вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" квітня 2025 р. Справа№ 927/1023/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024
у справі №927/1023/24 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Виконавчого комітету Чернігівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія»
про стягнення 52 884, 00 грн.,-
Виконавчий комітет Чернігівської міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія», у якому позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання умов договору про закупівлю №119 від 06.08.2024 за період з 21.08.2024 по 06.10.2024 у розмірі 52 884,00 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» на користь Виконавчого комітету Чернігівської міської ради 21 244,00 грн пені, 31 640,00 грн штрафу та 793,26 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024 у справі №927/1023/24 та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Мотиви та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив, що наявні об'єктивні підстави, які перешкоджали здійсненню господарської діяльності та належному виконанню взятих на себе зобов'язань, ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зокрема скаржник зауважив, що товар, визначений договором, є специфічним з огляду на те, що його виробником є SZ DJI Technology Co., Ltd, із місцем знаходження у Китаї. 26.04.2024 виробник цього товару заборонив будь-яку співпрацю із Україною, а тому постачальники вимушені були залучати треті сторони для вирішення питань поставок даних товарів в Україну. 01.09.2024 країною виробництва даного товару запровадженні ще більш серйозні перевірки порядку вивезення даного товару за територію Китаю, зокрема перевірка наявності зв'язків із українськими суб'єктами господарювання, встановлення чіткого кінцевого споживача даного товару та мета такого вивезення. Вищезазначені обставини, на думку відповідача, є загальновідомою інформацією, містяться у вільному доступі, а тому не потребують доказування.
У відповідача існували труднощі з оплати посереднику коштів за замовлений товар, у тому числі внаслідок прийняття податковим органом рішення про відповідність відповідача критеріям ризиковості платника, що ускладнило співпрацю з іншими суб'єктами господарювання в частині залучення коштів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024 у справі №927/1023/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 31.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн. Отже, скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений процесуальний строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
20.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Виконавчого комітету Чернігівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відпоідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач зазначив, що відповідач не надав належного доказу існування форс-мажорних обставин, а саме сертифікату Торгово-промислової палати, а недодержання/порушення його контрагентом своїх зобов'язань не є такими обставинами. Щодо посилання відповідача на ускладнення поставки товару з Китаю, то такі обставини були відомі йому ще до моменту укладення договору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.07.2024 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на вебпорталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення № UA-2024-07-29-008226-а про проведення закупівлі товарів: квадрокоптерів DJI Mavic 3 у кількості 2 штуки та квадрокоптерів DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) у кількості 2 штуки орієнтовною вартістю 474 000,00 грн.
За результатами проведеної закупівлі переможцем визнано ТОВ «Житомирська торгова компанія».
06.08.2024 між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (далі - покупець) та ТОВ «Житомирська торгова компанія» (далі - продавець) укладено договір про закупівлю №119 (далі - договір). За умовами п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця в установлений договором строк квадрокоптери DJI Mavic 3 та DJI Mavic 3 Enterprise (Thermal) за ДК 021:2015 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном, далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товар, що поставляється за цим договором, є безпілотними літальними апаратами без озброєння та їх частинами, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з п. 2.2 договору ціна цього договору становить 452 000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 договору продавець власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов'язується здійснити поставку товару до місця призначення у м. Чернігові (точна адреса доставки буде повідомлена продавцю додатково). Строк поставки: до 20 серпня 2024 року.
Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним чином (відповідно до вимог чинного законодавства) оформленої накладної на товар (п. 3.4 договору).
У зв'язку з непоставкою товару у встановлений у договорі термін (до 20.08.2024), позивач направив відповідачу лист №1388/1-04/вих/01 від 21.08.2024, у якому просив у строк до 27.08.2024 повідомити про причини поставки товару та надати інформацію щодо запланованої дати поставки товару. Також позивач повідомив про його право розірвати договір в односторонньому порядку та нарахувати штрафні санкції.
Відповідач листом №24 від 20.08.2024 (який зареєстрований позивачем за вх. №7404/24/вх/03 від 22.08.2024) повідомив позивача про неможливість поставки товару у визначений у договорі строк, оскільки 19.08.2024 представником виробника товару проінформовано ТОВ «Житомирська торгова компанія» про затримку поставки товару та про взяття на себе зобов'язань поставити товар до 10.09.2024. Враховуючи зазначені обставини, відповідач просив продовжити строк поставки товару до 15.09.2024 шляхом укладення додаткової угоди.
У відповідь на лист відповідача №24 від 20.08.2024 позивач у листі №1197/1-04/вих/02/7404/24/вх/03 від 23.08.2024 повідомив ТОВ «Житомирська торгова компанія» про відсутність підстав для підписання додаткової угоди до договору у зв'язку з відсутністю у затримках поставки товару обставин непереборної сили та відсутністю їх належного підтвердження.
Листом №1545/1-04/вих/01 від 26.09.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1 договору з 07.10.2024.
Разом з листом №1629/1-04/вих/01 від 08.10.2024 позивач направив відповідачу розрахунок пені та штрафу за невиконання умов договору та рахунок на їх сплату.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, відповідач в установлений термін товар позивачу не поставив, натомість звернувся до нього з листом, у якому просив продовжити строк поставки товару до 15.09.2024 шляхом підписання додаткової угоди, посилаючись на затримку поставки товару виробником товару.
Позивач відмовив у підписанні додаткової угоди, оскільки не вбачав для цього підстав.
За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У п. 12.1 договору сторони встановили, що всі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами до договору.
Оскільки сторони не дійшли спільної згоди щодо зміни строку поставку товару та не уклали відповідної додаткової угоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач був зобов'язаний поставити товар у строк до 20.08.2024.
Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір, в тому числі і у разі невиконання зобов'язань продавцем, повідомивши про це його за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання договору.
Позивач листом №1545/1-04/вих/01 від 26.09.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1 договору з 07.10.2024.
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Беручи до уваги те, що відповідач у строк до 20.08.2024 товар не поставив, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 244, 00 грн за період з 21.08.2024 по 06.10.2024 та штрафу у розмірі 31 640, 00 грн.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
У п. 7.3 договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період, продавець на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт зазначає, що товар, визначений договором, є специфічним з огляду на те, що його виробником є SZ DJI Technology Co., Ltd, із місцем знаходження у Китаї. 26.04.2024 виробник цього товару заборонив будь-яку співпрацю із Україною, а тому постачальники вимушені були залучати треті сторони для вирішення питань поставок даних товарів в Україну. 01.09.2024 країною виробництва даного товару запровадженні ще більш серйозні перевірки порядку вивезення даного товару за територію Китаю, зокрема перевірка наявності зв'язків із українськими суб'єктами господарювання, встановлення чіткого кінцевого споживача даного товару та мета такого вивезення. Вищезазначені обставини, на думку відповідача, є загальновідомою інформацією, містяться у вільному доступі, а тому не потребують доказування.
Враховуючи вищевказані обставини, скаржник вважає, що він звільняється від відповідальності передбаченої умовами договору.
За умовами п. 8.1-8.6 договору під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються непереборна сила та випадок, в тому числі, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
При настанні обставин непереборної сили, тобто неможливості повного або часткового виконання кожною із сторін зобов'язань за договором, що робить неможливим виконання зобов'язань за договором та не залежать від сторін, термін виконання зобов'язань відкладається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Якщо обставини будуть продовжуватися на строк більше ніж 2 (два) календарних місяця, то кожна із сторін буде мати право відмовитися від виконання своїх зобов'язань за договором без відшкодування іншій стороні будь-яких збитків.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню умов договору. Несвоєчасне повідомлення/неповідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на ці обставини в майбутньому.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
Факти, викладені в повідомленні про настання і припинення обставин непереборної сили, повинні бути підтверджені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України або іншим компетентним органом.
Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У п. 8.5 договору сторони узгодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
Однак, колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» не було надано підтверджуючих документів, зокрема сертифікат Торгово-промислової палати у відповідності до умов договору та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» на підтвердження існування форс-мажорних обставин під час виконання зобов'язань за договором.
Щодо посилань апелянта на те, що 26.04.2024 виробник товару заборонив будь-яку співпрацю з Україною, а 01.09.2024 країною виробництва цього товару запроваджені ще більш серйозні перевірки порядку вивезення цього товару, що на думку відповідача, є загальновідомою інформацією, містяться у вільному доступі, а тому не потребують доказування, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16).
Разом з тим, обставини, на які посилається відповідач, не є загальновідомими обставинами у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не повинні бути відомі суду.
Більш того, укладаючи договір 06.08.2024, тобто вже після того, як відповідачу були відомі обставини заборони виробником спірного товару здійснення його поставки в України (на які посилається відповідач), він мав усвідомлювати кінцеву дату поставки товару, з огляду на що повинен був розумно оцінити можливості виконання зобов'язання у погоджений сторонами термін.
Відповідно до положень абз. 1 частини першої статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Інші обставини, які зазначає відповідач як підставу неможливості виконання свого зобов'язання у встановлений у договорі термін, а саме: прийняття податковим органом рішення про відповідність відповідача критеріям ризиковості платника, що ускладнило співпрацю з іншими суб'єктами господарювання; арешт товару правоохоронними органами також не доведені належними доказами.
При цьому усі зазначені відповідачем обставини, які полягають у порушенні зобов'язань його контрагентом, відсутності на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність необхідних коштів в силу приписів ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України не є надзвичайними і невідворотними обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності.
Таким чином, наведені апелянтом обставини не є підставою для невиконання ним свого негрошового зобов'язання перед позивачем за договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про недоведеність відповідачем того, що належне виконання зобов'язань за договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Зважаючи на викладені обставини, здійснивши перевірку суми пені та штрафу, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська торгова компанія» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024 року у справі № 927/1023/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2024 року у справі № 927/1023/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 927/1023/24 повернути до Господарського суду Чернігівсткої області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун