно до ст. 104 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент відмови у здійсненні страхового відшкодування) порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України.
У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов'язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.
Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;
3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об'єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);
6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;
7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом.
Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.
Рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Тому, враховуючи наведене щодо перебування комбайну в момент виникнення пожежі під керуванням працівника позивача ОСОБА_1 , який не мав права керувати комбайном, так як не отримував на той момент посвідчення тракториста-машиніста із відміткою про дозвіл кермувати машинами категорії В1, то у відповідності до п. 3.1.3 Договору пожежа, унаслідок якої було знищено комбайн не визнається страховим випадком і збитки завдані позивачу не підлягають страховому відшкодуванню.
Доводи представника позивача, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не посилався на вказані обставини спростовуються відзивом на позов (а. с. 70-78).
Відповідно до підпункту 11.1.6 пункту 11.1 Договору підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання Страхувальником будь-яких обов'язків за Договором без поважних на це причин.
Доводи представника позивача, що поважною причиною допуску до керування застрахованого комбайну особи, яка не мала права є воєнний стан не приймаються судом до уваги, оскільки стороною не доведено неможливості отримання Косаковським В.О. права управління машинами категорії В1 саме через запроваджений правовий режим воєнного стану.
Матеріали справи не містять доказів звернення до уповноваженої установи для отримання Косаковським В.О. права управління машинами категорії В1 та відмови такої установи.
Крім того, суд зважає і на те, що обставина, яка стала підставою для звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, відбулася більш ніж через 1,5 роки після запровадження воєнного стану.
Більше того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача вказав про подальше отримання Косаковським В.О. права на керування машинами категорії В1.
Згідно усталеної практики Верховного Суду в постановах від 24.10.2018 у справі №161/9156/15, від 13.03.2019 у справі №757/11947/15-ц, від 21.08.2019 у справі №758/9969/17, від 11.09.2019 у справі №335/12270/16-ц, від 24.06.2020 у справі №640/8214/15, від 21.01.2021 у справі №759/5377/17 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо підстави для такої відмови погоджені сторонами в договорі добровільного страхування і не суперечать закону.
Таким чином відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про стягнення страхового відшкодування.
Втім, місцевий господарський суд розглядаючи спірні правовідносини дійшов помилкових висновків про існування страхового випадку та наявність підстав для стягнення суми страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі підтвердилися при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2024 у справі № 903/871/24 слід скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 18.12.2024 у справі № 903/871/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
3. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Несвіч" (45652, Волинська область, Луцький район, село Несвіч, вулиця Центральна, будинок 30, код 03737327) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9, код 20113829) - 107 303 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Справу № 903/871/24 надіслати Господарському суду Волинської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "03" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.