Справа № 190/211/25
Провадження №2/190/246/25
заочне
28 березня 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
встановив :
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», від імені та в інтересах якого діє представник Романенко М.Е., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило назву на ТОВ «Він Фінанс».
07.11.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №404015. Позичальник належним чином виконав свої зобов'язання надавши відповідачу позику у сумі 6000 грн., строком дії на 27 днів. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №404015 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 6000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 22456,00 грн., а саме: сума основного боргу по кредиту 6000,00 грн., сума боргу за процентами 2916,00 грн., сума боргу за простроченими процентами 13140,00 грн., сума боргу за штрафами 400,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі якого до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача.
18.02.2019 року укладено додаткову угоду №13 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №404015 від 07.11.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК'Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Позивач ТОВ «Він Фінанс» посилаючись на своє право, як нового кредитора, відповідно до приписів ст.625 ЦК України вважає, що відповідач зобов'язаний повернути борг з урахуванням 3% річних, які становлять 2021,07 гривень та інфляційних втрат, які становлять 10536,58 гривень за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином загальна сума заборгованості за договором фінансового кредиту становить 35013 грн. 65 коп..
На підставі викладеного ТОВ «Він Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором фінансового кредиту №404015 від 07.11.2018 року у загальній сумі 35 013,65 гривень, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, подати відзив на позов та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законодавством порядку, однак поштове відправлення, що було надіслано за місцем її проживання, повернуто до суду не врученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.14-16). Крім того, відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб порталі Судової влади України (а.с.12-13).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
07.11.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 укладений договір №404015 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту згідно якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 6000,00 гривень на строк 27 днів та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,26 % - фіксована процентна ставка . Проценти за користування кредитом 34,02% від суми кредиту або 2041,20 грн., у грошовому виразі.
Згідно п.1.6 договору Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).
Договір про надання фінансового кредиту №404015 від 07.11.2018 року був укладений в електронній формі відповідачем 07.11.2018 року об 11:44:12 відповідно до Закону україни «Про електронну комерцію».
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу №1 за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимог, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - прийняти їх та передати грошові кошти як плату. У випадку укладення між сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком та не змінює попередній (п.2.1, 2.2 Договору). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору).
18.02.2019 року укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №12 від 18.02.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 , за договором про надання фінансового кредиту №404015 від 07.11.2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК'Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
18.02.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «Авентус Україна» на виконання умов договору факторингу №1 від 12.04.2018 року був підписаний Реєстр прав вимоги №13 за умовами якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі і до ОСОБА_1 (№1559) за договором №404015 від 07.11.2018 року.
Згідно вказаного реєстру станом на дату відступлення заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором №404015 від 07.11.2018 року становить: 6000,00 гривень тіло кредиту, 2916,00 гривень нараховані відсотки.
Згідно картки обліку (розрахунку заборгованості) станом на 18.02.2019 рік, - заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №404015 від 07.11.2018 року склала: тіло кредиту 6000,00 гривень, нараховані відсотки 2916,00 гривень, прострочені проценти 13140,00 грн., штрафи 400,00 гривень.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями статті 12Закону України"Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі №732/670/19.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч.1 ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України(положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 07.11.2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, за умова якого товариство надало останній у позику грошові кошти, а та зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку дії договору ОСОБА_1 борг не повернула та не сплатила відсотки за його користування.
У подальшому ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Він Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 , за вищевказаним кредитним договором.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконала обов'язки за кредитним договором , а тому з неї на користь ТОВ «Він Фінанс» слід стягнути заборгованість за договором.
Щодо суми боргу, яка підлягає стягненню.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
За умовами кредитного договору від 07.11.2018 року №404015, сторони встановили строк кредитування 27 днів, тобто до 04.12.2018 року.
Згідно представленого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №404015 від 07.11.2018 року становить 35013,65 гривень, яка складається: 6000,00 гривень тіло кредиту, 2916,00 гривень заборгованість за процентами, 13140,00 грн. заборгованість за простроченими процентами, 400,00 гривень нараховані штрафи, інфляційні втрати (нараховані за період з січня 2022 року по листопад 2024 року) у сумі 10536,58 гривень та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (за період з 27.12.2021 року по 26.12.2024 рік) у сумі 2021,07 гривень.
Отже із представленого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача в тому числі заборгованість за процентами, які нараховані як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .
При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України заявлені за період з січня 2022 року по листопад 2024 року (щодо інфляційних втрат) та щодо стягнення 3% річних, тобто за період, в тому числі який стосується періоду дії в країні воєнного стану. Отже в силу приписів п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та суми боргу із урахуванням індексу інфляції підлягають до задоволення лише за період з січня по лютий 2022 року тобто до 24.02.2022 року часу впровадження у країні воєнного стану.
Сума 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання згідно кредитного договору за період з 27.12.2021 по 31.12.2023 року становить 1356,59 грн., (22 456,00 x 3 % x 735 : 365 : 100) за період з 01.01.2024 року по 23.02.2024 рік (22 456,00 x 3 % x 361 : 366 : 100) становить 664,48 грн., розраховується за формулою: (сума боргу * 3% річних * кількість днів прострочення / 100% * 365 днів) і становить: 2021,07 грн. Тому, необхідно стягнути 3% річних за час прострочення лише за перід з 27.12.2021 року по 24.02.2022 року в сумі 1107,42 коп.
Сума інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання згідно кредитного договору за період з січня 2022 року (початок обчислення інфляційних втрат) по лютий 2022 року розраховується за формулою: (сума боргу * на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення) сума боргу і становить: (22456,00 гривень х 1,029208-22456,00 грн.)=655,89 грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість: за кредитним договором №404015 від 07.11.2018 року у загальній сумі 24219,31 гривень, яка складається з: 6000,00 гривень - тіло кредиту; 2916,00 гривень - відсотки за користування сумою кредиту, 13140,00 грн. - прострочені проценти, 400,00 грн. сума нарахованих штрафів; 1107,42 гривень 3% річних від простроченої суми за період з 27.12.2021 по 24.02.2022 року та 655,89 гривень розмір інфляційних нарахувань за період з січня 2022 року по лютий 2022 рік.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо відшкодування судових витрат.
Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «Він Фінанс» заявлено з ціною 35013,65 гривень і задоволено частково на суму 24219,31 гривень.
Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» слід присудити стягнення судового збору за подання позову у розмірі 1675,61 гривень (24219,31 грн. * 2422,40 грн./ 35013,65 грн.).
Також з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу пропорційно до задоволеної частки позовних вимог у сумі 3458,55 гривень (24219,31 грн. * 5000,00 грн./ 35013,65 грн.).
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №404015 від 07.11.2018 року у сумі 24219 грн. 31 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 1675,61 гривень та витрат на правову допомогу - 3458,55 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» ЄДРПОУ: 38750239, місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.
Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Головуюча суддя: Ю.В.Кудрявцева