Справа № 183/895/25
№ 1-кп/183/1343/25
31 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в кримінальному провадженні № 12021040000000418 від 29.05.2021 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки строк раніше обраного запобіжного заходу на момент подання прокурором вищезазначеного клопотання закінчився. Прокурор мотивував свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої не з'явилося, тому продовження строку домашнього арешту необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений та захисник кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання.
Розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжному заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_9 , вислухавши думку всіх учасників провадження, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішеннях «Ігнатов проти України» від 15.12.2016, «Наконечний та інші проти України» від 11.01.2018, «Міхайлов та інші проти України» від 11.01.2018 вказав, що, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотань про звільнення, національні суди здебільшого посилались на аналогічні підстави, наведені при його затриманні, та не додавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України - придбання права на майно шляхом обману (шахрайство) , в особливо великих розмірах, організованою групою;
-ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України - придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою;
-ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, вчиненого організованою групою.
Крім того, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, що відповідно до практики ЄСПЛ є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду. Тобто намагаючись уникнути покарання ОСОБА_3 може переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Висунуте обвинувачення ОСОБА_3 у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків або потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Розглядаючи клопотання, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує мету і підстави застосування запобіжного заходу, наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_3 є раніше не судимим, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання за реєстрацією, ті обставини, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та приходить до висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що, не зменшилися та не перестали існувати.
Зокрема, доцільність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є актуальною, оскільки тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, наслідки від кримінальних правопорушень, свідчать про наявність в провадженні ризиків та обставин, які є реальними і триваючими.
Враховуючи наведені обставини суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , з 22.00 години по 06.00 годину наступного дня, до 23 травня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України,а саме:
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-не залишати межі Дніпропетровської області без дозволу суду.
Ухвалу направити на виконання начальнику Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1