Справа № 414/2434/21
Провадження № 1-в/0186/33/25
03 квітня 2025 року м. Шахтарське
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27 жовтня 2021 року Кремінським районним судом Луганської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
До Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Кремінського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2021 року.
Відповідно до подання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений вироком Кремінського районного суду Луганської області від 27.10.2021 року за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, який набрав законної сили 27.11.2021 року.
Вирок надійшов на виконання до уповноваженого органу з питань пробації 06.12.2021 року.
Засуджений не був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, так як з 29.11.2021 року до нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого було продовжено до 20.03.2022 року.
Після 24.02.2022 року з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 та належного виконання вироку були проведені першочергові заходи з виявлення місцезнаходження засудженого, які виявилися безрезультатними, у зв'язку з чим до УКР ГУНП в Луганській області 23.02.2023 року було надіслано подання про розшук засудженого, за результатами розгляду якого 28.03.2023 року заведено оперативно-розшукову справу №1315 з розшуку ОСОБА_4 як безвісти зниклої особи.
Згідно вимоги про судимості від 03.01.2025 року ОСОБА_4 після набрання законної сили обвинувальним вироком від 27.10.2021 року до кримінальної відповідальності не притягувався.
Строк давності виконання вироку сплинув 27.11.2023 року.
У зв'язку з викладеним начальник відділу №24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт, призначеного вироком Кремінського районного суду Луганської області від 27.10.2021 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Начальник відділу № 24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд подання без його участі, подання підтримує в повному обсязі.
Прокурор Кремінського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути подання за його відсутності, прохав подання задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на положення п.2 ч.5 ст.539 КПК України, суд вважає за можливе розглянути подання відділу №24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях у відсутність засудженого, який був належним чином повідомлений про місце та час розгляду подання.
Дослідивши матеріали подання суд встановив наступне.
Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт. Вирок набрав законної сили 27.11.2021 року.
Згідно інформації ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 02.01.2025 року стосовно ОСОБА_4 наявні відомості про його засудження 27.10.2021 року Кремінським районним судом Луганської області за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили 27.11.2021 року. 28.03.2023 року заведено розшукову справу №1315/23 щодо розшуку ОСОБА_4 як безвісти зниклого. Після набрання вироком законної сили відомості про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності відсутні.
За правилами ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
У постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року у справі № 5-324кс15 сформульовано висновок про те, що ст.80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Окрім того, частиною третьою статті 80 КК передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
У частині четвертій статті 80 КК також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування статті 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Однак ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.
Зокрема, редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 201/604/20.
За результатами дослідження матеріалів клопотання суд встановив, що обвинувальний вирок відносно засудженого ОСОБА_4 від 27.10.2021 року на час розгляду судом подання не виконаний, і з моменту набрання 27.11.2021 року законної сили вказаним вироком суду минуло більше трьох років.
Відомості щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України (ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт), відсутні.
Також відсутні відомості щодо вчинення засудженим нового злочину після набрання вироком суду законної сили.
Ні органом з питань пробації, ні прокурором не наведено обставин, які б свідчили про конкретну поведінку засудженого щодо перешкоджання процедурі виконання вироку, а відповідно підстав для зупинення перебігу давності строку виконання вироку судом не встановлено.
Зважаючи на те, що обвинувальний вирок Кремінського районного суду Луганської області від 27.10.2021 року не був виконаний на протязі більше трьох років, а сам засуджений на протязі цього строку не ухилявся від відбування покарання та не вчинив нового злочину, подання органу з питань пробації про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді громадських робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку слід задовольнити.
Відомості та докази, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.80 КК України, ст. 26 КВК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, - суд
Подання начальника відділу №24 філії Державної установи «Центру пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_3 про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Кремінського районного суду Луганської області від 27 жовтня 2021 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1